Екологічне виховання учнів (на прикладі одного з розділів шкільного курсу біології)

Екологічне виховання учнів (на прикладі одного з розділів шкільного курсу Біології)

ВСТУП екологічний виховання позакласний Актуальність. Протягом останнього часу в періодичних виданнях та методичних посібниках з’являються досить багато публікацій пов’язаних з проблемами екологічного виховання дітей різних вікових груп. Це свідчення того, що названа проблема продовжує хвилювати багатьох науковців, педагогів та представників широкої громадськості. Все частіше можна почути, що саме дії людини призводять до екологічних негараздів. Тому, особливо в наш час екологічне виховання відіграє величезну роль в подальшому співіснуванні людини і природи. Саме тому бережливе ставлення до природи, до навколишнього середовища починають виховувати ще з дошкільнят. [2]

На сьогодні досить актуальними є проблеми дбайливого ставлення людини до природи, творчого використання її багатств. Саме тому прищеплювання любові до природи, виховання екологічної культури, бережливого ставлення до природи в шкільному віці є важливими питання сьогодення. Поняття екологічної культури, екологічні знання в даний час набувають особливої актуальності, яка пов’язана з людською діяльністю, що призводить до змін, які відбуваються в середовищі нашого існування. Існування людської цивілізації та подальший її розвиток можливий тільки за умови формування якісно нових взаємин у системі «Людина — природа». Ці відносини можуть бути сформовані тільки шляхом виховання в сім'ї, екологічної культури в установах, що забезпечують здобуття загальної середньої, середньої спеціальної та вищої освіти. Формуванню екологічної свідомості школярів сприяє гурткова робота в школі. Екологічну свідомість особистості неможливо сформувати без наявності у неї певних знань та переконань, які в свою чергу, регулюють практичну діяльність людини у навколишньому середовищі, підпорядковуючи її вимогам раціонального природокористування та що є показником свідомого і відповідального ставлення до природи.

У зв’язку з цим понятя «екологічне виховання» ми розглядаємо як педагогічний процес спрямований на формування екологічної культури та свідомості особистості. Досягнення поставленої мети, що можливе за умови усвідомлення школярами сутності основ сучасних проблем екології та їх актуальності для кожного з них: сформованості елементарного відчуття особистої відповідальності за стан найближчого природного середовища та його об'єктів.

Метою роботи є дослідження сучасного рівня екологічного виховання школярів, молодшої, середньої та старшої школи, активне застосування його під час проведення уроків та в позакласній роботі з біології.

Об`єкт дослідження: процес навчання біології у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження: оптимізація процесу навчання з біології за допомогою екологічного виховання.

Завдання дослідження:

1. Зробити аналітичний огляд методичної, педагогічної, психологічної літератури із проблеми екологічного виховання при вивченні біології .

2. Проаналізувати особливості формування екологічної культури учнів та педагогічні вимоги до екологічного виховання школярів

3. Розглянути основні методи екологічного виховання учнів засобами народних традицій, теоретично дослідити, що ігри можуть виступати, як засіб екологічного виховання учнів в процесі вивчення біології.

4. Визначити стан екологічного виховання учнів у процесі позакласної роботи з біології, як приклад здійснення екологічного виховання в позаурочний час, створити екологічний проект.

Розділ 1. ЗМІСТ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

1.1 Особливості формування екологічної культури учнів Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею.

Екологічна культура — культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов`язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура — складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.

Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.

Починаючи ще з початкової школи — початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя — сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

В продовж всьогоь шкільного навчання і далі, навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла.

Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості. Екологічна культура учнів охоплює:

— знання про взаємозв`язки природи та усвідомлення людини як її частини;

— розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

— уміння і навички позитивного впливу на природу;

— розуміння естетичної цінності природи;

— негативне ставлення до людей, що завдають шкоди довкіллю.

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Метою екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.

Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед учнями багатогранної цінності природи.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам`яті дітей глибокий слід, обов`язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в школярів.

1.2 Педагогічні вимоги до екологічного виховання школярів Успіх екологічного виховання більшою мірою залежить від врахування ряду педагогічних вимог.

У вчених — педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури. На думку педагогів, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі.

У психологічній та педагогічній літературі обгрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, на різних етапах свого життя школярі по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. До того ж кожен учень володіє йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі характеру, поведінки. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості.

Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні учнів важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожного школяра. Лише за цієї умови вчитель зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного досвіду роботи — це зокрема, такі вимоги:

— комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв`язків;

— врахування вікових, індивідуально-психолгічних особливостей школярів;

— організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під час навчальної та суспільнокорисної праці;

— вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

— вплив вчителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

— єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованню учнів.

