РОЗДІЛ ІІ. Особливості вивчення ліричних віршів та їх естетичне виховання на учнів молодшого шкільного віку на уроках читання

Методика опрацювання ліричного вірша

У ліричних віршах діти відчувають настрій поета, інколи вказують на зміну його. При виборі твору вибирають тексти з позитивним емоційним змістом, незалежно від якості зображення. Образні вирази викликають яскраві емоційно-забарвленні уявлення, їх розуміння не викликає труднощів.

У читаннях представлені віршовані твори громадянської і пейзажної лірики.

У роботі над творами громадянської лірики важливо якнайповніше показати головну думку поезії, виявити складові частини ідейного задуму, а також ті висновки, які витікають з описуваного. Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезій громадянського спрямування потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордості за нашу Батьківщину, за свободолюбивий український народ. [25;21].

Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов’язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики — читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків. 20;65] Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

• а) активного збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас — сукупність понять, словник), розвитку їхньої поетичної спостережливості;
• б) наявності в них настроєності на сприймання;
• в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;
• г) уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

ґ) давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;

д) активізації творчої думки учнів.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики. [35;28].

Розглянемо роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.

• 1. Спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.
• 2. Після цього вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з’явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом. [35;30]
• 3. Наступна робота — розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основі вражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?
• 4. Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.
• 5. Мета аналізу ліричного вірша — поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

Головне — не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. 36;9] Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує??? З чим порівнює…? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює …? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше. [19;55].

Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює.? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб???

Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало підібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва. [35;31].

Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розглядання готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад: 1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін. … 2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

6. Виразне читання вірша — своєрідний підсумок роботи.

Покажемо, як практично використовувати ці рекомендації на прикладі читання вірша Т. Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати».

Вчитель пропонує дітям прослухати платівку із записом пісні «Садок вишневий коло хати» (музика М. Лисенка), назвати автора слів.

Музика допомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).

Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрій про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім'ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т. Шевченко думав про свій народ, про Україну. [35;32].

Починається опрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатар — той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.

Класовод щиро, задушевно читає вірш напам’ять. Запитує дітей, яку пору року зображено у ньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов'ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів «весна», «травень», але ми здогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні. [23;45].

Далі учні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.

Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогники в біленьких хатах, матері ждуть з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім'я вечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине спів дівчат і невгамовного соловейка…).

Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності та благородства. [17;31−32].

Аналізуючи мову твору, пропонуємо дітям знайти в ньому слова, які показують емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки.

Таким чином, діти вчаться образно сприймати світ, повніше і яскравіше зображати картини природи, естетично сприймати їх, відчувають потребу образно висловлювати свої враження і думки. 11;12].

Аналізувати ліричний вірш — це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати, як вимальовуються одна за одною картини або як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані і як усе це безпосередньо виражається в контексті твору. Важливо з’ясувати, що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею.

Аналіз ліричного вірша не слід зводити до простого переказу його змісту, примітивного перекладу мови поезії на мову прози, в результаті чого руйнуються образи, втрачається поетичність. Ліричні твори — це згустки художніх образів. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Підміна образів ліричних творів логічними міркуваннями, поняттями, констатацією фактів спотворює їх зміст, бо простий переказ ліричного вірша вже сприймається як звичайна інформація, і вимоги до словесного оформлення думки підпорядковуються іншим законам. Художній логіці властиві свої особливості мислення, свої способи моделювання дійсності. 11;14] Оскільки ліричний твір — це діалектичний сплав певних картин життя, через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. Художні образи потрібно аналізувати під кутом зору основної ідеї твору. Але не можна нехтувати і формою вірша, зводити її до того, щоб вичленити абстрактну ідею. Ідейно-естетичне багатство художнього твору не тотожне системі наукових понять. Для учнів важливо не тільки збагнути поетичну ідею, а й простежити, як виражає її письменник. Поза цим не можна зрозуміти творчої індивідуальності митця, неповторності його поетичного голосу, розкрити секрети його художньої майстерності.

Готуючи учнів до сприймання ліричного вірша, можна використати і лінгвістичну гру, у ході якої зацікавимо учнів образністю мови, милозвучністю вірша, загадковістю висловлювань, наприклад, перед читанням вірша В. Грінченка «Білі ночі» можна запропонувати гру «Відгадай». Один учень виходить з класу, а клас придумує назви предмета для відгадки. Учень повинен відгадати назву через порівняння, які пропонують учні класу.

Потім учні прочитують вірш мовчки або вголос, далі читається текст за частинами. Прочитавши частину, спочатку визначаємо її зміст, й потім детально опрацьовуємо художні образи — слова та сполучення слів. Вірш І. Франка «Дрімають села» можна проаналізувати в такому порядку. Після першого читання запитуємо: про що розповів нам поет? Який день він описав? Що ви уявили, слухаючи? (Теплий, ясний, тихий осінній день. У зелених садах розкинулися села.) Прочитайте перші чотири рядки. Яку картину уявили? У якому значенні вжито слово «дрімають»? Хто може дрімати? (жива істота.) З яких слів цих рядків можна довідатися, що у вірші написано про осінь? («Осіннє сонце сяє», «Холодом осіннім потягає»). Прочитайте наступні чотири рядки. Яку картину вони змальовують? Прочитайте, що сказано про садки, (Вони темно-зелені, але вже без плоду). Коли таке буває? (Восени, коли зібрали урожай). У якому значенні вжито слово «гріються»? Про що розповів автор в останніх чотирьох рядках? Які слова вказують на те, що літо продовжується? (Ластівка звивається над загоном). Знайдіть рядки, де є слова «ще» і «вже». Як ви гадаєте, що автор передає цими словами? (Мабуть, те, що ще важко виділити і відрізнити літо від осені, але вже відчутно ті зміни, що вказують на відмінність від недавніх гарячих літніх днів.)[10;7].

Далі робимо висновок і підводимо учнів до розуміння потреби навчитися передавати голосом ті почуття, емоції, переживання і настрої про які прочитали, тобто готуємо учнів до виразного читання вірша. [2;7].

Особливе місце в процесі логічного розбору ліричного вірша займає творча робота, яка формує творчу уяву, усне мовлення, логічне мислення. Кожне таке завдання розпочинається з інструктажу та зразка вчителя. Зв’язне вчительське висловлювання дає учням зразок міркування, особливості побудови речень, використання цікавих висловлювань. Після зразка учні намагатимуться наслідувати вчителя у доборі речень, інтонації висловлювання. 24;39] Творчі завдання доцільно планувати тоді, коли учні усвідомили текст і можуть уявити конкретні картини, порядок їх розташування, особливості авторської мови. 11;16].

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, якщо уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів. 32;16].

Через естетичне сприймання художніх творів учимо школярів помічати прекрасне у навколишньому світі й розуміти красу в зображенні життя художніми засобами. Це одне з головних завдань уроку читання в початкових класах. 36;7].