Засоби активізації навчальної діяльності учнів ПТНЗ

Навколишні умови, що об'єктивно склалися, і чинники професійного середовища вимагають від сучасних фахівців уміння вирішувати проблемні та творчі завдання. У зв’язку з цим професійна школа все більше переорієнтовується на включення в освітній процес технологій проблемно-діяльного і активно-ігрового навчання в контексті професійної діяльності фахівців того або іншого профілю. Використовуються інтерактивні технології та нетрадиційні методи навчання.

Успішне викладання неможливе без стимулювання активності учнів у процесі навчання. Стимулювання має на меті залучити їх увагу до вивчення теми заняття, мотивувати в них зацікавленість, допитливість, пізнавальний інтерес.

Разом з тим, необхідно розвивати в учнів почуття обов’язку й відповідальності, які також сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Ефективність засвоєння знань залежить від декількох факторів, зокрема від мотивації навчання. Якщо викладач виявляє, що в учнів недостатньо розвинений мотив обов’язку, то він додатково роз’яснює суспільне значення навчання, добирає переконливі приклади, що розкривають значення освіти для науково-технічного прогресу, для підвищення продуктивності праці, для соціального і культурного прогресу суспільства.

Діяльність — це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

Педагогічна діяльність — це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців [3].

У психолого-педагогічній літературі поняття «активізація навчальної діяльності» трактується по-різному. У довідковій літературі найчастіше використовується поняття «активне навчання» або «активізація процесу навчання» і визначається як удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи учнів, яке забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність учнів на всіх етапах навчального процесу.

Засоби навчання (педагогічні засоби) — усі ті матеріали, за допомогою яких викладач здійснює повчальну дію (навчальний процес).

До засобів навчання відносяться предмети матеріальної і духовної культури, які використовуються при рішенні педагогічних завдань. У найзагальнішому плані до них відносяться:

• — види діяльності: ігрова, навчальна, трудова;
• — педагогічна техніка: мова, міміка, рух; засоби масової інформації, наочні посібники, витвори мистецтва.

До засобів навчання відносять також технічні засоби навчання та дидактичні матеріали. Останнім часом істотно змінилися засоби навчання. У зв’язку з появою персональних комп’ютерів виник новий вид процесу проблемного навчання — проблемно-комп'ютерне навчання. Поява нового елементу (комп'ютера) в педагогічній системі багато в чому змінює її функції і дозволяє досягти нового педагогічного ефекту.

У традиційному навчальному процесі засобами навчання є:

• — друковані видання: підручники, навчально-методичні посібники, довідники;
• — носії з навчальною інформацією;
• — записи на дошці, плакати;
• — кіно-, відеофільми;
• — слово викладача.

У сучасному процесі навчання використовується наступний ряд нових технічних засобів:

• — електронні видання;
• — аудіо-, відео-навчальні матеріали тощо.

Технологія — це сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві.

Багато основних методичних інновацій пов’язано із застосуванням інтерактивних технологій. Інтерактивний — означає взаємодію у процесі бесіди, діалога з чим-небудь або з ким-небудь.

Відповідно, інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогічне навчання, в процесі якого взаємодіють учитель та учень. Навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.

Нетрадиційне навчання — це такий динамічний процес, що забезпечує включення емоційних сфер психіки учня, активне функціонування його інтелектуальних і вольових сфер, сприяє формуванню стійкого інтересу до предмета, що спонукає до самоосвіти і формування активної, творчої, гармонійно розвиненої особистості. Дослідження показали, що інноваційні процеси — важливий шлях подолання формалізму в навчанні.

Одним із найголовніших завдань викладача на занятті як навчити учнів працювати змістовно, відповідально, результативно, творчо, активно. Цього можна досягти за допомогою таких форм: пошук і створення нового ілюстративного матеріалу; пошук і використання нових ігрових прийомів; пошук і використання нових цікавих для учнів ситуацій для роботи в парах і групах; створення умов співпраці викладача і учнів.

Праця викладача та учнів має обов’язково поєднуватися, бути справді творчою, тільки тоді вона принесе взаємне задоволення.

Активізація навчальної діяльності на заняттях дає можливість учням думати логічно, працювати змістовно, швидко долучатися до роботи на заняттях, захоплено працювати. До того ж, вона формує такі риси характеру, як зібраність, відповідальність, зосередженість, розвиває розумові здібності й мовлення, силу волі, працелюбність.

Одним з ефективних засобів активізації навчальної діяльності на заняттях є використання ігрових технологій.

Й. Гензер зауважує, що технології ігрового навчання — це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення учня до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, «переживання» ситуації)[17].

Навчальні ігри мають на меті крім засвоєння навчального матеріалу, умінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначатися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті. Одна із основних функцій гри — функція саморегуляції.

Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети.

Гра володіє завбачливістю. Вона діагностичніша, ніж будь-яка інша діяльність людини тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість), гра сама по собі - це особливе «поле самовираження».

