Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах інтеграційних перетворень відбувається взаємопроникнення, переплетення світових економік, наслідком яких є міграція капіталу. Тому кожній державі, у тому числі й Україні, необхідно зосередити увагу на підтриманні стабільності та надійності національної банківської системи, і зокрема на забезпеченості достатнім обсягом фінансових ресурсів. Це, в свою чергу, вимагає належного виконання банками своїх функцій та підвищення ефективності їх функціонування.

Конкурентна боротьба між банками, яка спричинена дією ринкових важелів розвитку, призводить до зменшення їх кількості. До основних причин припинення діяльності банків можна віднести їх неспроможність нейтралізувати існуючі в банківському секторі ризики, а також відповідати за своїми зобов’язаннями. Така ситуація обумовлена недостатністю у фінансово-кредитних установ ресурсної бази, а саме капіталу, який повинен бути у розпорядженні банку для покриття існуючих ризиків. Виходячи з цього, особливої актуальності набуває питання визначення необхідного обсягу капіталу банку залежно від ризиковості діяльності, а також розробка напрямків підвищення рівня капіталізації.

Питанням достатності банківського капіталу, підвищення рівня капіталізації банківської системи присвячували свої праці вітчизняні та зарубіжні науковці, серед яких: В. С. Стельмах, І. В. Сало, А. П. Яценюк, М. Д. Алексеєнко, С. М. Козьменко, В. Т. Сухотеплий, О. І. Барановський, А. С. Гальчинський, Т. С. Смовженко, В. В. Коваленко, А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, А. М. Мороз, К. О. Кірєєв, В. Л. Кротюк, А. П. Вожжов, Ф. І. Шпиг, В. І. Міщенко, Л. Г. Герасименко, У. В. Владичин, С. В. Мочерний, О. Ю. Пронін, І. В. Ларіонова, Ф. Мишкін, П. Роуз, Дж. Сінкі мл., Д. Розенберг, Е. Долан.

Слід зазначити, що Національний банк України вживає заходи щодо підтримання банками достатнього рівня банківського капіталу за допомогою встановлення конкретних нормативів. В той же час не вирішені питання щодо методичних засад оцінювання капіталу банку з точки зору урахування ризиків, які притаманні банківській діяльності, визначення і застосування ефективних методів нарощування капіталу.

Все вищезазначене і обумовило вибір об'єкта дослідження, актуальність теми, її теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідницької теми та розробок, над якими працює колектив співробітників ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»: «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні» (номер державної реєстрації 0102U006965) та «Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу» (номер державної реєстрації 0107U012112). До звітів за даною темою включено пропозиції автора щодо визначення рівня капіталізації банківських установ на основі проведення діагностики їх діяльності, а також рекомендації щодо вибору банку-«мішені» для проведення злиття чи поглинання на основі отриманих значень інтегрального показника. Наукові результаті дисертаційного дослідження щодо обґрунтування доцільності створення банківського холдингу використані у науково-технічному звіті за темою «Стратегічне управління банківською системою в період банківських криз».

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка науково-методичних підходів до оцінювання капіталу банку, а також надання практичних рекомендацій щодо підвищення рівня капіталізації банківської системи.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

дослідити сутність понять «капітал», «банківський капітал», «капіталізація» та їх основні види;

проаналізувати вплив основних макроекономічних показників та інструментів грошово-кредитної політики на банківський капітал на основі побудови багатофакторної моделі;

розглянути існуючі інструменти оцінювання капіталу банку;

оцінити вітчизняну банківську систему з точки зору капіталізації та розробити власну методику диференціації банків залежно від рівня достатності капіталу, враховуючи при цьому ризики;

проаналізувати ступінь концентрації капіталу банківської системи України;

дослідити можливість збільшення регулятивного капіталу банку за рахунок включення до капіталу третього рівня сек’юритизованих цінних паперів;

проаналізувати ефективність збільшення капіталу на основі злиття чи поглинання і запропонувати власне бачення доцільності та можливостей створення банківських об'єднань;

розробити алгоритм проведення процесу злиття чи поглинання з метою досягнення позитивного синергетичного ефекту;

обґрунтувати вплив системи страхування депозитів на нарощування капітальної бази банків;

запропонувати підходи до оцінки достатності капіталу на основі зменшення банківських ризиків;

розробити механізм управління найменш прогнозованим видом ризику — операційним. банківський капітал капіталізація синергетичний Об'єктом дослідження є механізм підвищення капіталізації банків.

Предметом дослідження є процес забезпечення достатнього рівня капіталу банків з урахуванням ризиків.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використовувалися наступні методи дослідження: історичний та метод порівняння — при визначенні основних категорій, таких як «капітал», «банківський капітал», «капіталізація»; методи аналізу і синтезу — при визначенні впливу основних макроекономічних та монетарних факторів на рівень банківського капіталу; абстрагування від несуттєвих властивостей з одночасним виділенням найбільш вагомих дало змогу побудувати алгоритм визначення капіталізації банківської установи, а також запропонувати корегуючий коефіцієнт для диференціації внесків до Фонду, що гарантує повернення вкладів, та інтегральний показник вибору банку-«мішені» для проведення процесу злиття чи поглинання; експериментальне моделювання дозволило розглянути можливі варіанти створення банківських холдингів на базі українських банків з метою підвищення конкурентноздатності банківської системи; статистичні, табличні та графічні методи використовувалися для аналізу тенденцій щодо динаміки основних показників банківської системи; методи індукції і дедукції дали змогу провести поділ банків на окремі групи в залежності від основних показників діяльності, а також визначити механізм управління кожною з відокремлених груп.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є закони України та положення, затверджені Національним банком України; офіційні дані щодо основних макроекономічних показників та показників діяльності банків України; матеріали Світового банку та центральних банків провідних країн світу; аналітичні та статистичні дані сайтів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, а також Асоціації українських банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у науковому обґрунтуванні теоретичних засад оцінювання капіталу та розробці практичних підходів до підвищення рівня капіталізації банків.

