Економічна характеристика необоротних активів

бухгалтерський облік необоротний актив Становлення і формування ринкових відносин в Україні передбачає удосконалення обліку необоротних активів держави.

Основною функцією держави є те, що вона покликана забезпечувати надання послуг соціально-культурного, науково-освітнього, побутового та іншого характеру населенню в особі своїх органів. Саме те, що бюджетні установи надають послуги і становить їх особливість і відмінність від підприємств та організацій.

Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об'єкт бухгалтерського обліку зазначених суб'єктів господарювання — так звані необоротні активи. Умовно їх можна поділити на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ визначені в Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженій наказом ДКУ від 17.07.2000 р. № 64 (далі - Інструкція № 64).

Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Однак, з огляду на їх (міністерств) патологічну «загальмованість» бюджетним установам, при відсутності нормативних документів міністерств щодо термінів експлуатації необоротних активів, надане право самостійно визначати такі терміни. Як показує практика — саме так і відбувається. Більшість установ, в тому числі і Малинська сільська рада, самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за розпорядженням керівника, з урахуванням технічних характеристик об'єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об'єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об'єкта в даній установі й інших факторів.

Інакше кажучи, необоротні активи — це засоби, придбані або створенні для довгострокового використання у процесі господарської діяльності. Як визначено в пп. 14.1.138 Податкового кодексу, до складу основних засобів відносяться об'єкти, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік. Та згідно з пп.2.1, 2.2 Інструкції № 64 до основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно у процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання яких становить більше одного року і вартість яких без ПДВ та інших платежів перевищує 1000 грн. за одиницю (комплект). У зв’язку з цим виникає запитання щодо визначення вартісної межі основних засобів у бюджетних установах, які утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Варто взяти до уваги, що вартісна межа також є критерієм визначення коду економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ), за яким необхідно придбати матеріальні цінності. Так, відповідно до п. 1 розд. ІІІ Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Держказначейства від 25.11.08 р. № 495, за КЕКВ 2100 «Придбання основного капіталу» здійснюються видатки на придбання або створення власними силами основних засобів та окремих інших необоротних матеріальних активів. У цьому ж пункті визначено, що до основних засобів належать матеріальні цінності, що призначаються для використання в господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, та вартість яких без ПДВ становить більше 1000 грн. До них належать нерухомі основні засоби, у тому числі житлові споруди, меблі, обладнання, прилади, а також рухомі основні засоби, такі як транспортні засоби тощо.

Отже, для бюджетних установ нижня вартісна межа для визначення об'єкта основних засобів до прийняття відповідного рішення залишається без змін і становить без ПДВ більше 1000 грн.

Необхідність проведення інвентаризації встановлена Законом «Про бухгалтерський облік», тому кожна бюджетна установа повинна інвентаризувати всі свої активи і зобов’язання. Тільки завдяки цій процедурі можна встановити реальну наявність усіх активів, виявити матеріальні цінності, які вже не використовуються, втратили свої первісні якості або застаріли, а також нестачі та надлишки.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

Для оформлення даних інвентаризації основних засобів (будівель, споруд, передавальних пристроїв машин і обладнання, транспортних засобів, інструментів, комп’ютерної техніки, виробничого і господарського інвентарю тощо) застосовується інвентаризаційний опис основних засобів.

Машини, обладнання та інші об'єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо, із вказівкою інвентарного номера.

Основні засоби записуються в описі за найменуваннями, відповідно з основним призначенням об'єкта. Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису за найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

При інвентаризації будівель, споруд, іншої нерухомості та земельних ділянок, водоймищ, інших об'єктів природних ресурсів комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують право власності установи на ці об'єкти або право користування ними.

Під час інвентаризації основних засобів комісія в обов’язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об'єктів і їх інвентарні номери.

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

Для відображення результатів інвентаризації нематеріальних активів (у т. ч. об'єктів права інтелектуальної власності) застосовується інвентаризаційний опис нематеріальних активів. Інвентаризаційний опис нематеріальних активів складається на кожний окремий об'єкт нематеріальних активів чи групу однотипних за призначенням та умовами використання об'єктів нематеріальних активів, окремо за кожною особою, відповідальною за використання об'єкта чи групи об'єктів нематеріальних активів.

До опису комісією вносяться дані про назву нематеріального активу, характеристику, призначення, дату придбання (введення в експлуатацію), первісну вартість, строк корисного використання, кількість та вартість об'єкта чи групи об'єктів нематеріальних активів.

Статтею 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавство передбачає обов’язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством. Тобто залучення суб'єктів оціночної діяльності до складу комісії з переоцінки може бути за рішенням керівника установи та у випадках необхідності проведення незалежної оцінки.

Явною є проблема нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ за нормами, встановленими на сьогодні, що призводить до того, що повне нарахування зносу виникає раніше, ніж необоротні активи вислужують встановлені строки їх експлуатації. У результаті цього в бухгалтерському обліку та формах фінансової звітності необоротні активи відображаються за нульовою вартістю, що не відповідає фактичній вартості майна бюджетних установ. Таким чином, питання обліку необоротних активів бюджетних установ та особливості його ведення є досить актуальними на сучасному етапі господарювання.