Формування інноваційного потенціалу економіки в контексті розвитку наукових досліджень

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Важливим чинником формування інноваційного потенціалу економіки є діяльність наукових організацій, зокрема, академічних установ.

Це обумовлено тим, що на відміну від розвинених країн, де науковими дослідженнями займаються в основному університети, наша держава одержала у спадок від колишнього Радянського Союзу інноваційну систему, основу якої складають наукові установи академій наук.

Чільне місце у науковому забезпеченні агропродовольчого сектора займає Національна академія аграрних наук України.

Втім діяльність вчених-аграрників ускладнена недосконалістю інституційного забезпечення наукової діяльності, обмеженістю фінансових ресурсів та ін.

Питання формування інноваційного розвитку країни, місце національних академій наук в інноваційному процесі досить повно урегульовано щойно прийнятою новою редакцією Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [3]. Проблема сталого економічного зростання економіки на основі її переходу на інноваційний шлях розвитку широко досліджується вітчизняною економічною наукою.

Зокрема, розвитку інноваційних процесів в аграрному секторі приділена значна увага у монографіях О. І. Дація [2], Г. Є. Павлової, Н. М. Сіренко [14], у статті [12]; реалізації інноваційного потенціалу науки присвячена публікація [1], розвитку кадрового потенціалу наукових досліджень, дослідницької інфраструктури[13].

У низці статей висвітлені актуальні питання академічної науки: принципи діяльності науково-дослідних установ [5], концептуальні засади розвитку академій наук [9], фінансування наукових досліджень [4].

У зарубіжних монографіях оцінені стан і перспективи розвитку інноваційного потенціалу [6], роль академічної науки в інноваційному розвитку [7].

Метою статті є дослідження місця аграрної академічної науки у процесі формування інноваційного потенціалу економіки, зокрема, агропродовольчого сектора.

Упродовж 2014 р. наукові та науково-технічні роботи в Україні виконували 999 організацій, з яких Національній академії аграрних наук України було підпорядковані 86 організацій, Міністерству аграрної політики та продовольства — 63 [8, с. 9], тобто 14,9% від загальної кількості.

Дані табл. 1 (у таблицях №№ 1−14 використані статистичні дані [8]) свідчать про зменшення кількості академічних установ за 2005;2014 рр. по національних академіях на 18,5%. Варто зазначити про вищі темпи скорочення по академії аграрних наук — на третину. Зокрема, питома вага наукових організацій цієї академії зменшилась з 32,2% у 2005 р. до 27,8% у 2014 р. (на 4,4 в.п.).

Таблиця 1

Організації національних академій наук України, які виконують наукові та науково-технічні роботи

Складна економічна ситуація в Україні не могла не вплинути на чисельність працівників наукових організацій академії аграрних наук. Лише за 2014 р. тут кількість працівників основної діяльності скоротилася на 12,1%. Зрозумілим є прагнення мінімізувати зменшення основи інтелектуального потенціалу — дослідників, чисельність яких скоротилася на 7,5% за рахунок інших категорій працівників.

Це дозволило збільшити питому вагу дослідників на 2,8 в.п., техніків — на 0,3 в.п. (табл. 2).

Таблиця 2

Структура працівників наукових організацій Національної академії аграрних наук України, %

Тенденція скорочення працівників характерна для усіх національних академій наук, серед яких працівники основної діяльності академії аграрних наук в 20 132 014 рр. склали 16,8−17,4%. Певною мірою позитивом є той факт, що в зазначеній академії питома вага фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи, на 5,8 в.п. вища за національні академії України в цілому (табл. 3).

Таблиця 3

Структура працівників наукових організацій національних академій наук України за категоріями персоналу (2014 р.), %

Розглядаючи якісний склад фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи, варто зауважити про нижчу питому вагу докторів і кандидатів наук в організаціях академії аграрних наук. Зокрема, якщо в 2014 р. частка працівників цієї академії склала 18,2% загальної кількості працівників національних академій, то докторів наук — лише 8,3%, зменшившись за рік на 1,0 в.п.

