Захист підрозділів від зброї масового ураження під час оборони

Оборона може готуватися завчасно за відсутності безпосереднього зіткнення з противником або організовуватися в ході бою в умовах зіткнення з ним.

Підтримка безпосереднього зіткнення з противником не виключає застосувань ним ядерної зброї по підрозділах першого ешелону. Противник може застосувати по них ядерну зброю боєприпасами надмалої потужності, а за наявності у нього міцних інженерних споруд на передньому краю або під час відведення своїх військ у глибину — боєприпасами малої потужності.

По підрозділах, які переходять до оборони в глибині, противник може застосовувати ядерні боєприпаси не тільки малої, але і середньої потужності. За особливо сприятливих для противника метеорологічних умов і вигідної конфігурації лінії зіткнення сторін по підрозділах, що обороняються в глибині, слід чекати і наземних ядерних вибухів. Застосування наземних ядерних вибухів можливе по тих підрозділах, райони оборони яких знаходяться збоку від напрямів, де противник припускає вести наступальні дії. У разі застосування противником ядерної зброї підрозділи можуть зазнати великих втрат в особовому складі, озброєнні і військовій техніці. Перехід до оборони може бути вимушеним і на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами. У цьому випадку підрозділи будуть вести вогонь, проводити маневр і контратаки, обладнувати місцевість, здійснювати підвезення матеріальних засобів і харчування особового складу в умовах зараження або до якогось певного часу, або на вісь період ведення оборони.

За сприятливих метеорологічних умов противник може застосовувати хімічну зброю по підрозділах, що обороняються, навіть на першій і другій позиціях. Зараження повітря і місцевості в районі оборони отруйними речовинами відбуватиметься як у результаті застосування хімічних боєприпасів безпосередньо по підрозділах, що обороняються, так і в результаті розповсюдження на займані підрозділами позиції парів (аерозолів) отруйних речовин, застосованих по об'єктах поза їх районів оборони (опорних пунктів).

Не виключено, що підрозділи, що обороняються на значній глибині, можуть бути піддані впливу біологічної зброї.

Захист підрозділів від ЗМУ противника в обороні досягається:

• — постійним веденням спостереження і радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;
• — дотриманням встановлених ступенів розосередження підрозділів;
• — використанням засобів індивідуального захисту, захисних властивостей місцевості, озброєння і військової техніки;
• — фортифікаційним обладнанням району оборони (опорного пункту) і використанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, притулків і укриттів;
• — маневром у межах відведених районів оборони;
• — своєчасною ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.

Організація захисту від ЗМУ противника в обороні поєднується з організацією оборони в цілому. Вона починається з отримання бойового розпорядження або бойового наказу на оборону і вказівок старшого начальника щодо захисту від ЗМУ противника.

З метою організації захисту командиру підрозділу в ході прийняття рішення на оборону будуть потрібні такі відомості:

• — про можливий характер застосування противником ЗМУ;
• — про дози опромінювання особового складу, отримані в попередніх боях;
• — про ступінь зараження радіоактивними й отруйними речовинами особового складу, озброєння, військової техніки, матеріальних засобів і споруд;
• — про забезпеченість підрозділів засобами захисту;
• — про характер захисних і маскуючих властивостей місцевості;
• — про наявність зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;
• — про санітарно-епідемічний стан району оборони та ін.

У результаті з’ясування завдання і оцінки обстановки командир повинен зрозуміти:

• — що робиться старшим начальником на користь захисту підрозділу від ЗМУ противника і визначити завдання спостерігачам щодо радіаційної, хімічної та біологічної розвідки, терміни і порядок їх виконання, сили і засоби, що виділяються;
• — порядок оповіщення підрозділів про хімічний напад противника і зараження;
• — ступінь розосередження підрозділів і порядок використання захисних і маскуючих властивостей місцевості, а також об'єм і терміни її інженерного обладнання;
• — можливості маневру підрозділів у межах району оборони, порядок харчування, відпочинку особового складу і зміни підрозділів під час тривалого ведення оборонних дій на зараженій місцевості;
• — терміни проведення протиепідемічних і спеціальних профілактичних заходів;
• — сили і засоби старшого начальника для ліквідації наслідків застосування противником| ЗМУ в підрозділі і можливий порядок їх використання;
• — терміни і порядок забезпечення підрозділів засобами захисту і створення їх запасів у встановлених розмірах.

Об'єм, зміст і порядок здійснення заходів щодо захисту від ЗМУ противника доводяться до виконавців у бойовому наказі і у вказівках щодо захисту, що віддаються командиром підрозділу.

Заходи щодо захисту від ЗМУ противника відображаються на робочих картах командирів підрозділів.

Радіаційна, хімічна і біологічна розвідка на користь оборони організовується відразу ж з отриманням бойового завдання. Завдання, що покладаються на розвідку, можуть вирішуватися радіаційним і хімічним спостереженням постами (спостерігачами) РХБ спостереження і розвідкою місцевості в районі оборони і на шляхах маневру підрозділів у ході ведення оборони.

Для радіаційного, хімічного і біологічного спостереження необхідно виставити пости в кожному опорному пункті роти. На закритій місцевості і в складних метеорологічних умовах необхідно в районі оборони підрозділу передбачати виставляння додаткових спостерігачів (спостережних постів).

Порядок оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження командир підрозділу повинен визначити з урахуванням розташування підрозділів в обороні, наявності засобів зв’язку, характеру місцевості і метеорологічних умов.

