Современные кошти патогенетической і симптоматической терапії грипу і ГРЗ

Современные кошти патогенетической і симптоматической терапії грипу і ОРЗ

О.И. Кисельов, І.А. Васильева НИИ грипу РАМН, Санкт-Петербург.

Введение

Острые респіраторні інфекції ставляться до найбільш великої групі захворювань, мають сталого характеру та широке поширення надувалася протягом багатьох століть [1]. До збудників ГРЗ і грипу ставляться риновирусы, аденовіруси, парагрип I, II і III типів, віруси грипу, респираторно-синцитиальный вірус, коронавирусы. Грип і ГРЗ сягають 40% усіх захворювань дорослих, зареєстрованих у поліклініках, і часто — більш 60% всієї інфекційної патології дітей [7]. Не залишаючи стійкого імунітету, грип та інші ГРЗ можуть спричинить формуванню хронічних процесів у легенях і соматичної патології, включаючи поразка сердечно-сосудистой, центральної нервової системи, нирок. Під час епідемій грипу відзначається значне зростання кількості хворих на важкими і ускладненими формами захворювання, серед яких провідним залишається пневмонія [5]. Летальність при грип у госпіталізованих хворих, незважаючи визначені успіхи інтенсивної терапії, досить високої (від 0,6 до 2,5%), причому 50% смертності посідає захворювання сердечно-сосудистой системи та до 20% - на хвороби легких [2,3].

Вирус грипу, будучи пневмо- і эпителиотропным, при аспірації завжди локалізується в дихальних шляхах, головним чином верхніх відділах, що є місцем розвитку основних патологічних процесів, специфічних для грипу [8]. Внутрішньоклітинний розмноження вірусів зумовлює структурні змін, загибелі і відторгненню клітин, що клінічно проявляється катаральним запаленням дихальних шляхів. Вражаючи клітини в осередках запалення, вірус посилює запальну реакцію, що сприяє його швидкому поширенню по трахеї і бронхам. Через війну поразки судин у вигляді капилляротоксикоза з місць первинної локалізації вірус потрапляє у кровеносное річище і вражає макрофаги периферичної крові, із якими то, можливо рознесений з усього організму. У результаті виходить типовий клінічний симптомокомплекс: поєднання місцевих (кашель, заложенность носа, лоскіт у горлі, болю за грудиною) і общетоксических симптомів як лихоманки з ознобом, загальної слабкості, адинамии, головного болю, миалгий і артралгий, болів у очних яблуках.

Поэтому основне завдання патогенетической і симптоматической терапії грипозної інфекції у тому, аби запобігти розвитку диссеминации процесу, сопровождающейся вираженими проявами основних клінічних симптомів. Проте застосування моносимптомных препаратів (адреномиметиков, місцевих анестетиків, нестероїдних протизапальних і антигістамінних коштів) та його різних поєднань під час лікування даної патології залишається недостатньо ефективним, оскільки вони можуть забезпечити комплексного на все ланки патогенезу і, зняти весь симптомокомплекс. Таким чином, усе сказане вище обумовлює й доцільність використання в терапії грипу та інших ГРЗ комплексних багатокомпонентних препаратів, які забезпечують посилення фармакологічного ефекту з допомогою одномоментного прийому різних за механізму дії, але взаємодоповнюючих інгредієнтів в оптимальному співвідношенні доз з урахуванням сумісності і синергичности їхні діяння. Саме через такі препарати нині розглядаються як засобу першої лінії патогенетической і симптоматической терапії грипу і ГРЗ [4]. До ефективним та відомим їх відносять препарати групи «Колдрекс» і UMC нещодавно що з’явився препарат «МаксГрипп».

Материалы і силові методи

На базі клініки НДІ грипу РАМН провели вивчення клінічної ефективності і переносимості препаратів «Колдрекс Хотрем» і «МаксГрипп». Нами обстежено 90 хворих на неосложненным течією ГРВІ і грипозної інфекції. Усі хворі переносили захворювання на среднетяжелой формі. Діагноз було підтверджено чотириразовим і більше наростанням титрів специфічних антитіл в РСК і РТГА, а також методами экспресс-диагностики (імуноферментний аналіз, иммунофлюоресцентный метод).

Все спостережувані хворі розподілили на 3 групи залежно від виду проведеної терапії:

I група — 30 хворих неосложненными ГРВІ та грипом середнього ступеня тяжкості, одержують Колдрекс Хотрем по 1 пакетику 4 десь у добу протягом 3 днів.

II група — 30 хворих неосложненными ГРВІ та грипом середнього ступеня тяжкості, одержують препарат МаксГрипп по 1 пакетику 4 десь у добу протягом 3 днів;

III група (група контролю) — 30 хворих на тієї ж патологією, одержують терапію іншими комплексними ацетаминофен-содержащими препаратами («альтернативна терапія»).

