Живлення. 
Анатомія та фізіологія акули

Більшість видів відносяться до так званих справжніх хижаків, вони активно розшукують та переслідують здобич, деякі живляться бентосом, окремі види (китова, гігантська та великорота акули) — планктоном. Втім, більшість видів полює в товщі води на різноманітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або роздирають на шматки зубами.

Плавучість

На відміну від костистих риб, у акул немає плавального міхура. Замість цього компенсувати негативну плавучість їм допомагає величезна печінка та хрящовий скелет. Зменшення питомої ваги тіла досягається за рахунок накопичення в печінці гідрокарбонату сквалену з питомою вагою 0,86 г / смі, а також того, що щільність хряща приблизно вдвічі менша за щільність кістки. Для багатьох акул також характерне підвищення плавучості за рахунок обводнення скелета.

Піщані акули (Odontaspididae) вирішують питання відсутності плавального міхура просто — вони створюють його подобу, набираючи повітря в шлунок. Частково його відсутність компенсується підйомною силою, що виникає при русі.

Більшість видів акул змушені постійно рухатися для того, щоб підтримувати дихання, тому не можуть довго спати. Однак деякі види, такі як вусата акула-нянька, здатні прокачувати воду через зябра, що дозволяє їм відпочивати на дні.