Методи і прийоми формування соціокультурної компетенції молодших школярів на уроках української мови

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації, яка забезпечує становлення ціннісних орієнтацій на основі засвоєння культурного та соціального досвіду нації. Завдяки соціалізації людина засвоює звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості. Соціалізована особистість є тим фактором, який визначає характер суспільства, шляхи його розвитку, соціальні відносини між суб'єктом та об'єктом. Тож проблема соціокультурної компетентності як ціннісного аспекту життєдіяльності особистості в сучасних наукових дослідженнях учених є надзвичайно актуальною.

Формується соціокультурна компетентність насамперед засобами рідної мови, бо саме за допомогою слова відбувається залучення школярів до загальнолюдських і національних цінностей, виховання креативності, розвиток здатності до самореалізації. Саме слово формує духовність, відчуття краси, здатність передавати найтонші відтінки людських думок і переживань. Тож у вітчизняній лінгводидактиці соціокультурний підхід до розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів набуває дедалі більшої актуальності. На необхідність формувати в молодших школярів соціокультурну компетентність орієнтує й новий Державний стандарт початкової загальної освіти. Причому формування цієї компетентності передбачається в тісному взаємозв'язку з ключовою — комунікативною, яка виявляється насамперед у здатності успішно користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності у процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, розв’язання життєво важливих завдань. Таким чином, виникає нагальна потреба в розробленні й обґрунтуванні таких критеріїв добору дидактичного матеріалу, методів і прийомів його використання, які забезпечують посилення закладених у новій програмі з української мови для 1−4 класів зв’язків мовної і культурно-пізнавальної діяльності, формування шанобливого ставлення до української мови, пізнання традицій, звичаїв, обрядів українського народу, засвоєння того, що є його національною гордістю, виховання патріотів своєї Батьківщини.

Ця робота, зазначається в Державному стандарті початкової загальної освіти, має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватися за допомогою дібраних навчальних текстів, тем для побудови діалогів і різних видів монологічних зв’язних висловлювань, використання тематичних груп слів, стійких висловів, у яких відображуються особливості матеріальної і духовної культури народу, його національного характеру.

Відтак розв’язати проблему формування в молодших школярів соціокультурної компетентності можна за умови створення сучасних концепцій мовної освіти, розроблення методик, які б відповідали сучасним тенденціям розвитку суспільства, його можливостям, суперечностям і вимогам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття.

На сучасному етапі розвитку наук соціалізація розуміється як процес засвоєння індивідом системи людської культури, а основним знаряддям цього визначається мова та мовлення.

Як свідчить аналіз наукової літератури, вчені трактують соціокультурну компетентність як рівень знань соціокультурного контексту, а також як характеристику досвіду спілкування та використання мови в різноманітних соціокультурних ситуаціях; як лінгвокраїнознавчі знання, уявлення про основні національні звичаї та традиції, як систему навичок і вмінь, що дозволяють узгоджувати свою поведінку відповідно до цих знань (М. Алексєєва-Вовк, М. Вашуленко, А. Капська, М. Орап, Ю. Пастир, І. Рябуха та ін.).

Соціокультурна компетенція чи компетентність передбачає «ознайомлення тих, хто навчається, з національно-культурною специфікою мовленнєвої поведінки і здатністю користуватися елементами соціокультурного контексту, релевантними для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови. Ці елементи — звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання тощо» — підкреслює Є. Азимов.

Зазначимо, що найважливішою умовою та засобом соціалізації молодшого школяра є культура усного і писемного мовлення, яка формується у процесі активної мовленнєвої діяльності. Учені, розробляючи шляхи оновлення змісту і структури системи мовної освіти, вважають, що вся робота з розвитку зв’язного мовлення має спиратися на понятійні знання учнів (лінгвістичні й мовленнєвознавчі), екстралінгвістичні (мета й умови спілкування, підпорядкованість їм мовних засобів) і операційні (правила і способи побудови тексту). Формування в учнів:

• — уявлення про мову як форму вияву культури українського народу, засіб створення творів мистецтва (художньої літератури);
• — розширення уявлень школярів про свою державу — Україну, культуру українського народу, про її особливості в різних регіонах України;
• — використання навчальних текстів, тем для побудови діалогів і різних видів монологічних зв’язних висловлювань, використання тематичних груп слів, стійких висловів, у яких відображуються особливості матеріальної й духовної культури народу, його національного характеру — усе це необхідні умови розвитку соціокультурної компетентності молодших школярів на уроках української мови.

Серед засобів навчання української мови та формування соціокультурної компетентності молодших школярів насамперед є різні за своєю функціонально-стилістичною приналежністю тексти, адже саме в них національно мовна специфіка відображається на всіх мовних рівнях, саме в їх межах має місце культурно маркована діяльність українського етносу.

