Гуманістична спрямованість з педагогічної діяльності сучасного вчителя

Характеристика вчителя-гуманіста Для того, щоб бути затребуваним, привабливим і ефективним, вчитель має відповідати потребам практики, вимогам часу, тим перспективам, що окреслюються в процесі суспільної трансформації. Життя висуває перед учителем ряд вимог, які визначають основні напрями формування та розвитку особистісних характеристик сучасного вчителя. Серед них, зокрема, слід виділити:

• а) поглиблення і розширення наукового світогляду вчителя;
• б) підвищення загальної культури особистості вчителя — політичної, моральної, естетичної;
• в) постійне оновлення наукових знань, раціональної складової особистості вчителя;
• г) кристалізація вольових якостей вчителя;
• д) підвищення педагогічної майстерності;
• ж) поглиблення органічного зв’язку вчителя з життям, соціальною практикою; з) утвердження активної життєвої позиції вчителя.

У центрі процесу формування та розвитку особистості сучасного творчого вчителя має бути вдосконалення його світогляду, який є цементуючим чинником розумового, морального, естетичного розвитку особистості, надає поведінці цілеспрямованості, сприяє реалізації гуманістичних ідеалів.

В умовах тотального ідеологічного контролю світоглядне самовдосконалення вчителя мало умовний характер. На сучасному етапі практично кожен вчитель може рухатися шляхом самовдосконалення власного світогляду. Звичайно, ліпше за все це робити на основі освоєння світоглядного матеріалу з царини гуманітарних дисциплін, передусім із педагогіки, а також із природничих — біології, фізики, астрономії тощо. Адже науковий світогляд є системою наукових знань людини, її поглядів, переконань та ідеалів, в яких уособлюється її ставлення до розвитку природи, суспільства, її свідомість і які визначають її суспільно-політичну, морально-етичну позицію та поведінку в різних сферах життя. Тому в формуванні світогляду сучасного вчителя важливе значення має виконання умов, що допомагають перетворювати наукові знання на систему поглядів і переконань. Насамперед — це глибоке осмислення інформації. Чим глибше проникає думка вчителя в сутність наукових ідей, понять, законів, тим ширшими стають можливості для формування його поглядів і переконань. Зокрема, для перетворення знань на погляди і переконання належна увага має приділятися науковому доведенню, обґрунтуванню, з’ясуванню причинно-наслідкових зв’язків, умінню переконувати, використовуючи педагогічну техніку та новітні технології. В умовах модернізації сучасного суспільства одним із елементів соціальних перетворень в Україні має стати орієнтація на інформаційне суспільство як модель соціальної організації. Разом із тим процеси соціальної модернізації та національно-державного будівництва можуть здійснюватися тільки на основі радикальних змін культури суспільства, його ціннісних орієнтирів та мотивів діяльності. У найзагальнішому аспекті ці зміни стосовно формування і розвитку особистісних характеристик сучасного вчителя можна визначити як форму принципово нового типу його зв’язку з суспільством, культурою, в результаті чого формується нове соціокультурне середовище діяльності педагога. На перший план виходять процеси самодетермінації, самовизначення власних ціннісних орієнтирів на основі безпосередньої інтеріоризації культурних цінностей, які набувають характеру етичного виміру індивідуального та соціального буття. В курсовій розвивається концепція формування «вчителя-європейця» як творчої людини, яка, по-перше, відкрита для світу, з повагою ставиться до культури різних народів та спрямована на діалог із іншими культурами; по-друге — мобільна у своєму розвитку і праці, тобто здатна до змін, до сприйняття нового, до системного мислення, розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей у суспільному розвитку; по-третє - є професіоналом своєї справи, якому притаманні особистісна відповідальність за свій неперервний професійний розвиток, наукова обґрунтованість та творчий характер практичної діяльності, неперервна і системна освіта та професійна підготовка. Всебічний розвиток сучасного творчого вчителя передбачає формування загальнолюдських норм життєдіяльності, а також добра, краси, істини, свободи й совісті, поваги та любові. За цими показниками, тобто з позицій загальнолюдської моралі, в повсякденному житті оцінюється вихованість кожного суб'єкта, а вчителя — перш за все. Адже саме він має прищеплювати ці чесноти дітям, які обов’язково порівнюватимуть усе сказане ним із поведінкою самого педагога.

