Формування соціальної компетентності обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності: теоретико-методичний аспект

У статті розкрито особливості формування соціальної компетентності обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності у контексті оновлення державної політики в галузі освіти.

Ключові слова: обдарована дитина, соціальна компетентність, музично-творча діяльність, мета виховання та навчання дитини.

соціальний музичний педагогічний компетентність В статье раскрыты особенности формирования социальной компетентности одаренных детей в процессе музыкально-творческой деятельности в контексте обновления государственной политики в области образования.

Ключевые слова: одаренный ребенок, социальная компетентность, музыкально-творческая деятельность, цель воспитания и обучения ребенка.

The article reveals the peculiarities of the social competence of children gifted in music and creative activities in the context of the update of the state policy in the field of education.

Keywords: gifted child, social competence, musical and creative activities, the purpose of education and training of the child.

Постановка проблеми. Актуальність обраного напряму дослідження зумовлена сучасними вимогами до освіти, пошуками ефективних методів і прийомів формування соціальної компетентності обдарованих дітей, тобто тих, які показують високі показники в будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності. Відомо, що турбота про обдарованих дітей сьогодні - «турбота» про розвиток науки, культури і соціального життя суспільства завтра. Оскільки основою духовного світу людини та важливим засобом формування її особистісних якостей здавна визнається музика, освіта як суспільний інститут зобов’язана, адекватно реагуючи на потреби сучасності, вчасно спрямовувати педагогічну науку і шкільну практику до пошуку оптимальних шляхів підвищення рівня сформованості соціальної компетентності розвитку дітей у мистецькій сфері.

Проблемі визначення особливостей педагогічних умов, які ефективно сприятимуть розвитку обдарованих дітей та шляхів взаємодії педагогів, учнів, батьків, абсолютно закономірно приділяється все більше уваги в директивно-правових документах України (Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття) [3], Закон України «Про загальну середню освіту» [6], Національна доктрина розвитку освіти [8], Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні [9] та ін. [6]).

Актуальність проблеми формування соціальної компетентності обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності у контексті оновлення державної політики в галузі освіти зумовлюється також необхідністю подолання протиріччя між зростаючою потребою в підвищенні рівня сформованості соціальної компетентності обдарованих дітей та недостатністю теоретичних досліджень з означеної проблеми.

Аналіз досліджень і публікацій показав, що теоретичні засади проблеми відображені у фундаментальних дослідженнях учених (О. Бодалєв, З. Малькова, Н. Миропольська, Л. Новікова, О. Рудницька, Г. Селевко, В. Семиченко, А. Хуторський, Н. Шумакова та ін.). Науковим дослідженням аспектів проблем художньо-творчого розвитку саме молодших школярів присвячено праці Ш. Амонашвілі, В. Вільчинського, І. Гадалової, Д. Джоли, В. Тименка та ін. Вагомий вклад в разробку різних аспектів даної проблеми внесли зарубіжні психологи А. Біне, Д. Векслер, Р. Кеттел, Дж. Рензуллі, Ж. Піаже, Ч. Спірмен, Б. Теплов, Л. Терстоун, Л. Терман, Дж. Фельдхьюсен, В. Штерн, K. Bathurst, C. Benbow, S. Ceci, A. W. Gallagher, Gottfrie, M. Gross, L. Hollingworth, R. Milgram, K. Montour, A. Miller, H. Wagner, S. Whalen та ін.

Учені одностайно наголошують на важливості і необхідності вчасно виявити обдарованість Дослідження проблеми актуалізується ще й тим, що орієнтація на колективізм, ранжування и нівелювання особистості відходять у минуле і особливого значення набуває формування особистості з яскраво вираженою індивідуальністю, здатної на нестандартне мислення і дії. Звідси не випадково зріс інтерес до обдарованих дітей. Зрозуміло, що в радянській педагогіці і психології цим питанням надавалося достатньо уваги, про що свідчить широке коло вивченої нами літератури, однак в нових умовах потрібні інші погляди на проблему вивчення особливостей розвитку дітей з високими інтелектуальними можливостями і задатками креативного мислення, безумовно, інші підходи до процесу соціалізації, самоактуалізації і самовираження особистості обдарованої дитини.

Досвід роботи показує, що можливості обдарованих дітей та прагнення їх до пізнання досить часто доходять до неузгодженості зі змістом і методами навчання. Так, у більшості методичних рекомендацій щодо роботи з обдарованими дітьми приводяться дані, що понад 30% дітей, відрахованих зі школи за неуспішність, погану поведінку, складають обдаровані діти [2].