Раціонально відібрані методи і прийоми роботи над усними і письмовими текстами художнього, наукового, офіційно-ділового, розмовно-побутового стилів діалогічного й монологічного характеру дозволяють засвоювати мову як діяльність, спрямовану на вироблення вмінь орієнтуватися в умовах, завданнях, ситуації спілкування, чітко уявляти собі адресата мовлення, правильно обирати стиль майбутнього висловлювання, добирати адекватні мовні засоби.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). У цій статті зупинимося на розкритті методів і прийомів формування комунікативної й соціокультурної компетентностей у їх взаємозв'язку, спираючись на діяльнісний підхід в опануванні мовою в 1−4-х класах.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Відповідно до змістової соціокультурної лінії навчальних програм для 1−4-х класів з української мови молодші школярі мають одержати уявлення про національні символи України (верба, калина, вишитий рушник), народні й релігійні свята, обрядові дійства під час цих свят, українські народні звичаї, традиції, обереги тощо.

Зупинимося на розкритті методів і прийомів засвоєння молодшими школярами такого національного концепту, як верба. Адже він посідає у свідомості українців досить важливе місце, про що говорить наявність, крім поняття, значної кількості символічних значень, лексикалізованих словосполучень та фразеологізмів. Усі символи гармоніюють із ментальними особливостями українців: Батьківщина, мати, пам’ять, весняне пробудження природи і навіть сум.

Насамперед добираємо такий дидактичний матеріал, який би дозволяв формувати дві групи вмінь:

• — загальнотекстові вміння: сприймати (усно чи письмово) тексти різних стилів, відбирати потрібні факти для розкриття думки, розташовувати їх у логічній послідовності, використовувати адекватні засоби зв’язку речень у тексті, дотримуватися структурно-композиційної будови;
• — функціонально-стилістичні вміння: орієнтуватися в ситуації спілкування, використовувати мовностилістичні засоби відповідно до стилю тексту, додержуватися відповідної інтонації, усувати допущені помилки і недоліки у власному й чужому мовленні.

З метою формування окресленого кола вмінь використовуємо такі методи і прийоми: імітаційний, репродуктивний, оперативний, комунікативний.

Метод імітації застосовуємо з метою формування орфоепічних, інтонаційних, граматико-стилістичних умінь і навичок молодших школярів. Прийомами цього методу є вправи на заучування напам’ять текстів пісень, віршів, прислів'їв, переказ текстів, відмінних за стилістичними ознаками.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте вірш з радісним настроєм, додержуючись помірного темпу.

Поясніть, чому цей вірш треба читати радісним тоном.

Вербна неділя, Тоненьким прутиком, З вербовим котиком, Себе вітаємо, Легеньким дотиком…

Радісну вістку, Собі говоримо, Що день великий, Не поза горами, Що вже за тиждень Буде Великдень!

Завдання 2. Прослухайте текст. Скажіть, про які звичаї українців у ньому розповідається.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. Вважалося, що після цього верба є особливо цілющою.

Був звичай, коли матері по черзі «били» свяченими галузками своїх дітей, примовляючи: Не я б’ю — верба б'є: Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!

І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються незвичайними.

У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вербу в Україні завжди шанували.

— Перекажіть близько до тексту.

Дидактична мета репродуктивного методу — поглибити й закріпити набуті знання про лінгвокультурему «верба», збагачувати мовлення школярів синонімами, антонімами, багатозначними словами, лексемами з переносним значенням, типовими граматичними моделями, найпоширенішими інтонаційними структурами з національно-культурною специфікою. Прийомами цього методу є вправи на відтворення словосполучень, речень, текстів у вільних диктантах, близьких до тексту переказах, під час читання, при заучуванні напам’ять, а також виконання вправ за зразком.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте текст. Визначте його тему й мету.

Верба — одне з найулюбленіших в Україні дерев. Походження верби пояснюють по-різному. Одна з легенд розповідає, що плакуча верба потрапила до нас із Китаю. Привезли у плетених кошиках якийсь крам, розвантажили й кошики викинули. Одна з гілок прийнялася й виросла в чудове дерево.

Це дерево пов’язане з водою, отже, символізує здоров’я і життя. Молодими деревцями обсаджують ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці. Щороку, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них виростають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси.

Відрізана гілочка верби, навіть без коріння, приживається в будь-якому ґрунті й виростає в дерево. В народі кажуть: «Верба, що лугова трава. Її викосиш — а вона знову виросте» (За Г. Лозко).

