Курс лекцій з менеджменту

Курс лекцій для вечірнього відділення ПГУ (Пермського державного університету) група ФПУ (фінансове планування і управление).

Викладач: Симонова.

Менеджмент.

1. Його сущность.

2. Загальна характеристика процесу управління. Внутрішня й зовнішня середовище организации.

1. Менеджмент — це процес керівництва, управління окремим працівником, групою людей, організацією в целом.

Менеджмент — це процес оптимізації людських, потребує матеріальних та фінансових ресурсів задля досягнення організаційних цілей, у своїй під процесом розуміється система дій, зроблених менеджером.

Менеджмент — це процес планування, організації, мотивації, контролю, необхідний здобуття права спланувати і нездатність досягти мета организации.

Менеджмент — це вміння домагатися поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, і мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент-это діяльність, спрямовану досягнення певного кінцевого результату, через ухвалення управлінських решений.

Менеджмент — це особливий вид діяльності, перетворює неорганізовану натовп в ефективну цілеспрямовану группу.

Спільне в всіх визначень: процес, направлений замінити досягнення цели.

2. Організація — це група людей, діяльність яких однозначно координується задля досягнення загальної цели.

Візьмемо якусь організацію. Її діяльність визначається її миссией.

Існує частина організації, що створюється для реалізації миссии.

Систему керування (СУ) створюється керувати об'єктом управління (ЗУ) задля досягнення мети. СУ отримує інформацію про ЗУ, переробляє неї і впливає на ЗУ, виходить зачароване цикл системи управления.

Елементи СУ: люди, інформація, техніка управління, функцій управління, методи управління (різноманітні методи мотивації людей до діяльності), організаційна систему управління, процес прийняття решений.

Зовнішнє середовище: постачальники, споживачі, конкуренти, політичне середовище, соціально-економічна среда.

Процес ухвалення управлінських решений.

1. Основні понятия.

Ситуація — поєднання умов та соціальні обставини, створюють певну обстановку, у якій виникає проблема.

Управлінська ситуація — характеристика сформованого стану організації (її елементів), що з погляду суб'єкта управління може або задовільним, або неудовлетворительным.

Проблема — певне розходження між існуючим і бажаним станом справи. Усі безліч джерел виникнення негараздів у організації можна зводити до про неефективну діяльність системи управління або неправильно поставленої цели.

Рішення ввозяться кілька этапов:

1. Вибір однієї з варіантів действий.

2. Результат вибору цього варианта.

3. Класифікація управлінських труднощів і методи їхньої організації решения.

Класифікація необхідна для вибору застосування відповідних решений.

Проблемы:

1. Маркетинговые.

2. Финансовые.

3. Инвестиционные.

4. Производственные.

5. Функциональные.

6. Ситуаційні (Порушення взаємодії організації та зовнішньої среды).

Залежно від рівня формалізації проблем існує 2 класифікації: формалізовані і неформализованные.

1.Формализованные (структуровані) — розробка варіантів та обґрунтування вирішення цих проблем проводиться у разі певних правил, алгоритмам із застосуванням розрахункових формул, економіко-математичних методов.

Приклад. Графік роботи, визначення потреби у ресурсах, з виробничої програми, оптимальне управління запасами, оптимальне управління ресурсами, складання оптимального асортименту і т.д.

2.Неформализованные (неструктуровані) — рішення таких проблем виходить з творчому підході, інтуїції, досвіді без будь-яких суворих правил.

Приклад: управління персоналом, вироблення стратегії поведения.

Клас методів, вирішальних такі проблеми — экспертно-эвристические методы.

(ЭЭМ).

Вибір методу пошуку це й вирішення питань залежить також та умовами, у яких це рішення приймається. Теоретично рішень прийнято виділяти такі види зовнішніх условий:

А) Визначеність результату. Умови, у яких приймають рішення заздалегідь відомі менеджеру, але й вибору може існувати коли велике число стратегій (наприклад способів використання ресурсов).

Приклад: перевезення швидкопсувного продукту. Є стратегии.

А1 t1*П+z1=Ст1 — залізничний транспорт.

А2 t2*П+z2=Ст2 — автомобільний транспорт.

А3 t3*П+z3=Ст3 — авіаційний транспорт.

А4 t4*П+z4=Ст4 — річковий транспорт.

У розділі ст — загальні витрати, що завжди знають; t — час, z — витрати, П — втрати у час.

Критерій: або мінімізувати витрати, або мінімізувати час у пути.

Використовують математичні методи лікування й обчислювальну технику.

Б) Невизначеність результату. Рішення приймається таких умов, коли результат залежить тільки від обраного варіанта, а й стану довкілля. У цьому, тоді як час ухвалення рішення менеджер має інформацію задля встановлення ймовірності появи кожного з цих станів довкілля, то кажуть, що розв’язання цієї приймається за умов ризику. Якщо час ухвалення розв’язання цієї інформації немає, те решіння приймається за умов повної неопределенности.

