Умови організації індивідуального навчання

Будь-яке навчання відбувається в певних умовах і за постійно діючих обставин, які впливають на його ефективність. До умов, які позитивно впливають на процес навчання відносять: активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, використання нових інформаційних технологій, врахування вікових особливостей студентів, професійну спрямованість навчання тощо. Всі ці умови є актуальними, але є низка умов, які відіграють велике значення для організації саме індивідуального навчання. До них відносимо такі.

• 1) Мікроклімат трикомпонентної системи (студент, викладач, засоби навчання).
• 2) Професіоналізм викладача.
• 3) Індивідуальний стиль діяльності студента.
• 4) Створення і реалізація індивідуальної траєкторії навчання.

Мікроклімат системи (студент, викладач, засоби навчання).

Оскільки в основі індивідуального навчання лежить співпраця викладача і студента, то важливе значення в процесі організації такого навчання слід відвести особливостям їх спілкування. У роботі М.І. Дьяченко визначаються основні характеристики правильних стосунків між студентом і викладачем:

• Ш поєднання і взаємодія факторів співпраці і управління;
• Ш формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності викладача зі студентом;
• Ш орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвинутою самосвідомістю, уникання авторитарних дій;
• Ш використання інтересу студентів до майбутньої спеціальності.

Інтерес до навчання, до процесу та результату своєї праці, є психологічним механізмом, який лежить в основі активності особистості в будь — якому виді діяльності, в тому числі і пізнавальної. Це механізм, який є джерелом енергії, що живить саме пізнавальну активність студентів, оскільки ніяка діяльність не може довго тривати на основі примусу чи навіть самопримусу. Інтерес сприяє направленню всіх психічних процесів у певному руслі і одночасно стимулює діяльність і успішність під час навчання.

Стійкі інтереси студентів з часом стають спонукальною силою і мотивацією навчального процесу, а тому їх слід спеціально формувати і розвивати.

В умовах індивідуального навчання велике значення має психологопедагогічна культура спілкування. Сформулюємо окремі її положення як вимоги до викладача в контексті нашого дослідження.

• 1. Знати психологію студентського віку та особливості конкретних студентів.
• 2. Об'єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну активність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них.
• 3. Обирати такий спосіб своєї поведінки, який найкраще б відповідав особливостям і психічному стану студентів.
• 4. Володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціативи і пізнавальної активності студентів, організації діалогічної взаємодії.
• 5. Своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до реальних умов педагогічної взаємодії.
• 6. Аналізувати процес спілкування, встановлювати співвідношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.

Щоб міжособистісне педагогічне спілкування було повноцінним і психологічно виправданим, воно має будуватися за прикладом суб'єкт — суб'єктної взаємодії. З цього випливає, що в процесі індивідуального навчання слід дотримуватися таких правил:

• Ш сприймати співрозмовника як індивідуальність зі своїми потребами та інтересами;
• Ш виявляти зацікавленість у партнері, співпереживати його успіхам і невдачам;
• Ш визнавати право співрозмовника на незгоду, на власну думку, на вибір поведінки та відповідальність за свій вибір.

Атмосфера доброзичливості, невимушеності, гуманності і співдружності стає стимулом високої активності студентів у навчанні.

Індивідуальне навчання, дає можливість підтримувати активність студентів за рахунок цілеспрямованого вивчення запропонованого матеріалу, а також використання завдань, що вимагають творчого підходу до їх виконання. Правильна та вміла організація навчального процесу з боку викладача створює умови для максимального виявлення інтелектуальних і творчих здібностей студентів.

Професіоналізм викладача.

Проблема професіоналізму в педагогічній діяльності досліджувалася багатьма відомими педагогами, психологами і методистами. Для розкриття даної теми нашої статті потрібно враховувати всі компоненти моделі професіонала, але особливого значення набувають:

• 1) властивості людини як цілого (ставлення до зовнішнього світу, спрямування, особливості прояву креативності, емоційність, інтелектуальні й операційні риси індивідуальності, професійні очікування, уявлення про своє місце в професійній спільноті);
• 2) інформованість, знання, досвід і культура професіонала (специфічні риси, орієнтація в галузі науки і теоретичні знання, професійні знання з предметної галузі).

На нашу думку, завдяки першому компоненту викладач-професіонал може забезпечити реалізацію індивідуального підходу стосовно організації навчання:

• Ш конкретизувати загальні цілі навчання, відповідно до вікових та індивідуальних відмінностей студентів;
• Ш враховувати знання про особистісні властивості студентів під час вибору стилю педагогічного спілкування;
• Ш організовувати індивідуальне навчання на основі системності і раціональної послідовності та єдності вимог до його результатів;
• Ш раціонально поєднувати індивідуальне навчання з іншими формами навчання.

Другий компонент моделі професіонала забезпечує найскладнішу ланку в індивідуальному навчанні конкретної дисципліни:

• Ш наявність високого рівня інтелекту та ерудиції викладача;
• Ш поєднання ґрунтовних і широких знань з конкретної дисципліни;
• Ш обізнаність з літературними джерелами;
• Ш вільне володіння сучасними інформаційними технологіями.

