Стан здоров"я дітей молодшого шкільного віку києва та значення медико-біологічних факторів у його формуванні

Реферат на тему:

Стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку києва та значення медико-біологічних факторів у його формуванні.

Несприятливі демографічні процеси у нашому суспільстві супроводжуються значним погіршенням стану здоров" я дітей та підлітків.

За даними офіційної статистики, захворюваність дітей різних вікових груп за останні 10 років зросла [8, 11]. Дані спеціальних поглиблених досліджень свідчать про те, що із здоров" ям дітей, особливо шкільного віку, склалася несприятлива ситуація.

Треба підкреслити такі особливості негативних змін здоров" я школярів у сучасних умовах, як і стрімке зростання кількості хронічних соціально значущих хворобзниження показників фізичного розвитку (децелерація, грацелерація, трофологічна недостатність) — зростання межових відхилень та пограничних станівзбільшення порушень у репродуктивній системізбільшення кількості дітей, які можуть бути віднесені до груп високого медико-соціального ризику.

В основі погіршення здоров" я — цілий комплекс соціально-економічних причин, серед яких не останню роль відіграє недосконалість існуючої системи медичного обстеження дітей та підлітків: погіршення якості харчування, забруднення навколишнього середовища («техногенні перевантаження») — збільшення стресових ситуацій у житті школярів та інше [6]. Виходячи з того, що одним із найбільш чутливих та найоб" єктивніших показників стану здоров" я дитячої популяції є фізичний розвиток, а процеси.

зростання та розвитку дитини тісно пов" язані з багатьма чинниками довкілля та індивідуальними особливостями, нами було проведено дослідження впливу соціально-економічних факторів на стан фізичного розвитку, соматотип та стан здоров" я дітей молодшого шкільного віку м. Києва.

Вибір саме цієї вікової категорії базується на тому, що початковий період навчання в школі, коли соціальні зміни в житті дитини збігаються з фізіологічними змінами, висуває підвищені вимоги до адаптаційних механізмів, які найчастіше не витримують перевантаження, що в свою чергу призводить до патології. Під наглядом перебувала 451 дитина 6−9 років, учні початкових класів середніх шкіл м. Києва.

Стан фізичного розвитку оцінювали шляхом зіставлення антропометричних показників (зріст, маса, окіл грудної клітки) порівняно з нормативними [4]. Для порівняння антропометричних параметрів використовували антропометричні таблиці стандартів з урахуванням віку і статі. Також визначали біологічну зрілість дітей [10] та соматотип [3, 7], як маркер фенотипової різноманітності дитячого населення. Ці показники диференціювали залежно від віку та статі обстежуваного контингенту.

Соціально-біологічні чинники вивчали методом сімейного анкетування [2, 5] за допомогою спеціально розробленого опитувальника, з наступним варіаційнодисперсійним аналізом отриманих даних [2].

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров" я 39 Як засвідчили проведені дослідження, рівень процесу росту та розвитку в дитячому віці тісно пов" язаний та залежить від безлічі факторів навколишнього середовища, які здатні змінити або затримати потенційну здатність організму до росту та диференціювання як на індивідуальному, так і популяційному рівні. Аналізуючи зміни у фізичному розвитку дітей [9], видно, що як у дівчаток, так і у хлопчиків з 1970 по 1990 рр. спостерігалась виражена тенденція до зменшення довжини тіла, а з 1990 до 1999 р., навпаки, — тенденція до збільшення довжини тіла, а за період з 1999 до 2002 року спостерігається стійка тенденція до зменшення показників зросту і маси. Майже всі обстежені діти мають середній та вище середнього рівень фізичного розвитку за зростом, і лише 20% дітей (2,4% хлопчиків і 17,6% дівчаток) мають цей рівень нижче середнього, а діти з низьким рівнем фізичного розвитку становили лише 4,5%. Одночасно з віком, чітко простежується тенденція до збільшення частки дітей з дефіцитом маси тіла як у хлопчиків, так і у дівчаток. У віковому аспекті відбуваються також коливання фізичного розвитку за зростом у дітей обох статей.

