Упакування смакових товарів

Товарознавство пакувальних матеріалів і тари

Горілка і лікеро-горілчані вироби. На стійкість лікеро-горілчаних виробів суттєво впливає якість скла пляшок. Для його оцінки застосовують методи контролю хімічної корозії з метиленовим синім, водостійкості за результатами титрування водної витяжки 0,01 н розчином соляної кислоти.

При зберіганні горілки велике значення має матеріал споживичої тари, оскільки в цей період у продукті відбуваються процеси! окислення, вилужування окремих компонентів із води. При використанні скляних пляшок необхідне якісне скло, що можна оцінити за водостійкістю тари.

Важливою функцією пакування лікеро-горілчаних виробів є захист споживача від фальсифікованої продукції, тому частка вартості елементів пакування постійно зростає.

Для більшості фірмових видів горілок вищого класу і якості, важливим елементом можна вважати форму пляшок, її дизайн, особливості обробки і декорування скла з якого виготовлено тару, високоякісна поліграфія і своєрідна пробка. Ексклюзивна пляшка характеризує особливості горілки, наявність на дні пляшки прорізів свідчить про використання сучасного обладнання. Декорування надає пляшці особливий шарм, перетворюючи її в оригінальну і неповторну. Дизайнерське рішення у більшості випадків є гарантом захисту продукції від підробки.

Особливо важливим стає фірмовий стиль пляшок. При оцінці пляшок ураховують бездоганну прозорість, блиск, відображувальну і заломлювальну здатність, різноманіття кольорових відтінків. Крім того, дуже важливим для скляної упаковки вважають гігієнічність, відсутність взаємодії із продуктом, можливість герметичного закупорювання, високу технологічність. В оформленні пляшок для горілки набуло поширення травлення або сатинування всієї поверхні чи у вигляді малюнку. Завдяки цьому можна підбирати індивідуальність упаковки.

Найбільш ефективним методом захисту від підробок вважається декорування пляшок методом шовкотрафаретного друку з наступною термічною обробкою. Значна товщина нанесеної фарби забезпечує насиченість, яскравість кольорів, дозволяє закривати навіть нерівну жорстку поверхню. При цьому гарантується висока якість друку і довговічність виробів. Після нанесення малюнка вироби проходять термічне оброблення, чим досягається висока ступінь стійкості при механічній дії.

У розроблених фірмами дизайнах пляшок вдається отримати неординарні і неповторні ефекти, які дуже важко підробити і фальсифікувати. Зокрема, це стосується повноколірного декорування з використанням фарб, які містять дорогоцінні метали — золото і платину.

Важливе місце займає форма пляшок. За останні роки з’явилися пляшки у вигляді графіків, снарядів, крапель, рушниць, тварин та інших нестандартних форм.

Якість горілки повинна прямо пропорційно відображатися у якості упаковки, смак горілки має підкріплюватися відповідним дизайном етикетки, прозорість напою гармонійно поєднуватись із прозорістю і вишуканою формою пляшки.

Найбільш важливими елементами захисту горілчаних напоїв є: закупорювання пляшки високим ковпачком, подвійне лазерне маркування на ковпачку та на горловині пляшки, етикетці, контретикетці (рис. 14.5). Оригінальним за конструкцією є полімерний контроль-дозатор, який не виймається із вінчика без пошкодження та не дає можливості залити продукт у пляшку повторно. Надійним захистом вважається термоіндикаторне зображення на етикетці і голограмі.

Важливе місце займає контроль інформативності етикетки, її розміщення на пляшці. Етикетка, нанесена не у виробничих умовах, може бути на різній висоті, часом наклеєна з перекосом, який перевищує функціональну похибку етикетувальних машин. На зворотній стороні етикетки саморобним пристроєм наноситься клей не поперечними смужками, а іншим шляхом і на етикетці помітні сліди від пензля. При нанесенні клею за допомогою ролика спостерігається неперіодичність розташування смужок клею або їх непрямолінійність. Часом на клейовому шарі такої етикетки можуть залишатися відбитки пальців рук або інші сторонні сліди. Якщо на поверхні пляшки є сліди зсуву етикетки і повторний контур — відхилення від заводської технології, то це може свідчити про втручання людини в даний процес. Порушення цілісності етикетки також може підтверджувати про її переклеювання. Наявні залишки старого клею характеризують повторне використання тари. Часом можуть бути частки або ділянки стороннього паперу чи відшарування паперу. пляшка якість етикетка контроль Ознаками закупорювання пляшки саморобним пристроєм можуть бути: наявність кутового люфту пробки близько або більше оберту, на завальцьованій поверхні наявні брижі, завальцьовування зроблено з перекосом — один край явно нижчий за інший, юбку завальцьовано нерівномірно — один бік чи окремі ділянки не прилягають до горловини, на завальцьованій поверхні юбки є порушення лакофарбового покриття, різь накатано не повністю за довжиною і глибиною, на поверхні накатаної різі наявні пошкодження лакофарбового покриття, порушення цілісності матеріалу пробки.

