Вступ. 
Прогресивні тенденції розвитку польської освіти волинської губернії другої половини ХІХ

Постановка наукової проблеми. В 90-х роках ХХ ст. незалежна Україна стала на шлях демократичних перетворень, що активізувало вивчення маловідомих сторінок її історії. Наша держава проголосила себе гарантом відродження національного і культурного життя етносів, які проживають на її території. З прийняттям нової Конституції України, «Декларації прав національностей», Закону «Про національні меншини» в Україні були закладені правові основи цивілізованого розвитку національних процесів.

Історія різних етнічних груп в Україні дедалі більше привертає увагу дослідників. Інтерес науковців викликають процеси їх появи, економічного та культурного функціонування цих груп в місцях розселення та взаємодія із українським народом.

Волинська губернія займає, у цьому відношенні, особливе місце серед інших губерній ПівденноЗахідного краю. Вона відрізнялася за площею, кількістю населення та його різноманітним етнічним складом. Із перших десятиліть ХІХ ст. на Волині проживали представники кількох десятків націй та народностей, особливе місце серед яких займають поляки. На основі порівняння різних опублікованих і архівних матеріалів, дослідник польської національної меншини Наддніпрянської України І. Лісевич стверджує, що на початку 60-х рр. XIX ст. польське населення становило 480−485 тис. осіб, тобто близько 9% всього населення Правобережної України [7, 44]. Основними регіонами компактного проживання поляків на Волині були: західний (особливо Рівненський, Луцький і Володимир-Волинський повіти); східний (Житомирський); південно-західний (Заславський, Острозький і Старокостянтинівський), а міграція польського населення у губернії здійснювалася із заходу на схід.

На цих територіях поляки могли вільно володіти нерухомістю, утворювати окремі поселення із власним самоврядуванням та засновувати школи. Саме освіта для поляків Волині стала основним знаряддям збереження національної ідентичності в умовах територіального розділення між кількома державами.

Аналіз дослідження проблеми. За часів царизму і радянського тоталітаризму багато матеріалів про життя національних меншин на Україні і, зокрема поляків на Волині, були сфальсифіковані або замовчувались. Лише з проголошенням незалежності України з’явились сприятливі умови для об'єктивного висвітлення життя польського народу, а саме прагнення зберегти свою мову, культуру, національну неповторність.

У сучасній вітчизняній історіографії значним внеском у вивчення історії польського населення в Наддніпрянській Україні є праці І. Лісевича, в яких документально підтверджено антипольську політику самодержавства протягом ХІХ-ХХ ст., спрямовану на русифікацію польського населення, що проживало на Правобережній Україні [7, 8]. О. Буравський у своїй праці робить спробу комплексного аналізу соціальноекономічного становища та культурного розвитку польського населення Волині в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Автором встановлено значний внесок польської національної меншини у господарське освоєння, економічний та культурний розвиток регіону, а також уведено в науковий обіг новий фактичний матеріал, зокрема низку неопублікованих архівних документів [6]. Цікавий матеріал зібрано у праці М. Щербака, де досліджується політика царського уряду на Правобережній Україні щодо українців, поляків, євреїв та інших народів, які проживали на цій території [12]. Н. Сейко розкриває особливості політики російського царату щодо польського шкільництва на Волині у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. [11]. У статтях В. Надольської аналізується вплив політики Російської імперії на політичний, економічний та культурний розвиток національних меншин Волинської губернії [9].

Формулювання цілей статті. Недостатня увага дослідників приділялася проблемі розвитку та становища польської освіти після придушення листопадового повстання 1863 р. Адже ХІХ ст., а саме друга половина ХІХ ст., в історії польського шкільництва на Волині виявилося найдраматичнішим етапом. За роки свого існування польські шкільні традиції пройшли шлях від свого розквіту до ледь не повного забуття. Із 60-х років ХІХ ст. встановлюється повна гегемонія російської культури на всій території Волинської губернії. Тому завданням дослідження є аналіз становища освіти поляків у Волинській губернії в умовах великодержавної шовіністичної національної політики Російської імперії у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.