Форми і системи заробітної плати

Форми і системи заробітної плати являють собою способи встановлення залежності розміру заробітної плати робітників від кількості і якості витраченої ними праці за допомогою сукупності кількісних і якісних показників, що відбивають результати праці.

Основним призначенням форм і систем оплати праці є забезпечення правильного співвідношення між мірою праці і мірою його оплати. Форми і системи заробітної плати робітників визначають:

• 1) спосіб оцінки міри праці і вимір праці для його оплати (через робочий час, вироблену продукцію, індивідуальні, колективні і кінцеві результати);
• 2) характер функціональної залежності, установленої між мірою праці і її оплатою, пропорції зміни заробітної плати в залежності від тих чи інших кількісних і якісних результатів праці.

Адміністрація підприємства, виходячи із завдань обсягів, якості й термінів виробництва продукції і враховуючи можливості працівників впливати на реалізацію певних резервів виробництва, розробляє конкретні системи заробітної плати, пояснює їх працівникам і додає до колективної угоди. Критерієм правильності вибору певної системи заробітної плати повинна бути її економічна ефективність, її вплив на зростання продуктивності праці і зменшення собівартості продукції.

В сучасних системах заробітної плати особлива увага звертається на посилення зацікавленості кожного співробітника у підвищенні ефективності використання всіх виробничих ресурсів.

Зростання заробітної плати повинне залежати від зниження норм витрат праці та матеріалів, підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці. Лише за таких умов зростання заробітної плати не зменшуватиме загальну ефективність виробництва.

Вимірниками витрат праці є робочий час і кількість виготовленої продукції (виконаних операцій). Відповідно до цього на підприємствах галузей матеріального виробництва застосовуються дві форми оплати праці робітників: погодинна і відрядна. При виборі тієї чи іншої форми і системи оплати праці необхідно враховувати об'єктивні умови: характер застосовуваного устаткування, особливості технологічних процесів і організації виробництва, форми організації праці, вимоги до якості продукції, використання трудових і матеріальних ресурсів.

Погодинною називається така форма оплати праці, при якій заробітна плата працівникам нараховується по встановленій тарифній ставці чи ставці окладу за фактично відпрацьований на виробництві час. Виходячи з механізму оплати погодинна форма стимулює, насамперед, підвищення кваліфікації працюючих і зміцнення дисципліни праці.

Погодинна форма оплати праці звичайно застосовується в наступних випадках:

• 1) якщо робітник не може безпосередньо впливати на збільшення випуску продукції, що визначається, насамперед, продуктивністю машин, чи апарата агрегату;
• 2) якщо відсутні кількісні показники виробітку, необхідні для установлення відрядної розцінки;
• 3) за умови правильного застосування норм праці.

Застосування погодинної форми оплати праці найбільше доцільно в наступних умовах:

• 1) на ділянках і робочих місцях, де забезпечення високої якості продукції і роботи є головним показником роботи;
• 2) при виконанні робіт з обслуговування устаткування, а також на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом;
• 3) на роботах, на яких облік і нормування праці вимагають великих витрат і економічно не доцільні, а також де праця працівника не піддається точному нормуванню;
• 4) на роботах, які можна формально пронормувати і врахувати їхні результати, але вироблення при виконанні цих робіт не є основним показником.

Для погодинної форми оплати праці характерні дві основні системи заробітної плати: проста погодинна і почасово-преміальна.

При простій погодинній системі заробітна плата працівника (ЗПпп) за визначений відрізок часу може бути визначена в такий спосіб [9]:

ЗПпп = м · Т, (1.12).

де м — годинна (денна) тарифна ставка робочого відповідного розряду, грн.;

Т — фактично відпрацьований на виробництві час, (люд. дні).

При почасово-преміальній системі заробітна плата працівника (ЗПпвп) може бути визначена по наступній формулі:

ЗПпвп ⁼ м · Т (1+(р+к · п)/100), (1.13).

де р — розмір премії у відсотках до тарифної ставки за виконання встановлених показників і умов преміювання;

крозмір премії за кожен відсоток перевиконання встановлених показників і умов преміювання, %;

п — відсоток перевиконання встановлених показників і умов преміювання.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата працівникам нараховується по заздалегідь установленим розцінкам за кожну одиницю виконаної роботи чи виготовленої продукції.

Відрядна форма оплати праці стимулює, насамперед, поліпшення об'ємних, кількісних показників роботи. Тому вона застосовується на ділянках виробництва з перевагою ручної чи машинно-ручної праці: саме в цих умовах, можливо, врахувати кількість і якість зробленої продукції, забезпечити збільшення обсягу виробництва й обґрунтованість установлюваних норм праці.

Відрядну форму заробітної плати найбільше доцільно застосовувати при:

• 1) наявності кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від даного чи робітника їхньої бригади;
• 2) можливості на даній ділянці стимулювати робітників до подальшого збільшення вироблення продукції чи обсягів виконуваних робіт;
• 3) можливості точного обліку обсягів (кількості) виконуваних робіт;
• 4) застосуванні технічно обґрунтованих норм праці.