Встановлено, що чим молодшими є діти, тим більша частка серед них має фізичний розвиток за зростом вище середнього та високий. Проте у віці 8 років відмічається досить різке падіння цього показника, а в 9 років знову з" являється тенденція до його підвищення. На нашу думку, це пов" язано з підвищенням навантажень з початком систематичного навчання у школі та подальшою адаптацією до нього.

Слід також відмітити, якщо за масою в 7 років частка дітей з середнім фізичним розвитком за статтю майже однакова (43−44%), то за зростом в цьому віці переважають дівчата, 74,2 та 25,8% відповідно, хоча у кожній віковій групі дівчатка нижчі за хлопчиків на 1−3 см. На підставі оцінки тілесних показників здійснюється соматотипування, що входять до складу трьох рівнів варіювання морфологічних ознак.

Формування цих ознак включає в себе співвідношення основних тканин (кісткова, м" язова, жирова), що визначає склад тіла. Аналіз результатів визначення соматотипу засвідчує, що у всіх дітей, незалежно від віку і статі, спостерігалась переважна представленість мезосомального соматотипу. А належність до мікросомального та макросомального залежала від віковостатевих характеристик.

Так, у дівчат 7 років макросомний і мікросомний соматотип зустрічається порівняно в однаковому відсотку — 21,1 і 26,3%, відповідно названих груп. Але поступово з віком картина змінюється: частота макросомального соматотипу у дівчаток 9 років зростає і становить 32,1%, тоді як мікросомальний — у 7,1% випадків.

У хлопців у 7−9-літньому віці наявність макросомального соматотипу незалежно від віку переважає відносно мікросомального: в 7 років — 25,0 і 12,5%- у 8 років — 27,6 і 13,8% та в 9 років — 28,5 і 16,7% відповідно. За отриманими результатами виявлено, що найбільший відсоток гармонійності фізичного розвитку у дівчаток — 68,4% мав місце у 8 років, а у хлопчиків 7−9 років домінування гармонійного розвитку зустрічається майже в однаковому відсотку.

Водночас порівняно з даними за останні 10 років показники гармонійності фізичного розвитку мають стійку тенденцію до зниження як у дівчаток, так і у хлопчиків. Така тенденція свідчить не тільки про негативні впливи зовнішніх патологічних 40 чинників, а й про зниження адаптаційних можливостей дитячого організму в популяції в цілому. Щодо статевих розбіжностей, то, за нашими даними, пропорційність фізичного розвитку виражена більше у хлопчиків, ніж у дівчаток (21,4 та 17,1% відповідно).

Для дитячого віку найбільш показовим у цьому плані є стан кісткової системи, а саме — зубна зрілість, яка визначається кількістю молочних та постійних зубів і часом їх появи.

Аналізуючи отримані результати про особливості фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, видно, що затримка фізичного стану за зростом та уповільнений рівень біологічної зрілості у дітей 7−9 років зростає за віком практично в тих самих відсотках.

Водночас відповідність біологічного віку з календарним в цьому віці становить в середньому 67,8%. Таким чином, майже третина дітей молодшого шкільного віку за біологічним розвитком не відповідає метричним даним, тобто фізіологічні системи їхнього організму можуть мати недостатній резерв адаптаційних можливостей до навантажень та вимог, які висуває життя в суспільстві.

Саме тому молодший шкільний вік, на нашу думку, слід розглядати як один із найважливіших періодів у житті дитини, коли можливість формування донозологічних станів є найбільш вірогідним, а межа між нормою і патологією, здоров" ям і хворобою, стає зовсім тонкою. Відомо, що темпи росту та розвитку детерміновані генетично, але їх перебіг відбувається у конкретних умовах, які з погляду рівня стресогенного впливу можуть бути оптимальними, позитивними або негативними.

