Виклад основного матеріалу дослідження

Щоб краще зрозуміти запити сьогоднішнього користувача бібліотеки, простежимо, як змінювалася сутність діяльності бібліотек в різні періоди розвитку людської цивілізації.

Термін «бібліотека» походить від грецького «bibliotheke», де «biblion» означає книга, а «theke» — сховище. Його зміст тлумачився представниками різних шкіл і епох неоднозначно і змінювався разом із зміною уявлень про місце і роль бібліотеки в житті суспільства.

На ранніх етапах функціонування бібліотек (XV ст.) при визначенні сутності їх діяльності акцент ставився на архітектурному аспекті, на ідеї зберігання книг, адже саме слово «бібліотека», як ми зазначали вище, означає книгозбірня. Саме так зазначено в «Русском энциклопедическом словаре» (1874): бібліотека — це: 1) будинок, у якому зберігаються колекції книг; 2) фондове зібрання [8].

У «Пораднику для бібліотекарів» (1938) дослідник В. Левицький визначав бібліотеку, як «певним чином упорядкований збір книжок, що може сповняти ту освітню ролю, до якої призначений» [3]. Це тлумачення терміна «бібліотека» підкреслює її просвітницьке призначення.

Починаючи із середини XX століття, в професійній свідомості на зміну уяві про бібліотеку як про архітектурну будівлю і книгозбірню стало приходити уявлення про бібліотеку як установу. Таке розуміння бібліотеки знайшло своє відображення в енциклопедичних, довідкових, навчальних і офіційних виданнях. Зокрема, в «Українській Радянській Енциклопедії» (1964) поняття бібліотека тлумачиться як культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, провадить їх опрацювання й відображення в каталогах, організовує відповідне їх збереження і обслуговування ними читачів. Шкільна бібліотека органічно поєднує завдання, які стоять перед освітою та бібліотечною справою [10]. Бібліотеку стали називати освітньою, просвітницькою, культурною, ідеологічною установою.

У першій половині 80-х рр. автори енциклопедичного словника «Книгознавство» зарахували бібліотеку до закладів культури, але тут же уточнили, яка виконує ідейно-виховну, освітню, інформаційну, культурноосвітню і ін. задачі. Саме у ньому бібліотека визначається як заклад, який «організовує збір, зберігання, громадське використання друкованої продукції, а також інших носіїв соціальної інформації».

У середині 90-х рр. бібліотеку визначали в першу чергу як інформаційний заклад.

Серед сучасних педагогічних довідкових українських видань вагоме місце займає «Український педагогічний енциклопедичний словник» (2001) С. Гончаренка, де автор тлумачить поняття «бібліотека» як культурно-освітній і науково-інформаційний заклад, що збирає та зберігає друковані й рукописні матеріали, організовує громадське користування літературою та провадить довідково-бібліографічну роботу [1].

Як бачимо, в різні періоди дослідники по-різному тлумачили поняття «бібліотека», виходячи із сутнісних характеристик її діяльності та функцій, які вона виконувала на той час у суспільстві. Полісемія терміну «бібліотека» залишається об'єктивною реальністю і сьогоднішньої науки.

У контексті нашого дослідження ми будемо опиратися на тлумачення поняття «бібліотека», представленого в Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995), яке визначається як бібліотечнобібліографічний, культурно-просвітницький і науково-допоміжний соціальний інститут, що забезпечує акумуляцію й загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів (книг, документів та інших носіїв інформації), які містять і зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесенню інтелектуального й культурного потенціалу суспільства [7].

Розглянемо етимологію поняття «шкільна бібліотека», яке є ключовим у контексті нашого дослідження. Зокрема, «Термінологічний словник з бібліотечної справи і суміжних галузей знань» (1995) визначає шкільну бібліотеку як таку, що є структурним підрозділом загальноосвітньої школи, який організовує бібліотечне обслуговування учнів і вчителів. Шкільна бібліотека, що діє в структурі загальноосвітньої школи, забезпечує бібліотечне обслуговування учнів відповідно до навчальних програм, а також учителів щодо методики викладання навчальних предметів і виховної роботи з учнями [9].

