Розшаровуючі аневризми аорти та гостра коронарна недостатність: особливості диференційної діагностики

Клінічна картина розшаровуючих аневризм аорти (РАА) — надзвичайно розмаїта, діагностика їх утруднена, правильний діагноз виставляється лише в третині випадків [8, 13]. Летальність від розривів РАА становить 40−90%, а кількість РАА постійно збільшується [8, 9]. Треба підкреслити, що лише своєчасна хірургічна корекція дозволяє врятувати значну частину хворих із цією патологією [8].

Серед причин розриву аневризм аорти виділяють: атеросклероз [4, 7−9], кістозний медіа-некроз аорти — синдром Гзеля-Ердгейма [3, 12, 13], синдром Марфана [1, 13], сифілітичний мезаортит [2, 4, 8], неспецифічний аортоартеріїт [2, 7], синдром Елорса-Данлоса [8] тощо.

Подібність клінічної картини больового синдрому при РАА висхідного відділу і при гострому інфаркті міокарда (ІМ), а також швидкий розвиток ускладнень роблять його своєчасну діагностику в більшості випадків проблематичною [8−10]. Значною мірою це пов’язано із певною шаблонністю діагностичного алгоритму в клініці навіть при атиповому перебігу ІМ [4, 6, 8, 9]. Це зрозуміло, адже ймовірність ІМ у цих випадках набагато більша [2]. Тому питання диференційної діагностики РАА і ІМ залишається актуальним.