Зарубіжний досвід розвитку банкострахування

Постановка проблеми. У зв’язку з посиленням конкуренції на ринку фінансових послуг, банки та страховики постійно диверсифікують джерела своїх доходів, розробляють й впроваджують нові спільні продукти, розвивають альтернативні форми взаємодії.

Останнє десятиліття на фінансовому ринку України реалізується концепція взаємодії банківських установ і страхових компаній. Сутність даного виду взаємодії фінансових установ полягає в інтеграції банків і страхових компаній з метою координації продажів, поєднання страхових і банківських продуктів, налагодження спільних каналів їх розповсюдження, розширення клієнтської бази та виходу на нові сегменти ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку банкострахування присвятили праці Н. Аванесова[3], Лі Аллен [16], В. Волкова[2], Ф. Джолі[6] А. Єрмошенко[8], С. Козьменко і К. Багмет [19], В. Кремень[1], Ю. Клапків[5], В. Козирєв[7], Г. Ніша та Е. Мукерджі [14], Р. Пікус і Г. Олійник[4], С. Рупалі [17], Б. Шарма і Р. Вхатея [18].

Невирішені частини досліджуваної проблеми. Наявність значної кількості авторів, які тією або іншою мірою торкалися проблем банкострахування свідчить про безперечне теоретичне і практичне значення дослідження інтеграційних процесів у фінансовому секторі.

Проте, при розгляді питання щодо пошуку шляхів удосконалення вітчизняної моделі розвитку банкострахування, саме ґрунтовне вивчення та врахування зарубіжного досвіду набуває усе більшої актуальності.

Мета та завдання дослідження. Метою даного дослідження є аналіз та узагальнення сучасного стану, тенденцій і проблем формування та розвитку банкострахування в зарубіжних країнах, визначення його особливостей з метою використання іноземного досвіду щодо співпраці банків та страхових компаній в Україні. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: з’ясувати економічну сутність банкострахування, здійснити огляд моделей розвитку банкострахування в різних країнах світу з метою адаптації зарубіжного досвіду та ефективного формування і розвитку національної моделі банкострахування.

Виклад основного матеріалу. В ході дослідження зосередили увагу як трактується термін «банкострахування» різними науковцями та практиками в сучасній економічній літературі.

У вузькому значенні - продаж страхових продуктів через мережу банку, а у широкому — залучення банківських установ в процес виробництва, маркетингу та розповсюдження страхових послуг [1, с.100]. Дискусійним є питання залучення банку в процес виробництва страхових продуктів. У вузькому — зустрічаємо також тези про те, що в умовах трансформації економіки ефективним методом мінімізації кредитного ризику банку може стати саме банкострахування [2, с.55−56].

Науковців об'єднує спільна думка стосовно того, що під банківським страхуванням слід розуміти продаж страхових продуктів через мережу банків, вважає Н. Аванесова [3, с.6]. Недоліком банкострахування вчена визначає можливе падіння довіри до банківської установи з боку тих клієнтів, які вважатимуть інтегровані продукти непотрібними чи нав’язливими [3, с.9]. Р. Пікус та Г. Олійник трактують банкострахування як взаємодію з метою створення, просування та продажу спільних продуктів; злиття страхових та банківських каналів збуту; об'єднання клієнтських баз та освоєння нових ринків; отримання доступу до внутрішніх фінансових ресурсів партнера [4, с.18- 19].

На нашу думку, у широкому трактуванні банкострахування — це інтеграція діяльності фінансових посередників — банків і страхових компаній з метою розповсюдження страхових продуктів через банківську мережу. Ця стратегія є, поперше, взаємовигідною як для банка та страхової компанії, так і для їх клієнтів, а по-друге, має свої форми та моделі.

Банкострахування покликано забезпечити диверсифікацію банківських послуг, отримати додатковий дохід для банків, сприяти розвитку страхового ринку шляхом збільшення збору страхових премій та реалізувати ідею синергізму між двома партнерами: страховиком та банком, а для клієнта надати за зниженою ціною високоякісну послугу.

Важко не погодитись з думкою вчених, що серед головних напрямів подальшого розвитку банкострахування в Україні будуть виступати: підвищення довіри з боку населення до страховиків, удосконалення сучасного законодавства, підвищення конкурентоздатності банківських установ і страхових компаній, а також покращення інформованості потенційних клієнтів [2, с.59].

