Організаційні форми навчання основ економіки

Реферат на тему:

Організаційні форми навчання основ економіки ПЛАН.

1. Урок як основна форма організації процесу навчання основ економіки.

2. Типи і структура уроків.

3. Підготовка вчителя до занять.

4. Підготовка і проведення лекцій, практичних занять та екскурсій.

1. Урок як основна форма організації процесу навчання основ економіки Організація процесу навчання основ економіки характеризується формою навчальної роботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття та ін.) і формою організації навчанням (групова, коли навчання проводиться в складі групи учнів, та індивідуальна, коли навчання проводиться окремо з кожним учнем).

Основною формою навчальної роботи з основ економіки є урок. Урок — така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу занять.

До уроку ставляться такі вимоги:

1. Чіткість дидактичної мети. Рекомендується виділити три основні види дидактичної мети: загальноосвітня, виховна і розвиваюча.

Навчальна (загальноосвітня) мета передбачає конкретизацію того розділу навчальної програми, у якому вказується, що учень повинен знати і що — вміти. Формулювання мети може передбачати: формування, поглиблення, вдосконалення, розширення, закріплення знань і умінь. Такі формулювання, як «ознайомити», «пояснити», «навчити», «показати» й інші вживати недоцільно, оскільки вони вказують не на результат, а на процес діяльності вчителя. Навчальна мета уроку визначається кінцевим його результатом. Вона досягається на уроці розв’язанням відповідних навчальних завдань, тобто формуванням в учнів необхідних знань і умінь.

Наведемо приклад формулювання навчальної мети уроку на тему «Рента і заробітна плата як форми доходу»: сформувати знання про механізм утворення ренти і заробітної плати та уміння розраховувати диференціальну ренту і визначати заробітну плату робітника.

Виховна мета уроку спрямовується на виховання в учнів економічної і правової культури, підприємливості, ощадливості, відповідальності, ініціативності, діловитості, самостійності тощо.

Виховна мета визначається залежно від теми уроку і передбачає застосування різних методичних прийомів для її реалізації. Так, наприклад, вивчається тема «Позичковий процент і прибуток». Виховну мету можна сформулювати так: «Виховання в учнів підприємливості і ощадливості». Це означає, що у процесі формування уявлення про механізм нарахування позичкового процента та прибутку, їх види та чинники диференціації, вчитель буде розкривати факти і явища економічного життя, протягом уроку буде звертати увагу на чинники, які сприяють зростанню продуктивності праці, збільшенню фондовіддачі і зменшенню матеріаломісткості продукції і цим самим забезпечують збільшення прибутку.

Розвиваюча мета уроку передбачає розвиток економічного мислення (уміння відображати факти і явища економічного життя, встановлювати зв’язки між ними, розв’язувати економічні задачі), розвиток мови школярів (особливо під час вивчення нової термінології), розвиток уміння аналізувати, порівнювати (під час виконання практичних робіт) тощо. Наприклад, на уроці основ економіки, навчальною метою якого є формування уміння визначати структуру потреб залежно від рівня доходів, розвиваючу мету можна сформулювати таким чином: «Розвиток уміння аналізувати статистичні дані і порівнювати зміну структури споживання сімейних господарств залежно від рівня їх доходів».

Мета повинна бути конкретною. Не слід формулювати загальну мету, наприклад, «Сприяти розвитку економічного мислення школярів».

2. Оптимальний добір навчального матеріалу для уроку. Цю вимогу розглядають із двох боків.

По-перше, зміст уроку визначає певний завершений ступінь у розв’язанні загального комплексу навчально-виховних завдань навчання основ економіки і відповідно у вивченні матеріалу певної теми. По-друге, одночасно завершеність змісту уроку має відносний характер, бо кожний урок є невід'ємною ланкою в системі уроків з певної теми, спирається на попередню підготовку учнів і враховує подальшу перспективу навчання.

Підбираючи навчальний матеріал, треба враховувати такі чинники: мету урокузнання і вміння, набуті учнями на уроках основ економікизнання учнів з основ наук.

3. Доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку. Мети уроку вчитель не зможе досягти, не поєднуючи різних методів і прийомів навчання.

Для викладання нового матеріалу використовують такі основні методи навчання: пояснення, розповідь, бесіду. Ефективність навчального процесу в значній мірі залежить від умілого поєднання різноманітних методів навчання. Особливості застосування сучасних методів навчання на окремих етапах уроку будуть розглянуті у наступних розділах цього навчального посібника.

4. Організаційна чіткість уроку. Кожний урок повинен бути чітким щодо організації його проведення. Така чіткість уроку передбачає своєчасну і якісну підготовку наочних посібників і засобів навчаннясвоєчасний і організований початок і завершення урокуреалізацію навчальної програмипланування вчителем навчального процесустаранність і активність учнів.

Урок з основ економіки може складатися з таких основних етапів: організація учнівповторення вивченого матеріалу (актуалізація і корекція опорних знань і умінь) — мотивація навчальної діяльностіоголошення теми і мети урокувивчення нового матеріалусамостійна робота учнівузагальнення і систематизація знаньпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання. Розглянемо особливості організації і проведення окремих етапів уроку.

Організація учнів. Якість уроку залежить значною мірою від того, наскільки організовано він починається. Якщо з перших хвилин учні не бачать вимогливості вчителя, не відчувають себе членами трудового колективу, який має певні навчальні завдання, то це може призвести до порушення дисципліни на уроці і до низької активності учнів.

На початку уроку вчитель перевіряє наявність учнів, виконання ними домашнього завдання і готовність їх до уроку.

Повторення вивченого матеріалу. На цьому етапі уроку проводиться перевірка якості знань і умінь учнів, набутих ними на попередньому уроці. Вчитель заздалегідь намічає вузлові запитання до учнів, визначає форми перевірки якості знань учнів і оцінює їх за 12-ти бальною системою оцінювання знань та вмінь. У тих випадках, коли розпочинається вивчення нової теми (розділу) навчальної програми, вчитель проводить актуалізацію і корекцію опорних знань учнів. набутих на попередніх заняттях з основ економіки та інших дисциплін, які потрібні для висвітлення основних понять нового навчального матеріалу.

Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку. Ефективність уроку основ економіки в значній мірі залежить від усвідомлення учнями цільового компоненту навчання. З цією метою вчитель узагальнює набуті учнями знання на попередньому уроці і робить логічний перехід від вивченого до нового навчального матеріалу. При цьому він повідомляє учням тему, мету та завдання уроку, а також підкреслює значення нового навчального матеріалу для вивчення наступних тем курсу та практичної діяльності школярів.

Вивчення нового матеріалу. Викладання нового матеріалу можна будувати по-різному, залежно від його обсягу, змісту і підготовленості учнів. Обсяг нового матеріалу має бути таким, щоб учні могли його засвоїти.

Викладання нового матеріалу завершується перевіркою засвоєння його учнями. Учням пропонується відповісти на запитання, тести, або розв’язати економічну задачу. Так, наприклад, у процесі формування в учнів поняття про прибуток на уроці «Позичковий процент і прибуток» пропонується така задача «Витрати підприємства становить 50 тис. грн. на будівництво та обладнання, 40 тис. грн. — на сировину, 20 тис. грн. — на заробітну плату працівникам. Сам підприємець отримує річну заробітну плату 4000 грн. Якби він поклав свої гроші в банк, то отримав би 15% річних. Розрахувати бухгалтерський і економічний прибуток, якщо відомо, що за рік було реалізовано продукції на суму 160 тис. грн.».

Самостійна робота учнів. Про ефективність самостійної роботи можна робити висновок на підставі того, як учні виконують свої завдання, як використовують свої знання під час виконання практичної роботи тощо. Такі дані можна одержати тільки в процесі систематичного і планомірного спостереження та контролю за ходом навчального процесу. Завдання учителя полягає не тільки фіксуванні того, що відбувається, не тільки в констатації фактів, що одні учні успішно виконують самостійну роботу, а інші ні. Результати спостережень є для вчителя вихідними матеріалами, на базі яких він планує індивідуальний підхід до учнів, керівництво їхньою самостійною роботою. Самостійна робота завершується узагальненням і систематизацією знань, набутих учнями на уроці.