Таким чином, екологічне виховання учнів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог.

Розділ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Основні методи екологічного виховання засобами природних традицій Народні традиції ставлення до природи широко використовуються, як метод екологічного виховання серед учнів, як молодших класів так і учнів середньої та старшої школи.

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних обє`ктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо).При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об`єкти з раніше засвоєної і запам`ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учні зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод). Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу, вчитель може ставити перед учнем проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв`язку між неживою і живою природою, а учням — стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно.

Приміром, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого класу на уроці «нежива і жива природа' суть таких народних прикмет: «ластівки літають низько перед дощем', «риби вискакують з води і ловлять комах — на дощ». Учитель ставить перед учнями проблему: «чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води?» Проблемний виклад учителю доцільно будувати на науковому матеріалі: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і вони спускаються нижче до землі.

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Таким чином, вчитель переконує учнів у цілісності природи.

У рамках частково — пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об`єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці: «Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон) «вчитель може розібрати з учнями прислів`я: «Квітень — водою, травень — з травою». Перед усім учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв`язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету — навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних знань про природу при вивченні курсу «Ботаніка» у середній школі Ознайомлення з світом рослин, видами рослин, їх анатомо-морфологічну будову, біорізноманіття рослин, та види рослин, зростання яких притаманне у нашій місцевості. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можн звіритись з народними прикметами. Наприкладі періоду зацвітання первоцвітів, чи навдаки періоду відцвітання рослин.

Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вчителю використовувати переважно в позакласній роботі.

Класифікація методів екологічного виховання школярів на уроках з біології «Рослина — живий організм. Фотосинтез як характерна особливість рослин. Живлення (мінеральне, повітряне) рослин. Дихання рослин. Рухи рослин. Будова рослини. Клітини рослин. Тканини рослин. Органи рослин. Учень/учениця: називає: — основні процеси життєдіяльності рослини (ріст, живлення, фотосинтез, дихання, транспорт речовин); - умови, необхідні для життєдіяльності рослин; - речовини, необхідні для живлення та дихання рослин; - умови за яких відбувається фотосинтез; - ознаки рослинної клітини;10 Корінь: будова, основні функції (поглинання води та укріплення у ґрунті). Пагін: будова, основні функції (фотосинтез, газообмін, ріст, випаровування води, транспорт речовин). Різноманітність та видозміни вегетативних органів. Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Вегетативне розмноження рослин. Квітка — орган статевого розмноження. Суцвіття. Запилення. Запліднення. Насінина. Плід, поширення плодів. Поняття про класифікацію рослин»

Пояснювально — ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Відповідь.

Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.

Спостереження за сезонними змінами рослин у природі.

Опорні схеми. Варіативні завдання.

Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.

Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми.

Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі.Перевірка народних прикмет про взаємозв`язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання.

2.2 Ігри як засіб екологічного виховання Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі навчання як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити учнів предметом навіть самих пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення ефективності навчання.

Для розвитку творчих здібностей школярів у ставленні екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність.

Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її об'єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри — вікторини «Що в лісі росте?', «Хто в лісі живе?', «Лісові орієнтири', «Квітковий годинник', аукціони знань на нескладну тему «Які рослини можна знайти в тарілці супу?', «Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?' і т.д.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно — рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище — словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у ставленні до природи як до об'єкта постійної уваги й турботи.

Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії, походи, експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, амають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, щосприяють розвитку творчих здібностей дітей.

Оволодіння екологічними знаннями — важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В. О. Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки. Для дитини цей стимул відіграєв инятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційнесприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об`єктів природи.

2.3 Застосування екологічних дослідів для формування екологічної культури Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи, явищ засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення зв`язків і взаємовідносин між предметами і явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних.Не менш ефективним прийомом є постановка дослідів.

Навчальний дослідце елементарний навчальний експеримент. Він є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об`єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо.

Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в «чистому вигляді», а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати більш ретельно, ділити його на окремі частини, виділяти те, що цікавить.Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обгрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів зумовлена насамперед тим, що діти мають незначний чуттєвий досвід, а більшість уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним, зокрема:

1.Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком шкірочки цибулі, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває.Для цього необхідно спробувати її рорізвати, підпалити, викинути у воду, тобто виконати досліди.

2.Причинно-наслідкові зв`язки між об`єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об`єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т.ін.

У процесі навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли явище у природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого явища.

Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

а) активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

б) нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв`язків, що існують в природі;

в) усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини і в кінцевому результаті - проявляється залежність комфортності, чи дискомфортності, існування людини в даному конкретному природному оточенні;

г) виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв`язується конкретне дидактичнепідзавдання.Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і служить джерелом емпіричного фактичного матеріалу або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.

Розділ 3. ЕКЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З БІОЛОГІЇ

3.1 Стан екологічного виховання учнів у позакласній роботі з біології

Досвід діяльності багатьох навчальних закладів переконує, що значною мірою їхній успішний розвиток пов’язаний з удосконаленням виховної системи. Але успішним виховний процес в біологіїї є завдяки широкому впровадженню екологічного виховання, одним з приміром такого виховання є створення екологічних проектів, це дає можливість створити для учнівської молоді «розширену діяльність», в якій вона діє, пізнає і спілкується, тим самим освоюючи систему соціальних зв’язків та відносин.

Завдяки екологічним проектам, що здійснюються сьогодні у навчальних закладах, отримуємуються відповідні результати — впевненість учнів у собі, адекватна оцінка власних сил та можливостей, вміння працювати у команді, правильно ставити мету, обирати шляхи її реалізації, досягати поставлених цілей.

Отже, педагогічний пошук повинен зосереджуватися на шляхах розробки методично обґрунтованих зокрема екологічних проектів, метою яких є посилення зв’язку навчання із життям, вихованням любові до природи.

Один з відомих педагогів сказав: «Ніж нарікати на всезагальну темряву, краще самому запалити маленьку свічку». Формування в учнів вмінь та навичок проектної діяльності передбачає досягнення ними такого рівня, який би був достатній у певних комунікативних сферах. Так, робота над проектами надихає вчителя шукати та віднаходити багато нових питань для обговорення, бути винахідливішим, робити навчальний процес з біології інтенсивнішим, цікавішим [26, 32].

Дослідження вчених переконують, що без зацікавлених школярів у навчально-виховному процесі з біології не може бути успішним засвоєння знань, не може бути повноцінним екологічне виховання. Відтак актуальною залишається проблема стимулювання пізнавальної активності та самостійності учнів під час виконання екологічний проектів. Цю проблему можна розв’язати за умови творчої розробки та застосування педагогічних інноваційних технологій у школі в позаурочний час.

У широкому розумінні мета екологічних проектів — активний підхід до навчання з біології та налаштування більш тісного зв’язку учня з природою. Вчитель у проекті виконує багато ролей. Він не тільки організовує навчання, а й є ентузіастом, фахівцем, консультантом, керівником, а також партнером процесу навчання. Проте в центрі роботи над проектом перебуває учень, який вчиться, а не вчитель, який вчить, хоча співпраця надихає вчителя, і в результаті ми маємо продуктивне взаємовигідне партнерство, мета якого — розвинути ініціативність, винахідливість, стимулювати інтерес до уміння працювати з будь-яким живим матріалом [13, 33].

Останнім часом у зв’язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження, як і ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості учнів як суб'єкта діяльності та соціальних стосунків.

Усі екологічні проекти побудовані на засадах екологічного виховання, метою якого є уявлення про те, чого можна досягти у навчанні в умовах конкретної школи, і що можна досягти під час практичної діяльності самого учня. У здійсненні проекту задіяні найактивніші методи навчання: інтерактивні, пошуку, дослідження. На думку видатного українського педагога Г. Ващенка, вони, з одного боку, сприяють посиленню активності учня у процесі навчання, а з іншого, наближують до життя. Саме в умовах активного пошуку та дослідження провідним стає, випереджувальний розвиток самої людини, формування творчої особистості, яка проектує та організовує своє життя і доцільно перетворює навколишній світ. Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці. Умінню проектувати у великому й малому, вибрати оптимальні і водночас конкурентноспроможні варіанти розвитку — навчає метод проектів [18, 31,40].

До вивчення учнями біології може слугувати «блоком живлення» тільки зацікавленість, із допомогою якої буде виникати інтерес, а отже, і бажання працювати. Головною деталлю в цьому механізмі і є метод проекту. Інтерес до творчої діяльності, працюючи над проектом, полягає не лише у створенні відповідних робіт, але й у мисленні, аналізі, логіці, відчуттях.