У подальшому банкострахування трансформується в ряд похідних форм залежно від країни та існуючих там законодавчих обмежень інтеграційних процесів між фінансовими посередниками. Так виникло assurfinance — де ініціатором поєднання виступають страхові компанії, allfinance — приклад універсального банка в Німеччині [5], caissassurance — різновид фінансової інтеграції у Квебеку, започаткований найбільшою фінансовою банкостраховою групою Канади — Desjardins Group [6, с. 307]. Усі ці терміни різняться і мають свої особливості, але вони зводяться до одного — у кінці XX ст. світова економіка, здебільшого економіка розвинених країн, взяла курс на глобалізацію, об'єднання капіталів різних фінансових посередників та інтеграцію їх діяльності для створення універсальної фінансової установи, в якій були б сконцентровані всі фінансові послуги, так званого фінансового супермаркету.

Створенню фінансових супермаркетів сприяли фінансові конгломерати, що дозволило науковцям піднімати питання формування під впливом банкострахування міжнародних фінансових центрів [7, с. 76].

В глобалізованому світі фінансових послуг, концепція банкострахування почала відігравати центральну роль в стратегії зростання фінансових інститутів. Продаж страхових продуктів через банківський канал став природним вибором для масового споживача, який шукає прості, доступні та недорогі продукти від надійного фінансового інституту. Пов’язано це також з новими тенденціями на фінансовому ринку, головою ознакою якого стала універсалізація діяльності фінансових посередників [19, с.20].

У ході дослідження встановлено, що банкострахування стало важливим каналом продажу страхових продуктів і дозволило не тільки розширити географічну присутність банків, а й їх загальний продуктовий портфель. Експерти припускають, що величина комісійних, зароблених за рахунок банкострахування, буде зростати в усьому світі [9]. Щорічні темпи зростання глобального ринку банкострахування складуть у середньому від 6,16% за період з 2014 до 2019 рр.

[10]. Темпи зростання банкострахування в чотири рази швидше, ніж зростання страхування життя в цілому на багатьох ринках по всьому світу [16].

В Європі розвиток банкострахування обумовлений зростанням ролі банківських установ в економіці, існуванням сприятливої для розвитку бізнесу системи оподаткування, загальним зниженням процентних ставок і скороченням витрат на соціальне забезпечення, що проводиться урядами.

Так, за підсумками 2016 року Група «Credit Agricole» посіла перше місце з банкострахування в Європі, отримала чистий прибуток 6,4 млрд євро, з нього 3,1 млрд Credit Agricole S. A; має 52 млн клієнтів у світі, з них 27 млн у Франції, 11 100 агенцій в світі та 140 000 співробітників та 1 млн акціонерів; також займає перше місце з фінансування французької економіки та управління активами, друге місце в рейтингу брендів та перше серед груп на ринку цифрових послуг у Франції [11]. До її складу входить перша страхова група у Франції «Credit Agricole Assurances», загальні продажі якої за минулий рік досягли 30,8 млрд євро, в тому числі: пенсійне накопичувальне страхування — 24 млрд євро, страхування позичальника та колективне страхування — 3,2 млрд євро, від нещасних випадків — 3,5 млрд євро та інші [12].

Станом на початок травня 2017 року у Європі лідерами продажу через канал банкострахування страхових продуктів лайфових компаній є: Мальта — 88,89%, Португалія, Італія та Туреччина по 80%, Франція та Іспанія по 60%, Бельгія та Греція — 36,36%, Хорватія — 30%, Німеччина 20%. В ризиковому страхуванні банківський канал найзатребуваніший у Португалії - 18,18%, Іспанії та Франції - по 11,11%, Бельгії, Великобританії, Фінляндії та Туреччині - по 10%, Німеччині - 9,09%[13].

В той же час слід усвідомлювати, що банкострахування не є потужним джерелом «створення цінності» для страховиків, тому що, як відзначає директор McKinsey В. Агравал, крім продажу страхових продуктів з низькою рентабельністю, через цей канал банки за власні взаємини з клієнтами претендують на більшу частку економічної ренти [14].

Наприклад, банкострахування має близько 55% ринку в Гонконзі, а пояснюється це невисоким рівень користування населенням страховими послугами, і відтак логіка побудови моделі співпраці пов’язана з кредитуванням й базами даних клієнтів, якими володіють банки на формування яких потрібні роки, щоб побудувати бізнес.

Вчені прогнозують, що у Туреччині банкострахування буде також зростати через підвищення попиту на продукти накопичувального пенсійного страхування в країні.

Прецедентні угоди щодо злиття та поглинання за участю банкострахового компоненту (особливі довгострокові, ексклюзивні відносини) були визначальними для оцінки премій. Частка премій, отриманих через канал банкострахування, мала тенденцію до зростання у ПівденноСхідній Азії протягом 2012;2015 рр. Так, у 2012 р вона склала — 36%, у 2013 р. — 33%, у 2014 — 43%, а у 2015 р. досягла позначки у 46% [15, с.4].