Підбиття підсумків уроку. Кожний урок завершується підбиття його підсумків. Вчитель проводить аналіз характерних помилок, допущених учнями на уроці, дає загальну оцінку виконаної роботи і повідомляє домашнє завдання.

2. Типи і структура уроків Уроки можуть бути кількох типів. Тип уроку залежить від дидактичної мети. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто: склад (з яких елементів або етапів складається урок), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в заняття), зв’язок (як вони між собою пов’язані).

Розглянемо основні типи уроків основ економіки.

Урок засвоєння нових знань. До уроків цього типу належать вступні заняття, а також уроки на теми, основними завданнями яких є вивчення загальних понять і основних проблем економіки. Основними завданнями таких уроків є вивчення певного обсягу теоретичних відомостей, формування понять. Структура уроку засвоєння нових знань: організація учнів і перевірка домашнього завданняповторення вивченого матеріалу (активізація і корекція опорних знань) — мотивація навчальної діяльностіоголошення теми і мети урокувивчення нового матеріалуузагальнення і систематизація знаньпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Основним етапом уроку даного типу є викладання нового матеріалу. При цьому може бути й самостійна робота учнів: самостійне вивчення нового матеріалу, відповіді на тести, розв’язування економічних задач, спрямованих на закріплення нового матеріалу.

Урок формування вмінь і навичок. Основним на цих уроках є самостійна робота учнів. Найяскравіше проявляється цей тип уроку під час виконання учнями практичних робіт, спрямованих на формування умінь, наприклад, визначати собівартість продукції за елементами та статтями витрат.

Структура уроку формування вмінь і навичок: організація учнів і перевірка домашнього завданняповторення вивченого матеріалу, який стосується практичної роботимотивація навчальної діяльностіоголошення теми і мети практичної роботисамостійна робота учнівпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок. На уроках цього типу основне місце займає самостійна робота учнів, проте аналізують її й оцінюють інакше, ніж на уроках формування вмінь і навичок. Учителя цікавить насамперед, наскільки вміло і самостійно використовують свої знання учні під час виконання тієї чи іншої роботи.

Самостійна робота учнів на уроках цього типу охоплює практичні роботи, виконання яких потребує значного обсягу знань, наприклад, аналіз дохідної та витратної частин державного бюджету України за відповідний рік.

Структура уроку застосування знань, умінь і навичок: організація учнів і перевірка домашнього завданняповторення вивченого матеріалуактуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичокмотивація навчальної діяльностіоголошення теми і мети практичної роботисамостійна робота учнівпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань. Такі уроки присвячуються узагальненню і систематизації знань учнів, набутих у процесі вивчення відповідного розділу навчальної програми курсу основ економіки, наприклад, економіка домашнього господарства, економіка підприємства, національна економіка тощо.

Структура уроку узагальнення і систематизації знань: організація учнів і перевірка домашнього завданняоголошення теми, мети уроку і мотивація навчання школяріввідтворення і узагальнення понять та засвоєння відповідної їм системи знаньузагальнення та систематизація основних теоретичних положеньпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки знань, умінь і навичок. На цих уроках учні виконують практичні роботи, розв’язують задачі з виробничим змістом, відповідають на запитання тощо.

Для перевірки в комплексі знань, умінь і навичок проводять контрольні роботи, на які відводять спеціальні уроки. Особливістю цих уроків є те, що учні працюють цілком самостійно.

Структура уроку перевірки знань, умінь і навичок: організація учнівоголошення теми, мети урокумотивація навчальної діяльностісамостійна робота учнівпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок. На цьому уроці здійснюється кілька завдань (наприклад, вивчення нового матеріалу і формування умінь і навичок).