Відсутність однієї з визначених ознак може суттєво вплинути на стан індивідуального навчання та його результат.

Індивідуальний стиль діяльності студента.

Основні характеристики життєдіяльності, поведінки, навчання тощо для даної особи є індивідуальними і неповторними. Вони виражаються поняттям, яке отримало назву «індивідуальний стиль діяльності». В роботі Ж.В. Ковалів, аналізується кілька підходів до тлумачення цього терміну:

• Ш система особистості, обумовлена особливостями її нервової системи та особистісними характеристиками;
• Ш система типологічно зумовлених засобів і прийомів діяльності;
• Ш усталена система способів і прийомів, що залежить від особистісних якостей і умов діяльності.

В умовах особистісно орієнтованого навчання найбільш прийнятним, на нашу думку, є третій підхід, який об'єднує у собі два перші. Під індивідуальним стилем навчання конкретного предмета будемо розуміти характерну для даного студента систему умінь, навичок, методів, способів і прийомів, сформованих для опанування конкретного предмету, які в тій чи іншій мірі забезпечують вивчення цієї дисципліни в університеті.

Комплекс індивідуальних відмінностей студентів не завжди у повній мірі задовольняє вимоги до навчання того чи іншого предмету.

Розвиток індивідуальності здійснюється поступово і послідовно, він не є прямолінійним, може допускати відхилення і зупинки; існує нерозривний зв’язок між духовними і фізичними особливостями, а також між окремими сферами: психічного — емоційною, вольовою, розумовою; різні аспекти психічного розвиваються неоднаково за темпами та енергією, завдяки різним причинам. Успішність навчально-пізнавальної діяльності студента в значній мірі залежить від його адаптації до умов навчання в університеті, яка у різних студентів проходить по-різному, в залежності від їх індивідуальнопсихологічних особливостей та рівня підготовленості до програми вищої школи.

Адаптація — це процес і результат взаємодії студента з навколишнім середовищем, зокрема, і освітнім, в результаті якого відбувається оптимальне пристосування студента до життєдіяльності та навчання.

Вступ до вищого навчального закладу освіти для кожного студента першокурсника є подією визначною, що викликає задоволення і, зазвичай, сподівання на успішне подальше навчання. Кожен першокурсник будує плани на безхмарне студентське життя, де його очікують лише успішне навчання, вірні друзі, підтримка і розуміння викладачів, тепла й дружня вузівська родина. Та, на жаль, через невеликий проміжок часу, переважна частина першокурсників відчуває дискомфорт, внутрішню напруженість, що пов’язані з навчально-пізнавальною діяльністю.

Значні проблеми виникають у студентів, якщо їхній індивідуальний стиль діяльності не передбачає готовності до навчання у вищій школі. В процесі адаптації студентів має формуватися й індивідуальний стиль навчання, зокрема і стосовно самостійної діяльності та спілкування з викладачами: здатність навчатися самостійно й під керівництвом викладача; уміння здійснювати самоконтроль і самооцінку; правильний розподіл свого часу і поважне ставлення до витрат часу інших; уміння співпрацювати з старшими тощо.

Студенти з різними індивідуальними стилями можуть виконувати навчальні завдання різними способами, але отримати однаково високі результати. Практика показала, що не існує універсального зразка для індивідуального стилю діяльності (навчання). Нав’язування одному з студентів досвіду роботи іншого може в деяких випадках не тільки не покращити результат, а навпаки — погіршити його, що, в свою чергу, суттєво вплине на мотивацію навчання і бажання виконувати даний вид роботи. Найважливіше завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти студенту віднайти свій власний стиль діяльності, який найкраще відповідає його індивідуальним здібностям і можливостям. З цією метою в курсі вивчення навчальних дисциплін пропонуються різні види робіт, які спрямовані на формування у студентів відповідних знань і умінь. Різноманітними є і форми контролю.

Система контролю побудована також таким чином, щоб дати можливість кожному студенту якнайкраще показати свої досягнення в опануванні навчальним матеріалом.

Створення і реалізація індивідуальної траєкторії навчання.

З метою ефективної організації навчальної діяльності студентів та із врахуванням їх особистих можливостей щодо виконання індивідуального плану, доцільним є створення для них індивідуальної траєкторії вивчення конкретного предмету. Даною траєкторією передбачено види та терміни здійснення контролю щодо вивчення даної дисципліни студентом. Враховано також можливість зміни студентом запланованої траєкторії в залежності від його здібностей, індивідуальних можливостей щодо виконання навчального навантаження. В рамках індивідуально-орієнтованого підходу можливі і інші варіанти зміни студентами траєкторії вивчення навчальної дисципліни. Зміна індивідуальної траєкторії надає студентам також можливість дострокового отримання заліку. Це, в свою чергу, забезпечує підвищення зацікавленості студентів у самовизначенні, в справедливості оцінки його добросовісного і старанного ставлення до навчання, не допускає зрівнялівки.

Студенти, що працюють за індивідуальним планом, традиційно відповідально ставляться до виконання завдань, що стосуються їхньої фахової діяльності.