Вимоги до проведення аудита. 
Права й обов'язки аудиторів, установлені законодавством

аудитор конфіденційність моральний кодекс У звітній доповіді Європейської комісії і Маастрихського дослідницького центру обліку й аудиту про теоретичне і практичне положення аудиту в країнах Європи за назвою «Роль, позиція й обов’язки аудитора в Європейському Союзі» (1996 р.), особливо відзначена проблема розбіжності чекань суспільства від аудиту і представлень аудитора (аудиторської фірми) про свої обов’язки. Звідси виник так званий «пролом обманутих надій». Чим більше цей пролом, тим менше довіра до аудитора й аудиторської професії.

У преамбулі Закону України від 03.04.93 р. N 3125-ХІІ «Про аудиторську діяльність» це визначено як діяльність, спрямована на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Задоволення бажань громадськості і власників стосовно аудиторів багато в чому залежить від того, яке представлення аудитор має про свої обов’язки.

Забезпечення високої якості аудита вимагає:

• 1) високого рівня професійної освіти і досвіду роботи від працівників у сфері бухгалтерського обліку;
• 2) відповідних стандартів методології аудита;
• 3) дотримання етичних норм професійного поводження;
• 4) створення гідної довіри дисциплінарного механізму, що реагує на скарги і проблеми;
• 5) застосування систематичного і діючого підходу для забезпечення якості аудиторської діяльності.

Вимоги до проведення аудита в міжнародному масштабі узагальнені і викладені в Міжнародних стандартах аудита. Такі вимоги дозволяють аудитору визначити свої мети і свою політику щодо обсягу роботи, специфіки діяльності і місця надання аудиторських послуг. Безумовно, конкретні обставини вимагають гнучкого підходу до рішення задач, що стоять перед аудитором. Проте, основними вимогами в прийнятій політиці повинні бути наступні:

Кожен аудитор зокрема і персонал фірми в цілому підтримують принципи незалежності, об'єктивності, конфіденційності і дотримуються правил професійної етики.

Фірма приймає в штат тих, хто одержав і підтримує належний професійний рівень, виявляє в роботі компетентність і відповідальність при виконанні своїх обов’язків.

Окремі цільові задачі в аудиторській роботі розподіляються серед персоналу відповідно до рівня їхньої професійної підготовки, досвіду і майстерності, як того вимагають обставини.

Фірма повинна забезпечувати на всіх рівнях напрямок, спостереження і контроль роботи, що відповідала б стандартам якості контролю.

Організація консультацій у разі потреби в самій фірмі чи за її межами з залученням необхідних експертів.

Фірма постійно проводить оцінку і прогнозування перспективних клієнтів і здійснює роботу з вже існуючою клієнтурою. При прийнятті рішень щодо обслуговування нового клієнта чи утримання клієнта, що вже був на обслуговуванні, принциповими критеріями, що приймаються в увагу, є: незалежність фірми, здатність професійно надати послуги конкретному клієнту і чесній позиції, що займає керівництво клієнта.

Здійснення постійного спостереження за адекватністю й ефективністю введеної політики і заходів контролю якості.

Як уже відзначалося, основні вимоги до вітчизняного аудита регламентуються Національним нормативом аудита в Україні N 2 (далі - ННА N 2). Пунктом 2 ННА N 2 передбачено, що основні вимоги, що регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні і методологічні. У нормативі уточнюється, що дотримання етичних вимог, встановлених у Кодексі професійної етики аудиторів України і положеннями Закону України «Про аудиторську діяльність», є обов’язковим у всіх обставинах аудита. Методологічні ж принципи, визначені в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов’язковий характер. Обов’язковість чи рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, що характеризують відповідні принципи.

ННА N 2 у якості етичних професійних вимозі аудитора визначає:

незалежність;

об'єктивність;

компетентність;

конфіденційність;

доброзичливість.

До методологічних вимог нормативом віднесені:

планування аудиту;

обґрунтованість оцінки значимості аудиторських доказів, а також система внутрішнього контролю;

обґрунтованість вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв сутності і вірогідності;

дотримання методики оцінки ризику і вибіркової перевірки даних;

аналіз інформації і формування висновків;

відповідальність за зроблений висновок;

дотримання порядку документального оформлення;

взаємодія аудиторів;

обґрунтованість використання результатів роботи іншого аудитора чи фахівця іншої галузі;

повне інформування клієнта;

контроль якості роботи аудитора.

У зв’язку з тим, що етичні вимоги нами розглянуті раніш, зараз звернемо увагу на дотримання наступних, обговорених у ННА N 2, вимог:

• 1. Документування аудиту, що передбачає необхідність документування всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості фактів виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень і того, що аудиторські послуги надавалися відповідно до вимог Національних нормативів чи аудита інших стандартів і правил.
• 2. Планування роботи аудитора з метою забезпечення ефективності результатів аудиторської перевірки.
• 3. На основі виконання незалежних процедур аудиторської перевірки одержання такої кількості аудиторських доказів, що дозволяє зробити обґрунтований аудиторський висновок.
• 4. Дослідження аудитором системи обліку і внутрішнього контролю, з метою визначення змісту, термінів і обсягів проведення аудита, а також застосування відповідних процедур аудита.
• 5. Аудиторські висновки і підготовка аудиторського висновку повинні ґрунтуватися на даних аналітичних досліджень і оцінці аудиторських доказів, отриманих у процесі проведення аудиторської перевірки.
• 6. У ході аудиторської перевірки і надання аудиторського висновку аудитор повинен дотримуватись принципу обмеження у висловленні аудиторської думки стосовно якості аудиторського висновку і результатів аудиторської перевірки, проведеної іншими аудиторами, а також щодо подій і фактів, сутність яких визначається кримінальним і адміністративним кодексами.

У відповідності зі статтею 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори й аудиторські фірми мають право:

• 1) самостійно визначати форми і методи аудита на підставі діючого законодавства;
• 2) одержувати необхідні документи, що мають відношення до предмета перевірки і що знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи, що стосуються предмета перевірки, зобов’язані надати їх за вимогою аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно завірено замовником;
• 3) одержувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва і працівників замовника;
• 4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, жадати від керівництва суб'єкта перевірки контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції, у відношенні яких здійснюється перевірка документів;
• 5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Обов’язки аудитора визначені статтею 23 Закону України «Про аудиторську діяльність», відповідно до якого аудитори й аудиторські фірми зобов’язані:

• 1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їхню вірогідність, повноту і відповідність чинному законодавству і встановленим нормативам;
• 2) сповіщати власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;
• 3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту і виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати дані, що складають предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб;
• 4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;
• 5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і інших видів робіт, що мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок чи експертиз.

Статтею 24 Закону встановлені спеціальні вимоги, відповідно до яких забороняється проведення аудита.

• 1) аудиторам, що мають прямі родинні відносини з керівництвом суб'єкта, що перевіряється;
• 2) аудиторам, що мають особисті майнові інтереси в суб'єкта, що перевіряється;
• 3) аудиторам — членам керівництва, засновникам чи власникам суб'єкта, що перевіряється;
• 4) аудиторам — працівникам суб'єкта, що перевіряється;