Структура комбінованого уроку: організація учнівперевірка домашнього завданняповторення вивченого матеріалу— мотивація навчальної діяльностіоголошення теми, мети урокувивчення нового матеріалусамостійна робота учнівпідсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

3. Підготовка вчителя до занять У підготовці вчителя до занять можна умовно виділити такі етапи:

1. Вивчення програми і пояснювальної записки до неї. У пояснювальній записці розкриваються завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу. Так, наприклад, у пояснювальній записці до програми «Основи економіки» для 10 класів гуманітарного і загальноосвітнього профілів визначено такі основні завдання програми:

* сформувати в учнів знання про найпростіші типові економічні явища, з якими вони зіштовхуються у своєму житті;

* на доступному рівні пояснити їх причини;

* навчити користуватися економічними законами у власних інтересах.

У програмі визначено обсяг знань і умінь, яких повинні набути учні на уроках. Навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість годин на кожну тему. У кожній темі розкривається зміст навчального матеріалу, з яким треба ознайомити учнів, наводяться вимоги до знань і вмінь учнів, а також визначені практичні роботи. Так, наприклад, програмою теми «Підприємство в ринковому середовищі» передбачено ознайомлення учнів з таким змістом навчального матеріалу: Вивчення ринку. Суб'єкти і об'єкти ринкових відносин. Основні елементи ринку та їх вплив на господарську поведінку.

Попит і його фактори. Закон попиту. Пропозиції та її детермінанти. Закон пропозиції. Еластичність попиту та пропозиції. Ринкова ціна. Оптові і роздрібні ціни. Конкуренція — рушійна сила економіки. Прибуток підприємства. Поняття рентабельності.

Практичні роботи: складання графіків попиту, пропозиції та ринкової рівновагирозрахунок норми та маси прибутку.

2. Вивчення посібників з основ економіки. Вчитель переглядає і вивчає шкільні підручники, довідкову літературу та інші нові матеріали, які мають відношення до змісту навчального матеріалу. для організації і проведення занять з основ економіки пропонується такий список рекомендованої літератури:

Загальна економіка: Підручник/ за ред. І.Ф.Радіонової. — К.: Заповіт, 1995.

Моя економіка: Підручник для учнів 8−9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки та для учнів 10-х класів загальноосвітніх і гуманітарних профілів./ Л. М. Кириленко і ін. — К.: А.П.П., 2001. — 320 с.

Мочерний С. Основи економічних знань: Запитання і відповіді. — К. Феміна, 1996.

Основи економіки: Проб. підручник для 11 кл. загальноосвіт. шк. /І.Ф.Радіонова, І.С. Кравченко, І.Л, Петрова, В. В. Радченко. За ред. І.Ф.Радіонової. — К.: Зодіак — ЕКО, 1995.

Основи ринкової економіки/ За ред. В. М. Петюха. — К.: Урожай, 1995.

Любимов Л.Л., Липсиц Н. В. Основы экономики: учеб. пособие к курсу «Введение в обществознание» для 10−11 кл. общеобраз. Учеб. заведений. — М.: Просвещение, 1994.

Прикладная экономика: Учеб. пособие для учащихся ст. кл.: Пер. с англ. — М.: Просвещение, 1992.

Прикладная экономика: Сб. Заданий: Учеб. пособие для учащихся ст. кл.: Пер. С англ. — М.:Просвещение, 1993.

3. Вивчення нових методичних матеріалів, статей в журналах і збірниках, які висвітлюють досвід і теоретичні питання змісту, організації і методики проведення занять з курсу основ економіки в цілому та окремих розділів і тем програми. Деякі методичні поради щодо проведення окремих уроків висвітлюються на сторінках журналу «Географія та основи економіки в школі».

4. Підготовка інструкційних карт, завдань для практичних занять. Для, організації і проведення практичних занять рекомендується використовувати методичні рекомендації авторів Г. О. Горленко, І.М. Пархоменко «Практикум з економіки 10−11 класів». У посібнику поміщено 26 практичних робіт, що розташовані відповідно до змісту діючої програми з економіки (10−11 класів) за редакцією І.Ф.Радіонової. З них: 15 практичних робіт призначених для обов’язкового виконання, інші - рекомендовані на вибір вчителя і найбільш допитливих учнів. Усі практичні роботи містять повні інструкції щодо послідовності аналізу ситуації, підказки і приклади розрахунків, а також запитання для перевірки вивченого матеріалу.