В таблиці 1 представлений склад які застосовувались нами препаратів. Як кажуть, їх основною дійовою речовиною є ацетамінофен. Проблема безпеки ацетамінофену обговорюється давно. За даними довідника М. Д. Машковского «Лікарські кошти» [6], разова доза ацетамінофену для дорослих становить 200−400 мг (максимальна разова доза — 500 мг), а максимальна добова доза — трохи більше 1500 мг. Однак це рекомендація належить до ацетаминофену невисокою рівня очищення, який містить фенацетин, парааминофенол та інші гепато- і нефротоксичные домішки, які небажані для пацієнтів, особливо що мають у анамнезі гепатити різної етіології, холецистопанкреатиты, і навіть інші захворювання жовчовивідної системи та нирок. Ацетамінофен у складі препаратів «Колдрекс» і «МаксГрипп» є высокоочищенным, зовсім позбавлений токсичних домішок і у рекомендованих дозуваннях є цілком безпечним. Його доза відповідає рекомендації ВООЗ: для дорослих разова доза становить 500−1000 мг, а добова — 2000−4000 мг.

.

В процесі спостереження хворі щодня оглядалися врачом-инфекционистом, проводилася дворазова термометрия, контроль артеріального тиску, рентгенографія органів грудної клітини, электрокардиография, УЗД органів черевної порожнини і нирок (за показниками), клінічний аналіз крові й сечі.

Статистическая обробка матеріалу проводилася з допомогою непараметрических методів варіаційної статистики з обчисленням критерію Фішера (p 0,05).

Результаты обговорення

Среди можна побачити нами хворих переважали особи молодого віку (81,2%), більшість хворих — чоловіки (61,9%). У 73,5% випадків хворі надходили в стаціонар на 1−2 день хвороби, рідше (26,5%) — на 3−5 день хвороби. Усі хворі переносили захворювання на среднетяжелой формі. Отже, переважно хворі починали отримувати досліджувані препарати на ранньому терміні захворювання.

По результатам лабораторного обстеження в можна побачити нами хворих захворювання найчастіше було викликане вірусом грипу A (H3N2) як моноинфекцией (43,6%). З другого краю місці перебував грип A (H1N1) (14,7%). РС-вирусная інфекція спостерігалася у 10,2% хворих. У 5,5% випадків причиною захворювання з’явився грип B. У такого ж числа хворих повинна була аденовірусна інфекція. У 20,5% випадків в хворих відзначалася mixt-инфекция (грип А1+А2−14,3%, грип А2+В — 4,1%, грип А2+РС-инфекция — 2,1%).

Эффективность застосування препаратів оцінювалася шляхом порівняльного аналізу даних клинико-лабораторных і інструментальних досліджень хворих всіх груп до початку лікування та профілактики перед випискою із стаціонару. Дані клінічного спостереження хворих представлені у таблиці 2.

.

Как таблиці 2, нами отримали достовірне (pЈ0,05) позитивне дію препарату МаксГрипп на зниження температурної реакції, і навіть скорочення больового синдрому при грип і ГРЗ проти препаратами «альтернативної терапії», значно покращувало загальний стан хворих вже у добу. Проте в двох пацієнтів (6% випадків) і натомість прийому препарату «МаксГрипп» зазначалося поява диспептических явищ як нудоти і почуття тяжкості в эпигастрии, а й у одну хвору (3%) з’явилася алергічна висип по типу кропивниці. Після скасування препарату вищевказані зміни повністю проходили.

«Колдрекс Хотрем» і препарати контрольної групи виявили подібну рівень впливу на основні клінічні синдроми вірусної інфекції. Проте за прийомі препаратів контрольної групи в хворих зазначалося поява сонливості, млявості, зниження швидкості психомоторных реакцій й різні холинолитические ефекти (сухість слизових, нудота, затримка сечі, серцебиття), що вмістом у складі цих лікарських засобів антигистаминного препарату першого покоління — фенирамина. Препарати «Колдрекс Хотрем» і «МаксГрипп» впливу швидкість психомоторных реакцій не надавали і викликали сонливості в хворих, а включений у до їхнього складу фенилэфрин в дозі 10 мг ефективно відновлював носове подих, не викликаючи ефекту седации та інших побічних реакцій. У контрольної групі двох хворих також зазначалися явища диспепсії, які після скасування препаратів повністю проходили.

В таблиці 3 представлена тривалість основних клінічних синдромів у можна побачити хворих.

.

Как таблиці 3, найбільш вираженим клінічним ефект властивий «МаксГрипп». У групи хворих, одержують цей препарат, виявили достовірне скорочення тривалості синдрому інтоксикації проти препаратами контрольної групи, що, своєю чергою, зумовлювало висловленому зменшенню тривалості всього захворювання і сокращало терміни перебування хворих на стаціонарі.

