Розділ і. Теоретичні основи обліку довгострокових зобов'язань

Поняття зобов’язань підприємства, їх класифікація та оцінка

Основним теоретичним фундаментом для обліку на аналізу розрахунків із дебіторами є національне П (С)БО 11 «Зобов'язання» .

Зобов’язання підприємства, що виникають у процесі його діяльності, можна класифікувати за різними критеріями. Одним з таких критеріїв може бути передбачуваний (планований) термін виконання (погашення) підприємством своїх зобов’язань. Саме за даним критерієм усі рахунки, що враховують зобов’язання підприємства в плані рахунків, розділені на два класи «Довгострокові зобов’язання» — 5 клас рахунків і «Поточні зобов’язання» — 6 клас рахунків. До довгострокових зобов’язань відносяться ті, котрі підприємство не планує виконати протягом дванадцяти місяців з дати балансу чи протягом терміну, рівного тривалості операційного циклу, якщо він більший за рік. Відповідно, усі зобов’язання, що підприємство планує виконати в більш короткий термін, відносяться до поточних. У процесі здійснення повсякденної бухгалтерської роботи з зобов’язаннями підприємства необхідно враховувати ту обставину, що зобов’язання підприємства, що випливають з його домовленостей з іншими юридичними і фізичними особами можуть змінюватися не тільки в сумарному вираженні чи якісному змісті, але і по термінах їхнього виконання. Отже, поточні зобов’язання можуть перетворитися в довгострокові і навпаки. Такі зміни необхідно оперативно відображати в бухгалтерському обліку, переводячи облік зобов’язань на відповідний клас рахунків.

Є ще одна ситуація, пов’язана зі зміною «класу» зобов’язань підприємства. Вона, як правило, трапляється при закінченні терміну, протягом якого підприємство повинне було виконати свої довгострокові зобов’язання. Якщо до закінчення такого терміну залишається менше 12 місяців з дати балансу, чи період часу, тривалістю менше операційного циклу, при операційному циклі більше року, то такі зобов’язання підприємства вже не можуть вважатися довгостроковими і вони переводяться в «клас» короткострокових.

Крім значного впливу зобов’язань підприємства на його звіт про фінансові результати, використання показників стану довгострокової та короткострокової заборгованості використовується і при розрахунку ліквідності підприємства, його фінансової незалежності та стійкості. Детальніше дані показники ми розрахуємо в наступних питаннях даної курсової роботи. Проте для того, щоб визначити роль довгострокових та короткострокових зобов’язань підприємства, необхідно визначити їх економічну сутність.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на: (рис. 1.1.).

довгострокові;

поточні;

забезпечення;

непередбачені зобов’язання;

доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов’язання;

відстрочені податкові зобов’язання;

інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов’язань;

реструктуризацію;

виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов’язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Непередбачене зобов’язання — це:

• 1) зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;
• 2) теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів — доходи, отримані впродовж поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов’язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Отже, отримані підприємством у поточному звітному періоді аванси є відстроченими доходами. Вони формують фінансовий результат майбутнього звітного періоду. Для визначення ж фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. Такі доходи на момент їх отримання є не заробленими, не відпрацьованими, оскільки зобов’язання поставити товари чи надати послуги не виконано повністю і не зазнано повною мірою відповідних витрат.

Отримані наперед платежі зумовлюють виникнення у підприємства реальної заборгованості, отже, і необхідності відображати її в бухгалтерському обліку у складі зобов’язань.