Висновки. 
Аналітична філософія освіти: інтегративний синтез філософії мови, педагогіки і психолінгвістики в осягненні сутності особистості та її суспільних практик

Аналітична філософія освіти виникає на початку 60-х рр. XX століття в США, Англії, Австралії (І. Шеффлер, Р.С. Пітері, Е. Макміллан, Д. Солтіс та ін.). Відбувався вихід з логічного позитивізму до філософії пізнього Л. Вітгенштайна. «Зсув парадигми» аналітичної філософії освіти у 1980;і рр. йде від аналітичного підходу, вербалізму, «абстрактної людини» Піаже-Кольберга та «індустрії» її навчання до діалогу з гуманітарними напрямами філософії освіти і менеджменту освіти.

Акцентування самостійності мислення доповнюється критикою «індоктринації» — нав’язування ідеологічних доктрин без аналізу коректності їхніх початкових засновків. Саме багато в чому саме завдяки аналітичній традиції відбулося обгрунтування філософії освіти як навчальної дисципліни.

Інтеграція освітнього знання йде методом логічного аналізу мови, яка вживається в практиці освіти: зокрема, виявлення змісту основних термінів («освіта», «навчання» тощо), «логічної географії» їхніх зв’язків. Виведення людини, її автономії, а також цілей освіти з вимог суспільства, демократії. Зміст освіти за аналітичного підходу наповнюється критеріями наукової перевірюваності.