Анотація. 
Основні напрями трансформації системи підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для Збройних Сил України відповідно до сучасних вимог

У статті розглянуто досвід підготовки кандидатів наук для Збройних Сил України. Наведено основні нормативно-правові акти, що визначають порядок організації підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. Проведено аналіз існуючій мережі ад’юнктур, що створені у вищих військових навчальних закладах та наукових установах, а також переліку наукових спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кандидатів наук в них Проаналізовано показники укомплектованості посад науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих військових навчальних закладах та наукових установах Збройних Сил України, особами, які мають наукову ступень. Запропоновано основні напрями трансформації системи підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для Збройних Сил України відповідно до сучасних вимог.

Ключеві слова: кандидат наук, ад’юнктура, вищі військові навчальні заклади, наукові установи, сучасні вимоги, трансформація.

науковий педагогічний вищий збройний.

Постановка проблеми

На сьогодні одним із важливих факторів покращення підготовки військових фахівців у вищих військових навчальних закладах є наявність в них висококваліфікованих науково-педагогічних (наукових) працівників 3 прийняттям нової редакції Закону України «Про вищу освіту» [1], проблема підготовки наукових кадрів перейшла у нову площину. Отже, аналіз накопиченого досвіду підготовки кандидатів наук та визначення основних напрямів трансформації системи підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для Збройних Сил України відповідно до сучасних вимог є актуальною проблемою.

Матеріал статті є складовою науково-дослідної роботи «Обгрунтування перспективної системи підготовки та підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних працівників для Збройних Сил України» (шифр «Підготовка-В»), націленої на вирішення проблем організації професійної підготовки вчених.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам формування та використанім наукового потенціалу приділяють значну увагу В. Геєць, Л. Федулова, Б. Малецький, І. Єгоров, С. Мельник та інші. У своїх роботах автори відзначають погіршення ситуації у науковій сфері, зокрема старіння кадрового потенціалу науки, погіршення якості підготовки фахівців та формування динамічної тенденції щодо зменшення чисельності кадрів вищої кваліфікації у науковій сфері.

Адаптацію існуючої системи підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів до нових вимог сучасності спробували здійснити за рахунок підвищення ефективності різного роду чинників в Україні О. Котова, О. Поживілова, Т. Сидорчук, Ж. Таланова, Г. Чорнойван, в той же час в Російській Федерації Т. Бендюкова, Т. Катасонова, С. Кононова, М. Кусакин, Ю. Нефедов, Г. Семенков, Т. Серова, С. Фролов, Е. Царив, Н. Цеховой.

Сучасний досвід організації підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів у наукових працях розглядають М. Степко, Я. Болюбаш, В. Шинкарук, Л. Лобанова, І. Козубців та інш.

Мета статті. На базі аналізу досвіду підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів та нових вимог до організації їх підготовки визначити основні напрями трансформації системи підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для Збройних Сил України.