5. Підготовка наочних посібників і технічних засобів навчання.

Завершується підготовка вчителя до занять складанням календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складається на півріччя або весь навчальний рік. Структура його така: номер заняття, його тема, тип уроку, наочні посібники, дата, проведення. Календарно-тематичний план складається до початку навчального року і затверджується директором школи.

Наступним етапом у підготовці вчителя до занять є аналіз системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визначає типи уроків, зв’язки між ними, практичні роботи тощо.

У підготовці вчителя до уроку можна виділити організаційні і методичні заходи.

Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтуються на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми- 2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів. Поряд із цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів: історії, правознавства, географії, біології, математики.

Велике значення має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, виконувати практичні роботи, розв’язувати з учнями економічні задачі. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлений у ній передовий досвід і застосовують його у своїй роботі.

Підготовка вчителя до уроку закінчується складанням плану уроку.

План уроку складають орієнтовно за такою формою:

«Затверджено».

«____"__________ 200__ року.

_________________________.

Тема:

Мета:

навчальна:

виховна:

розвиваюча:

Наочні посібники:

Міжпредметні зв’язки:

Тип уроку:

Хід уроку.

I. Організація учнів:

1. Перевірка наявності учнів і готовності їх до уроку.

II. Повторення вивченого матеріалу (актуалізація опорних знань).

1. Фронтальне опитування (запитання до учнів);

2. Індивідуальне опитування (запитання):

а) б).

3. Виставлення і мотивація оцінок.

III. Оголошення теми і мети уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу: (основні поняття уроку).

1.

2.

3.

V. Закріплення вивченого матеріалу: (запитання і завдання для самостійної роботи учнів).

1.

2.

3.

VI. Підбиття підсумків уроку.

1. Загальна оцінка уроку.

2. Завдання додому.

Такий план уроку складається на кожне заняття. Його структура (етапи уроку) залежить від типу уроку. Структура різних типів уже розглядалась у третьому розділі цього посібника.

Поряд із планом на перших порах своєї роботи у навчальному закладі вчитель складає конспект уроку. У конспекті уроку вчитель коротко висвітлює методичний хід уроку. При цьому розкривається зміст навчального матеріалу, методи і методичні прийоми формування економічних знань.

4. Підготовка і проведення лекцій, практичних занять та екскурсій Під час викладання основ економіки вчитель повинен застосовувати різні форми організації навчального процесу, продумати систему їх використання, збагачувати урок введенням у нього елементів інших організаційних форм.

Застосування лекційно-семінарської форми занять дасть змогу оволодіти найбільш складними темами предмета і набути умінь самостійної роботи.

Лекція. Лекція в педагогічній літературі визначається як систематичне послідовне викладання вчителем навчального матеріалу для учнів.

Лекції в школі не можуть бути академічними, строго науковими, як у вищих закладах освіти. Їм повинна бути властива висока емоційність, довірчість, наближеність до бесіди з аудиторією тощо.

Лекція, так само як урок, реалізує навчальну, виховну і розвиваючу мету навчання.

У підготовці і проведенні лекції можна виділити такі основні елементи:

1. Визначення тематики лекцій. Теми лекцій визначаються вчителем до початку навчального року під час тематичного планування матеріалу програми предмета основ економіки. Не кожну тему або розділ доцільно вивчати, використовуючи лекцію. Для лекції підходить навчальний матеріал, який вміщує велику кількість інформації і є ключовим. Наприклад, вивчення теми «Загальні поняття економіки як галузі знань і сфери практичної діяльності людини» доцільно розпочати у формі лекції, у процесі якої розглянути такі важливі питання: предмет і об'єкт економічних дослідженьскладові економічної теоріїкатегорії, закони економічної наукизв’язок економічної науки з іншими науками про суспільство, природу і людину. Лекція може бути ввідною (на початку вивчення теми), поточною (у процесі вивчення теми) і оглядовою (підсумковою).