Обдаровані діти, які цікавляться особливостями курсу природничого напрямку, беруть участь у загальношкільних проектах. Виховна діяльність — основний шлях до розвитку здібностей дітей, оскільки це той вид творчості, в якому активність дитини призводить до відчутних результатів, вона, дозволяє поєднувати в собі творчу працю і задоволення, пізнання світу і гру, фантазію і точний розрахунок, розвиває в учнів зорову пам’ять, спостережливість, просторову уяву, тонку моторику пальців, вміння зосередитись, наполегливість у досягненні мети, відчуття ритму і гармонії. У деяких школах створюються постійні виставки дитячих робіт, які сприяють естетичному розвитку, любові до природи. Виховання молодого покоління в руках педагогів, для того щоб ефективно вирішувати екологічні проблеми сьогодні, ми маємо прищеплювати любов та бережливе ставлення до природи ще з раннього дитинства, налаштовувати учня на правильний шлях розв’язання різних проблем, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, сприяти розвитку лідерського потенціалу дітей та юнацтва.

3.2 Стан екологічного виховання учнів у позакласній роботі з біології

Активним методом екологічного виховання учнів є екологічні проекти, які здійснюються на регіональному рівні. Один із таких проектів ми розробили і дали йому назву екологічна стежина, по якій була створена екскурсія.

Саму назву «навчальна стежка природи» можна розуміти як «ми вивчаємо природу» і як" природа нас вчить «. Іншими словами, перш за все мета створення стежки полягає у навчанні та вихованні відвідувачів. З одного боку, завданням стежки є розширення у екскурсантів елементарних відомостей про об'єкти, процеси та явища навколишньої природи. З іншого боку, завдання екскурсоводів — навчити своїх слухачів бачити, помічати різні прояви антропогенного фактору, які можна спостерігати в зоні маршруту стежки, і вміти комплексно оцінювати ці результати впливу людини на навколишнє середовище. В кінцевому підсумку, головне завдання навчальної програми, — сприяти вихованню екологічної культури поведінки учнів, як частини загальної культури взаємин людей. один з одним і ставлення людини до природи. Особливо широко стежини природи дозволяють розгорнути екологічну освіту і виховання серед молоді. Добре відомо, що далеко не завжди батькам вдається прищепити дітям любов до природи, бажання її берегти, і що ще складніше, порушити в кожного майбутнього громадянина «почуття» відповідальності за її долю.

Особливість процесу екологічного виховання на екологічних стежках полягає в тому, що він будується на основі не невимушеного засвоєння інформації, ціннісних орієнтацій та ідеалів, норм поведінки в природному оточенні. Досягається це шляхом органічного поєднання відпочинку і пізнання під час руху за маршрутом стежки.

Що стосується зв’язку виховання з відпочинком, то де, як не на природі, можна показати її красу, вразливість, а часом просто без захисність перед натиском людини, переконати в тому, що природа, за висловом Є. Євтушенка, сама «Просить нашої допомоги, захисту і любові». Але любов до природи, особливо у дітей, що виросли в міських умовах, не приходить сама собою — її потрібно розбудити. Дослідження показують, що діти шкільного віку, включаючи старшокласників, проявляють турботу і дбайливе відношення лише до тих об'єктів природи, про які вони мають достатньо глибокі й різнобічні знання, в. інших випадках в їхній поведінці проявляється нейтрально-байдуже ставлення, а часто просто негативне. В основі цього лежить феномен не розуміння підлітком, а потім і, дорослим складу порушення, в своїй поведінці в навколишній природі. Поряд з вирішенням завдань навчання, виховання і відпочинку екологічні стежки при вмілій їх організації сприяють і охороні природи. Вони є свого роду регулятором потоку відпочиваючих, розподіляючи їх у відносно безпечних для природи напрямках. Крім того, стежка забезпечує можливість дотримання природо охоронного режиму на певній території, тому що полегшує контроль за відвідуваністю і виконанням встановлених правил. Окремі навчальні стежки можна об'єднувати в системи, головне завдання яких полягає у тимчасовому і просторовому регулювання потоку відвідувачів, розсіюванні, розподіл їх по території відпочинку, уникнути перевантаження найбільш привабливих і тому часто відвідуваних ділянок. Таким чином, створення навчальних стежок спрямовано на вирішення чотирьох задач: екологічне навчання і виховання, відпочинок відвідувачів, збереження природи в прилеглій зоні.

Традиційно стежки прокладаються з буферних зон навколо заповідників, зон організованого туризму національних парків, ландшафтних замовників. При цьому зазвичай поряд з стежками виділяють захисну, тобто перехідну, смугу. Ширина її буває різною: якщо шлях проходить через густий ліс, достатньо відвести під перехідну зону кілька метрів з обох боків від неї; якщо навколо розріджений ліс або відкритий простір, зону збільшують до десятків метрів Мета її створення мати вздовж стежки територію, вільну від господарського використання.