Після прийняття «Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу» (1999) поряд із традиційним поняттям «шкільна бібліотека» в наукових колах широко став використовуватися термін «бібліотека загальноосвітнього навчального закладу», у якому визначено її роль і місце у структурі школи: це обов’язковий структурний підрозділ, який здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час. Свою діяльність вона організовує спільно з педагогічним колективом, відповідно до планів роботи і регламентуючої документації, що затверджується директором закладу" [6].

Ширше і повніше розкривається це поняття у «Педагогічному словнику» (2001) за редакцією М. Ярмаченка, де «шкільна бібліотека» представляється як підрозділ загальноосвітнього середнього або середнього спеціального навчального закладу, що виконує інформаційне забезпечення навчального процесу, обслуговує учнів, а також співробітників. Має фонд універсального характеру, формується з пріоритетом навчально-виховної, довідково-енциклопедичної, художньої літератури, а також літератури з питань педагогіки та психології [5].

Дійсно, шкільна бібліотека як підструктурний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу володіє значним потенціалом для сприяння реалізації державної політики в галузі освіти, розвитку навчально-виховного процесу, а саме: персоналом, який уміє працювати з школярами; фондом, орієнтованим на навчальні потреби; довідковобібліографічним апаратом, який сприяє самоосвіті; приміщенням і обладнанням, призначеним для індивідуальної і групової самостійної роботи; можливістю постійного партнерства вчителів і бібліотекарів з метою удосконалення навчання, формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства.

У контексті викликів сучасності перед шкільними бібліотеками поставлено завдання застосовувати в бібліотечній справі поряд із традиційними засобами роботи інформаційно-комунікаційні технології. Це передбачає формування у шкільних бібліотеках повноцінного галузевого інформаційного ресурсу, електронних бібліотек з повнотекстовими базами програмних творів для забезпечення якісного обслуговування інформацією усіх учасників навчально-виховного процесу [4].

Відповідно, сьогодення надиктовує школі нову модель бібліотеки, вимагає наповнення її роботи новим змістом, виокремлює пріоритетні напрями її функціонування. Серед них:

• — якнайповніше забезпечення реалізації таких принципів функціонування шкільної бібліотеки, як пріоритет читацьких інтересів, глибоке і копітке їх вивчення та задоволення відповідно до можливостей бібліотеки; формування у дітей стійкої потреби у книзі;
• — підвищення бібліотечної культури школярів шляхом проведення системи бібліотечно-бібліографічних уроків (особливо для старшокласників), проведення днів та тижнів шкільної бібліотеки; оновлення змісту, форм і методів індивідуальної та масової роботи з читачами;
• — координація роботи шкільної бібліотеки зі школярами, педагогами, батьками в популяризації книги, формуванні у них філософії читання літератури, як фундаментальної навички їх бібліотечнобібліографічної освіти;
• — надання інформаційно-методичної допомоги педагогам в оволодінні основами наук і організації навчально-виховного процесу;
• — надання системної, цілеспрямованої допомоги школярам в опануванні ними знань з основ наук і на цій основі - формування особистості з високим рівнем громадянської свідомості;
• — підвищення інформаційної, освітньої, культурологічної, виховної, пізнавальної, інтелектуальної функцій, які включають найповніше інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу [6].

Розглянемо у який спосіб шкільна бібліотека сприяє реалізації інформаційної функції.

Інформаційна функція сприяє розповсюдженню інформації, формуванню інтелектуальних здібностей, стимулюванню самоосвіти, набуттю та оновленню знань. Її технологічне наповнення можуть складати: виставки нових надходжень; інформаційні огляди; дні інформації та інформування про альтернативні посібники; інформаційні бібліотечно — бібліографічні консультації «Наукова організація праці школяра»; інформування про книги; персональні читацькі виставки «Із читацького формуляра найкращого читача»; свято «День книги»; випуск інформаційних бюлетенів, турнір знавців «Нитка Аріадни», вікторини «Мій край — моя історія житва», тематичні дискусії «В чому привабливість української книжки» тощо.

У той же час, вона забезпечує вільний доступ до інформації та знань, створює інформаційну модель світу, що оточує школяра. Бібліотека стає «вікном» у світ інформації і суспільних знань, структурним елементом глобальної світової бібліотеки, яка фактично не має кордонів, забезпечує передачу інформації про накопичені людством знання без часових, географічних чи інших обмежень.