— Поясніть, що спільного й відмінного між виділеними словами. Як ви розумієте значення виділеного прислів'я? Підготуйтеся до переказу, близького до тексту.

Завдання 2. Прочитайте виразно вірш. Поясніть, як ви розумієте значення слова «котики». Що означає це слово?

Котики вербові,.

Сонечко по небу, Цілий день гуляє,.

Теплою рукою, Зиму проганяє.

Котики вербові,.

Вічка розтуляють, В кожушках сріблястих.

Весну зустрічають!

Оперативний метод застосовуємо з метою формування мовленнєвих умінь і навичок. Він виявляється у вправах аналітичного, конструктивного та аналітико-конструктивного характеру. Аналітичні вправи передбачають спостереження за лексичним значенням поняття верба, лексичних словосполучень, фразеологізмів у текстах, різних за типами й стилями мовлення.

Серед конструктивних вправ при роботі над текстовим матеріалом доцільно використовувати ті, які підпорядковані формуванню частково-мовленнєвих умінь і навичок: вправи на конструювання словосполучень, речень (за зразком або без нього) з певним стилістичним завданням використовуємо на етапі вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Особливе місце відводимо вправам на переконструювання словосполучень, речень, текстів за зразком, поданим планом.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте текст. Доведіть, що він науковий.

Верба біла росте в самостійних або змішаних лісах по берегах річок, у сирих місцевостях і близько боліт. Дерево висотою 25−30 м, кора темно-коричневого кольору. Гілки жовтувато-коричневого або червонуватого кольору, блискучі, загорнені сріблястим пушком. Листя вузьке або широке, загострене на кінці. Зверху воно темно-зеленого кольору, а знизу — світло-зелене. Квітки зібрані в розташовані на кінцях гілок або з боків їх сережки. Довжина сережок до 7 см, товщина — 1 см. Плід — коробочка, яка розтріскується на дві половинки. Насіння покрите волосками або з летючкою на кінчику, дрібне, продовгуватої форми.

— Переконструюйте цей текст у художній, використавши такі словосполучення: гілочки жовтувато-коричневі або червонуваті, листячко вузеньке або широке, квіточки, як сережки, плід, як коробочка, дрібненьке насіннячко.

Завдання 2. Прочитайте рядки вірша. Поясніть, як ви їх розумієте.

Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба (Л. Костенко).

— Перебудуйте ці рядки в прозові речення. Порівняйте, який варіант кращий.

Завдання 3. Прочитайте. Скажіть, які народні повір'я пов’язані з вербою.

У народі існує таке повір'я. Якщо верба квітне взимку, то відбудуться важливі перемоги в житті людей і держави.

Вербова сопілка наділялася магічними якостями: гра на ній тримає вкупі всю череду худоби. А якщо перед цим умочити сопілку в джерельну воду — корови даватимуть багато молока. Вербовим віником обмітали стіни хати, щоб усе недобре виміталося з неї. (За Г. Лозко).

— Знайдіть спільнокореневі слова до слова верба. Виділіть у них корінь.

Завдання 4. Прочитайте текст. Визначте його тему й мету.

Здавна верба, калина, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Найбільш шанованим деревом у нашого народу є верба. «Без верби і калини — нема України», — говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Часто можна побачити її схиленою над самою річкою. У народі казали: «Де верба — там і вода». Вербові гілочки використовували для розшукування під землею води, бо, де росте верба, обов’язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці.

Верба сприятливо діє на воду. Її коріння робить воду прозорою, чистою й смачною. Недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою.

Літньої пори під вербою прохолодніше, ніж під будь-яким іншим деревом. Верба очищає й повітря (За Г. Лозко).

— Придумайте до тексту заголовок. Знайдіть у тексті прислів'я. Прочитайте й поясніть, як ви їх розумієте.

Завдання 5. Прочитайте текст. Визначте тему тексту.

Легенда про вербу та калину.

Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й мила зростала дівчинка. А до того ж чарівниця вона була. Усі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої й добрішої душею. Та довідалися про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати.

День був ясний, мов золотом гаптований. Пішла дівчинка коси травами розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний неньчин голос: «Калино, Калино, не пий водиці». Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла — і навік деревом — калиною над водою зросла.

Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинками-намистинками сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею. Минуло відтоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.

Не ламай калину — образиш дівчину. Не рубай вербу — накличеш біду (За легендою).

— Прочитайте текст ще раз. Поясніть, як ви розумієте зміст виділених речень. Підготуйтеся до переказу за поданим планом.

План.