Якщо вцілому в національних академіях наук серед фахівців кожен десятий — доктор наук і кожен третій — кандидат наук, то в академії аграрних наук лише кожен двадцятий — доктор наук і кожен четвертий — кандидат наук (табл. 4). агропродовольчий інноваційний дослідницький.

Таблиця 4

Структура працівників наукових організацій національних академій наук України за категоріями персоналу (2014 р.), %

Хоча за 2005;2014 рр. рівень фінансування національних академій наук в абсолютному відношенні й зріс, однак питома вага академії аграрних наук у загальних обсягах витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт серед академічних установ України скоротилася за цей період з 18,7% до 15,8% (табл. 5).

Підрахунки показують, що з розрахунку на одного працівника основної діяльності в національних академіях наук у 2014 р. у середньому витрачалося 71,1 тис. грн., а в академії аграрних наук — 67,1 тис. грн., що на 5,7% менше.

Таблиця 5

Фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт в наукових організаціях національних академій наук України

Аналіз джерел фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт свідчить, що основним фінансовим джерелом академії аграрних наук є державний бюджет.

Меншим, порівняно із середнім значенням по національних академіях наук, є використання коштів закордонних замовників.

З іншого боку, в академії аграрних наук ширше залучаються власні кошти (табл. 6).

Таблиця 6

Структура витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у наукових організаціях національних академій наук України за джерелами фінансування (2014 р.), %

Фінансування витрат на виконання наукових робіт за видом економічної діяльності «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство» у 2014 р. характеризується вищою часткою коштів бюджету (2,7%) порівняно із загальнодержавним рівнем фінансування інновацій, який складає 1,5%.

Варто звернути увагу на низький рівень залучення коштів замовників — як вітчизняних підприємств, так і зарубіжних (табл. 7).

Таблиця 7

Структура витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування та видами економічної діяльності (2014 р.), %

Якщо за 2005;2014 рр. обсяги наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових установ національних академій наук України, зросли в 2,5 рази, то науковими установами академії аграрних наук — лише в 2,2 рази, що й зумовило скорочення питомої ваги у цьому показнику зазначеної академії наук за цей період з 18,5% до 15,6% (табл. 8).

Відповідно, якщо з розрахунку на одного працівника основної діяльності в національних академіях наук у 2014 р. було виконано наукових та науково-технічних робіт на суму 71,4 тис. грн., то в академії аграрних наук — 66,7 тис. грн., що на 6,6% менше.

Таблиця 8

Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій національних академій наук України

Аналізуючи структуру наукових та науково-технічних робіт, виконаних у 2014 р. власними силами наукових організацій національних академій наук, варто звернути увагу на те, що в системі академії аграрних наук порівняно менша питома вага фундаментальних досліджень (11,0% до рівня національних академій) та вища питома вага прикладних досліджень (24,9%) й науково-технічних послуг (45,7%).

Це й не випадково, адже частка прикладних досліджень в системі академії аграрних наук (39,7%) співрозмірна з питомою вагою фундаментальних наук (46,2%), на що, очевидно, впливає специфіка агропродовольчого сектора (табл. 9).

Таблиця 9

Структура наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій національних академій наук України, за видами робіт (2014 р.), %

У структурі наукових та науковотехнічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, що стосуються виду економічної діяльності «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство», частка прикладних досліджень (41,8%) значно перевищує інші види наукових та науково-технічних робіт.

Тому прикладні наукові дослідження в зазначеному секторі економіки держави лідирують порівняно з середнім загальнодержавним значенням (+24,4 в.п.).

Втім практично таке ж відставання (-25,7 в.п.) аграрного та супутнього з ними видів діяльності спостерігається по науковотехнічних розробкам (табл. 10).

Це можна пояснити тим, що в галузях, пов’язаних з виробництвом продовольства, центральним об'єктом наукових досліджень є біологічні об'єкти (рослини, тварини), а не технічні засоби й технології їх використання.

Таблиця 10

Структура наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій (2014 р.), %

Наукові організації академії аграрних наук виділяються серед інших національних академій вищим рівнем створення виробів (49,2% від загальної кількості), технологій, й особливо сортів рослин та порід тварин (95,7%), що позитивно характеризує результативність науково-дослідної роботи.