Гравці ключових страхових ринків Азії в цілому й Південно-Східної Азії зокрема все більше уваги звертають на банкострахування й розраховують на зростання власних бізнес-структур, вбачаючи у ньому швидкий та ефективний засіб досягнення істотного масштабу присутності на ринку, підвищення довіри й здатності задовольняти потреби, реагування на виклики ринку щодо дефіциту кадрового забезпечення, доступу до якісної клієнтської бази банківської мережі.

Якщо для порівняння взяти 2010 та 2014 роки, то в Індонезії частка банкострахування зросла з 44,6% до 60%; у Таїланді - з 40,9% до 49,8%, а у Сінгапурі - з 27% до 36% відповідно [15, с. З].

Останнє десятиліття фінансовий ринок Індії став свідком якісних змін у відносинах між представниками банків та страхових компаній [17, с.43]. Протягом 2003;2013 рр. частка банкострахування в загальному обсязі страхових премій приватних лайфових страхових компаній, отриманих від нових договорів у відповідному фінансовому році (нових бізнес-премій) в Індії зросла з 10,57% у 2003р. до 43,62% у 2013р. Середньорічний темп зростання премій через банківський канал в Індії становив 58,84% [ 18, с.94].

Крім того страховики усвідомили, що банкострахування слід активно просувати там, де важко позиціонувати себе, а в той же час банкам набагато простіше продавати страхові продукти, особливо в країнах, де вони мають міцні позиції на ринку. Таким чином, позиціонування страховика на ринку через брендинг банків для просування страхових продуктів має вирішальне значення і є економічно взаємовигідним, адже банкострахування сприятиме зростанню всього ринку фінансових послуг.

У Китаї на банкострахування припадає близько 30% всіх нових полісів, але замість того, щоб запропонувати довгострокове страхування, яке має більш високу маржу, банки, як правило, продають недорогі продукти. Разом з кредитами було продано лише 10 відсотків договорів накопичувального страхування.

Варто відмітити, що сьогодні банкострахування як ніколи популярне в Азії, чого не спостерігалося навіть у США. Siam Commercial Bank також бажає співпрацювати зі страховиками й хоче продавати договори страхування життя через мережу власних філій й оцінює угоду в $ 3 млрд, що в 4,5 рази вище балансової вартості [14]. В той же час своє зацікавлення пропозицією висловили страхові компанії «АІА» та «Prudentia».

У 2016 році японська страхова компанія «Sompo» погодилась продавати свої продукти ризикового страхування в Південно-Східній Азії через малазійський банк СІМВ Group, канадський Fairfax Financial Holdings і бажає придбати контрольний пакет компанії ризикового страхування «РТ Paninvest’s». Банк «Standard Chartered» теж планує придбати ще одного страховика у доповнення до угоди з Prudential. Усі ці угоди недешеві. Наприклад, страхова компанія «Prudential» платить Standard Chartered $ 1,25 млрд за дистрибуцію власних страхових продуктів.

У квітні 2015 року було підписано 15-річний контракт вартістю $ 1,2 млрд між страховою компанією «Manulife» і Development Bank of Singapor на ексклюзивний регіональний продаж страхових продуктів зі страхування життя і здоров’я у Сінгапурі, Гонконзі, Китаї та Індонезії, який почав діяти з січня 2016 року. В даний час банк обслуговує шість мільйонів роздрібних клієнтів, великих, середніх та малих корпоративних клієнтів й володіє мережею в 200 відділень.

У відносинах банкострахування глибока інтеграція і взаємодія між банком і страховою компанією як партнерами має життєво важливе значення. Така інтеграція повинна включати в себе: оперативну інтеграцію (загальні технології, маркетинг, управління); культурну інтеграцію (стратегії ефективного продажу, навчання персоналу, андерайтинг і винагороди за продажі); інтеграцію управлінської інформаційної звітності (продажів, завдання та цілей звітності) [16].

Ще одним наріжним каменем в успішній реалізації банкострахування є інтеграція каналів продажів (філії, продажі онлайн, мобільні додатки, банкомати, центри обслуговування).

Технологічні інновації впливають на традиційні канали поширення страхових продуктів, зростає увага до цифрових каналів.

Банки в Азії також зацікавлені в такій співпраці, адже відбувається скорочення доходів від основної діяльності. Чим довше процентні ставки залишатимуться на низькому рівні, тим привабливішими є інші джерела доходу, зокрема банкострахування.