В периферичної крові на час вступу у стаціонар в хворих всіх груп відзначалася тенденція до зрушенню лейкоцитарной формули вліво, у своїй інші показники переважно перебувають у межах нормальних значень. З огляду на проведеної терапії суттєвих відмінностей у поступовій динаміці показників периферичної крові між групами немає. З іншого боку, в усіх можна побачити нами хворих відзначалися нормальні показники сечовини, креатинина, АлАТ і білірубіну як, і після застосування усіх перелічених вище препаратів. При аналізі ЕКГ патологічних змін тлі призначення вищевказаних препаратів виявлено був.

Выводы

1. Препарат МаксГрипп, у якому максимальну рекомендовану ВООЗ разову дозу высокоочищенного ацетамінофену (1 р), показав найвищий клінічну ефективність проти іншими досліджуваними препаратами (ефективніше знижував температуру, купировал больовий синдром і зменшував виразність інтоксикації, що призводило скорочення тривалості всього захворювання).

2. Доза ацетамінофену в препараті МаксГрипп у можна побачити хворих є безпечної. Лише двох хворих (6% випадків) відзначалися диспептические явища і натомість застосування зазначеного препарату, а й у одну хвору (3%) спостерігалася алергічна висип на кшталт кропивниці. Ці явища повністю проходили після скасування препарату. У цілому нині препарат МаксГрипп показав ефективність і хорошу перенесення. Препарат рекомендований НДІ грипу, як високоефективне й безпечне засіб на лікування грипу та інших ГРВІ.

3. Колдрекс Хотрем і препарати контрольної групи показали подібну ступінь ефективності, проте в пацієнтів контрольної групи відзначалися такі побічні явища, як сонливість, млявість, зниження швидкості психомоторных реакцій, різні холинолитические ефекти, пов’язані із присутністю фенирамина. Тому препарати, містять блокатори гістаміну I покоління, доцільно застосувати за домашніх умов.

Препараты Колдрекс Хотрем і МаксГрипп рекомендовані НДІ грипу до застосування як у ніч, і у денний час.

Таким чином, проведене клінічне дослідження препаратів Колдрекс Хотрем і МаксГрипп продемонструвало їхній високу самостійну ефективність яких і безпеку під час лікування среднетяжелых форм грипу і ГРЗ. Проте за підставі клінічних спостережень і грунтовного аналізу численних даних НДІ грипу РАМН рекомендує обов’язкове поєднання препаратів групи Колдрекс чи МаксГрипп з противовирусными засобами. Понад те, все симптоматичних кошти слід застосовувати трохи більше трьох днів. Якщо ж самі основні симптоми захворювання (під час першого чергу лихоманка) зберігаються, необхідно звернення його до лікаря. Подальше лікування виключає їх використання, але це має поєднуватись із призначенням противірусних препаратів і (чи) антибіотиків. З іншого боку, НДІ грипу не рекомендує використання деяких комплексних препаратів, що мають у своєму складі метамизол, оскільки останній, викликаючи гранулоцитопению, знижує рівень захисту від грипозної інфекції. Рішенням ВООЗ 1991 року метамизол обмежений до широкому застосуванню у 39 країн світу, а ролі антипиретика рекомендований ацетамінофен, з урахуванням якого і розроблено перелічені вище кошти.

Список литературы

1. Грип та інші респіраторні вірусні інфекції: Епідеміологія, профілактика, діагностика, і терапія /Під редакцією О. И. Кисельова та інших. — СПб., 2003. — 244с.

2. Жуков А. О. Динаміка смертності і летальності населення від грипу і ГРЗ в Ленінграді // Епідеміологічний нагляд за грипом та прогнозування епідемій. — Л., 1987. — С.36−39.

3. Іванников Ю. Г. Жуков А.І. Парсагашвили Є.З. Смертність від грипу, ГРЗ і гострої пневмонії як із чинників, визначальних здоров’я населення // Вісник РАМН. — 1994. — № 9. С.44−48.

4. Ісаков В.А. Сучасні кошти симптоматической терапії грипу і ГРЗ // Terra Medica — 1999. — № 1 (14). С.3−5.

5. Ісаков В.А., Туркин В. В. Кисельов О.И. та інших. Використання антиоксидантів в терапії грипу і ГРЗ. СПб.: Б.і., 1996.

6. Машковский М. Д. Лікарські кошти: Посібник для лікарів: (У 2 год.(.- 12-е вид., перераб. і доп. -М.: Медицина, 1993.

7. Смородинцев А. А. Грип та її профілактика (керівництво для лікарів). Л., 1984. — 383с.

8. Шадрін О.С., Карпухін Г.І. Епідеміологія грипу // Грип / Під ред. Г.І. Карпухина. Л.: Медицина, 1986. С.30−73.