Суть і методологія особистісно орієнтованого уроку літератури

В умовах орієнтування середньої освіти до рівнів європейських стандартів учні української держави повинні знати закони постіндустріального європейського суспільства, бути готовими до його вимог. Однак сучасна школа не може навчити всьому, оскільки обсяг знань у всіх галузях науки невпинно збільшується. Життя вимагає нових підходів до самого поняття «навчання». Сучасна загальна середня освіта має давати не готові знання, а формувати вміння здобувати їх самостійно і - найсуттєвіше! — розвинути бажання робити це впродовж усього життя. Отже, навчання має створювати умови для розвитку особистості, бути розвивальним, особистісно орієнтованим.

Під особистісно орієнтованим навчанням дидактик О. Балл, О. Бондаревська, В. Сєріков, А. Фурман, І. Якиманська, С. Подмазін та інші розуміють органічне сполучення навчання (відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значущої діяльності окремого суб'єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності [4; 7; 51; 36]. У таких умовах учень не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати з учнем як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня дитини — мета особистісно зорієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться дитина як суб'єкт діяльності [34].

Процес навчання — це не автоматичне засвоєння навчального матеріалу учнем. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі у цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі собою, ніколи не дадуть справжніх дієвих знань. Цього можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання [36].

Особистість учня в особистісно орієнтованій парадигмі розглядається як така, яка має власну програму розвитку. Педагог, за образним висловом Я. Каменського, має плекати розум дитини, привчати дитячий розум, як молоденьке деревце, розвиватися із власного кореню.

Найхарактернішою ознакою особистісно орієнтованого навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.

Отже, вчитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт розгляду, засоби діяльності, результати навчання. Під час такої спільної пізнавальної діяльності здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінка та самооцінка здобутих результатів. Учні усвідомлюють, що вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють вмінням оцінювати, як збагатився їхній особистісний досвід [33].

У змісті особистісно орієнтованого навчання (за даними досліджень Є. Бондаревської) є особистісний компонент, який забезпечує самопізнання, розвиток рефлексивних здібностей, оволодіння способами саморегуляції, самовдосконалення, моральне самовизначення, формує життєву позицію особистості. Таким чином, в особистісно орієнтованому навчальному процесі акцент переноситься з інтелектуального розвитку особистості на емоційний та соціальний [33, с. 3]. А досягти цього можна лише на діяльнісній основі, що передбачає вироблення в учнів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно вчитися.

Організація особистісно орієнтованого навчання на основі застосування активних та інтерактивних технологій відбувається на основі вихідних засад. Це, звичайно, стосується особистісно орієнтованого уроку, який має свої визначальні ознаки.

Розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання, оволодіння алгоритмом навчальної діяльності допомагає вчителеві ефективніше й раціональніше спланувати й провести особистісно орієнтований урок, дотримуючись також його компонентів:

• — мотивації;
• — цілевизначення;
• — рефлексії;
• — оцінювання.

Опрацювання навчального матеріалу. Успіх особистісно орієнтованого уроку залежить і від атмосфери, яка виникла у процесі навчальної взаємодії. Взаємовідносини у класі справляють значний вплив на мотивацію кожного учня, активізують процеси творчості та пізнання. Досягається це, насамперед, за допомогою певної поведінки вчителя — він повинен схвалювати, підтримувати міркування та висловлювання різного характеру, не вдаватися до різких зауважень, заборон, критикування, а тим більше — до погроз чи принижень. Завданням вчителя є формування впевненості учнів, підтримка позитивної самооцінки та самоповаги, що забезпечує учням можливість максимально використати свій потенціал та працювати ефективно.

Навчання стає ефективнішим, коли учні самостійно визначають траєкторію власного розвитку [37, с.17]. у такому разі потрібно відчути баланс між процесами розвитку та саморозвитку, керування та самокерування, унормувати поняття «сам» і «не сам». Якщо учень вправний у самостійних діях, має внутрішні резерви до самовдосконалення, прагне розвиватися — це позитивна база для здійснення навчальної діяльності. Та якщо потрібно пробудити допитливість та зацікавленість учнів, вчителеві допоможуть інтерактивні технології навчання.