Визначивши тему лекції, вчитель встановлює її місце у системі уроків з відповідного розділу програми. При цьому визначається доцільність проведення семінарського заняття.

2. Добір навчального матеріалу до лекції. Систематизація матеріалу до лекцій здійснюється вчителем заздалегідь. Учитель повинен постійно знайомитись з новими книгами, статтями із журналів, методичними рекомендаціями, передовим педагогічним досвідом. Прочитаний і вивчений матеріал учитель використовує під час підготовки до занять, в тому числі лекційних. Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то можна побачити, що вона має різну спрямованість. В одній групі літератури викладено фактичний матеріал, що вивчається на заняттях з основ економіки. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. Для цього вчитель використовує додаткову літературу. Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення лекцій. Такі поради наводяться в журналі «Географія та основи економіки в школі» та ін.

У процесі підготовки до занять вчитель використовує і додаткову до основних шкільних підручників і посібників літературу. Назвемо деякі додаткові посібники: І.Ф.Радіонова та ін. Основи економіки. Підручник для 11 кл.: Зодіак — ЕКО, — 1995; З. Ватаманюк та ін. Економіка. Посібник для 10−11 кл.: Либідь, 1999; Економіка. Посібник для 10−11 кл./ За ред. С. Степаненка: КНЕУ, — 2000.

3. Складання плану лекції. Під час планування визначається мета лекції, виділяються основні питання, враховується рівень готовності учнів до сприймання матеріалу. При цьому вчитель визначає і діяльність учнів, тобто розробляє методичний хід лекції. В загальному вигляді вона виглядає так:

1. Тема лекції.

2. Мета: навчальна, виховна, розвиваюча.

3. Хід лекції:

— підготовка учнів до сприймання матеріалу (оголошення теми, мети і основних питань, які будуть розглядатися на лекції та зміст самостійної роботи учнів тощо);

— виклад учителем матеріалу лекції;

— формулювання висновку, підбиття підсумків лекції;

— визначення подальшої роботи учнів за темою лекції.

4. Організація самостійної роботи учнів на лекції, керівництво нею (записування основних положень лекції у вигляді пунктів, тез, конспектупідготовка повідомлень за окремими питаннями теми тощо).

5. Використання наочних посібників і засобів навчання.

6. Підготовка учнів до подальшої роботи над темою.

4. Методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на лекції.

Лекція — це усний твір, який народжується в аудиторії, і вчителю ніяк не можна читати текст лекції з листка, адже перед ним знаходяться підлітки, а встановити з ними необхідний діловий контакт, дивлячись у конспект, неможливо. У зв’язку з цим учителю доцільно записати зміст лекції у вигляді розгорнутого плану і сформулювати проблеми, намітивши таким чином напрям самостійного пошуку учнів.

Відомо ряд традиційних прийомів збудження інтересу учнів до лекцій:

— «апеляція до особистості лектора» (наведення вчителем прикладів із власного життя);

— «апеляція до безпосередніх інтересів учнів» (місце і роль набутих учнями знань на лекції у подальшому їхньому навчанні);

— «освіжаючий відступ». На лекції учні найбільше втомлюються на десятій і тридцятій хвилинах. У цьому випадку вчитель може сказати деякий жарт, каламбур, щоб викликати сміх в аудиторії;

— «аплікація» (підготовка 2−3 учнів, які виступають перед аудиторією з деякими повідомленнями за темою лекції).

На лекції має відбуватися взаємодія учнів із навчальним матеріалом на рівні ознайомлення. Щоб учні змогли розширити набуті знання, уміли застосовувати їх на практиці, потрібні семінарські і практичні роботи. У зв’язку з цим доцільно завершувати кожну лекцію коротким роз’ясненням про порядок подальшого вивчення теми на уроці, семінарі або під час практичної роботи.

Семінарське заняття визначається в методиці як форма навчального процесу, яка являє собою колективне обговорення учнями теми під керівництвом учителя. На семінарському занятті учні набувають умінь самостійної роботи з книгою (читання, конспектування, складання тез, плану тощо), підготовки виступів, висловлювання своїх суджень з приводу відповідей інших учнів. Як правило, семінар — це проведення роботи над темою, яка розглядалась на лекції.