Крім того, для створення навчальних стежок підходять, наприклад, міські ліси, лісопарки, зони відпочинку, зелені зони міст і навіть лісу промислового використання та не лісові площі: тундра, степ, напівпустеля, тобто території, що не належать до особливої охорони.

За останні п’ять років у нашій країні часто організовують стежки в околицях шкіл, піонерських таборів, де вони створюються силами самих школярів. Такі маршрути отримали назву навчальних екологічних стежок. Сам процес створення та подальшого використання такого типу стежок несе в собі великий виховний і освітній ефект, що підтверджує і багаторічний практичний досвід.

По-перше, сам процес обладнання стежки силами учнів дозволяє керівникам створювати різні ситуації, які відіграють важливу роль у справі освіти і виховання школярів.

По-друге, обладнана стежка допомагає організувати навчально-виховну діяльність вчителів і учнів, по-третє, вона несе інформацію для тих відвідувачів, які проходять по ній самостійно, без екскурсоводів. Якщо врахувати, що стежка, як правило, об'єднує ділянки, де проводиться екологічний практикум і організується — природоохоронна діяльність учнів, то її використання настільки багатогранне, що вона стає своєрідним навчальним кабінетом в природі.

Обладнання стежки не повинно бути самою ціллю, це одна з форм роботи в системі екологічної освіти та виховання молоді. Якщо її правильно організувати, то це дозволить дітям розкрити свої творчі можливості, поєднувати розумову і фізичну працю з вивчення, оцінки стану і охорони навколишнього природного середовища, що у свою чергу, дасть можливість застосувати знання дітей зі шкільного курсу. А самостійна дослідна робота зміцнює взаємозв'язок інтелектуального і емоційного розвитку школярів. У результаті народжується найважливіша властивість особистості - переконаність у необхідності зберегти природу спираючись не тільки на знання, отримані з книг, а й на особистий досвід школяра. У процесі спілкування з природою у нього виробляються навички правильної поведінки, розумного, свідомого ставлення до природи.

Навчальні екологічні стежки. Це найбільш спеціалізовані для цілей навчання маршрути в природі. Їх довжина рідко перевищує 2 км з розрахунку проведення навчальних екскурсій до 3 годин. Такі стежки розраховані впершу чергу на відвідування їх учнями різних типів навчальних закладів: шкіл, ПТУ, технікумів і вузів. Доступні вони і для відвідування відпочиваючими.

Рух за маршрутом організується переважно під керівництвом педагога або екскурсовода з числа учнів. Найбільш досконалим варіантом навчальної екологічної стежки є її сполучення з навчальним кабінетом природи. Це невелике приміщення на початку або в кінці стежки, де за допомогою сучасних засобів навчання відвідувачі можуть отримати додаткову екологічну інформацію, важко доступну для спостереження при короткочасному маршруті.

На сьогодні стан нашої природи, яка нас оточує потребує нашої турботи, пошани, щирого ставлення до неї. Новою формою і методом екологічної освіти та природоохоронного виховання є організація екологічних стежок. Така форма роботи є досить ефективною, оскільки передбачає безпосереднє спілкування з дикою природою свого краю. В Україні найчастіше прокладаються навчально-учбові, учбово-пізнавальні та загальноосвітні екологічні стежини. Основне їх призначення визначається такими напрямками як оздоровлення, просвіта, навчання та виховання. Екологічну освіту підростаючого покоління, виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, її різноманітності й багатства, формування природозгідної поведінки в значній мірі можна реалізувати шляхом організації й використання екологічної стежини в своїй місцевості. Крім того, екологічні стежини допомагають привернути увагу місцевих органів влади до необхідності співпраці з закладами освіти в природоохоронній роботі. Особливо важливого значення в справі екологічної освіти та природоохоронного виховання учнів загальноосвітніх шкіл набуває організація екологічної стежини в умовах дуже високого рівня господарського освоєння території, коли залишки природної рослинності складають незначну частку за площею й здебільшого перебувають в дегресивному стані від надмірного пасовищного або рекреаційного навантаження, а найбільш стійкі лісові екосистеми знаходяться на значній віддалі від школи. Така ситуація утрудняє, а то й унеможливлює проведення багатьох форм роботи з біології, зокрема екскурсій, вимагає пошуку й використання ефективних в цих умовах форм реалізації краєзнавчого принципу навчання, екологічної освіти та виховання учнів. У даному повідомленні ми ділимось досвідом створення екологічної стежини «Синівська» в Липоводолинському районі Сумської області.