Активне навчання неможливе без активного залучення до процесу навчання самих учнів. Тому так важливо для вчителя вміти використовувати різні способи обговорення з метою отримання зворотного зв’язку від школярів, активізації їх розумової діяльності, підвищення інтересу до навчання, розвитку самостійності.

Використання інтерактивних форм і видів робіт заохочує учнів до активного навчання, що сприяє осмисленому і більш глибокому засвоєнню матеріалу.

Під час організації особистісно орієнтованого навчання найбільш дієвою є групова робота школярів.

Таким чином, використання технологій особистісно орієнтованого навчання перетворює урок літератури на своєрідний майданчик для самопізнання і самовираження школярів.

Переконані, що урізноманітнення методичного арсеналу вчителя технологіями особистісно орієнтованого навчання допоможе педагогу зробити урок цікавим, продуктивним та особистісно вагомим для вихованців.

Список використаної літератури

навчання школяр груповий заняття.

• 1. Абасов З. А. Системный подход при проектировании целей урока // Завуч. — 2003. — № 2. — С. 68−75.
• 2. Акбашева Р. Ш. Проектный подход к личностно-ориентированному образованию. — Уфа: Башгоспединститут. — 1999. — С. 132.
• 3. Амонашвили Ш. А., Загвязинский В. И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Педагогика. — 2000. — № 2. -С. 13−15.
• 4. Балл Г. А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. — 1997. Т. 18. — № 5. — С. 7−19.
• 5. Бедерханова В. П. Становление личностно ориентированной позиции педагога: Монография. — Краснодар, 2001. 220 с.
• 6. Бех. І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. — К.: ІЗМН, 1998. — С. 204.
• 7. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования // Педагогика. — 1997. — № 4. — С. 11−17.
• 8. Бондаревская Е. В., Бермус Г. А. Теория и практика личностно ориентированного образования // Педагогика. — 1996. — № 5. С. 21−24.
• 9. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно-зорієнтованої освіти. — К: Бібліотека «Дивослова», 2006. — № 4. — 64 с.
• 10. Гин А. А. Конструктор урока / Відкритий урок. — № 5−6. -2002. — С. 11−19.
• 11. Гин А. А. Конструктор урока / Відкритий урок. — № 11−12. — 2002. — С. 40−53.
• 12. Гин А. А. Конструктор урока / Відкритий урок. — № 13−14. — 2002. — С. 10−15.
• 13. Євдокімов В., Луценко В. Особистісний підхід як критерій інноваційності педагогічних технологій: Наукові записки Кіровоградського педагогічного університету. — 2001. Ч. 1. — С. 21−26.
• 14. Інноваційні технології та сучасний урок літератури / Упоряд. І. Кузьменчук. — К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. — 128 с. — (Б-ка «Шкільного світу»).
• 15. Клокар Н.І., Слободянюк Н. Г., Стаднюк І.І. Концепція діяльності наукової лабораторії особистісно орієнтованого навчання та виховання // Організація та зміст діяльності наукових лабораторій інституту / За ред. Н.І. Клокар, О. В. Чубарук. — Біла Церква, 2005. -С. 209−214.
• 16. Клокар Н.І. Вихованню — сучасні підходи // Світло. — 1997. — № 4 (6). — С. 19−21.
• 17. Клокар Н.І., Потіха В. В. Сходинки вдосконалення (Інтеграція як шлях до цілісного світосприйняття) // Світло. — 1998. — № 3 (9). — С. 17−18.
• 18. Клокар Н.І. До концепції особистісно орієнтованої школи // Світло. — 1999. — № 3(13). — С. 17−19.
• 19. Клокар Н.І. Управління середньою загальноосвітньою школою як цілісним соціальним об'єктом (досвід школи № 15 м. Біла Церква) // Проблемы управления в переходном обществе на пороге ХХІ века. — Приложение к научному журналу «Персонал». — 1999. — № 4 (52). — С. 101−103.
• 20. Клокар Н.І. Технологія впровадження нововведень // Світло. — 1999. — № 4 (14). — С. 30−33.
• 21. Клокар Н.І. Роль функцій управління в розвитку школи // Світло. — 2002. — № 2 (21). — С. 19−23.
• 22. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самопознание. — М.: Политиздат, 1984. — С. 335.
• 23. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2002. — № 2. — С. 3−22.
