Поняття виробничого травматизму, класифікація причин виробничого травматизму, його профілактика

Виробнича травма — тілесні ушкодження при нещасних випадках, пов’язаних з роботою. Тимчасова непрацездатність, інвалідність або смерть працівника вважаються наслідками в. т., якщо нещасний випадок, який її спричинив, стався під час виконання трудових обов’язків, на території підприємства чи установи протягом робочого часу, по дорозі на роботу або з роботи. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» (1995) до інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання прирівнюється інвалідність донора, що настала у зв’язку з виконанням ним донорських функцій.

У загальному випадку можна виділити 4 групи причин виробничого травматизму:

• 1. Технічні причини (несправність машин, відсутність огорож).
• 2. Організаційні (недостатня організація праці, робочого місця, відсутність інструктажу, нагляду).
• 3. Санітарно-гігієнічні (чинники виробничого середовища).
• 4. Психофізіологічні (особисті): перевтома, недисциплінованість, неприємності до роботи, алкоголь.

Для зіставлення виробничого травматизму за окремі відрізки часу на кожному підприємстві необхідно не тільки враховувати кількість н/в, але і пов’язувати їх з кількістю працівників і тяжкістю н/в. Для цього служать коефіцієнти травматизму (показники).

Нижченаведені формули для їх визначення. До показників виробничого травматизму відносять:

• 1) Коефіцієнт частоти травматизму;
• 2) Коефіцієнт тяжкості травматизму;
• 3) Коефіцієнт втрат.

У системі заходів профілактики травматизму особливе місце належить навчанню та інструктажу працівників безпечних прийомів праці. Багаторічною практикою встановлена єдина система навчання безпечних способів роботи. Форма цього навчання різна і відповідає цільовому призначенню.

Вступний інструктаж є першим етапом навчання безпечних методів праці, обов’язковий для всіх тих, хто влаштовується на роботу (робітники, ІТП, студенти в період практики). Його проводить інженер з ТБ або головний інженер. Як правило, це груповий інструктаж протягом 1,5−2 годин, а якщо індивідуальний — 4−5 годин. Проводиться в кабінеті або кутку з ТБ з наочними засобами.

Після закінчення ввідного інструктажу робітнику видається на руки інструкція з ТБ для працівників заводу. Обов’язковий розпис у спеціальному журналі. Крім того, заповнюється особиста картка інструктажів, яка зберігається в цеху в особистій справі працівника.