За фізико-географічним районуванням України Липоводолинський район Сумської області входить до складу Північної Полтавської області Лівобережно-Дніпровської провінції лісостепової зони [1], за ландшафтним районуванням Сумського Придніпров'я — до Псельсько-Хорольського району Роменсько-Конотопського округу Лівобережно-Дніпровької лісостепової провінції. Його територія являє собою положисто-хвилясту розчленовану лесову рівнину, яка пересікається долин0ами малих річок Хорол і Грунь (у верхній і середній частині течії), що є правими притоками Псла, відзначається домінуванням у грунтовому покриві типових малогумусних чорноземів [1, 25, 8], що є свідченням панування у минулому на цих рівнинних просторах лучних степів. Природна зональна рослинність (лучні степи та нагірні діброви) практично не збереглася. Сільськогосподарські угіддя в районі нині займають понад 70% території, у тому числі 63% припадає на ріллю. При дуже незначній частці природних кормових угідь і інтенсивному розвитку тваринництва [1,8] луки та нерозорані фрагменти степу зазнали руйнацького впливу й майже всі перебувають у дегресивному стані. У той же час до 2006 року природно-заповідний фонд району був представлений лише чотирьма пам’ятками природи на загальній площі 0,04 га, хоча на той час уже була опублікована деяка інформація про збережені на території району, зокрема в басейні р. Грунь поблизу с. Синівка, невеликі ділянки лучного степу угруповань ковили волосистої [16, 17]. Така ж ситуація склалась і на земельних угіддях Синівської сільської ради, розташованих у долині р. Грунь. 78,98% їх території нині займають орні землі. 693,69 га лук і степових залишків у долині річки використовуються як сінокоси та пасовища. Деревна рослинність (360 га) представлена лісосмугами, іншими штучними насадженнями дерев і чагарників, прирусловими біловербниками, чагарниковими вербниками, проте діброви поблизу немає. Виходячи із викладеного вище, нами було прийняте рішення про розробку екологічної стежини «Синівська» навчально-виховного призначення для оптимізації навчального процесу з біології в загальноосвітній школі, екологічної освіти, природоохоронного виховання та для залучення учнівської молоді до практичної природоохоронної діяльності.

Організація екологічної стежини «Синівська» має карту місцевості (масштаб 1: 10 000), на якій показаний маршрут проведення екскурсій протяжністю 2,5 км, де виділено 5 зупинок (рис. 1).

Рис. 1 Картосхема екологічної стежини «Синівська»

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

1 — зупинка «Парк» 2 — зупинка «Степ»

3 — зупинка «Ставок» 4 — зупинка «Джерело»

5 — зупинка «Угрупування лучного степу біля с. Коломійцева Долина рослин до Червоної та Зеленої книг України»

6. — зупинка «р. Грунь»

Екологічна стежина пролягає через долину р. Грунь, включає ділянку лучного степу на правому корінному березі, лучні, водні екосистеми, прируслові біловербники, чагарникові вербники, а також парк біля школи.

Починається стежина біля школи. Перша зупинка — «Парк». Тут увага учнів передусім звертається на куртину листяних дерев із дуба звичайного (Quevcus robur L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill.), клена гостролистого (Acer platanoides L.), що являють собою головні лісоутворюючі породи дібров — зонального типу рослинності Лісостепу, екземпляри типових для дібров чагарників (ліщина звичайна (С. avellana L.), бруслини європейська (E. europaea L.) та бородавчаста (E. verrucosa Scop.), свидина кров’яна (S. Sanguinea (L,)) і трав’янистих рослин із числа домінуючих у дібровах видів (яглиця звичайна (A. Podagraria L.), зірочник ланцетовидний (S. holostea L.), осока волосиста (C. Pilosa Scop.), копитняк європейський (A. Europaeum L.)) та весняних ефемероїдів: проліска сибірська (Scilla sibirica L.), гусяча цибулька (Cagea entea L.). ряст ущільнений (C. solida (L.) Clairv.), анемона жовтецева (Anemona ranunculoides), тощо). До зростаючих на більшій частині території парку дерев верби білої (S. Alba L.), тополі чорної (P. nigra L.), берези повислої (B. Pendula Roth), сосни звичайної (P. sylvestris L.) підсаджуються види деревних рослин різного географічного походження, з високими декоративним властивостями, цікаві в пізнавальному плані (клен цукровий (A. Saccharinum L.) ялина колюча (P. pungens Engelm), таволги японська (S. japonica L.), звіробієлиста (S. hypericifolia L.), тріскун амурський (L. amurensis Rupr.) і ін.). Щодо забезпечення садивним матеріалом деревних і трав’янистих рослин є домовленість із Ботанічним садом Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка.

