Завдання, джерела даних та показників і порядок проведення аналізу трудових ресурсів

Аналіз чисельного складу трудових ресурсів, забезпеченості ними та їх використання має велике значення для виявлення резервів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Від раціональної організації праці залежать своєчасне виконання польових — та інших робіт, урожайність культур і продуктивність тварин, зниження витрат на одиницю продукції, підвищення продуктивності праці в господарствах.

Завданнями аналізу є:

• 1) визначити рівень забезпеченості господарства трудовими ресурсами з урахуванням потреби в працівниках основних професій, що потребують спеціальної підготовки, а також у фахівцях-керівниках;
• 2) виявити якісний склад працюючих, можливості підвищення їх кваліфікаційного рівня;
• 3) визначити плинність кадрів, особливу серед молодих працюючих, фахівців, її причини, а також спосіб закріплення кадрів у господарстві.

Кількість інженерно-технічних та середньорічних працюючих, що потрібна господарству для виконання річного обсягу робіт у рослинництві, тваринництві та в інших галузях, визначають при складанні виробничо-фінансового плану.

Зіставляючи фактичну чисельність працюючих із запланованою, можна проаналізувати забезпеченість господарства робітниками та інженерно-технічним персоналом, а також зміни середньорічної чисельності кожної категорії працюючих порівняно з минулим роком.

Поряд із постійними до виконання польових робіт залучають сезонних робітників. Потреба в них коливається по кварталах року залежно від майбутнього обсягу робіт. У зв’язку з цим аналізують забезпеченість постійними і сезонними робітниками по кварталах року, порівнюючи середньо квартальну чисельність їх за планом і за звітом. Особливу увагу приділяють забезпеченості господарства кадрами механізаторів (трактористами, комбайнерами, помічниками комбайнерів) і шоферів, а також кваліфікованими робітниками тваринницьких ферм (доярками, свинарками, телятницями та ін.). Для аналізу використовують дані обліку праці та річного звіту.

Слід звернути увагу на такі причини вибуття працюючих, як звільнення за прогули та інші порушення ттрудової дисципліни, а також звільнення за власним бажанням Такі звільнення найчастіше пов’язані з поганими умовами побуту, недостатньою увагою керівників господарства до запитів робітників. Плинність кадрів в умовах механізації сільськогосподарського виробництва створює певні труднощів господарстві, знижує продуктивність праці, затягує терміни виконання робіт.

Забезпеченість сільськогосподарського підприємства робочою силою аналізують за показниками загального підвищення кваліфікації і культурного рівня працюючих. Для цього визначають частку механізаторів у загальній чисельності працюючих, що не належать до апарату управління; кількість трактористів-машиністів І і II класів та частку їх у загальній кількості трактористів-машиністів господарства; відсоток майстрів-тваринників від загальної кількості зайнятих у тваринництві; чисельність фахівців із середньою і вищою освітою з розрахунку на 100 працюючих господарства.

За даними облікового складу працюючих слід також установити, наскільки постійним є склад виробничих бригад, ферм, механізованих ланок, оскільки переведення з однієї ланки або бригади в іншу протягом року знижує зацікавленість робітників у кінцевих результатах своєї праці та їх відповідальність.

У виробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки потреби в робочій силі по галузях і за спеціальностями, що дає змогу аналізувати забезпеченість їх трудовими ресурсами. За цими даними можна визначити, в яку галузь треба додатково залучити робочу силу і в якій кількості, чи можна це зробити за рахунок власних ресурсів (переведення з іншої галузі), чи треба залучати робітників зі сторони.

Із зростанням рівня механізації трудомістких процесів змінюється галузева структура зайнятості робітників (рослинництво, тваринництво, будівництво, підсобні виробництва, адміністративний персонал, працівники культурно — побутових установ). Треба проаналізувати, у якому напрямку змінюється структура зайнятості працюючих у господарстві порівняно з попередніми роками.

Поряд з цим аналізують виконання плану затрат праці по галузях виробництва, що дає змогу з’ясувати причини зміни зайнятості у цих галузях. Для порівняння слід брати тільки прямі затрати праці по кожній галузі і окремо на управління та обслуговування господарства або повні витрати, тобто включати у затрати по кожній галузі відповідну частку управлінських затрат.

Причини відхилень у затратах часу порівняно з планом різні Так, перевищення фактичної кількості відпрацьованих годин порівняно з планом може статись через низьку продуктивність праці, збільшення обсягу робіт, виконуваних вручну, недостатньо обґрунтоване планування трудових затрат тощо. Це може свідчити про недоліки в організації робіт і використанні робочої сили і може бути виправданим збільшення затрат праці у зв’язку із збільшенням обсягу робіт порівняно з передбачуваним. Аналогічно і зменшення фактично відпрацьованої кількості годин порівняно із запланованою може бути пов’язане зі схороненням обсягу робіт через невиконання окремих виробничих операцій і порушення прийнятої технології або з підвищенням продуктивності праці і вивільненням робітників. Тому за всіх відхилень варто докладно вивчати їх причини. Для цього треба розглянути затрати праці більш деталізовано: по окремих культурах, галузях тваринництва тощо.