Аналіз останніх досліджень

Основне психолого-педагогічне підґрунтя для розвитку концепції активного навчання було створено у 70−80-х рр. Вагомий внесок у його формування здійснили роботи Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва та інших [3].

Подальший розвиток дана проблематика дістала у працях М. М. Бірштейна, І. Я. Лернер, А. А. Вербицького, які досліджували особливості використання активних методів у вищій школі [4].

Підходи до їх класифікації, зміст та сутність понять «активні та інтерактивні методи навчання», принципи застосування методик, а також загальні підходи щодо формування відповідних компетентностей визначаються у роботах А. Л. Лівшиця, В. І. Маршева, А. М. Смолкіна, М. М. Бірнштейна, Е. Г. Скибицького, А. А. Вендиної, С. Тажикенової та інших [3;4].

Однак недостатньо розробленою лишається проблематика використання тих чи інших форм та методів активного навчання в рамках окремих напрямків.

Зокрема, праці, які присвячені особливостям застосування активних методів для підвищення ефективності навчання студентів економічних спеціальностей, не пропонують системного підходу в рамках дисципліни. Крім того, найчастіше основна сукупність методів сконцентрована на одній стадії пізнавального процесу, ігноруючи інші.