Таким чином, формування фенотипу і подальший розвиток дитини відбувається під суттєвим впливом зовнішніх чинників, як медико-біологічних, так і соціально-гігієнічних. Складність вивчення цього питання полягає в тому, що динамічна дія кожного з зазначених вище факторів на параметри фізичного розвитку дитини не є ізольованою та незалежною, а становить собою складну мультипараметричну систему, опис якої потребує складного математичного апарату.

Вплив різних соціально-гігієнічних факторів на фізичний Стан здоров" я дітей молодшого шкільного віку м. києва та значення медико-біологічних факторів … Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров" я 41 розвиток дітей вивчався на показникові довжини тіла. Це пов" язано з тим, що серед інших антропометричних показників, довжина тіла є аргументом, від якого залежать маса тіла та окіл грудної клітин дитини. Це добре відомо із методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії.

Довжина тіла здавна вважається провідною ознакою фізичного розвитку і необхідною основою для правильної його оцінки [12]. При вивченні визначалось, який середній зріст мають діти: що проживають а) у сприятливих і б) у несприятливих умовах. Достовірність різниці між показниками довжини тіла серед цих груп дітей визначалась методом дисперсійного аналізу шляхом визначення критерію F (Фішера). Застосовувався метод однофакторного дисперсійного аналізу нерівномірного комплексу.

Були визначені фактори, які мають достовірний або близько до достовірного вплив на фізичний розвиток дітей: тип та благоустрій житлакількість членів сім" ї на одну кімнатутемпературний режим житлавологість житланаявність шуму у житлісоціальний стан матерінервово-емоційне напруження на роботі матеріпологи даної дитини за строкамиперіод новонародженості у перші 28 днівхарактер харчуваннярежим харчування дитини.

З вірогідністю, більшою за 98%, можна стверджувати, що діти, які проживають в окремій квартирі або будинку, на 3,5 см вищі за дітей, які проживають в гуртожитках або комунальних квартирах, а діти з вологих та перенаселених помешкань на 4−5 см нижчі, ніж їхні однолітки з комфортних умов. Тенденції до зниження зросту у дітей у молодшого шкільного віку виявляються, якщо житло немає комунальних зручностей і якщо воно шумливе.

Водночас матеріальні умови сім" ї на довжину тіла у дітей суттєво не впливають, що збігається з даними інших дослідників [1]. Загальний вплив несприятливих умов життя дітей зменшує довжину тіла в середньому на 2,8 см. Для ілюстрації цієї закономірності наводимо рисунок 2. Більшість факторів, які нами вивчалися, пов" язана з батьками, тобто дія цих факторів на дитину опосередкована, а не пряма.

Причому більш-менш суттєво на фізичний розвиток дитини впливають лише деякі фактори, пов" язані з особливостями життя та праці матері. Зокрема, це ускладнення перебігу вагітності та пологів, соціальний стан матері та ін. Математична обробка отриманих даних дала нам змогу визначити середній зважений показник здоров" я за всіма факторами, як сприятливими, так і несприятливими, за статистичної достовірності р<0,01.

Але найбільший інтерес, на нашу думку, становить визначення імовірного рівня здоров" я. Тобто отримані результати необхідно розуміти так, що якби всьому контингенту обстежених дітей були доступні сприятливі умови життя за дванадцятьма факторами, релевантними для аналізу, то зріст дітей збільшився б на 3 см (2%), а при несприятливих — зменшився б на 8 см (5,4%). Корекція цих факторів ризику має бути першорядним завданням профілактичної роботи.

Значна кількість визначених факторів належить до керованих, вплив яких може коригуватися при проведенні спеціальних заходів. Динамічна зміна їх кількості та питомої ваги залежно від різноманітних впливів піддається моделюванню, що зумовлює необхідність комп" ютерного моніторингу всіх процесів, які стосуються здоров" я дитини. Розробка математичних моделей прогнозування стану здоров" я дітей молодшого шкільного віку залежно від особливостей взаємодії факторів ризику та 42 фізичного розвитку дасть змогу запобігати виникненню патологій ще на донозологічному етапі.