Враховуючи, що педагог повинен володіти високорозвиненою здатністю «володіти собою», тобто проявляти емоційну стійкість: витримку, самоволодіння, вміння тримати себе в руках, Н.В. Кухарєв, Г. В. Савельєв виділяють наступні форми підвищення професійної кваліфікації вчителів: проблемний теоретичний семінар (основна форма; в роботі приймає участь весь педагогічний колектив); психологічний семінар; теоретичні конференції з обговорень наукової літератури; функціонування внутрішкільних науково-методичних об'єднань; організація дослідницької роботи вчителів; організація і проведення підсумків творчих пізнавальних знахідок учнів; узагальнення досвіду педагогів-майстрів, розповсюдження і використання його в діяльності всього педагогічного колективу; пропаганда і впровадження накопиченого досвіду.

Перераховані форми удосконалення професіоналізму вимагають від вчителів науково обгрунтованого підходу до організації процесу навчання і виховання школярів, до аналізу і прогнозування своєї роботи. Основною особливістю підвищення професіоналізму вчителів є тісний зв’язок з наукою, яка допомагає досліджувати їм (вчителям) педагогічний процес.

В результаті аналізу накопичених в науці підходів до особистості сучасного вчителя, найбільш доцільного, на наш погляд, є слідуюча система якостей:

Професійні вимоги до особистості творчого вчителя:

Особистісно-етичні: почуття громадянської відповідальності, гуманізм, щиросердя, уважність, доброзичливість, свідоме ставлення до праці і дисциплінованість, вимогливість принциповість, скромність, товариськість, об'єктивність, самокритичність, висока моральна культура, артистизм, загальна ерудиція, терпеливість і наполегливість.

Індивідуально-психологічні: широта і глибина пізнавальних інтересів, ясність і критичність розуму, винахідливо емоційна чуйність і стійкість, довгочасна пам’ять, розвинутість спостережливості волі, уявлення, великий обсяг і переключеність уваги, культура темпераменту, об'єктивна самооцінка.

Педагогічні: високий рівень професійно-педагогічної підготовки, інтерес до педагогічної діяльності, любов до справи і дітей, педагогічний такт, педагогічне мислення, професійно педагогічна працездатність, прагнення до науково-педагогічної творчості, культура і виразність мови, почуття гумору.

Високий рівень професійно-педагогічної підготовки забезпечується оволодінням наступними групами знань, умінь та навичок:

Знання вчителя:

• — теорія відповідного предмету (математики, української мови і літератури, хімії, географії і т.д.); основи суміжних предметів, філософські, економічні, соціально-політичні, правові знання, світова і вітчизняна культура, іноземна мова.
• — вікові особливості розвитку організму школяра, закономірності психологічного розвитку дітей, підлітків і старших школярів; психологія виховання і навчання; психологія вчителя; психологія керівництва учнівським колективом.
• — сутність педагогічного процесу; теорія і методика виховання і навчання школярів; історія педагогіки; методика викладання предмету; школознавство; наукова організація праці вчителя.

Уміння вчителя:

Пізнавальні:

• 1. Сприймати і розуміти психічний стан дитини в даний момент.
• 2. Здійснювати контроль за своїм психічним станом.
• 3. Орієнтуватися у змісті навчання і виховання.
• 4. Розширювати свої знання і вміння, аналізувати педагогічний досвід.

Конструктивні:

• 1. Проектувати цілі і завдання педагогічного процесу.
• 2. Відбирати оптимальний зміст, визначати найбільш ефективні засоби, форми і методи навчально-виховної роботи, планувати цю роботу.

Комунікативні:

• 1. Встановлювати педагогічно доцільні взаємовідносини з учнями, батьками, вчителями.
• 2. Стимулювати діяльність учнів.

Інформаційні:

• 1. Володіти словом, мовою, мімікою, жестами.
• 2. Передавати знання, думки, почуття, розвивати мислення учнів.
• 3. Застосовувати інформаційні технології.

Організаторські:

• 1. Захоплюватися конкретною справою.
• 2. Розподіляти і планувати роботу, здійснювати контроль, стимулювати ставлення до справи.
• 3. Об'єктивно оцінювати результати праці, намічати перспективи.