Іноді дата закупорювання на бічній поверхні пробки може не збігатися з датою на етикетці чи контретикетці, що підтверджує закупорювання саморобним пристроєм.

Окрім того, етикетка на пляшці може бути наклеєна з перекосом, який перевищує функціональну похибку етикетувальних машин.

Допустиме відхилення розміщення етикетки нанесеної у виробничих умовах, не повинно мати кут між віссю пляшки і віссю етикетки більше 1,3 Такий кут відповідає зміщенню, а (рис. 14.6).

Під час зберігання алкогольних напоїв у пляшках із ПЕТ виявлено проникнення крізь їх стінки води й етанолу. Швидкість проникнення води значно вища, ніж етанолу, що призводить до підвищення концентрації спирту, особливо під час зберігання напоїв у пляшках малої місткості за підвищених температур. Наводяться дані, що протягом 12 місяців зберігання при із 23 °C у пляшках із ПЕТ місткістю 0,2 л концентрація етанолу підвищилась із 40 до 40,9 об. %.

Допустимі збільшення вмісту спирту (0,3 об. %) у пляшках із ПЕТ місткістю 0,5 л у 40%-й горілці досягнуто через 130 діб зберігання при температурі 33 °C, а в 1 л — протягом 170 діб.

Упакування виноградних вин. Скляна пляшка — традиційна тара для вина. Перші недосконалі скляні пляшки з’явилися у XIV ст. Вони були зроблені із тонкого та крихкого скла і погано підходили для зберігання вина. У XVII ст. стали використовувати вже товстостінні пляшки, виготовлені в Англії і Голландії.

Форма, розмір, колір пляшки несе в собі інформацію про вино. Циліндрична форма більшості пляшок обумовлена зручністю їх горизонтального зберігання в погребах. У такому стані пробка залишається вологою, тим самим захищає вино від контакту з повітрям.

Зараз у світі існує багато різновидів скляної тари для вин. За формою їх поділяють на сім основних типів:

• * бордоська — з крутими «плечиками», що призначена для утримання можливого осаду, є найрозповсюдженішою і використовується для зберігання вина;
• * бургундська — пляшка з покатими «плечиками» ;
• * рейнська — пляшка витягнутої форми;
• * провансальська — пляшка, яка нагадує амфору;
• * шампанська — товстостінна пляшка, здатна витримувати високий тиск;
• * боксбойтель — пляшка, що зовні нагадує приземкувату флягу;
• * буддель — пляшка у вигляді трикутника.

Стандартною винною вважається пляшка місткістю 0,7—0,75 л, хоч використовуються також пляшки місткістю 0,375, 0,5, 1,0 і 1,5 л. Для розливання деяких вин використовують напівгашнки, а також великі пляшки «магнум». Розмір пробки і об'єм повітря у великих пляшках приблизно такі самі, як і в малих. У цьому випадку менша частка вина знаходиться у контакті з повітрям. Вина, які слід витримувати, дозрівають повільніше і краще у великих пляшках.

Традиційно вина розливають у пляшки із безкольорового, але найкраще зберігати його у пляшках з темного скла.

Для вин з більш довготривалими термінами зберігання потрібна темна пляшка (ідеально — темно-коричнева). Темно-коричневе скло захищає вино від шкідливої дії під час довготривалого процесу дозрівання. Пляшку зі світлого скла можна використовувати лише для деяких видів білих вин.

Більша частина німецьких вин реалізується в літрових пляшках, частка яких у 2003 р. склала 57%. Німецькі Рислінги урожаю 2002 і 2003 pp. з доведенням їх походження і виробника коштують від 3 до 5,9 євро за пляшку об'ємом 1 л. Із загальної кількості 53% пляшок закупорюють з допомогою гвинтових пробок, 22% — полімерних, 15% — натуральних і 8% пробок складається із двох дисків.

Українські виробники використовують для фасування вина переважно зелену пляшку (до 80% усієї скляної тари), а темнокоричнева використовується у невеликій кількості.

Пробка і ковпачок виконують не лише захисну функцію, але й естетичну. Серед пробок для вин найбільше ціняться натуральні, оскільки вони щільно входять у горловину пляшки і довго зберігаються. Більше половини пробкового дуба росте в Португалії, а невеликі плантації є в Італії, Франції, Іспанії та Північній Африці. За останні роки помітний дефіцит натуральної пробки, тому для молодих вин рекомендують комбіновані пробки із пробкових крихт і шайби із цілої пробки. Ці пробки доцільно застосовувати для вин з терміном зберігання до 1 року.

Більш дешевою пробкою вважають пресовану, яку виробляють із гранульованих і спресованих залишків кори пробкового дуба. Разом з тим вона може стати причиною появи пробкового тону і затхлості.