Рольова гра сприяє формуванню навчальної співпраці й партнерства. Вона охоплює групу учнів, які мають злагоджено взаємодіяти, точно враховуючи реакцію кожного, допомагати один одному.

Рольова гра — це умовне відтворення учасниками реальної практичної діяльності людей. Вона створює умови реального спілкування і передбачає елемент перевтілення учня у представника певної соціальної групи, професії тощо. Рольова гра є найкращою моделлю спілкування [1].

Роль викладача в процесі підготовки та проведення гри постійно змінюється. На початковій стадії роботи викладач активно контролює діяльність учнів, потім поступово він стає лише спостерігачем.

Отже, основною відмінністю ігрового навчання від традиційного є заміна організаційних форм звичної навчальної діяльності ігровою. Можна зробити висновок про предмет діяльності викладача-ігротехніка. Якщо предметом педагогічної діяльності викладача в традиційному навчанні є організація звичайної навчальної діяльності учнів, то предметом діяльності викладача-ігротехніка є конструювання ігрової діяльності учнів і управління нею. У цих умовах, очевидно, що традиційні методи навчання по дисципліні повинно бути також переорієнтовано на відображення в них контексту професійної праці.

Г. Щукіна зазначає, що ізольовані методи та прийоми навчання не забезпечують продуктивної навчальної діяльності. Це важливо пам’ятати, бо використання системи методів і прийомів веде до досягнення головних завдань процесу навчання. При цьому вони продовжують, доповнюють та розвивають один одного. Їх використання передбачає організацію взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів. Саме вчителю тут належить керівна роль [19].

Сьогодні в основі процесу навчання покладена мета створення умов для розвитку особистості. Тому вибір системи методів і прийомів навчання на цих засадах робить його розвиваючим і особистісно-зорієнтованим. Під розвиваючим навчанням у педагогіці розуміють спрямованість принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів. Розвиваюче навчання націлене на формування розумових здібностей школярів, їхньої самостійності, інтересу до навчання, а також на вдосконалення різних форм сприйняття навчального матеріалу. Одним із типів розвиваючого навчання є проблемне навчання. Дуже тонко пов`язує поняття проблемного та розвиваючого навчання А.М. Матюшкін [10].

Він вважає, що розвиваючим навчанням, тобто яке веде до загального та спеціального розвитку, можна вважати тільки таке навчання, при якому вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами приводить цілеспрямовану роботу з формування розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів у процесі вивчення основ наук. Таке навчання є проблемним. Суть проблемного навчання полягає у пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки питань, розв’язування проблем і завдань у проблемному викладі й поясненні навчального матеріалу та різноманітних самостійних форм роботи.

Проблемні методи навчання є ефективними засобами активізації навчальної діяльності учнів. Вони сприяють інтелектуальному розвитку учнів і водночас формують світогляд, моральні та емоційні риси особистості.

Проблемно-пошукове навчання зближує процес навчання в школі з науковим пізнанням, розвиває творче мислення.

Метод проектів однією з педагогічних технологій, яка сприяє активізації навчальної діяльності учнів. Означена технологія використовується для побудови процесу навчання, спрямованого на активізацію навчальної діяльності учнів відповідно до їх інтересів у одержанні певних знань, теоретичного чи практичного результату. Тому при реалізації методу проектів необхідно використовувати власну зацікавленість учнів у знаннях і показувати, де отримані знання можна застосувати у реальному житті. Суть педагогічної технології «Метод проектів» полягає у стимулюванні інтересу учнів до визначеної проблеми, оволодінні учнями необхідними знаннями і навичками для її вирішення, організація проектної діяльності щодо вирішення проблеми, практичному застосуванні отриманих результатів.

У сучасній професійно-технічній школі широко використовуються такі засоби навчання:

• — об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань;
• — діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.);
• — макети і муляжі;
• — прилади і засоби для демонстраційних експериментів;
• — графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми);
• — технічні засоби навчання (комп'ютерні програмні засоби, Інтернет ресурси, інтерактивні дошки, плазмові телевізори тощо);
• — електронні підручники і навчальні посібники;
• — тестові програмні засоби для контролю знань і умінь учнів.

Навколишні умови і чинники професійного середовища вимагають від сучасних фахівців уміння вирішувати проблемні, творчі, раптово виникаючі завдання. У зв’язку з цим професійна школа все більше переорієнтовується на включення в освітній процес технологій проблемно-діяльного і активно-ігрового навчання. Також використовуються інтерактивні технології та нетрадиційні методи навчання. Вчитель має право самостійно обирати методи навчання. Проте, успішна організація навчальної діяльності стає можливою лише при поєднанні кількох методів одночасно.

Використання системи методів і прийомів веде до досягнення головних завдань процесу навчання та активізації навчальної діяльності учнів.

Використання цих методів передбачає організацію взаємопов'язаної діяльності педагога і учнів, керівна роль у цій діяльності належить учителю.