Страхування врожаїв сільсько-господарських культур

Досвід світового сільськогосподарського виробництва підтверджує безперечну необхідність страхування врожаїв сільськогосподарських культур. Протягом майже 200 років сільськогосподарський виробник страхує кінцеву рослинницьку продукцію, тобто урожай конкретної сільськогосподарської культури від можливої загибелі або пошкодження.

Високий рівень ризикованості сільського господарства взагалі примушує не тільки вивчати природу та особливості негативних явищ, але й шукати засоби управління ризиками з точки зору зменшення рівня їх небажаної дії та нанесення збитків сільськогосподарському виробнику як у матеріально-фінансовому, так і у морально-психологічному відношенні.

Треба відзначити, що у розвинених країнах із стабільним сільськогосподарським виробництвом необхідність страхування в сільському господарстві є одним з головних напрямків державної політики в аграрному секторі. У цьому аспекті досягнуто досить високого рівня як у методологічному, так і нормативному відношенні. Багаточисленні страхові компанії, діяльність яких координують спеціальні державні установи (наприклад, Rise Management Agency y США при USDA), забезпечують прозорий процес страхування врожаїв, без якого існування сільськогосподарських підприємств (фермерських, державних та інших форм власності) практично неможливе.

He випадково, що більш ніж 90% фермерських господарств у США, Канаді, Австралії, Великої Британії та інших розвинених країнах щорічно страхують майбутні врожаї у дуже широкому діапазоні сільськогосподарських культур, на що витрачають великі кошти. але отримують впевненість у майбутньому, яка інколи не має ціни. При цьому використовується різноманітність підходів до страхування (наприклад, страхування безпосередньо майбутнього урожаю від багато чисельних ризиків, страхування очікуваного прибутку, страхування від катастрофічних явищ, страхування якості продукції — цукристість чи вихід цукру після переробки та таке інше).

Сільське господарство країни ведеться в найрізноманітніших кліматичних умовах. Воно схильне до дії стихійних сил природи. Починаючи з 1 січня 1968 року, багаторічні насадження страхувалися тільки в колгоспах. 3 1 січня 1979 року введено державне обов’язкове страхування майна радгоспів і інших сільськогосподарських підприємств, тому багаторічні насадження є об'єктом державного обов’язкового страхування [22, с.51].

Нові умови страхування сільськогосподарських культур значно підвищили рівень страхового забезпечення сільських господарств у зв’язку з повнішим відшкодуванням збитку.

По насадженнях страхове відшкодування виплачується за втрату урожаю і за повну загибель самих плодово-ягідних культур і багаторічних насаджень.

По страхуванню насаджень за повністю загиблі дерева (кущі) страхове відшкодування виплачується по насадженнях, що плодоносять, у розмірі балансової вартості за мінусом амортизації, a no молодих що не плодоносить за повною балансовою вартістю. На ефективність страхування сільськогосподарських культур робить вплив перелік стихійних лих, від яких проводиться страхування. В даний час проводиться страхування від засухи, загибелі, недоліку тепла, зайвого зволоження, заморозків, від хвороб, шкідників, пожежі і т.д.

Розмір платежу кожного сільськогосподарського підприємства залежить від вартості застрахованого майна.

По страхуванню урожаю платежі обчислюються з вартості середнього п’ятирічного урожаю кожної культури. За таких умов кожне господарство бере участь в створенні страхового фонду відповідно до досягнутого рівня його розвитку. Взаємостосунки органів держстраху з сільськогосподарськими підприємствами здійснюється на основі повної еквівалентності зобов’язань. Збитком господарства вважається вартість кількісних втрат урожаю основної культури на всій площі посадки, обчислюється по різниці між вартістю урожаю на 1 гектарі в середньому за 5 років і вартістю даного року за діючими державними закупівельними цінами.

При такому методі визначення збитку страховий фонд концентрується для відшкодування збитку тим сільськогосподарським підприємствам, і в таких випадках, коли в результаті стихійної біди господарство дійсно потребує фінансової допомоги. При визначенні розміру збитку у випадках загибелі багаторічних насаджень враховується вартість залишків придатних як будматеріал або на паливо. На цю суму зменшується розмір збитку.

Нормативне забезпечення та досвід страхування сільськогосподарських культур

11 липня 2002 року Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 1000 про Порядок та Правила проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, що буде сприяти розвитку аграрного сектора економіки та захисту інтересів сільськогосподарських підприємств, а також позитивно вплине на розвиток страхового ринку України. При розробці документу спеціалісти Міністерства аграрної політики України використали методологічні розробки та розрахунки Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Страхування майна сільськогосподарських підприємств, включаючи посіви та худобу, з 1991 року значно змінилося. Насамперед, це відмова від державної монополії на проведення страхової діяльності, що забезпечило появу та зростання кількості страхових товариств, які внесли в роботу нові напрямки, розширили сферу послуг. Суб'єкти страхової діяльності здійснюють її переважно на конкурентній основі. Тому перетворення Держстраху України в HACK «Оранта» має не формальне, а глибоко економічне й соціальне значення.

HACK «Оранта» має унікальну регіональну мережу на території України (549 дирекцій), агентську мережу (10 000 працівників) і рекордну кількість клієнтів (7,5 млн. фізичних і юридичних осіб). Статутний капітал HACK «Оранта» — 22,3 млн. грн. Активи — 92,5 млн. грн. Сформовані страхові резерви — 42,6 млн.грн. [30, с.51].

У реалізації програми візьмуть участь страхові компанії. які отримають відповідні ліцензії. Страхуванню підлягає врожай культур усіх сільськогосподарських підприємств. Держава планує компенсувати страхувальникам 50% страхових платежів за даним видом, що сприятиме активізації вирішення проблеми інвестицій у сільське господарство.

Страхування є одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників. Механізм його дії досить простий: органи страхування за рахунок коштів, отриманих від господарств у вигляді страхових платежів та доходів від їх інвестування, виплачують страхові відшкодування при неврожаях, загибелі худоби та птиці, втраті іншого майна. Страхові платежі, як правило, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками за кожним видом застрахованого майна у відсотках від його вартості, а їх ставка визначається з таким розрахунком, щоб ці платежі покривали страхові відшкодування, а також витрати, пов’язані з функціонуванням органів страхування.

Одним із головних заходів активізації розвитку страхового ринку з участю суб'єктів сільгоспвиробництва є перегляд ставок страхових платежів, які раніше встановлювалися централізовано. Враховуючи складність сучасного фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників та умов формування ринкової економіки, рішення уряду й законодавчої влади в галузі сільськогосподарського страхування повинні бути спрямовані на передбачення оптимального поєднання обов’язкової і добровільної форм страхування. Тому нині пріоритетними мають бути обов’язкове державне страхування з однаковими умовами для всіх категорій господарств та охопленням усіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від форми власності. Від ефективної державної підтримки страхової діяльності залежить стабільність економічного стану не тільки сільськогосподарських товаровиробників, а й усього агропромислового комплексу України.