Інформаційна функція тісно пов’язана з комп’ютеризацією шкільної бібліотеки, яка має стати центром виховання інформаційної культури підростаючого покоління. Під комп’ютеризацією шкільної бібліотеки мається на увазі створення медіатеки, яка, на думку О. Ястребцевої, збирає і каталогізує матеріали на всіх видах носіїв, що забезпечує можливість користувачам для індивідуальної роботи і максимально можливий доступ до інформації [11], тобто спеціалізований підрозділ в межах традиційної бібліотеки, де формуються фонди відповідних носіїв інформації: оптичний компакт-диск, комп’ютери, дискети, відеокасети, аудіокасети, музичні диски, діапозитиви, що в цілому забезпечує комплексний характер інформаційного обслуговування учнів і педагогів.

Медіатека може функціонувати за таких умов: 1) наявність хоча б кількох комп’ютерів в бібліотеці як інструменту для найповнішого розкриття фонду і забезпечення інформаційних потреб учнів та вчителів при необмеженій кількості звернень; 2) підключення школи до мережі Інтернет; 3) наявність кваліфікованих фахівців, які є фахівцями з питань задоволення інформаційних потреб, організації та управління ресурсами знань, досвіду та інформаційно-бібліотечної підтримки навчальновиховного процесу [2].

Оскільки усі робочі місця з'єднані в локальну мережу, яка під'єднана до мережі школи, то школярі, самостійно працюючи з навчальними програмами, енциклопедіями чи художньою літературою, завжди мають можливість проконсультуватися з вчителями-предметниками, бібліотекарем, здобути найновішу інформацію. У медіатеці школярі залучаються до зовсім нового для них виду самостійної освітньої діяльності роботи з різними видами інформацій: вербальною, відеоінформацією, аудіоінформацією, звуковою, графічною, символічною, текстовою. Збільшується самостійність школяра у виборі джерел, організації власної навчальної діяльності (він може здійснювати самоконтроль, отримувати детальні пояснення з окремих питань), а також дозвілля.

Учителі в медіатеці отримують відомості щодо педагогічної та методичної літератури про нові засоби навчання та їх використання. Створюються умови для індивідуальної роботи вчителя з перегляду, оцінки, відбору засобів навчання, потрібних безпосередньо на уроці або в позаурочний час, для створення самодіяльних засобів творчої роботи вчителя: магнітозапису, відеозаписів, CD-ROMтехнологій тощо.

Наявність медіатеки в школі сприяє удосконаленню та забезпеченню високої якості навчально-виховного процесу, наданню інформаційно-методичної допомоги учням і вчителям в оволодінні основами інформаційної культури, а також шляхом якісного бібліотечноінформаційного забезпечення засобами новітніх технологій наближує рівень навчання до європейських і світових стандартів.

Сучасна бібліотека — це вже не тільки книгозбірня, але й своєрідний «електронний архів», який відкриває доступ до інформації на традиційних носіях і в електронному вигляді. Все це впливає на функції шкільного бібліотекаря, роль якого в інформаційно насиченому середовищі значно зростає. Важливими показниками професіоналізму і високої кваліфікації бібліотечного спеціаліста за таких умов стає його особистісна, інформаційна, соціально-психологічна, мовна компетентність, вміння створити інноваційний простір, реалізувати свій творчий потенціал [6]. Адже, як працівник медіатеки, бібліотекар: виховує культуру спілкування школярів в мережі Інтернет; привчає до конкретного пошуку інформації і навчає вмінню шукати інформацію в Інтернеті; проводить бібліотечні уроки з використанням Інтернет-ресурсів; створює власний інформаційний продукт (це може бути і список нових надходжень і друкований рекомендаційний покажчик, і огляд сайтів в Інтернеті); грамотно опрацьовує інформаційні ресурси, знаходячи та представляючи інформацію в тому вигляді, в якому вона необхідна користувачу; активно проштовхує бібліотеку в середовище інформаційних організацій та фірм; встановлює партнерські контакти з виробниками інформаційних продуктів.