Володимир Веніамінович Фролькіс (1924-1999)

Володимир Веніамінович Фролькіс (1924;1999), уродженець Житомирщини, видатний фізіолог-геронтолог. Закінчив військово-медичну академію в Ленінграді (1945), на протязі 40 років керівник відділу біології старіння та лабораторії фізіології Інституту геронтології в Києві, створеного за його участю. Досліджував фізіологію старіння, експериментальну патологію серцево-судинної системи. Запропонував поняття гемодинамічного центру, що регулює кровообіг при різних станах організму, вивчив молекулярні і клітинні механізми вікової патології кровообігу. Виявив в процесі старіння зміну співвідношення нервового і гуморального контролю функціонального стану клітини. Висунув адаптаційно-регуляторну теорію вікового розвитку та геннорегуляторну теорію старіння, висунув уявлення про процеси антистаріння (вітаукт). Відкрив інвертори — новий клас внутрішньоклітинних регуляторів стану плазматичних мембран, розробляв експериментальні підходи до продовження життя. Почесний член низки зарубіжних товариств, відзначений міжнародними преміями.

Звичайно, назвати імена всіх лікарів, які зробили вагомий внесок у розвиток світової медицини, це завдання спеціальних монографій і наступних досліджень, предмет тривалих копітких пошуків. Окремого аналізу вимагають також матеріали про роботи на світовому рівні сучасних наших науковців, розробки за роки незалежності нашої держави.

Проте, як видно з наведеного короткого огляду, немало лікарів, які протягом століть народилися або працювали в Україні, в багатьох випадках спеціалізувалися і вдосконалювалися в європейських і американських лабораторіях і клініках, співпрацювали з найкращими європейськими вченими і зробили немало відкриттів та винаходів, що увійшли в скарбницю світової медицини. Деякі з цих відкриттів високо оцінено світовою лікарською громадськістю, а імена цих лікарів увійшли свого часу в історію медицини, проте асоціювалися з російською, австрійською, польською або радянською медициною, їх українське походження чи місце праці замовчувалося або не бралося до уваги.

Немало відкриттів і винаходів українських лікарів не було широко відомо в Європі із-за недостатніх наукових контактів, особливо під час «залізної завіси» за панування тоталітарного режиму. Як наслідок — досягнення лікарів України не завжди достатньо відображені в європейській та американській загально-медичній та медико-історичній літературі.

Як приклад можна назвати тлумачний словник Дорланда (12), який подає біля тисячі імен, але навіть в українській версії (13) не згадує пріоритети українських вчених. Інтернет-видання «Wikipedia» (14) в розділі «Українські лікарі» називає лише В. Філатова і С.Федорова.

Європейська орієнтація України, стрімкий розвиток наукових і інших контактів з європейськими країнами, впровадження болонської системи у вищій медичній освіті - все це сприяє дальшому підвищенню рівня медичної науки в Україні, поступовому збільшенню її ролі у світовій медицині.