При використанні відрядної форми праці зберігається небезпека зниження якості продукції, що випускається, порушення режимів технологічних процесів, погіршення обслуговування устаткування і його передчасного виходу з ладу, порушення вимог техніки безпеки, перевитрати матеріальних ресурсів.

За відсутності таких умов доцільніше застосовувати погодинні системи заробітної плати. Слід підкреслити, що при погодинній форми заробітної плати умовою отримання заробітку за фактично відпрацьований час повинно бути виконання певного обсягу роботи, який встановлюється нормованим завданням. Широке застосування погодинної оплати вимагає також чіткої організації забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, енергією, технічним обслуговуванням, інформацією тощо. В умовах трансформації економіки України на багатьох підприємствах з’являється тенденція до заміни відрядної оплати на погодинну. В цьому випадку потрібно задіяти всі можливі заходи, щоб застосування погодинної оплати не призвело до зниження ефективності роботи, що недопустимо в умовах ринкової конкуренції. До таких заходів передусім відноситься збереження високого рівня нормування праці при погодинній формі її оплати.

Відрядна форма оплати праці підрозділяється на системи по способах:

• 1) визначення відрядної розцінки (прямі, непрямі, прогресивні, акордні, підрядні);
• 2) розрахунків із працівниками (індивідуальна чи колективна);
• 3) матеріального заохочення (із преміальними чи виплатами або без них).

Ці способи використовуються одночасно.

При прямій індивідуальній відрядній системі заробітної плати заробіток робітника (ЗПпіс) може бути визначена по наступній формулі [9]:

ЗПпіс=? Рi · Qi, (1.14).

де Рі - розцінка на ій вид продукції (робіт), грн.;

Qі - кількість оброблених виробів і - го виду, нат. од.

Розцінка за одиницю виконаної роботи чи виготовленої продукції може бути визначена таким способом:

Р=м · Nv, (1.15).

Р=м/Nvr, (1.16).

де Nv і Nvr — відповідно норми часу на обробку одного виробу і виробітку за визначений час.

При прямій колективній відрядній системі заробіток робітників може бути визначений аналогічним образом з використанням колективної відрядної розцінки і загального обсягу зробленої продукції (виконаної роботи) бригадою в цілому.

При відрядно — преміальній системі робітнику — чи відряднику бригаді робітників крім заробітку по прямих відрядних розцінках виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників, передбачених положенням про преміювання. У цьому випадку заробіток робітника по відрядно — преміальній системі (ЗПвп) може бути визначений по наступній формулі:

ЗПвп =? Рi · Qi (1+(p+k · n/100)). (1.17).

Найбільш розповсюдженими показниками і умовами преміювання робітників є:

• 1) виконання і перевиконання виробничих завдань по випуску продукції і підвищенню продуктивності праці;
• 2) робота по технічно обґрунтованим нормам виробітку;
• 3) зниження трудомісткості виготовлення продукції;
• 4) зниження браку;
• 5) здача продукції з першого пред’явлення й інші показники.

Доцільно доповнювати основний заробіток робітника, розрахований по погодинно-преміальній системі, кількісними показниками, а розрахований по відрядно-преміальній системі - якісними показниками преміювання. Як показує досвід, преміювання доцільно здійснювати по двом-трьом одночасно застосованим показниках і умовам преміювання.

При непрямо-відрядній системі заробітної плати, що застосовується, насамперед, для оплати праці допоміжних робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням основних робітників, визначаються непрямо-відрядні розцінки (Рнв):

Рнв=Mvs/Nosn, (1.18).

де Mvs — тарифна ставка допоміжного робітника, грн;

Nosn — норма виробітку основних робітників, що обслуговуються даним допоміжним робітником.

Заробітна плата робітника при непрямо — відрядній системі оплати праці (ЗПпв) може бути визначена по наступній формулі:

ЗПнв = Рнв · Qosn, (1.19).

де Qosn — обсяг виробленої продукції (виконаної роботи) основними робітниками, що обслуговуються даним допоміжним робітником.

При відрядно-прогресивній системі виготовлена продукція в межах установленої норми оплачується за звичайними розцінками, а понад цю норму — по підвищеним.

Акордна система заробітної плати передбачає установлення визначеного обсягу робіт і загальної величини фонду заробітної плати за цю роботу. Кошти, передбачені на оплату праці, виплачуються після завершення всього комплексу робіт незалежно від термінів їхнього виконання. Дана система заробітної плати стимулює насамперед виконання всього комплексу робіт з меншою чисельністю працюючих і в більш короткий термін.

Оплата праці службовців здійснюється відповідно до встановленого їм за штатним розкладом окладу і відповідно до діючої системи преміювання. За своїм характером вона ближче до почасово-преміальної системи з тією лише різницею, що замість тарифної ставки (денний чи погодинний) фігурує місячний чи річний оклад. Установлені показники й умови преміювання враховують специфіку праці службовців розумової праці, а також специфіку того підрозділу, у якому даний службовець працює.