Рівні ендокринної регуляції репродуктивної системи
Клітина має свої внутрішньоклітинні регулятори — циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ), що утворюється у мітохондріях і є продуктом обміну глюкози, і міжклітинні регулятори — простагландини (ПГ) (утворюються з ненасичених жирних кислот, наприклад, арахідонової, у багатьох тканинах організму). Вони діють як локальні модулятори клітинних функцій. На сьогоднішній день відомо 8 типів простагландинів… Читати ще >
Рівні ендокринної регуляції репродуктивної системи (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Організм складається з величезної кількості клітин, які об'єднуються в окремі органи і системи, утворюючи єдину біологічну систему.
Клітини і органи підтримують постійний зв’язок між собою особливими біологічно активними речовинами (гормонами) за допомогою тонкиx механізмів регуляції їх життєдіяльності, які забезпечують гомеостаз і концентруються у нейрогуморальній системі.
Гормони (від грец. hormao — збуджую, рухаю) це біологічно активні органічні сполуки, які виробляються спеціалізованими клітинами залоз внутрішньої секреції або деякими нервовими клітинами (нейрогормони) і здатні цілеспрямовано впливати на діяльність інших органів і тканин шляхом включення до циклу біохімічних реакцій і регуляції обміну речовин та енергії.
Регуляція репродуктивної системи організована за ієрархічним принципом. Вона має 6 рівнів, кожен з яких регулюється вищележачими структурами за механізмом зворотного зв’язку.
Першим рівнем регуляції репродуктивної системи є клітинний. Він об'єднує тканини-мішені — точки дії гормонів: це статеві органи і молочні залози, волосяні фолікули і шкіра, кістки, жирова тканина.
Клітини названих тканин і органів містять рецептори для статевих гормонів, завдяки яким вони розпізнають лише необхідні гормональні сигнали. Рецептори є також у гіпофізі і у гіпоталамусі. У деяких клітинах є рецептори для кількох гормонів, тобто вони перебувають під множинним гормональним контролем. Крім того, у клітин різних типів є рецептори для одного й того ж гормону, що забезпечує його множинну дію.
Для статевих, або стероїдних гормонів характерними є цитозолрецептори, які знаходяться у цитоплазмі, а для гонадотропних гормоніврецептори, що локалізуються на клітинних мембранах. Останні є у клітинах теки і гранульози яєчників.
Клітина має свої внутрішньоклітинні регулятори — циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ), що утворюється у мітохондріях і є продуктом обміну глюкози, і міжклітинні регулятори — простагландини (ПГ) (утворюються з ненасичених жирних кислот, наприклад, арахідонової, у багатьох тканинах організму). Вони діють як локальні модулятори клітинних функцій. На сьогоднішній день відомо 8 типів простагландинів: А, В, С, D, Е, F, Н, І. Вони діють по-різному. Найбільше значення для реалізації функції відтворення мають простагландини Е та F.
У корів простагландини попадають з матки в яєчник місцевим матково-яєчниковим шляхом, що включає матково-яєчникову вену і щільне прилягаючу до її стінки звивисту яєчникову артерію. Простагландини і вени проникають до артерії, а нею до яєчника, зв’язуються з рецепторними місцями у жовтому тілі і таким чином порушують стимуляцію лютеінізуючим гормоном аденілатциклази і синтез прогестерону. Через кілька годин після введення простагландину F2б лютеальні клітини втрачають рецептори ЛГ, що є сигналом необоротного лютеолізу, тому ще існування жовтого тіла можливе тільки при збереженні здатності лютеїнових клітин сприймати ЛГ і відповідати на нього. Так відбувається регресія жовтого тіла.
У ветеринарній медицині застосовується ряд синтезованих аналогії ПГ F2б: естрофан, ензапрост, аніпрост, ремофан, суперфан, естуфалан еструмат, люталіз, клатрапростин, клопростенол, просольвін. Їх призначають для стимуляції і синхронізації статевої охоти, штучного перериванню вагітності, регуляції і стимуляції статевої функції, лікування тварин з затримкою посліду, субінволюцією матки, постабортальними ускладненнями і з різними гінекологічними захворюваннями.
Після внутрішньом'язевої ін'єкції 2 мл естрофану чи іншого ПГ F2б коровам і телицям на 5—16-й дні статевого циклу (оптимально — на 8−13-й дні) відбувається швидка регресія жовтого тіла, різко зменшується концентрація у крові прогестерону, що ініціює ріст і дозрівання фолі кулів. Статева охота настає через 72 год, а овуляція — через 96 год. До 5-го дня жовте тіло не чутливе до простагландину, а з 17-го дня починається фізіологічна регресія жовтого тіла. Саме тому для синхронізації охоти звичайно роблять 2 ін'єкції ПГ F2б з інтервалом 11 днів. При цьому незалежно від стадії статевого циклу телиць, перша ін'єкція синхронізує в охоті приблизно половину тварин, що мають жовті тіла (лютеальна фаза статевого циклу), а друге введення препарата «підчищає невідреагувану половину і діє на всю групу у цілому таким чином, що статева охота виявляється у 70−90% особин. На час другого введення у всих тварин в яєчниках є функціонуючі жовті тіла, що утворилися в результаті стимуляції ін'єкцією препарату .
Препарати простагландину Е2: дінапростон, простій, сульпростон, метенпрост, гемепрост призначають для підвищення заплідненості, збереження вагітності при загрозі переривання, лікування тварин з фолікулярною кістою.