Приклад: Якщо синоптики повідомляють, що дощ, чому ми парасолю не беремо, те решіння за умов ризику, і якщо не маємо цієї інформації, то — неопределенность.

Застосовується апарат теорії статистичних прийняття рішень та стратегічних игр.

Етапи класифікації проблеми. Можна виділити декілька етапів в класифікації: 1. Ідентифікація проблемы.

2. Формулювання (діагностика) проблемы.

3. Пошук рішення проблемы.

4. Прийняття решения.

5. Реалізація решения.

6. Оцінка результатов.

Якщо проблему не вирішена, то можлива припустилися помилки будь-якою з цих этапов.

Прийняття рішення на умовах риска.

У управлінському аспекті ризик прийнято визначати і рівень невизначеності передбачення результату. Ризик завжди пов’язані з із розробкою та вибором певних альтернатив і розрахунком ймовірності результату з кожної альтернативі. Як критерію вибору альтернативи використовується критерій максимуму очікуваної полезности.

Функції управления.

1. Функція управління (ВИЖЕНІТЬ) — це сукупність спеціальних дій зі управлінню певним об'єктом, що характеризуються єдністю змісту, характером розв’язуваних завдань і використовуваної информацией.

ВИЖЕНІТЬ — це однорідні за змістом й направленості цілей види управлінської деятельности.

Планування, організація, контроль, облік, регулювання, активізація, стимулювання — усе це функції управления.

ВИЖЕНІТЬ носить переважно суб'єктивний характер.

СУ через призму функцій управления.

Є загальні функцій управління і виробити конкретні (специфічні) функцій управління. Загальні функцій управління розкривають суть процесу управління, його послідовність. Об'єктом впливу є весь ЗУ. Зміст загальних функцій управління змінюється різних рівнях управління. Ці зміни виявляються через специфічні функцій управління. |Загальні ф. управления |Конкретні |Структ. підрозділи | | |ф.управления | | |Планування |Кадри |ОК | |Організація |Якість продукції |ВТК | |Контроль |Фінанси |Фин. відділ | |Облік |Запаси |ОМТС | |Регулювання | | |.

3.Планирование.

Функція планування пов’язані з вибором поведінки организации.

Планування — процес підготовки з перспективи рішень у тому: що, ким, коли як має бути сделано.

Планування — проектування бажаного майбутньої України і ефективних шляхів його достижения.

Планування буває: стратегічне і тактическое.

Миссия організації - поняття, що розкриває сенс існування організації, загалом визначає сферу її діяльності, іноді чітко виражена причина існування організації. Цілі відбивають бажане стан організації, вони мають досягти за певний час. Цілі би мало бути конкретні, чітко сформульовані, вимірні, розумні і визначено у часі. Формулюється ціла ієрархія цілей. Тобто.: мета — подцель — західзавдання. Тобто. можна побудувати дерево цілей. Стратегія — засіб досягнення бажаних результатів. 4 управління стратегиями.

1. Корпоративний. Формування портфеля корпорации.

2. Рівень сфер бізнесу, ділові стратегії кожної сфери бизнеса.

3. Функціональний рівень. Розробка маркетингової, фінансової, виробничу краще й т.д. стратегий.

4. Операційний рівень. Розробка стратегій щодо різноманітних регіонів, заводів, компаній, і т.д. Вирізняють 3 етапу розробки стратегии:

1. Аналіз ринкової среды.

2. Оцінка конкурентоспроможності самої компании.

3. Розробка портфеля стратегий.

Функція організації. Організація як функція управління — процес створення структури управління, яка дає можливість людям ефективно працювати разом задля досягнення цілей. Є кілька етапів: 1. Розподіл організації на підрозділи, відповідні цілям і стратегиям.

(наступна тема).

2. Визначення взаємовідносини повноважень, пов’язуваних працівників різноманітних рівнів і відданість забезпечує можливість і розподілу і координації задач.

Повноваження — обмежений право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля її співробітників виконання поставлених задач.

Делегування — засіб, з допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнем повноважень. Межі повноважень визначаються посадовими инструкциями.

Відповідальність — зобов’язання виконувати наявні завдання й відповідати право їх задовільний рішення. Відповідальність може бути делегирована.

Для ефективного розподілу повноважень є норма керованості (масштаб керованості) — оптимальне число підлеглих, якими ефективно може керувати одна керівник. Норма встановлюється з допомогою делегування лінійних повноважень. Ефективне число підлеглих на верхньому рівні (5−7 людина. Існує формула визначення оптимальної кількості відносин N: N= n (2n/2+n-1), де n — безпосереднє число підлеглих. Ставлення, приміром: керівник дає завдання підлеглому, наказує тощо. д.