• 24. Личностно-ориентированное обучение: теории и технологии: Учебное пособие // под ред. Н. Н. Никитиной. — Ульяновск: ИПКПРО, 1998. — С. 180.
• 25. Луценко І.В. Психолого-педагогічний супровід навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивної освіти //Організація та зміст діяльності наукових лабораторій інституту /За ред. Н.І. Клокар, О. В. Чубарук. — Біла Церква, 2005.-С. 222−232.
• 26. Максимова С. Ю. Проблемы проектирования и реализации личностно-ориентированного обучения и воспитания в общеобразовательной школе / Личностно-ориентированное обучение в современной школе. — Северск. — 1997. — С. 12−13.
• 27. Навчання в дії. Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Метод. посібник / А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремех. — К.: А.П.Н., 2003. — 72 с.
• 28. Особистісно зорієнтований урок літератури: З досвіду роботи / Упоряд. Г. Федяй, А. Фасоля. — К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. — 128 с. — (Б-ка «Шкільного світу»).
• 29. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). — Х.: Скорпіон, 2000. — 120 с.
• 30. Перспективні освітні технології:Науково-методичний посібник //За ред. Г. С. Садоненко. — К., 2000.-304 с.
• 31. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / за ред. І.А. Зязюна. — К.: ВІПОЛ, 2000.
• 32. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована педагогіка: концепції, моделі // Науковий вісник МДПУ Пед. Науки: Збірник наукових праць. — Випуск ІІІ. — Миколаїв: МДПУ,. 2000. — Т. 1. — С. 253.
• 33. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології / Наукові праці: Збірник. — Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. — Т. 7: Педагогіка, — С. 112.
• 34. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта // Слов’янський альманах: Науково-методичний журнал. — Миколаїв, 2001.
• 35. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес: принципи, технології // Педагогіка і психологія. — 1997. — № 2. — С. 37−43.
• 36. Подмазин С. И. Личностно-ориентированное обучение: Социально-философское исследование. — Запорожье: Просвита, 2000. — С. 250.
• 37. Полат Е. С. Личностно-ориентированный подход в системе школьного образования // Дополнительное образование. — М. — 2002. — № 4. — С. 24−31.
• 38. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. — Київ: «А.С.К.» — 2006. — 192 с.
• 39. Селевко С. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. — М.: Народное образование, 1998. — 256 с.
• 40. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. — Харків: Основа. — 2003. — 80 с.
• 41. Софій Н.З., Кузьменко В. У. Про Сто і один метод активного навчання. — К.: Крок за кроком, 2003. — 116 с.
• 42. Сучасні шкільні технології. Ч.І /Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц. — К.: Ред. Загальнопедагогічна газета, 2004. — 112 с. — Бібліотека «Шкільного світу» /
• 43. Фасоля А. М. Діяльнісна основа навчання // Дивослово. — К.: — 2006. — № 6.-С.4−9.
• 44. Фасоля А. М. Мета, зміст, технологія уроку // Дивослово. — К.: 2004. — № 8.-С. 12−19.
• 45. Шадриков В. Д. Личностно ориентированное обучение // Педагогика. — 1994. — № 5. — С. 24.
• 46. Фасоля А. М. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова та література. — 2004. — № 7. С. 2−9.
• 47. Фасоля А. М. Проблема методичного інструментарію // Дивослово. — 2005. -№ 9. -С. 16−18.
• 48. Шадриков В. Д. Личностно ориентированное обучение // Педагогика. — 1994. — № 5. — С. 24
• 49. Шамова Т. И., Давиденко Т. М. Управление образовательным процесом в адаптивной школе. — М.: Центр «Педагогический поиск». — 2001. — 384 с.
• 50. Шарко В. Д. Сучасний урок фізики: технологічний аспект: посібник для вчителів і студентів. — К., 2005. — 220 с.
• 51. Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. — М., 1996. — 226 с.
• 52. Якиманская И. С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе. — М.: Сентябрь, 2000. — 176 с.