Таке становище, звичайно, викликає зацікавленість до практичного вирішення проблем розвитку художньо-творчого потенціалу дитини. Це зумовлено потребами суспільства в активних, знаючих, творчих, оригінально мислячих людей, здатних самостійно, альтернативно вирішувати важливі життєві ситуації, передбачати та прогнозувати їх. Отже, сьогодні виникає нагальна потреба у формуванні соціальної компетентності обдарованих дітей.

Мета даної статті полягає в розкритті особливостей процесу формування соціальної компетентності обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Сучасна школа покликана розвивати в дітях потребу сприймати загальнокультурні цінності, нагромаджувати мистецький досвід та використовувати їх як основу для особистісного самотворення та гармонізації ставлення до навколишнього світу. Щоб досягнути цього, педагог має будувати систему виховання та навчання, взявши за основу принципи гуманної педагогіки Ш. Амонашвілі: «одухотворення середовища навколо дитини; утвердження у дитині її особистості; вияв творчого терпіння, що допомагає дитині у самопізнанні» [1].

У контексті сказаного слід зазначити, що мистецтво виховання — це «мистецтво пробудження у вихованця його власних сил. Необхідно дитині давати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими своїх намірів. Потрібно тактовно, делікатно розвивати в дитини інтерес, навчати терпіння і заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Намагатись зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити достойно програвати і не сприймати невдачу, як трагедію; володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала своєї самооцінки і водночас не виставляла напоказ свою обдарованість» [5].

Обдаровані діти — це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Вони виявляють себе найбільш яскраво в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості, комунікаціях та лідерстві, в різних видах діяльності і руховій сфері.

Поняття «обдарованість» стає все частіше вживанішим. На сьогодні обдаровані діти вже є не винятком, а невід'ємною ознакою модернізованого суспільства. Виховання та розвиток дітей інформаційного суспільства є невіддільною частиною піднесення прихованого потенціалу нації.

Завдання навчальних закладів, вчителів, педагогів полягає в тому, щоб у максимальному обсязі забезпечити освітні потреби обдарованих дітей, перетворити їх здібності в досягнення і допомогти реалізуватися в житті через соціалізацію та самоактуалізацію, сформувати в них соціальну компетентність. «Місія компетентнісно спрямованої освіти — сприяти становленню людини як суб'єкта і проектувальника життя, усвідомленню молодою людиною свого життєвого шляху» [4, 130].

Соціальна компетенція — це «здатність вступати в комунікативні відносини з іншими людьми. Бажання вступити в контакт обумовлюється наявністю потреби, мотивів, визначеного ставлення до майбутніх партнерів по комунікації, а також власною самооцінкою. Уміння вступати в комунікативні відносини вимагає від людини здатності орієнтуватися в соціальній ситуації і керувати нею» [2, 85].

Призначення нового змісту навчання полягає в реалізації гуманістичної парадигми освіти, метою якої є розвиток цілісної творчої особистості.

Особливою формою творчої діяльності особистості є музичне мистецтво, яке має пізнавальну, ідейно-виховну й естетичну цінність. Головним у сучасному змісті музичної освіти є залучення до музично-творчої діяльності, розвиток музичної творчості, яка призводить до розвитку індивідуальності. Досягненню цього сприяє ефективне та цілеспрямоване використання різноманітних методів, прийомів, форм та засобів, що використовує вчитель у процесі музично-творчої діяльності. Приводячи в систему форми, методи і прийоми роботи з обдарованими дітьми, виявивши їх психологічну і мотиваційну основи, ми намагались зберегти одну з головних особливостей у роботі з обдарованими дітьми — комплексний підхід.

У будь-якої дитини є задатки, вона є талановитою хоча б в одній сфері. Становлення дитини як особистості супроводжується виникненням декількох людських дарувань. Серед них музичні здібності є найбільш поширеними і їх прийнято вважати найбільш вивченими. Здатність до творчості дитини — це інтегративна якість особистості, яка відображає її особливу внутрішню структуру спрямованість, певні психічні процеси, характерологічні якості, уміння [10].

Створення умов для самореалізації кожної дитини створює труднощі, в основі яких лежить декілька причин. Найактуальнішими першопричинами є схильність обдарованих дітей уникати, не вирішувати проблеми, стикаючись з ними в соціальній сфері. Це зумовлено відсутністю навиків у подоланні труднощів і пізнавальній сфері. Настрій обдарованої дитини сприймати знання в конкретний відрізок часу також має велике значення, оскільки може значно утруднити пошук свіжих та оригінальних рішень. Дуже часто обдаровані діти мають труднощі спілкування з однолітками, а іноді і з дорослими людьми. Обдаровані діти надчутливі та гіперактивні, вони болісно сприймають навіть найменший натяк щодо себе.