До речі, питома вага виробів (у т.ч. в яких використані винаходи), технологій (зокрема, ресурсозберігаючих), сортів рослин та порід тварин, розроблених дослідниками академії аграрних наук, на 3,4−10,6 в.п. вища порівняно із середніми показниками по національних академіях наук (табл. 11).

Таблиця 11

Структура наукових та науково-технічних робіт виконаних організаціями національних академій наук України (2014 р.), %

Важливим показником результативності є підготовка і видання наукових праць. Очевидно, скорочення кількості наукових працівників не могло не вплинути на зменшення у 2014 р. порівняно з 2013 р. як загальної кількості друкованих праць, так і питомої ваги академії аграрних наук з 14,9% до 14,2%, зокрема, монографій, підручників, навчальних посібників — з 18,5% до 14,7%. З розрахунку на одного працівника основної діяльності в наукових установах зазначеної академії у досліджуваному році було підготовлено 0,93 монографії, підручника, навчального посібника (проти 1,10 в середньому по національних академіях наук) та 0,74 статті у наукових фахових виданнях, що дещо більше, ніж в цілому по науковим установах національних академій наук (табл. 12).

Таблиця 12

Кількість друкованих робіт в організаціях національних академій наук України з розрахунку на одного працівника основної діяльності (2014 р.)

Серед інших національних академій наук у 2013;2014 рр. аграрна академія займала провідне місце по кількості заявок на видачу охоронних документів (26,929,2%) та отриманих охоронних документів (22,9−33,0%) у Державній службі інтелектуальної власності України. Зокрема, у 2014 р. аграрні наукові організації були лідером з подання заявок на видачу охоронних документів на сорти рослин як об'єкт права інтелектуальної власності (81,3%) та отриманню на них охоронних документів України — 82,1% (табл. 13).

Таблиця 13.

Кількість заявок на видачу охоронних документів та отриманих охоронних документів у Державній службі інтелектуальної власності України в організаціях національних академій наук України (2014 р.)

Складніша ситуація в академії аграрних наук з поданням і отриманням охоронних документів у патентних відомствах іноземних держав. Зокрема, у 2014 р. не подано жодної заявки і відповідно — не отримано відповідних документів.

Розглядаючи діяльність у сфері охорони промислової власності в Україні, варто замітити, що в сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві (як виді економічної діяльності) у 2014 р. не було подано жодної заявки на винаходи і не було одержано жодного патенту. Дещо краща ситуація із корисними моделями — подано 13 заявок (0,2% від загальнодержавної кількості) і отримано шість патентів (0,1% від загальнодержавної кількості).

З метою набуття необхідного досвіду наукової діяльності важливою є можливість наукових працівників виїжджати за кордон. У цьому відношенні, як свідчить статистика, установи академії аграрних наук відстають як за питомою вагою (4,4%), так і за тривалістю зарубіжних поїздок — переважають лише короткотермінові відрядження до трьох місяців. Якщо в середньому по національних академіях наук зі 100 працівників основної діяльності у 2014 р. у зарубіжних відрядженнях побували 5,2 особи, то в академії аграрних наук — вчетверо менше (табл. 14).

Лише один науковець-аграрій в досліджуваному році побував за кордоном терміном до одного року і жоден не був командирований на рікдва чи більше.

Таблиця 14

Розподіл кількості наукових працівників організацій національних академій наук України, які виїжджали за межі України, за терміном перебування (з розрахунку на 100 працівників основної діяльності, 2014 р.)

Державна статистика, на жаль, концентрує увагу лише на діяльності національних академій наук і не виокремлює наукову діяльність вищих навчальних закладів аграрної сфери, хоча тут зосереджений значний науковий потенціал і ведеться плідна науково-дослідна робота.

Важливу роль у розвитку академічних установ аграрного профілю, на наш погляд, має реалізація підходів, що б забезпечували конкуренцію у науковій та інноваційній діяльності аграрного сектора, зокрема: формування державного замовлення на розробку аграрних інновацій; конкурсний відбір інновацій для аграрної сфери; грантову підтримку наукових досліджень в аграрному секторі.

