Мило, жири. 
Синтетичні миючі засоби

Мило — поверхнево-активна речовина, що використовується як мийний засіб. Зазвичай, як мило використовують натрієві і калійні солі жирних кислот, що являють собою тверду пластичну масу.

Технологія виготовлення.

Мило виготовляють кип’ятінням у воді жирів разом з такими лугами, як каустична сода і каустичний поташ. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовняна, пальмова або соєва олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала або риб’ячого жиру. При кип’ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот, тобто мило. Натрієві мила більш густі і, як правило, тверді, калійні мила більш м’які, або взагалі рідкі. Подальший етап виготовлення включає очищення мила від залишку солей типу хлориду натрію і лугів типу гідроксиду натрію, а також від гліцерину. Милонафт (рос. мылонафт, англ. naphthenate soap, нім. Seifenlauge f) — натрієві солі нерозчинних у воді органічних кислот, які застосовуються як пластифікатор за температури до 100 °C. Повинен відповідати вимогам ГОСТ 13 302–77 «Кислоти нафтові», випускається у вигляді пастоподібного продукту із вмістом сухої речовини не менше 70%, постачається в металевих чи дерев’яних бочках, повинен зберігатися в закритих складських приміщеннях.

Жири — складні ефіри гліцерину і вищих одноатомних карбонових кислот.

Загальна назва таких з'єднань — тригліцериди чи тріацилгліцерини, де ацил — залишок карбонової кислотиC (O)R.

До складу природних тригліцеридів входять залишки насичених кислот (пальмітинової C15H31COOH, стеаринової C17H35COOH) і ненасичених (олеїнової C17H33COOH, лінолевої C17H29COOH).

Жири містяться у всіх рослинах і тваринах.

Тваринні жири (баранячий, свинячий, яловичий і т. д.), як правило, є твердими речовинами з невисокою температурою плавлення (виключення — риб’ячий жир). Жири складаються головним чином із тригліцеридів граничних кислот.

Рослинні жири — олії (соняшникове, соєве, бавовняне й ін.) — рідини (виключення — кокосова олія). До складу тригліцеридів олій входять залишки неграничних кислот.

Рідкі жири перетворюють у тверді шляхом реакції гідрогенізації (гідрування).

При цьому водень приєднується по подвійному зв’язку, що міститься в вуглеводневому радикалі молекул олій.

Продукт гідрогенізації олій — твердий жир (штучне сало, саломас).

Жирам як складним ефірам властива оборотна реакція гідролізу, яка є мінеральними кислотами. При участі лугів гідроліз жирів відбувається незворотнім чином. Продуктами в цьому випадку є мила — солі вищих карбонових кислот і лужних металів:

Натрієві солі - тверді мила, калієві - рідкі. Реакція лужного гідролізу жирів, і узагалі всіх складних ефірів, називається також омиленням.

Жири широко поширені в природі. У рослинах вони накопичуються переважно в насіння, у плодовій м’якоті, у тваринних організмах — у сполучній, підшкірній і жировій тканині.

Жири — висококалорійні продукти. Деякі жири містять вітаміни A, D (наприклад, риб’ячий жир, особливо трісковий жир), Е (бавовняна, кукурудзяна олія).

Жири мають велике значення в народному господарстві. Вони використовуються в парфумерії, шкіряної і лакофарбової промисловості, у виробництві мила, маргарину і т. д., що визначається особливістю їх фізичних і хімічних властивостей. Уперше будівля жиру була з’ясована в 1811 р. французьким ученим Шеврелем, а в 1854 р. французьким ученим Бертло був синтезований жир при нагріванні гліцерину з високомолекулярними кислотами. Власне жири (ліпіди) являють собою суміш гліцеридів, в основному рівно кислотних тригліцеридів, у зв’язку з чим жири часто називають просто тригліцеридами чи повними гліцеридами:

Майже всі ці кислоти мають парне число атомів вуглецю і нерозгалужений ланцюг.

Найчастіше зустрічаються кислоти з 16 і 1118 атомами вуглецю в молекулі.