Аутосомні хромосомні захворювання

Синдром Дауна Найбільш поширене хромосомне захворювання — це хвороба Дауна, яка вперше була описана англійським лікарем Л. Дауном у 1866—р. У 1959 р. французький вчений І. Лежен виявив у каріотипі хворих зайву 21-у аутосому. В наступні роки інші вчені в різних країнах підтвердили цей факт. Пізніше було встановлено, що хвороба Дауна може бути зумовлена не тільки трисоміею 21 ї хромосоми, але й транслокацєію 21-ї хромосоми на інші, частіше на 13-у або 22-у, а також мозаїцизмом, коли одна частина клітин має 46 хромосом (нормальний каріотип), а друга — 47. Тепер встановлено, що трисомія при хворобі Дауна спостерігається в 94% випадків, транслокація — в 4%, а мозаїцизм — в 2%.

Клінічна картина хвороби Дауна, яка спричинена трисомією і транслокацією, не розрізняється. При хворобі Дауна, спричиненій мозаїцизмом, симптоми хвороби проявляються менше, ніж при трисомії і транслокації.

Частота народження дітей, хворих на хворобу Дауна, за сумарними даними багатьох авторів становить —5/1000.

Причини народження дітей з хворобою Дауна остаточно не з’ясовані. Припускається, що причиною захворювання можуть бути перенесені матір'ю перед заплідненням інфекційні захворювання (гепатит, токсоплазмоз тощо) Встановлено також, що із збільшенням віку матері ризик народження дитини з хворобою Дауна збільшується. Так, емпіричний ризик народження дитини з хворобою Дауна жінкою в 19 років становить — 1: 1640, у віці 40—41 — 1: 84, а після 45 років — 1: 31.

Частіше причиною хвороби Дауна при трисамії є порушення овогенезу у жінок. В останній час завдяки флуоресцентному аналізу хромосом встановлено, що нерозходження хромосом відбувається і при сперматогенезі, тобто і батько може бути «винним «у появі трисомії і народженні дітей з хворобою Дауна (в 20— 25% випадків). Особливо великий ризик народження дитини з хворобою Дауна в сім'ї, де чоловікові більше 50 років, а жінці більше 40.

У перші дні життя дитини діагностика хвороби Дауна важка. У більш старшому віці вона діагностується легко. Такі діти мають деякі загальні риси. Вони бувають подібні один на одного більше, ніж на своїх батьків. Так, у хворих спостерігаються характерні зміни обличчя і голови. У них кругла голова, зі сплющеною потилицею, покатим вузьким лобом, плоским обличчям, монголоїдним розрізом очних щілин, який іде до середини і вниз, з товстими губами, широким сплющеним язиком з глибокою поздовжньою борозною. Вушні раковини зменшені у вертикальному напрямку, з прирослою мочкою. У маленьких дітей різко виражена м’язова гіпотонія, внаслідок чого в лежачому положенні живіт набуває форми жаб’ячого, відмічається розхитаність суглобів, лійкоподібна грудна клітина.

Характерні зміни кінцівок: укорочення і розширення кисті і ступні (акромікрія). На райдужній оболонці є світлі плями (плями Брушфільда), які з віком стають менш помітними.

У хворих спостерігається глибока розумова відсталість — від імбецильності до ідіотії. Вони слухняні, добре піддаються навіюванню. Писати і читати вони ще можуть навчитися, але лічити не вміють. При вивченні мозку померлих відзначається його недорозвинення, мала вираженість борозн і звивин, розширення мозкових шлуночків.

При задовільному догляді такі хворі можуть жити довго Трисомій за іншими аутосомами описано значно менше. Діти з трисоміями мають значні дефекти скелета і внутрішніх органів, вони мало життєздатні і незабаром після народження вмирають.

Частіше зустрічається трисомія за 13-ю хромосомою, описана в 1960 р. К. Патау. При синдромі Па-тау відмічаються значні дефекти будови черепа: мікроцефалія, низький спадистий лоб, вузькі очні щілини, низьке розташування вушних раковин, розщеплені верхня губа і піднебіння, полідактилія, дефекти серцево-судинної системи і внутрішніх органів, недорозвинуті передні відділи мозку. Такі діти вмирають у перші три місяці життя або протягом року.

Трисомія за 18-ю хромосомою називається синдромом Едвардса. Частіше цей синдром спостерігається у хлопчиків. Як і при синдромі Патау у дітей спостерігаються великі дефекти черепа і скелета. Такі діти звичайно народжуються переношеними, в асфіксії, вузьким лобом, виступаючою потилицею, розщепленим піднебінням, недорозвинутою нижньою щелепою, деформованими і низько розміщеними вушними раковинами. Відмічаються великі дефекти пальців рук, сплющення склепіння стопи, через що стопа має форму качалки, пальці ніг укорочені. Шкіра дуже рухлива, через що утворюються зморшки на шиї та інших частинах тіла. Очі маленькі. Значні дефекти внутрішніх органів (серця, шлунково-кишкового каналу), у хлопчиків відмічаються крипторхізм, а у дівчаток — гіпертрофія клітора. Хлопчики звичайно помирають незабаром після народження, а дівчатка живуть до року.

В останні роки в зв’язку з введенням диференційованого фарбування хромосом стало можливим досліджувати їхні структурні зміни: виявлення делецій і транслокацій тієї чи іншої хромосоми на другу, що можна трактувати як часткову трисомію.

Моносомія за будь-якою аутосомою з життям не сумісна, а тому живонароджені плоди невідомі.Сумісними з життям є зміни кількості статевих хромосом — моносомія і трисомія. Це можна пояснити тим, що в статевих хромосомах активність генів виявляється переважно в процесі ембріогенезу, а потім вона знижується. В організмі дорослих активних генів, що містяться в статевих хромосомах, мало[9].