Ці причини вказують на їх переважно соціальний характер. Даний висновок наштовхує на роздуми про те, що обдаровані діти з великими труднощами будуть адаптуватися до соціуму. Оскільки музично-творча діяльність викликає в усіх людей радісний настрій, створює оптимістичний ритм навчання та виховання, благотворно впливає на емоційну сферу дітей, то можемо спрогнозувати, що обдарована дитина буде більш життєствердною, впевненішою у своєму потенціалі, більш відкритою і тому буде більш охоче йти на контакт з оточуючими. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної і соціальної культури. Музична гра підвищує інтерес учнів до навчання, до життя, бо дає кожній дитині можливість випробувати свої сили, пережити хвилювання успіху, піднести самооцінку.

У зв’язку з цим музично-творча діяльність для обдарованих дітей може бути визначена як інструмент розвитку здібностей, пізнання, залучення й адаптації до нового соціального досвіду, як засіб ефективного вирішення комунікативних завдань у сферах особистих, професійних і соціальних інтересів.

Музично обдаровані діти потребують особливої уваги з боку батьків і педагогів. Такі діти легше засвоюють матеріал занять, вони невимушено справляються із завданнями. Тому педагогу необхідно вибрати правильну стратегію взаємодії з ними на занятті, щоб, з одного боку, дати можливість реалізуватися їх здібностям, не придушити ініціативу і волю до творчої діяльності, а з іншого, — дати можливість висловитися іншим дітям. Музично-творчий розвиток дітей — це, перш за все, результат процесу навчання і виховання, який досягається завдяки спрямованому керуванню навчально-вихованим процесом у школі, процес досить складний, який вимагає великого часового періоду, терпіння і тактовності, психологічного підходу до дитини та має особливий зміст, який визначається специфікою музично-творчої діяльності.

Музично-творча діяльність є засобом розширення співробітництва, досягненням взаєморозуміння і збагаченням культури особистості. Вона становить частку життя людини і є доступною для всіх дітей, не лише для обдарованих. «Музична творчість є багатофункціональним засобом стимуляції евокативно-чуттєвого розвитку і творчої активності дитини, яка виникла на основі матеріального життя і виражає певні суспільні потреби» [7, 41]. Це мистецтво допомагає дитині розкрити приховані здібності. Звідси випливає потреба залучати дитину до музично-творчої діяльності якомога раніше, застосовуючи різноманітні методи прилучення її до різних видів мистецтва, в т. ч. музичного. Надзвичайно ефективним є метод вивчення музичного твору різними способами: гра на музичних інструментах, сольний та хоровий спів, танцювальні рухи під музику даного твору. Також можна спроектувати музично-творчу діяльність на інші види діяльності (інші види мистецтва, література, історія, конкретні життєві ситуації), використовуючи фантазію та креативність дітей. Цим педагог може віднайти той вид діяльності, який найбільш відповідає нахилам та інтересам кожної дитини.

Для розвитку соціальної компетентності дітям важливо вміти слухати музичний твір та складати словесну розповідь про його художній зміст. Оскільки соціальна компетентність є елементом комунікативної компетентності, то можна надалі чекати, що музично-творча діяльність сприятиме розвитку в дітей необхідних соціальних навиків і вміння, вона стане для них засобом спілкування і взаємодії. Музично-творча діяльність у різних напрямах дасть змогу виявити, розвинути та скерувати здібності дітей, навчить їх слухати співрозмовника, виявляти зацікавленість у тому, що він говорить, та більш цілеспрямовано виявити свої здібності, розповівши про них.

Цінність музично-творчої діяльності зводиться до спрямованості навчально-виховного процесу на різноплановий розвиток дитини, розкриття її творчих можливостей, здібностей, ініціативність, самодіяльність; підсилення варіативності загальної освіти, доповнення отриманих знань і навичок, стимуляції пізнавальних мотивацій. Завдання музично-творчої діяльності полягає в пошуку нетрадиційних шляхів розвитку творчого потенціалу учнів, навичок адаптації в соціумі, надання можливості повноцінної організації свого часу, стимулювання процесів їх саморозвитку.

Музично-творчу діяльність дітей у творчому колективі розглядаємо як систему дій самобуття дитини, оскільки саме у творчості людина формує, відтворює і розвиває себе як людину. «Мистецтво, особливо музичне, яке формується за законами гармонії, задає, по суті, актуально значиму структуру і закони створення світових матеріальних цінностей і є основою пізнання дійсності. Метою виховання та навчання дитини є система законів гармонійно цілісного розвитку всіх сфер особистості, необхідних у майбутній життєдіяльності» [7, 42].