Підготовка до семінару починається за 1,5−2 тижні до його проведення. Вчитель знайомить учнів із темою семінару, називає питання, які будуть розглядатись і визначає список основної і допоміжної літератури.

Структура семінарського заняття охоплює вступне слово вчителя, обговорення учнями теми семінару, заключне слово вчителя.

У вступному слові вчитель виділяє головну ідею заняття. Ця ідея повинна спрямовувати колективну роботу учнів, має бути орієнтиром у їх виступах, повідомленнях. Після вступного слова вчителя семінар може бути побудований у формі бесіди всієї групи учнів або обговорення раніше підготовлених доповідей за визначеною темою.

У заключному слові вчитель підбиває підсумок заняття, чітко формулює всі висновки і оцінює виступи учнів.

Практичні роботи. Навчальна програма з основ економіки передбачає ряд практичних робіт: визначення організаційних засад ефективного домашнього господарюваннярозрахунок продуктивності та інтенсивності праціскладання графіків попиту, пропозиції та ринкової рівновагирозрахунки рівня інфляції за вихідними даними тощо. Кожна з них має свій зміст, яким визначається характер і послідовність дій учнів. Разом із тим практичні роботи мають з точки зору методики багато спільного: завдання, передбачені практичними роботами, пов’язані з певними розрахунками, які збагачують учнів новими знаннями й уміннямивисновки, до яких прийшли учні, відображаються у звіті тощо.

Перед практичною роботою вчитель проводить вступний інструктаж. Його тривалість визначається змістом і завданнями, які учні повинні виконати. Знання учнів, які потрібні для використання практичної роботи, доцільно перевіряти методом бесіди.

Під час виконання практичної роботи вчитель проводить поточний інструктаж. У процесі такого інструктування вчитель виявляє характерні помилки, які допускають учні, проводить додатковий індивідуальний інструктаж.

У кінці заняття вчитель аналізує якість виконання практичної роботи, оголошує і мотивує оцінки.

Розглянемо зміст і послідовність виконання, як приклад, практичної роботи. «Визначення структури потреб залежно від рівня доходів» з досвіду роботи шкіл.

Мета роботи: Сформувати в учнів уміння проводити аналіз статистичних даних і визначати зміну структури споживання і сімейних господарств залежно від рівня їх доходів.

Послідовність виконання роботи. До початку самостійної роботи учнів вчитель видає їм такі завдання:

1. Проаналізувати дані таблиці «Структура сукупних витрат українських сімей з різними доходами за рік». У таблиці наводяться дані господарства із середніми доходами на 1 члена сім'ї на місяць, з них — витрати на харчування, одяг і взуття, житлово-комунальні послуги, послуги освіти і медицини, послуги транспорту і зв’язку (у %).

Учням пропонується дати відповіді на такі запитання: а) яку частину витрат домогосподарств з доходом 120−150 гривень на кожного члена сім'ї становлять витрати на харчуванняб) порівняйте частку витрат на послуги освіти і охорони здоров’я в родинах із доходом на кожного члена сім'ї понад 300 гривень.

2. Побудувати стовпчасту діаграму частки витрат на харчування сімейних господарств із різним рівнем доходів (наводяться дані).

Видавши завдання, вчитель роз’яснює учням закон Енгеля, який встановлює залежність між зростанням доходів населення і питомою вагою витрат на різні потреби «із збільшенням доходів сімей питома вага видатків на харчування зменшуєтьсяпитома вага на одяг і житло змінюється мало, а питома вага видатків на задоволення культурно-освітніх потреб та інших нематеріальних послуг зростає».

3. Порівняти дані структури витрат сімей у різних країнах (наводяться дані у таблиці).

Після виконання вище названих завдань учням пропонується дати відповідь на такі запитання:

1. Виходячи із закону Енгеля і даних таблиці, що можна сказати про рівень добробуту сімей у різних країнах?