Сигнали оповіщення повинні негайно доводитися до всього особового складу. З метою більшої надійності оповіщення необхідно передбачати дублювання сигналу, переданого по радіо, за допомогою зорових і звукових сигнальних засобів. Оповіщення в усіх підрозділах повинне бути організоване так, щоб перший, хто прийняв або побачив сигнал, негайно подав його решті осіб, з якими підтримується зоровий або інший зв’язок.

Ступінь розосередження підрозділів визначається командиром залежно від виконуваного завдання, місця підрозділу в бойовому порядку частини, що обороняється, характеру місцевості, її інженерного обладнання і можливостей щодо управління підрозділами.

Розташовувати підрозділи безпосередньо в осередках сильного радіоактивного зараження, руйнувань, затоплень, пожеж і в районах, заражених стійкими отруйними речовинами, більш за все виявиться не тільки недоцільним, але і неможливим. У подібній обстановці райони оборони підрозділів необхідно призначати поза цими осередками, вогнища включати в райони оборони як загороди, а проміжки між опорними пунктами в цьому випадку будуть більше тих меж розосередження, які необхідні для захисту двох опорних пунктів від одного ядерного боєприпасу.

З метою успішного проведення маневру підрозділами усередині району оборони, коли в цьому виникає необхідність, повинні призначатися запасні опорні пункти, визначатися ступінь і терміни їх інженерного обладнання, вибиратися шляхи висування з них.

Якщо підрозділ має лише декілька годин на підготовку оборони, то необхідно в першу чергу обладнати споруди для ведення вогню, які в той же час використовувати для захисту від зброї масового ураження. При цьому підрозділи повинні максимально використовувати захисні властивості місцевості в районі оборони.

Надалі обсяг інженерного обладнання району оборони батальйону постійно збільшується і здійснюється в послідовності, що забезпечує постійну бойову готовність особового складу підрозділу і нарощування ступеня захисту від ЗМУ противника у разі суворого дотримання вимог маскування.

На користь захисту особового складу від ЗМУ противника в першу чергу обладнуються спостережні пункти для постів РХБ спостереження і інших спостережних постів і перекриті щілини на медичному пункті батальйону.

У другу чергу для захисту особового складу механізованих підрозділів, розрахунків мінометної батареї, гарматних обслуг і екіпажів бойових машин обладнуються перекриті щілини на кожне відділення (розрахунок, екіпаж), будуються бліндажі на медичному пункті батальйону і по одному на взвод.

Перераховані фортифікаційні споруди району оборони батальйону разом із засобами індивідуального і колективного захисту особового складу є матеріальною основою захисту підрозділів від ЗМУ противника в обороні. Ці споруди є місцем для захисту від радіоактивного пилу, що осідає з хмари наземних ядерних вибухів і парів (аерозолів) отруйних речовин, місцем для періодичного відпочинку особового складу і прийняття їжі на зараженій місцевості.

Періодичний відпочинок особового складу і прийняття їжі доцільно здійснювати в спорудах, озброєнні і військовій техніці із спеціальним фільтровентиляційним обладнанням, прийнявши всі заходи щодо запобігання занесенню радіоактивних і отруйних речовин у них.

Перед початком наступу противник може застосовувати по підрозділах, що обороняються, ядерну і хімічну зброю.

Під час спалаху ядерного вибуху вісь особовий склад повинен негайно зайняти найближчі підготовлені укриття, а після проходження ударної хвилі бути готовим до відбиття атаки противника.

У результаті застосування противником ЗМУ підрозділи можуть повністю або частково втратити боєздатність.

Щоб не допустити прориву противником оборони, у першу чергу повинні бути прийняті заходи щодо відновлення порушеного керування, бойового порядку і системи вогню з одночасною ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.

Кожен підрозділ, що не втратив боєздатність після відбиття атак противника, повинен бути готовий ліквідовувати наслідки застосування противником ЗМУ своїми силами і засобами. До проведення рятувальних робіт в необхідних випадках притягуються сили і засоби зі складу других ешелонів (загальновійськових резервів).

В осередках ураження в першу чергу відшукуються поранені й уражені, які евакуюються до медичних пунктів. За необхідності розчищаються завали, окопи відділень, бліндажі, ділянки траншей, гасяться пожежі.

Взводи і роти, опорні пункти яких опинилися в зонах небезпечного і надзвичайно небезпечного зараження, але залишати які не можна, не порушуючи стійкості оборони, повинні через певний розрахунковий час замінюватися, щоб не допускати переопромінення особового складу.

Якщо під час проведення контратаки з метою відновлення втраченого положення застосовується ядерна зброя по противникові, то визначаються рубежі безпечного видалення, час і порядок попередження підрозділів і їх дії після застосування ядерної зброї.

Складність обстановки під час проведення контратаки не дозволить підрозділам проводити спеціальну обробку. Вона може проводитися тільки після завершення контратаки.

Спеціальна обробка в обороні проводиться відповідно до умов бойової обстановки, що конкретно склалася. При цьому часткова санітарна обробка особового складу у разі зараження отруйними речовинами і радіоактивним пилом, що осідає з хмари ядерного вибуху, повинна здійснюватися негайно, незалежно від місця підрозділу в бойовому порядку.

На всьому протязі оборонного бою повинен періодично здійснюватися контроль радіоактивного опромінювання особового складу і зараження людей, озброєння, військової техніки, матеріальних засобів і води, запрваджуватися необхідні санітарно-гігієнічні заходи і поповнюватися запаси засобів захисту.