Організаційна структура управления.

1. Організаційна структура — упорядкована сукупність стійких взаємопов'язаних компонент, які забезпечують функціонування та розвитку організації, як єдиного целого.

Елементи структури управління — працівники (керівники, фахівці, службовці, і навіть підрозділи, у яких зайнято певна кількість працівників, виконують свої функціональні обязанности).

Рівень управління — сукупність структурних одиниць (елементів), що є в одній щаблі організаційної иерархии.

Виділення цих структурних одиниць виробляється у відповідність до загальними і конкретними формами управления.

Між структурними одиницями існують зв’язку горизонтальні і вертикальные.

Горизонтальні зв’язку носять характер узгодження — це зв’язку координації й кооперації. Вертикальні зв’язку організовують відносини підпорядкування. У межах вертикальних виділяють лінійні і функціональні отношения.

Лінійні відносини характеризуються підпорядкуванням за всі функцій Управління. Функціональні - підпорядкування за визначеною функції управления.

Безліч структур управления.

Бюрократичні структури. Характеристика. 1. Високий рівень поділу управлінського праці 2. Розвинена ієрархія управління, коли кожен нижчий рівень контролюється і підпорядковується вищестоящому. 3. Система формальних правив і стандартів, які забезпечують виконання обов’язків і норми поведения.

Бюрократичні структури: 1. Найпростіша — лінійна структура управління. Суть їх у тому, що вона утворюється внаслідок побудови апарату управління тільки з взаимоподчиненных підрозділів у вигляді ієрархічної структури. Кожен працівник у структурі управлінні підпорядкований і підзвітний лише руководителю.

Переваги: 1) Така структура створює умови для реалізації принципу єдиноначальності і єдності розпорядження. 2) Створюються умови для узгодженості дій виконавців відповідно до головними цілями організації. 3) Чітке розмежування функцій і персональної відповідальності. 4) Забезпечує граничність кордонів контроля.

Недоліки: 1) Низька оперативність управління, т.к. інформація проходить дуже довгий шлях. 2) Низька ефективність управління — щоб узгодити дії працівників нижчого рівня потрібно втручання керівника верхнього рівня. 3) Завищені вимоги знаннями керівника верхнього рівня. 2. Функціональна структура управління. Її суть у цьому, що спеціалізація апарату управління, формування підрозділів ввозяться відповідність до функціями управления.

Переваги: 1) Підвищується оперативність управління. 2) Збільшується ефективність управління (через появу компетентних функціональних руководителей).

Недоліки: 1) Приватний функціональний підхід вирішення проблеми. 2) Можливо дублювання функцій. 4. Линейно-штабная структура управління. Суть: основу її лежить лінійна структура управління, але за верхніх рівнях лінійного керівництва створюються штабні підрозділи, які готують рішення лінійних керівників, однак самі рішення не принимают.

Переваги: 1) Підвищується якість рішень, прийнятих лінійним керівником. 2) Зберігаються всі переваги лінійної структури управления.

Недоліки: 1) Зі збільшенням числа проблем розростаються штабні підрозділи і збільшується навантаження лінійного керівника. 5. Линейно-функциональная структура управління. Суть: вона будується по шахтному принципу, коли кожну функцію управління формується система від верхнього рівня до нижнего.

Переваги: 1) Усуваються недоліки лінійної, функціональної і линейно-штабной структур і їх достоинства.

Бюрократичні структури хороші тоді, коли є визначеність і стабільність. При динамічних швидко мінливих умовах бюрократичні структури виявляються неефективні, т.к. слабко пристосовуються до зовнішнього середовища. 6. Дивизиональная структура управління. Перехідна від бюрократичних до адаптивним структурам управления.

Суть: під час використання організація ділиться на елементи і блоки (за видами продукції, за географічними ринків і т.д.).

Недоліки: 1) Інтереси головний компанії та відділень часто входить у противоречие.

Адаптивні структури управления.

Адаптивні (адхократические) структури управління. Основні види: 1. Проектна структура управління. Суть: принципом побудови є концепція проекту, під яким на увазі будь-яке цілеспрямоване зміна організація (наприклад перехід нові технологию).

Діяльність організації сприймається як сукупність виконуваних проектів, під якими виділяються ресурси, якими розпоряджається керівник проекту. Кожен проект має власну структуру, котра вже після виконання проекту розпадається, а елементи цієї структури передаються у новий проект.

Переваги: 1) Гнучкість 2) Висока компетентність 3) Зменшується число работников.

Недоліки: 1) Складність управління 2) Розпилення ресурсів за типовими проектами 2. Матрична структура. Суть: кожен працівник підпорядкований більш, ніж одному керівнику. Така структура легко адаптується до зовнішньої среде.

