Безпека життєдіяльності як навчальна дисципліна
Початок ХХІ ст. ознаменовано небувалими за своєю зухвалістю проявами міжнародного тероризму, широкомасштабними стихійними лихами в різних регіонах планети, різким зростанням чисельності аварій, катастроф, дорожньо-транспортних пригод, в яких гине або втрачає здоров’я і працездатність велика кількість людей (за даними ВООЗ смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце у світі після… Читати ще >
Безпека життєдіяльності як навчальна дисципліна (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Предмет, мета, функції, завдання та актуальність дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з її появою на Землі. Протягом усієї історії цивілізації як кожна людина дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так і людству доводилося перейматися безпекою свого існування.
Первісна людина була тісно пов’язана з природою: наші пращури не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили на той час головну загрозу.
Другою групою небезпек, яка почала становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей: війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози та інші акти насильства, які супроводжували і, нажаль, продовжують супроводжувати розвиток суспільства.
Третьою на Землі з’явилася група небезпек, що походить від об'єктів, створених людиною, так званих антропогенних чинників: машин, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макрота мікроорганізмів тощо. Ці небезпеки пов’язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, зробити життя більш зручним. Нажаль, у цьому прагненні дуже часто засоби витісняють мету: ми стаємо додатком до створеного нами, а наші творіння становлять загрозу для нас самих.
Це і дало підставу Жану Батисту Ламарку майже двісті років тому (1809 р.), заявити: «Інколи здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». А катастрофічні потрясіння кінця ХХ ст., початку ХХІ ст. перевершили всі найжахливіші побоювання стосовно долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку оголосила сучасна цивілізація самому феномену людини.
Але, наряду з цим, можна навести багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку (розвиток медицини від античних часів до наших днів; створення індивідуальних засобів захисту і т.д.).
На початку ХХ ст. почала формуватися російська школа безпеки, з’являються курси, тоді ж і з’являється термін " техніка безпеки" .
У 60-х роках ХХ ст. виникло поняття " охорона праці" , яке стало популярним і прийнятним практично, бо передбачало профілактику нещасних випадків на виробництві, а, згодом, у 1965 році у ВНЗах була введена навчальна дисципліна «Охорона праці» .
З роками змінювалися умови зайнятості населення і система охорони праці перестала охоплювати всю різноманітність небезпек, які впливають на людину протягом усього її життя, що і спонукало спільноту та державу до розробки і впровадження нової системи, яка б здатна була захистити громадян від небезпек будь-де і у будь-який час. В цих умовах з’явилось нове поняття " безпека життєдіяльності" .
Вперше дисципліна «Безпека життєдіяльності» почала викладатися у 1989 р. у МВТУ ім. Баумана (Росія). У той же час у Ленінграді (Санкт-Петербург) була заснована власна школа фахівців, які дотримувались концепції, що безпека життєдіяльності - це новий напрямок, зміст якої становлять виявлення закономірностей прояву різного роду небезпек та розробка відповідних методів і засобів захисту людини в будь-яких умовах її існування.
В Україні на той час ще не існувало власної школи в галузі безпеки життєдіяльності, а першою програмою нової дисципліни стала Програма для педагогічних інститутів, яка була складена на основі рекомендації Науково-методичної ради з безпеки життєдіяльності Держкомосвіти СРСР.
Перші п’ять років після проголошення незалежності України можна охарактеризувати як період зміцнення освітянського напряму «Безпека життєдіяльності» у вищій школі. Було видано першу навчальну програму, написані перші посібники.
Спільним наказом Міністерства освіти та штабу Цивільної оборони України від 20.06.1995 р. № 182/200 у навчальні плани ВНЗів України введено нормативну дисципліну «Безпека життєдіяльності» .
У 1999/2000 н.р. у загальноосвітніх школах було введено курс з основ безпеки життєдіяльності (Наказ Міністерства освіти України від 18.08.1999 р. № 300).
На сьогоднішній день чинною є навчальна програма дисципліни для студентів ВНЗів (створена у відповідності Наказу Міністерства освіти і науки України від 06.02.2002 р. № 76), в якій враховано засади концепції сталого розвитку; досвід європейської системи освіти у сфері ризику, інших міжнародних та національних документів; відображені сучасні тенденції розв’язання проблем безпеки людини. Лапін В.М. Еволюційний шлях навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» в Україні / Матеріали VI Міжнародної науково-методичної конференції «БЖДЛ-2007». — Київ. — С.58−59.
Сьогодні дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною дисципліною для підготовки бакалаврів усіх напрямів, спеціальностей та спеціалізацій.
У ХХ ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров’я та життя сучасного та майбутнього поколінь людей, існування людської цивілізації.
Початок ХХІ ст. ознаменовано небувалими за своєю зухвалістю проявами міжнародного тероризму, широкомасштабними стихійними лихами в різних регіонах планети, різким зростанням чисельності аварій, катастроф, дорожньо-транспортних пригод, в яких гине або втрачає здоров’я і працездатність велика кількість людей (за даними ВООЗ смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань; за статистичними даними травматизм є основною причиною смерті людини у віці від 15 до 41 року).
На останньому етапі розвитку цивілізації великої гостроти набувають проблеми соціальної напруженості суспільства, причинами якої є незадовільні умови життя, праці, матеріальний та культурний стани, зіткнення інтересів релігійного, ідеологічного характеру, система розподілу матеріальних благ, низький рівень освіти.
Таким чином, актуальність проблем БЖД сьогодні визначається рядом причин, серед яких можна виділити три основні:
- 1) порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;
- 2) зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;
- 3) соціально-політична напруженість у суспільстві.
У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і безперечно людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності і вміти вирішувати їх.
БЖД — порівняно молода навчальна дисципліна, яка перебуває в стані формування і має виконувати складний соціально-педагогічний процес із відповідними цілями, задачами, методами, об'єктами вивчення і функціями, такими як освітня, виховна та психологічна.
Мета освітньої функції полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людей та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища від їх впливу.
Мета виховної функції — формувати у студентів новий науковий світогляд, активну соціальну позицію, творче мислення при вирішенні виробничих та життєвих проблем безпеки.
Психологічна функція полягає у формуванні психологічної готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техногенного середовища.
Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме та відповідальне ставлення до питань особистої безпеки й безпеки тих, хто її оточує. Навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.
Безпека життєдіяльності - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу їх на організм людини, основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.
Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягають у тому, щоб навчити студентів:
- — ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати вид, визначати величину та імовірність їх прояву;
- — визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;
- — прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;
- — розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
- — запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;
- — використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища;
- — використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.
Предметом вивчення БЖД є небезпеки, які загрожують життю і здоров’ю людини у будь-якому середовищі.
Об'єктом вивчення БЖД є людина і людське співтовариство, середовище, що їх оточує, процес взаємодії людини з навколишнім середовищем і небезпеки, які при цьому виникають.