Розділ і. Теоретичні питання вивчення проблеми соціально-педагогічної роботи з нестандартними дітьми

Теоретичне обґрунтування нестандартної дитини як об'єкту соціально-педагогічної роботи

Поведінкова психологія — основа вивчення проблеми нестандартних дітей, а соціальна педагогіка — основа вивчення роботи з ними. У порівнянні з іншими підходами, поведінкова інтервенція, можливо, є одним з найбільш адекватних і ефективних способів впливу на поводження особистості. У той же час у сучасній практиці надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги спостерігається тенденція до інтеграції різноманітних методів, заснованої на різній методології, для рішення конкретних практичних задач. У випадку поведінкових порушень досить широко й успішно використовуються интегративние підходи, спрямовані на рішення стратегічної задачі - досягнення позитивних особистісних змін. Вирішальним фактором, що гарантує успішність застосування будь-яких методів виступає особистість самого фахівця, що надає соціально-педагогічну допомогу. [14]. Можна говорити про таких соціально важливого якостях соціального педагога, як адаптивність, високий рівень розвитку життєво важливих умінь, упевненість, щирий інтерес до людей, духовність. Ми не дарма говоримо про особистість соціального педагога в даному розділі, бо саме його знання по проблемам девіантних та обдарованих дітей допоможе для успішної роботи з «нестандартними дітьми». [5].

О.В.Безпалько та І.Д.Звєрєва трактують поняття «нестандартної дитини» — як дитини поводження, мислення, здібності якої кардинально відрізняються від прийнятих у суспільстві норм та правил. Тому ми у своїй роботі будемо розглядати проблему девіації та обдарованості, як проблему «нестандартних дітей». [7].

Девіантне, що відхиляється, поводження викликає жвавий інтерес у психологів, лікарів, педагогів, працівників правоохоронних органів, соціологів, філософів. Тема поводження, що відхиляється, носить міждисциплінарний і дискусійний характер. Спряженість терміна з поняттям «соціальна норма» багаторазово ускладнює проблему, оскільки границі норми дуже умовні, а людини абсолютно нормальної за всіма показниками не існує. [3].

У діяльності школи утворилося визначене протиріччя: метою виховання є всебічний розвиток особистості школяра, виховання в нього активної життєвої позиції, а в процесі рішення конкретних навчальних задач і проведення виховної роботи не просліджується розвиток особистості кожного школяра. Необхідна теоретична підготовка студента і вчителя по проблемі індивідуального підходу до учнів, у тому числі і до важкого. Тоді робота з такою категорією дітей матиме системний характер і буде ефективною. [21].

Щодо проблеми роботи з обдарованими дітьми, то тут ще більше виникає труднощів, бо по роботі з девіантними дітьми педагоги частіше застосовують методи роботи виховного характеру, а от по роботі з обдарованими педагоги залишаються сам на сам з проблемою. [5].

Важливо щоб і соціальний педагог і учителі розуміли, проблема «нестандартних дітей» в першу чергу полягає у їх соціалізації та сприйняття самого себе, а по друге — у спільній роботі з родиною, забезпеченню в сім'ї розуміння труднощів та сформованість бажання налагоджувати стосунки. [11].

Проблемам ціннісних орієнтацій особистості у процесі соціалізації достатньо уваги приділяють у працях І.Д. Бех, М. Й. Боришевський, І.С. Булах, В. Вичев, С. Шардлоу, І.А. Зязюн, М.І. Кравченко, А. В. Мудрик, О. М. Олексюк, В. О. Сухомлинський, Л.А. Філоненко та ін. Останнім часом до них все частіше звертаються як педагоги-теоретики (А.П. Аранов, О. В. Киричук та ін), так і педагоги-практики (А.Й. Капська, В. А. Караковський, М. О. Коберник, В. О. Сухомлинський та інші). Забезпечення таких орієнтацій можливе при роботі соціального педагога у школі.

Питання діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах вивчали вітчизняні дослідники О. В. Безпалько, В. Г. Бочарова, Т. Г. Веретенко, І.Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, С.Р. Хлебік та ін.

Під соціальною роботою з нестандартною дитиною мають на увазі всю сукупність різних видів діяльності у сфері соціальних служб та соціальних професій. При цьому, виходять з міркування, що і безпритульні, і діти обдаровані потребують не лише матеріальної, але й педагогічної підтримки. [5]. Соціальна і соціально-педагогічна робота з нестандартною дитиною представляє собою особистісну службу допомоги дітям і направлена на вирішення всієї сукупності проблем в контексті «особистості і навколишнього середовища», де в епіцентрі завжди повинна стояти дитина і зусилля соціальних працівників/педагогів повинні бути спрямовані на вирішення її проблем. Поряд із допомогою дитині в періоди особистісного і соціального неблагополуччя соціально-педагогічна допомога передбачає захист її прав, інтересів, людської гідності і права на гідне життя. Соціальний працівник/педагог працює з дітьми різного віку незалежно від їх соціального стану, релігійних переконань, етнічної приналежності. Надаючи соціально-педагогічну допомогу дітям, соціальний педагог працює як в умовах інституційного середовища, так і в умовах відкритого сімейно-побутового мікросередовища та його оточення. [7].

На сьогодні для роботи з «нестандартною дитиною» пропонуються цілі програми, тематикою яких є окремо робота з девіантною дитиною, та окремо робота з обдарованою, тому що ці дві категорії є нестандартними у нашому суспільстві. З таким напрямом ми і побудували свою роботу.