Все частіше закупорюють пляшки синтетичними пробками. Кращими вважають американські силіконові пробки. Синтетичні пробки бажано використовувати для білих столових вин, щодо червоних, то є застереження щодо взаємодії матеріалу з фенольними, пектиновими та іншими сполуками вина.

Пробки-ковпачки, що закручуються, використовують для тари більшого об'єму.

Пробки-ковпачки, які надівають зверху, підвищують ізоляційні властивості, запобігають фальсифікації та захищають пробку від пробкової молі.

Для дорогих вин використовують ковпак із олов’яної фольги, яка пластична, здатна щільно, майже герметично, прилягати до горловини пляшки.

Більшу частину пляшок покривають ковпачками із ПВХ, ПЕТФ. За останній час усе більшого поширення набули ковпачки із металізованого ПВХ.

Вина, які закладають на тривале витримування, закупорюють довшими пробками і олов’яними ковпаками.

Проколоті ковпаки доцільно використовувати в сухих сховищах, де завдяки проколам випаровується волога. У вологих підвалах із-за проколів у ковпачку може утворюватися плісень, а пробкова міль пошкоджує пробку.

Столове вино у багатьох країнах (Італія, Іспанія, Франція, Аргентина) розливають у пакети Tetra Brik Aseptic. Пакувальний матеріал, який використовується для цих пакетів, являє собою 6-шаровий ламінат поліетилену, паперу і алюмінієвої фольги. Такий склад захищає вино від дії оточуючого повітря, світла, повністю зберігає його якість, включаючи нестійкі й леткі ароматичні речовини. Цей матеріал нейтральний і не впливає на якість вина. Підробити таку упаковку набагато складніше, ніж пляшку.

Упакування пива. Процеси, які відбуваються на ринку пива, не адекватні тим, які мають місце на ринку упаковки для пива, оскільки останній недостатньо сформований і насичений. Основну кількість пива розливають у скляні пляшки, частка яких досягає 50%, а ПЕТ — 35%, кеги — близько 13%, алюмінієві банки — у межах 2%. Така тенденція збережеться й надалі, лише частка ПЕТ-тари за рахунок склотари зросте до 45%.

Український ринок пива в ПЕТ-упаковці збільшився на 15%, тому темпи росту розливу пива в ПЕТ-тару перевищують показник самого ринку пива. Перевага надається однолітровим пляшкам, які займають 75% серед усіх пивних преформ, тоді як 2-літрові — 15% і 1,5-літрові — 10%. У 2005 р. з’явилася ПЕТпляшка місткістю 0,5 л, тоді як потреба в 1,5-літровій тарі буде стрімко знижуватись.

У літературі узагальнюються результати досліджень впливу різних пляшок із ПЕТ на збереження свіжості пива. Вважається, що найкращою альтернативою скляним є пляшки з внутрішнім плазмовим покриттям. Кращі бар'єрні властивості мають пляшки з ПЕТ, вкриті шаром скла завдовжки 50 мкм, і багатошарові із зовнішнім і внутрішнім покриттям з інших полімерів. Наприклад, бар'єрний шар поліамідного покриття зберігає чутливі до дії кисню білки, ароматизатори, поліненасичені жирні кислоти, вітаміни А, С і Е. При розливі багатьох рідин рекомендують короткочасне (2 с) нагрівання при 138 °C з наступним охолодженням, стерилізацією повітря і обробленням 3%-ним розчином перекису водню, з подальшим опроміненням УФ-лампами.

Розроблено систему заповнення в асептичних умовах пляшок із ПЕТ. Нежа система відрізняється легкістю регулювання, високою продуктивністю, що складає 60 тис. пляшок на годину, надійною роботою і швидким переключенням режимів. Нова лінія обладнана системою контролю забруднення довкілля, стерилізацією пляшок, перевіркою їх стану та іншими системами контролю.

Поліефірний концентрат Amosorb R, доданий у сировину, здатний поглинати кисень, який проникає у стінки ПЕТ-пляшки. Завдяки цьому строк зберігання продуктів, чутливих до дії кисню, може бути збільшено у 5—10 разів.

Для збільшення тривалості зберігання пива у пляшках до 6 місяців втрати С02 не можуть бути вищими 10—15% за 6 місяців, а концентрація кисню, який потрапляє у пиво за цей період, не повинна перевищувати 1 мг/л. Таким вимогам відповідають пляшки із ПЕТ, бар'єрні властивості яких досягнуті завдяки тонким покриттям із аморфного С або SiOx.

При порівняльній оцінці характеристик одного пива, фасованого в алюмінієві банки, скляні пляшки і пляшки із ПЕТ, зроблено висновки про краще збереження властивостей пива у скляних пляшках і алюмінієвій банці. Ці результати отримано після тримісячного зберігання пива і дослідження його за такими показниками: кислотність, кольоровість, колоїдна стійкість (помутніння, межа осадження сульфатом амонію, таніновий показник), окисно-відновні властивості пива, вміст повітря і діоксиду вуглецю в пиві, гіркість.