Заслухавши відповіді учнів, учитель робить такий висновок: доходи родин у США, Японії і Канаді вищі, ніж у Греції і Португалії. Доходи населення України та Росії менші, ніж в усіх названих країнах (за законом Енгеля).

2. Як відрізняється частка витрат на харчування у високорозвинутих країнах (США, Японія, Швеція), найбідніших країнах Західної Європи (Греції, Португалії) і країнах СНД (Росія, Україна)? (Відповідь: США, Японія, Швеція — 10−17%- Греція, Португалія — 33−35%- Росія, Україна — 40−70%).

3. У яких країнах (високорозвинутих чи тих, що розвиваються) витрати сімей на освіту і охорону здоров’я більші? (Відповідь: У високорозвинутих країнах втрати на освіту та медичні послуги значно вищі).

Екскурсія — це така форма навчання, під час якої учні спостерігають за процесами і явищами у виробничих умовах.

Екскурсії можуть проводитись перед початком вивчення теми. Їх називають вступними екскурсіями. Такі екскурсії накопичують новий матеріал, викликають інтерес в учнів до його вивчення.

Екскурсії можуть проводитись і в кінці вивчення теми (розділу) для закріплення розглянутого навчального матеріалу.

Мета екскурсії, місце її проведення, завдання, що їх мають виконувати учні, мають відповідати темі, яка вивчається, і повинна мати практичне значення.

У методиці проведення екскурсії можна виділити такі основні етапи: підготовка до екскурсії, проведення екскурсії і підбиття підсумків екскурсії.

Підготовка до екскурсії починається з вибору об'єкта. Об'єкт екскурсії визначається тими навчальними завданнями, які ставляться у процесі її проведення. Наприклад, вивчається тема «Засоби підприємства». Перед учнями ставиться завдання: визначити основні і оборотні виробничі засоби конкретного виробництва.

Вибравши об'єкт, учитель домовляється з керівниками підприємства і вирішує питання про те, хто проводитиме екскурсію. Найбільший навчальний ефект буває тоді, коли екскурсію проводить сам учитель. Він чітко уявляє собі навчальні завдання екскурсії, підготовленість учнів. Усе це дає змогу йому бути лаконічним, акцентувати увагу учнів на основному. Якщо вчитель затруднюється у проведенні екскурсії, тоді її проводить працівник підприємства, якого вчитель завчасно ознайомлює з її завданнями.

Разом з екскурсоводом учитель намічає маршрут екскурсії і об'єкти, які будуть показані учням. Щоб підвищити активність учнів під час екскурсії, вчитель готує для них різні індивідуальні завдання, наприклад: визначити переваги і недоліки підприємстваобсяг виробництва продукції за рік у натуральному і вартісному вираженні, середньорічну вартість основного капіталу і середньорічну чисельність працюючих тощо.

Хід екскурсії. Екскурсія починається, як правило, з короткої вступної бесіди, в якій перед учнями розкривають значення підприємства для цього економічного району, розповідають про продукцію підприємства.

Хід екскурсії залежить від навчальних завдань. Щоб спостереження учнів були цілеспрямованими, їм дають конкретні завдання, на які вони повинні потім дати усні або письмові відповіді.

Підбиття підсумків. Екскурсія закінчується підбиття підсумків, що може відбуватися відразу або через деякий час.

Література:

1. 1.Гушулей Й. М. Вітенко І. М. Загальна методика викладання основ економіки: Пробний навчальний посібник. — Тернопіль: Астон, 2004. — 108с.

2. 2.Крупська Л. П., Пархоменко І.М., Кириленко Л. М. Моя економіка: Підручник для учнів 8 — 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки та для учнів 10-х класів загальноосвітніх і гуманітарних пр. — К.: АПН, 2001. — 320с.

3. 3.Основи економіки: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів загальноосвітнього, природничо-математичного та технологічного напрямів навчання. — К.: Шкільний світ, 2001. — 47с.

4. 4.Критерій оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки //Географія та основи економіки в школі. — № 2. — 2001. с.4−6.