• 1. Про кого розповідається в тексті?
• 2. Чому Калину називали чарівницею?
• 3. Що вирішили зробити з Калиною вороги? Для чого?
• 4. Як сумувала мати за Калиною?
• 5. Кого символізує верба в цій легенді?
• 6. Як ви розумієте значення цих прислів'їв: «Не ламай калину — образиш дівчину. Не рубай вербу — накличеш біду».

Завдання 6. Прочитайте текст. Скажіть, яка його тема й мета? Чи можна його назвати художнім? Доведіть. З якою інтонацією треба його читати?

Кора верби має лікувальні властивості. Настої з кори верби білої мають протизапальну та знеболюючу дію. У народній медицині кору верби використовують як протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях (проноси, кишкові кольки та ін), а також і при крововиливах. Зовнішньо кору верби застосовують для ванн, при шкірних захворюваннях, для накладання у формі кашки на нариви. Густий відвар зі стертою на порох корою застосовують при лікуванні гнійних ран. Відвар з кори верби використовують і для полоскання рота й очей, при запаленні ясен і при ангінах. Можна використовувати також і настій з кори верби. Потрібно чайну ложку подрібненої кори на 2 склянки холодної води, настояти протягом 8 годин.

— Скажіть, у якій літературі використовуються такі тексти?

Завдання 7. Прочитайте вірш. Скажіть, чи однакова думка висловлена в цьому й передньому. Доведіть.

Не беріть із зеленого лугу верби, Ні на жовті піски, ні на скелі,.

Бо зів'яне вона від жаги і журби, По зеленому лузі в пустелі,.

І сосни не несіть на зелені луги, Бо вона засумує в долині,.

І засохне в воді від палкої жаги,.

І нудьги по далекій вершині.

Завдання 7. Прочитайте народні порівняння та висловлювання. Поясніть, як ви їх розумієте.

• 1. Гнучка, як лоза.
• 2. Зігнулася, як верба над водою.
• 3. Така правда, як на вербі груші.
• 4. Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.
• 5. Зелене, як лоза над водою.
• 6. Гнеться як лозина.
• 7. Прийде Вербниця, назад земля вернеться.
• 8. Верболіз б'є до сліз.

Продуктивно-творчий, або комунікативний метод спрямований на формування вмінь молодших школярів будувати власні зв’язні висловлювання усної та писемної форм мовлення, різні за типами мовлення і стилістичними різновидами, діалогічного чи монологічного характеру.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте прислів'я. Поясніть, як ви їх розумієте.

• 1. Де верба, там і вода.
• 2. Де ростуть верби, там чисті джерела води.
• 3. На городі під вербою стоїть колодязь із водою.
• 4. Де срібліє вербиця — там здорова водиця.
• 5. Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.
• 6. Де не повернешся, золоті верби ростуть.
• — Складіть твір-міркування, обравши заголовком одне з прислів'їв.

Завдання 2. Прочитайте слова-синоніми до поданих прикметників. Виберіть ті з них, які виразно передають кольори листя верби.

Темно-червоний — багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, порфірний, бурячковий.

Жовтий — золотий, золотавий, золотистий, бурштиновий, цитриновий, лимонний, солом’яний.

Коричневий — брунатний, каштановий.

Темно-коричневий — бурий, рудий.

Червоний (кольору крові) — кривавий, калиновий, вишневий, бордовий, малиновий.

— Складіть художній опис верби восени. Використовуйте слова-синоніми.

Результат даного дослідження і перспективи подальших розвиток у даному напрямі. Отже, застосування вище зазначених методів і прийомів дозволяє організувати мовленнєву діяльність молодших школярів, підпорядковану формуванню соціокультурної й комунікативної компетентностей у їх взаємозв'язку. Виконання функціонально-стилістичних вправ позитивно впливає на засвоєння школярами груп номінацій, що відображають матеріальну й духовну культуру українського народу, сприяє:

• — формуванню вмінь і навичок адекватно сприймати тексти культурологічного змісту; педагогічний школяр освіта
• — відтворювати їх, доповнюючи власними судженнями;
• — створювати різні за стильовою приналежністю на основі здобутих етнічних знань власні монологічні висловлювання;
• — добирати мовностилістичні засоби для передачі інформації відповідно до ситуації спілкування;
• — вести бесіду українознавчого змісту тощо.

Література

• 1. Державний стандарт початкової середньої освіти (Електронний ресурс). Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 р., № 462.
• 2. Вашуленко М. С. Українська мова. 1−4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (Електронний ресурс) / М. С. Вашуленко, К.І. Пономарьова, О. Ю. Прищепа, В. О. Мартиненко, С. О. Караман, Н.І. Лунько.
• 3. Азимов Э. Г., Щукин А. Н. Словарь методологических терминов (теория и практика преподавания языков). — СПб.: Златоуст, 1999. — С. 333.