Дослідження механізмів музично-творчої діяльності школярів дозволяє зробити висновок про те, що саме активність особистості є основою, на якій базується весь процес творчого акту. Ця активність може бути не мотивована зовнішніми стимулами, а відбуватися в умовах адекватної самооцінки людини. Педагогічне керівництво музично-творчою діяльністю передбачає врахування компетентності педагогів, а також сучасного стану музично-естетичної ерудованості дітей, яка пов’язана з формуванням у них естетичної культури, в основі якої лежить виховання почуттів, переживань, естетичних смаків, які є головним педагогічним компонентом музично-естетичного розвитку особистості, що сприяє подоланню протиріч між стереотипним і творчим мисленням.

Педагог має бути не керівником, а скоріше порадником, намагатися викликати у дітей захоплення яскравою справою, надихати їх на творчість, підтримувати інтерес, активність у пошуку істини [11].

Для формування і розвитку соціальної компетентності обдарованих дітей у процесі музично-творчої діяльності потрібні такі форми організації навчання, які б дозволили моделювати ситуації і комунікативні задачі із сфер соціального спілкування і взаємодії, котрі притаманні конкретному віку. Конкретизація цілі навчання обов’язково веде до деякої деталізації змісту навчання. Зміст повинен бути таким, щоб у максимальному обсязі забезпечити освітні потреби дітей і розвинути, а надалі і сформувати соціальну компетентність.

Музично-творча діяльність є важливим аспектом формування соціальної компетентності обдарованих дітей. Розвиваючи емоційну чуйність, музичні здібності, діти вчаться спілкуватися з дорослими і однолітками. З огляду на те, що діти з музичними задатками мають прискорений темп розвитку в цій сфері, педагог повинен орієнтуватися на більш поглиблений темп реалізації пізнавальної активності й допитливості та на створення сприятливих умов для них. Музично-творча діяльність є об'єктивно необхідним процесом, який впливає на формування початків музичної і загальної духовної культури особи. Нові підходи до обдарованих дітей сприяють формуванню їх особистісного погляду й визначенню індивідуального шляху.

Висновки. Отже, музично-творча діяльність є простором життя учня, в якому він може не лише набувати знання, а й розкрити, розвинути і реалізувати себе, свої здібності, позитивні якості. Робота з обдарованими дітьми в музично-творчій діяльності, зрештою, зводиться до формування і розвитку їх здібності до самоактуалізації, до ефективної реалізації їх підвищених можливостей в майбутньому, у зрілій професійній діяльності. Саме це завдання є центральним при формуванні соціальної компетентності обдарованих дітей.

Навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей учнів, зростання їхньої самостійності й творчої активності, що уможливлює продуктивне формування соціальної компетентності у процесі музично-творчої діяльності як важливого фактора процесу розвитку і саморозвитку обдарованої дитини, її життєвої компетентності та життєтворчості.

Список літератури

• 1. Амонашвілі Ш. О. Школа життя: [пер. з рос.] / Шалва Олександрович Амонашвілі. — Хмельницький: Поділ. культ.-просвіт. центр ім. М. К. Реріха, 2002. — 172 с.
• 2. Власова Е. И. Актуальные проблемы построения компетенции социальной одарённости // Обрадована особистiсть: пощук, розвиток, допомога. К., 1998. С. 85−91.
• 3. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). — К.: Райдуга, 1994. — 61 с.
• 4. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: науково-методичний посібник / За ред. І. Г. Єрмакова. — Запоріжжя: Центріон,
• 2005. — 640 с.
• 6. Загальна середня освіта: зб. нормат.-правових док. Ч. І. — К.: ЗАТ «Нічлава», 2003. — 436 с.
• 7. Лебедєва А. В. Формування у школярів естетичного ставлення до дійсності у позаурочній музично-творчій діяльності: дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Алла Володимирівна Лебедєва. — Мелітополь, 2011. — 387 с.
• 8. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002. — 23 квіт. (№ 33). — с. 4−6.
• 9. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Освіта України. — 2004. — № 94. — 3 груд. — с. 6−10.
• 10. Уфімцева С. Особливості творчого розвитку дошкільника і школяра / Світлана Уфімцева // Рідна школа. — 2006 — № 2 — С. 65−67.
• 11. Хуторской А. В. 55 методов творческого обучения: методическое пособие. — М.: Издательство «Эйдос»; Издательство Института образования человека, 2012. — 42 с.: ил. (Серия «Современный урок»).