Форми порушення свідомості

Свідомість — це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе. Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв’язку вражень, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб'єкт об'єкту. Свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні діяльності цілеполягання —у попередній побудові дій та передбаченні їхніх наслідків, у контролюванні поведінки і керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Отже, свідомість — не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

Ясність свідомості припускає правильність відображення дійсності не в окремих психічних сферах (у сприйнятті, мисленні і тощо), а узагальнено, в цілісному психічному акті. Ось чому такі психічні розлади, як галюцинації, марення, нав’язливості й ін, формально до патології предметної свідомості не відноситься, хоча в них містяться елементи порушеної свідомості.

Не тільки для психіатра, але і для лікаря загальної практики дуже важливо вміти виявляти порушення свідомості та правильно організовувати лікувальні заходи. Синдроми порушеної свідомості свідчать про важкі порушення психічної діяльності, яке може обумовлюватися не тільки власне психічною, а й соматичною патологією (інфекції, інтоксикації, пухлини головного мозку та ін.).

Клінічні прояви порушеної свідомості різноманітні, тим не менше, всі вони мають спільні постійні ознаки. Тільки їх спільне присутність робить діагноз порушеної свідомості обгрунтованим. Ці ознаки називають критеріями розладу свідомості (К. Ясперс, 1911).

• 1. Відчуженість від навколишнього. Характеризується утрудненням, фрагментарністю або повною неможливістю сприйняття навколишньої дійсності.
• 2. Дезориентація. Порушення орієнтування в часі, місці, ситуації, оточуючих особах, власної особистості.

Порушення мислення. Слабкість або неможливість суджень, недостатнє розуміння навколишнього, незв’язність мислення або присутність маячних ідей.

Амнезія. Повне або часткове випадання з пам’яті подій періоду розладу свідомості.

На відміну від втрати свідомості, розлади свідомості характеризуються різною мірою, розлади психіки з складнішою психопатологічною картиною. Зазвичай, це минущий розлад, частіше виникає як ускладнення соматичних хвороб, інфекції чи інтоксикації. Характерна невиразність сприйняття навколишнього, часто дезориентація у часі, місці й ситуації, порушення мислення з труднощами суджень і більше більш-менш виражена амнезія. Усі види розладів свідомості вимагають невідкладної терапії.

свідомість психічний розлад лікування.