Найбільш вагомими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

обґрунтовано та доведено необхідність проведення комплексної діагностики для визначення рівня капіталізації банківських установ, яка включає показники, що відображають динаміку розміру капіталу банку, його ринкову вартість, ефективність використання залучених коштів, а також прибутковість активних операцій банку та емісійної діяльності. Запропонована діагностика представлена у вигляді алгоритму, що складається з чотирьох етапів, які дозволяють виявити проблеми з формуванням капіталу на ранніх стадіях і дають змогу вжити превентивні заходи щодо їх виникнення у майбутньому;

запропоновано розрахунок інтегрального показника, який виступає індикатором вибору банку-«мішені» для проведення процесу злиття чи поглинання з метою отримання позитивного синергетичного ефекту. Базою для розрахунку інтегрального показника визначення банку-«мішені» стали дані, що характеризують капіталізацію банківської установи, темп зростання прибутку, клієнтську базу, якість активів та менеджменту, діапазон послуг, імідж банку, питому вагу банку на ринку, географію діяльності, а також його цінову політику;

удосконалено:

науково-методичний підхід до збільшення регулятивного капіталу за рахунок включення сек’юритизованих цінних паперів для покриття ринкових ризиків. Зазначений підхід дозволить збільшувати регулятивний капітал за рахунок включення до складу капіталу третього рівня на покриття ринкових ризиків сек’юритизованих цінних паперів, що набуває особливої актуальності в умовах інтеграційних перетворень у світі;

науково-методичний підхід до визначення розміру внеску окремого банку до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залежно від ризиковості його діяльності. Запропонована методика відрізняється від існуючих тим, що вона дозволяє встановлювати диференційовані внески для банків залежно від ризиковості діяльності. Це дає змогу зменшувати моральний ризик банку, а також вирішити питання стосовно формування джерел Фонду;

методичний підхід до розробки механізму створення резерву під покриття операційного ризику, що є найменш прогнозованим із сукупності ризиків, які притаманні банківській діяльності. Запропонований у дослідженні механізм включає ряд послідовних етапів, які дають змогу на основі ймовірності настання ризику та величини втрат визначити дії банку стосовно нейтралізації операційного ризику;

набули подальшого розвитку:

обґрунтування методичних засад забезпечення рівня капіталізації банку на основі розробки концептуальної моделі механізму збільшення капіталу банків. На відміну від існуючих підходів, інструменти поділено на макроекономічні та мікроекономічні, визначена їх роль у забезпеченні реальної капіталізації банківської системи;

процес створення банківського холдингу на базі українських банків з метою підвищення капіталізації банківської системи. Даний підхід, на відміну від існуючих, обґрунтовує доцільність створення банківського холдингу на основі прогнозування можливого розміру капіталу та рівня концентрації, що забезпечує конкурентне середовище у банківському секторі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні науково-методичних підходів до забезпечення рівня капіталізації банків. Обґрунтовані положення, висновки, запропоновані методи та практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, були використані: ВАТ «Банк Столичний» — для комплексного визначення рівня капіталізації банківської установи, організаційно-методичних підходів до вибору банку-«мішені» для проведення злиття чи поглинання на основі розрахунку інтегрального показника (довідка від 11.09.2008 № 01−05/570−1); Центром наукових досліджень Національного банку України — при обґрунтуванні доцільності створення банківських холдингів на базі українських банків, а також встановлення диференційованих внесків банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залежно від ризиковості діяльності (довідка від 04.06.2008 № 53−108/240); Сумським управління ЦРД АКІБ «УкрСиббанк» — для створення резервів під операційні ризики, на основі розрахунку за формулою, яка дає можливість їх найбільш точно спрогнозувати, а отже попередити їх негативні наслідки (довідка від 11.07.2008 № 13 914−133).

Одержані автором результати наукового дослідження використовуються в процесі викладання у ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» навчальних дисциплін «Гроші та кредит», «Банківська справа», «Банківська статистика».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є авторським, самостійно виконаним дослідженням, в якому висвітлений особистий науковий підхід до розробки методичних засад забезпечення рівня капіталізації банків. Особистий внесок здобувача у статті [4] полягає у обґрунтуванні впливу основних макроекономічних показників та інструментів грошово-кредитної політики на банківський капітал. У статті [6] автору належить розробка бізнес-процесів проведення сек’юритизації, а також аналіз можливості використання сек’юритизованих цінних паперів для збільшення регулятивного капіталу банками України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження були оприлюднені на конференціях і семінарах. Серед них: III та V науково-практичні конференції «Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України в контексті глобалізації» (м. Алушта, 2004, 2006), Друга міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2005), IX та X всеукраїнські науково-практичні конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2006, 2007), Міжнародна науково-практична конференція «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2007 р.).

Крім того, результати дослідження доповідалися на науково-практичних семінарах професорсько-викладацького складу кафедри банківської справи ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України».

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових працях загальним обсягом 3,68 друк. арк., з них 8 статей — у наукових фахових виданнях обсягом 3,23 друк. арк., з яких 6 статей обсягом 3,03 друк. арк. є одноосібними; в інших виданнях опубліковано 0,45 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, в т. ч. на 50 сторінках розміщені 23 таблиці, 27 ілюстрацій, 11 додатків. Список використаних джерел включає 180 найменувань і займає 16 сторінок.