Друга зупинка — «Степ». Тут учні знайомляться із збереженим лучним степом і притаманним йому багатим видовим біорізноманіттям. На території оголошеної в 2006 р. ботанічної пам’ятки природи «Синівська» (площею 3,5 га) знаходяться під охороною ковила волосиста, занесена до Червоної книги України, угруповання ковили волосистої (S. Cahillata L.) (1,5 га), занесене до Зеленої книги України, шолудивник Кауфмана (P. Kaufmannii Pinzg.), занесений до Червоного списку Сумської області. У степу зростають характерні для нього рослини, зокрема лещиця волотиста (G. paniculata L.), шавлії поникла (S. nutans L.), дібровна (S. nemorosa L.) кільчаста (S. verticillata L.), різак звичайний (F. Vulgaris Bernh), чебрець Маршаллів (T. Marshallianus Willd.) тощо [17], із грибів виявлені печериця степова, луговий опеньок, дощовик мішковидний, коноцибе тонкий, ентолома шовковиста, меланолеука приземлена. Із тварин тут зустрічаються сліпак звичайний (Spalax microphthalmus), занесений до Європейського Червоного списку, ящірка прудка (Lacerta agilis), нориця звичайна, вівсянка садова (Emberiza hortulana), соловейко східний (Luscinia luscinia) тощо, багато видів комах. Серед яких найчастіше можна зустріти коників сірого та чорного, коника стрибунця преставників родини Коники справжні. Ранньою весною, коли зацвітає Гусяча цибулька можна зустріти жуків — вусачі чорного і чеввонолобого з родини Вусачів. В спекотний день на цій території чутно невгамовний оркестр жужала великої. З перепон чатокрилих тут найчастіше зустрічаються: бджоли та джмелі.

Третя зупинка — «Ставок», створений у безіменній правій притоці р, Грунь, з прилягаючими луками, біловербником, де учні дізнаються про характерних для цих біотопів водних і наземних рослин і тварин. У ставку водяться із риб окунь річковий (Perca fluviatilis), короп (Cyprinus carpio), плітка звичайна (Rutilus rutilus), в’юн звичайний (Misgurnus fossilis), карась звичайний (Carassius carassius), щука звичайна (Esox licius тощо, живе тритон звичайний (Triturus vulgaris) і ін. На цій зупинці можна провести спостереження за тритоном звичайним, жабами озерною (Rana ridibunda),) та гостромордою (Rana arvalis), ящіркою прудкою (Lacerta agilis), вужем звичайним (Natrix natrix), багатьма видами комах, птахів. Тут можна побачити і комах, занесених до Червоної книги України (махаона (Papilio machaon), подалірія, жука-оленя (Lucanus cervus) та ін.). Із птахів можна зустріти зозулю звичайну (Cuculus canorus), горлицю звичайну (Streptopelia turtur), вивільгу (Oriolus riolus), вільшанку (Erithacus rubecula), вівсянку (Emberiza citrinella), синицю велику (Parus major), коноплянку (Acanthis cannabina), дроздів чорного (Turdus merula) та чикотня (Turdus pilaris), лелеку білого (Ciconia ciconia), чаплю сіру (Ardea cinerea)., крижня (Anas platyrhynchos), чирянку велику (Anas querquedula), яструба великого (Accipiter gentilis) тощо.

Четверта зупинка — «Джерело». Знаходиться вона у вершині балки (вище ставка). Тут учні відпочивають, смакують джерельну воду, вшановують цей дар природи, доглядають за джерелом.

П’ята зупинка — «Угрупування лучного степу біля с. Коломійцева Долина рослин занесених до Червоної та Зеленої книг України»

На крутих схилах південної експозиції долини безіменної притоки річки Грунь біля с. Коломійцева Долина збереглася ділянка незайманого лучного степу площа якої складає 1,5 га. Дана територія включає популяції рослин занесених до Червоної та Зеленої книг України — ковили волосистої (Stipa capillata L.) (0,3 га), сону лучного або чорніючого (Pulsatilla pratensis L.) (0,2 га) та брандушки різнокольорової (Bulbocodium versicolor L.) (0,5 га). Навчальна цінність цієї зупинки полягає в тому, що тут ми знайомимо дітей з прикладом екосистеми лучного степу, яка представлена зональним типом рослинності та демонструємо, як приклад існування колись на більшості території району незайманого лучного степу, велику площу домінуючих по всій території орних чорноземів. На цій ділянці не рідко можна побачити сліпака занесеного до Європейського Червоного списку, про що свідчать нариті ним куртинки землі, зустріти ящірку прудку, та багато видів типових для нашої місцевості птахів.