Переваги: 1) Орієнтація на проект 2) Збільшується ефективність управління 3) Більше гнучке використання персоналу 4) Поліпшений контроль реалізації проекту 5) Зберігаються гідності проектного і функціонального методов.

Недоліки: 1) Підпорядкування кільком керівникам 2) Постійний контролю над розподілом ресурсів між проектами 3. Систему керування підрозділами, орієнтована на потребителя.

Суть: передбачається розподіл організації на подразделения.

(підприємницькі одиниці) за видами продукції, по споживачам, у регіонах тощо. Форми використання разнобразны. Поєднання кількості підрозділів залежить від середовища проживання і її особливостей (числа, споживачів, кількості послуг і т.д.).

Методи управления.

Методи управління (МУ) — сукупність правил, засобів і прийомів на людей метою виконання поставлених їх задач.

Вплив МУ безпосередньо з мотивацією, тобто. утворенням свідомості людини мотивів дії потрібному направлении.

Створення спонукальних мотивів — процес, з якого домагаються, щоб люди ішли у заданому напрямі, а процес спонукання людей до діяльності здійснюється через задоволення потребностей.

Менеджер мусить уміти виявляти невдоволені потребности.

Є різноманітні теорії мотивації. Найбільш найпростіша — теорія Маслоу.

Теорія Маслоу складається з 5 рівнів: 1. Основні потреби — здоров’я, їжа, відпочинок (зарплата). 2. Потреба безпеки — соціальні гарантії, пенсійний фонд, страховка тощо. 3. Соціальні потреби — підтримку неформальних взаємин у колективі. 4. Потреба визнанні та повазі - система оцінки праці, зробити кар'єру. 5. Потреба самовираженні та розвитку — навчання, творчество.

Залежно від способу впливу, що формує той чи інший мотив дії виділяють організаційно-адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи воздействия.

Організаційно-адміністративні методи базуються на стосунках між людьми. За формою прояви діляться на: 1) Організаційні (організаційного впливу) призначені до створення організаційної основи спільної прикладної діяльності працівника. Насправді реалізуються як організації регламентування, організаційного нормування, інструктування. 2) Методи розпорядницького (адміністративного) впливу засновані на відносинах примусу і підпорядкування. Характерно пряме вплив за грати підлеглого. Це накази, розпорядження, вказівки, і навіть стягнення і поощрения.

Економічні методи управління засновані на пізнанні та використання об'єктивних економічних законів, і навіть на використанні економічних інтересів трудових колективів і окремих работников.

Відмінність: вплив через економічний інтерес. Діляться на методи: 1) Методи прямого економічного розрахунку. Це політика кредитування, інвестування, оподаткування, цінову політику. 2) Методи внутрифирменного розрахунку. Зацікавленість підприємства — фінансова стабільність, фінансова стійкість, кредитоспроможність, інвестиційна привабливість, рентабельность.

Соціально-психологічні методи управління — способи на людей через їх соціальні потреби і психологічні особенности.

Соціальні методи управління діляться на: 1) Методи соціального регулювання. 2) Методи соціального планування. 3) Методи соціального нормування. 4) Методи морального стимулирования.

Методи психологічного управління — конкретні кошти та прийоми, створені задля регулювання відносин для людей з допомогою сприятливого психологічного клімату. 1) Методи комплектування малих неформальних груп (створення неформальних груп у колективі). 2) Методи гуманізації праці (вплив кольором, музикою, запахом). 3) Методи психологічного спонукання (холерики, флегматики). 4) Методи професійного відбору (тести, отборы).

Ефективність руководства.

Особистість менеджера можна розділити на 3 складових: 1. Біографічні характеристики (вік, соціально-економічний статус, освіту). 2. Здібності (Загальні здібності - інтелект, специфічні здібності - знання, компетентність, вміння). 3. Риси особистості (Домінантність, упевненість у собі, креативність, прагнення до досягнення мети, відповідальність, товариськість, коммуникабельность).

Крім керівника може й присутній і лідер — людина, у якого авторитетом, який висувається з середовища те, які людей.

Стиль керівництва — сукупність найхарактерніших способів, прийомів, правил, застосовуваних керівником у процесі виконання управлінських функцій, і навіть психологічних особливостей взаємодії керівника з своїми підлеглими. Приклад можна проілюструвати на управлінської решетке.

На жаль за більший у викладача забракнуло… :).

Записав: Захаров Д. В. ———————————- Планирование Организация.

Контроль Объект упр-ния Регулирование.

Учет.

Визначення бізнесу і місії организации.

Розробка довгострокових та проведення короткострокових целей.

Розробка стратегий.

Реалізація стратегий.

Оцінка результата.

Стратегічний менеджмент Стратегическое планирование Планирование реалізації стратегии.