Висновки

Наукову діяльність, що забезпечує розвиток агропродовольчого сектора економіки, у 2014 р. здійснювали 86 організацій академії аграрних наук, 63 — Міністерства аграрної політики і національних академій наук академія аграрних наук займає чільне місце: 27,8% наукових організацій; 18,2% фахівців, що виконують наукові та науково-технічні роботи; 15,8% витрат на їх виконання; 30,9% наукових і науково-технічних робіт; 14,2% друкованих праць; 33,0% охоронних документів, отриманих у Державній службі інтелектуальної власності.

Втім, з ряду причин питома вага цих показників за останні роки зменшується. Прискорити розвиток інноваційного потенціалу в аграрному секторі економіки варто шляхом удосконалення системи формування державного замовлення на розробку аграрних інновацій, конкурсного відбору інновацій для аграрної сфери, застосування грантової підтримки наукових досліджень в аграрному секторі, до яких залучати не лише наукові установи Національної академії аграрних наук, але й науковців вищих навчальних закладів.

Література

• 1. Володін С. А. Реалізація інноваційного потенціалу аграрної науки: проблеми і перспективи / С. А. Володін // Економіка АПК. — 2011. — № 7 — С. 139−150.
• 2. Дацій О. І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України / О.І. Дацій. — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. — 428 с.
• 3. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» / / Відомості Верховної Ради. — 2016. — № 3. — ст. 25.
• 4. Ковальчук Т. Т. Фінансування галузевих інновацій та продовольства України. Серед інших бюджетна політика в контексті сучасних економічних реформ [Електронний ресурс] / Т. Т. Ковальчук / / Україна фінансова. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. — Режим доступу: http://ufin.com.ua/analit_mat/gkr/146.htm.
• 5. Манжула А. А. Принципи діяльності науководослідних установ в Україні / А. А. Манжула / / Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. — 2015. — № 15. — Том 1. — С. 81−84.
• 6. Матвейкин В. Г. Инновационный потенциал: современное состояние и перспективы развития: [монография] / В. Г. Матвейкин, С. И. Дворецкий, Л. В. Минько и др. — М.: Машиностроение-1, 2007. — 284 с.
• 7. Миндели Л. Э. Академическая наука в инновационном развитии России: [монография] / Л. Э. Миндели, Т. Ю. Медведева. — М.: ИПРАН РАН, 2013. — 272 с.
• 8. Наука та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Державна служба статистики України. — К., 2015. — 255 с.
• 9. Новіков М. В. Щодо концепції розвитку Національної академії наук України на 2014;2023 рр. / М. В. Новіков // Наука України у світовому інформаційному просторі. — 2014. — № 9 — С. 33−38.
• 10. Павлова Г. Є. Інноваційний розвиток аграрного сектора національної економіки: теоретичні засади, методологія, механізми управління: [монографія] / Г. Є. Павлова. — К.: ТОВ «ДКС Центр», 2015. — 354 с.
• 11. Перебийніс В. І. Кадровий потенціал наукових досліджень у сфері аграрної економіки // В. І. Перебийніс, О. І. Сердюк, А. І. Александрова // Економіка АПК. — 2003. — № 10. — С. 108−110.
• 12. Перебийніс В. І. Розвиток інноваційних процесів в аграрному секторі економіки [Електронний ресурс] / / В. І. Перебийніс // Ефективна економіка. — 2015. — № 1. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=4804.
• 13. Перебийніс В. І. Розвиток дослідницької інфраструктури закладів вищої освіти: проблеми і перспективи / В. І. Перебийніс, Ю. В. Перебийніс // Проблеми формування та розвитку дослідницької інфраструктури: європейський вектор — нові виклики та можливості: тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 658−659.
• 14. Сіренко Н. М. Управління стратегією інноваційного розвитку аграрного сектора економіки України: [монографія] / Н. М. Сіренко. — Миколаїв: МДАУ, 2010. — 416 с.