Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Проблема підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв’язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв’язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Департамент державного земельного кадастру оприлюднює дані щодо земельного фонду України станом на 1 січня 2010 року згідно з розподілом по основних видах земельних угідь і економічної діяльності та подає динаміку змін земельного фонду України за період з 01.01.2006 по 01.01.2010 на діаграмах.

Таблиця 1. «Земельний фонд України за станом на 01.01.2010».

За чотири роки починаючи, з 1 січня 2006;го, структура земельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 128,9 тис. гектарів (лише за 2009 рік — на 31,1 тис. га); позитивну динаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом зазначеного періоду збільшилася на 88,2 тис. га; забудованих земель стало на 31,6 тис. га більше; відкритих заболочених — на 13,4 тис. га; і, не зважаючи на негативні тенденції, зокрема такі як намивні піски і висихання річок, територія суші зменшилася на 6,6 тис. га, а води відповідно збільшилася на таку ж площу.

На діаграмах відображено динаміку змін структури земельного фонду України з 2006 по 2010 роки по основних видах угідь та економічної діяльності.

	;	Сільськогосподарські землі;
	;	Ліси та інші лісовкриті площі;
	;	Забудовані землі;
	;	Відкриті заболочені землі;
	;	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
	;	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
	;	Води (території, що покриті поверхневими водами).

(джерело: Державний комітет України із земельних ресурсів) Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових — досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак Україна зацікавлена не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою виділяють такі види економічної ефективності: народногосподарську; сільськогосподарського виробництва; комплексних галузей сільського господарства (рослинництва і тваринництва); окремих галузей і культур (зернового господарства, буряківництва, картоплярства, скотарства, свинарства та ін.); виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, картоплі, молока, м’яса, яєць тощо); сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів; виконання окремих процесів, здійснення заходів і напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва (капітальних вкладень, інтенсифікації, розміщення, спеціалізації і концентрації, застосування добрив, кормів, агротехнічних та зооветеринарних заходів тощо).

У сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, економічну ефективність слід розглядати в органічному зв’язку з досягненням соціальних результатів. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а й з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо). При цьому велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі, що особливо важливо в зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу.

У даній курсовій роботі мені хотілося б дослідити економічну ефективність виробництво зерна.

Фінансово-економічний стан галузі протягом останніх років дещо покращився, однак середньогалузева динаміка економічних результатів не в змозі гарантувати необхідний обсяг інвестицій (як власних, так і за рахунок залучення коштів), без чого неможливо сформувати передумови для прискореного розвитку сільського господарства.

Слід зазначити, що загальна рентабельність сільськогосподарського виробництва починаючи з 2000 року мала позитиву величину, що перевищувала 5% (крім 2002 і 2003 років з показниками, відповідно, -1,9% та -0,03%). Цей результат, в основному, був досягнутий за рахунок порівняно високої рентабельності у рослинництві (в середньому 20−30%), в той же час рентабельність тваринництва була негативною аж до 2008р. включно.

В 2008 році експерти УАК очікували зростання фінансових результатів від реалізації продукції рослинництва, передусім, за рахунок доходів від реалізації зерна.

Слід зауважити, що ціни реалізації зернових культур (в першу чергу, продовольчої пшениці) станом на жовтень-листопад є нижчими від потенційно можливих через запровадження ліцензування і квотування експорту зерна.

Таким чином, державна політика спрямована на «відсікання» високих світових цін від українського ринку з метою утримання цін на хліб і тваринницьку продукцію в контексті соціального захисту населення.

Існує ймовірність продовження такої політики в середньостроковій перспективі, що обмежує потенціал цінового зростання і доходності вирощування зернових культур.

На ринку олійних культур простежуються закономірності, що почали формуватись у попередні роки — ціни реалізації сої і ріпаку є вищими від ціни реалізації соняшнику через відсутність експортного мита.

Особливо слід зазначити високі ціни реалізації насіння ріпаку, пов’язані із високими обсягами переробки ріпаку в ЄС для потреб біодизельної промисловості. Враховуючи наявність жорстких критеріїв щодо вмісту біопаливної складової в ЄС (5,75% від загального використання палива у 2010 році), що потребуватиме збільшення надходжень відповідної сировини, ми прогнозуємо збереження високих цін на насіння ріпаку у перспективі на 3−5 років.

Ціни реалізації цукрового буряку протягом останніх років, що пояснюється високою зацікавленістю цукрової промисловості в залученні сировини для збільшення обсягів виробництва цукру в умовах високих цін.

У зв’язку із цим, а також враховуючи тенденцію до збільшення забезпеченості цукрових заводів сировиною власного виробництва, експерти УАК прогнозують зменшення можливості щодо реалізації цукрових буряків, а також високу ймовірність погіршення кон’юнктури цін. Україна в 2009 році зібрала 46 млн. тонн зернових і зернобобових культур (у вазі після доопрацювання), що на 13,7% менше, ніж в 2008 році, що зумовлено зниженням врожайності зернових культур (на 4,9 ц з га, або на 14,2%). За інформацією Комітету, зокрема, торішній урожай продовольчого зерна склав 22,3 млн тонн, фуражного — 23,7 млн тонн.