Шоста зупинка — «річка Грунь» Річка Грунь — ліва притока Псла, що впадає в Дніпро. Заплава річки двобічна. Річище звивисте утворює численні меандри, висота яких до 10 м, а глибина 1,2 м. Живлення річки переважно мішане. В основному річка слугує для водопостачання та орошення. Берегова лінія річки представлена, судинними рослинами до яких відносяться дерева та чагарники: верба біла (Salix alba L.), верба ламка (Salix fragilis L), вільха сіра (Alnus incana L.). З чагарників: бузину чорну (Sambъcus nнgra L.) та терен колючий (Prunus spinosa L.,). У прибережній зоні річки з низькими берегами і невеликим схилом дна в розміщенні водяних рослин можна виявити зональність паралельну до берегів. Кожній смузі властиві лише ті види рослин, які пристосовані до зростання на певній глибині. Здебільшого водяні рослини розміщені в міру віддалення від берега в такому порядку: другу смугу мілководних гігрофітів представляють лепешняк плаваючий (Glyceria fluitans L.), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia L.), частуха подорожникові (Alisma plantago-agutica L.); третю смугу утворюють крім очерету звичайного (Phragmites australis Cav), рогіз широколистий (Typha latifolia L); четверта смуга представлена глечиками жовтими (Nuphar lutea L.), водо плаваючими рослинами: елодеєю канадською (Elodea canadensis Michx.), ряскою триборозенчастою (Lйmna trisulsa L.), різухою великою (Najas major All), водоперицею черговоквітковою (Myriophyllum alterniflorum DC.). Преходячи річку з правого корінного берега потрапляємо на лівий берег, який є дном долини, точніше його заплавою. Ділянка лівого берега представлена луками, які постійно та дуже інтенсивно випасаються, що вкрай негативно відображається на рослинності та відрізняє його від правого корінного берега, і прикладом цього є збережена у незміненому виді ділянка степу.

Таким чином, побудована екологічна стежина, розташована в лісостеповій зоні на безлісій території в долині малої річки Грунь Липоводолинському районі на Сумщині, яка проходить через водні екосистеми, заплавні луки, невелику ділянку лучного степу на крутому схилі правого корінного берега річки, в яких виявлено крім типових, раритетні рослинні і тваринні об'єкти. Вона дає можливість провести програмні екскурсії з курсів «Рослини» і «Тварини», фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин і грибів у природі. Крім того, вона слугуватиме базою для виконання літніх завдань по складанню гербаріїв бур’янів, кормових рослин, проведенні практичних робіт по висаджуванні і вирощуванні рослин на схилах і пустищах.

ВИСНОВКИ

1. Як показує шкільна практика екологічне виховання дітей в процесі біології є високоефективним. Застосування його в процесі навчання спрямоване на здобуття учнями досвіду самостійного отримання нових знань, творче їх застосування, формування у школярів нових пізнавальних цінностей і життєвих орієнтацій.

2. Аналітичний огляд літературних джерел показав, що вивчена історія виникнення екологічного виховання, глибокий аналіз сутності поняття даного процесу, вивчено його структуру, визначено характеристику, форми продуктивної діяльності учнів.

3. Аналіз стану екологічного виховання засвідчив, що на сьогодні в процесі еклогічного виховання дуже акутуальним є створення екологічних проектів, зокрема створення екологічних стежин, серед різних типів проектів векликий інтерес викликають екологічні дослідницькі проекти. Такі проекти присвячують для вивчення стану природних угрупувань, їх змін, вивчення зв’язків у природних угрупуваннях, вивченню і охороні навколишнього середовища. Зважаючи на те, що екологічні дослідницькі проекти ефективні в позакласній роботі, ми створили екологічну стежину «Синівська», та показали як її можна застосовувати в позакласній роботі з біології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас Сумської області.- к.: Укргеодезкартографія, 1995. 40 с.

2. Андрєєва Н. Самостійна робота та елементи інтерактивної методики на уроках правознавства / Н. Андрєєва // Інтерактивні технології. — 2005. — № 40. — С. 21−24.

3. Бордовская Н. В. Педагогика: Учебник для вузов. / Н. В. Бордовская. — СПб.: Питер, 2000. — 299 с.

4. Буджак Т. В. Еколічне виховання учнів середньої школи / Т. В Буджак // Біологія і хімія в школі. — 2001. — № 1. — С. 3−4.