Довжина тіла у дітей залежно від умов життя Збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров" я школярів неможливі без своєчасної розробки та обгрунтування комплексних профілактичних, психогігієнічних, психологічних та лікувально-профілактичних заходів.

Отримані нами результати свідчать про необхідність проведення протягом року додаткових профілактичних і оздоровчих заходів у школі з боку не тільки лікарів, а й педагогів і психологів, а також батьків з метою пошуку нових шляхів співпраці для поліпшення соматичного та фізичного здоров" я дітей.

На підставі отриманих даних розроблено програму оздоровчих заходів для учнів початкових класів залежно від стану їх здоров" я та наявності ознак шкільної дезадаптації у них, яка проводиться протягом всього року.

На період навчального року програма включає такі заходи: а) роботу по підвищенню валеологічної освіти батьківб) проведення регулярних заходів щодо збалансованого розумового та фізичного навантаження, які зменшують статичне перевантаження, підвищують силу, реакцію, витривалість, розумову працездатність, формують та коригують поставу, запобігають розладам зору тощов) застосування преформованих фізичних факторів та методів психологічної корекції та реабілітації тощо.

Враховуючи результати проведених досліджень щодо стану фізичного здоров" я та психологічної адаптації наприкінці року доцільно проводити на базі загальноосвітніх шкіл реабілітаційно-оздоровчі заходи на період літніх канікул, які передбачають: а) дотримання правильного розпорядку дня з обов" язковим 1−1,5 часовим денним сномб) збалансоване триразове харчування в умовах школи з додатковим призначенням полівітамінів та мікроелементівв) проведення спеціального комплексу рухових режимівг.

) застосування методів психологічної корекції та реабілітації та проведення курсів фітота аромотерапії. Впровадження розробленої програми заходів сприятиме підвищенню фізичної та розумової працездатності школярів початкових класів, адаптації їх до навчання, поліпшенню успішності та поведінки.

Стан здоров" я дітей молодшого шкільного віку м. києва та значення медико-біологічних факторів … зріст, см Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров" я ЛІТЕРАТУРА.

1. Веселов И. П. Социально-гигиенические и организационные проблемы охраны здоровья детей // Педиатрия.- 1987. № 7. С. 81−86. 2. Герасимов І. Г., Приходько О. М., Єптин Б. В. Спосіб підготовки результатів медико-біологічних досліджень до статистичної обробки // Фізіол. журнал.- 1998. Т.44, № 5−6. С. 113−117.

3. Дорохов Р. М., Петрухін В. Г., Барашкін М. В. Соматотипування дітей і підлітків для занять фізичною культурою і спортом.- Слов" янськ, 1992. 47 с. 4. Доскин В., Келлер Х., Мураенко Н., Тонкова-Ямпольская Р. Морфофункциональные константы детского организма: Справочник.- М.: Медицина, 1997. 288 с. 5. Квашніна Л. В. Нові підходи до оцінки стану здоров" я і діагностики ранніх його порушень у дітей шкільного віку:

Автореф. дис.. д-ра мед.наук.- К., 2000. 36 с. 6. Мощич П. С. Стан здоров" я дитячого населення в Україні та шляхи його покращання // Проблеми медицини.- 1998. № 1(1).- С. 24−25. 7. Никитюк Б. А., Козлов А. И. Новая техника соматотипирования // Вопросы спортивной и медицинской антропологии.- М., 1990. Вып.3. С. 121−141. 8. Осадчук З. В. Стан здоров" я дітей, які проживають у різних за екологічною характеристикою регіонах України // Перинатологія та педіатрія.- 2000. № 2. С. 25−27.

9. Оснач А. В. Физическое развитие детей сельской и городской местностей некоторых регионов Украины: Автореф. дис.. канд. мед. наук.- К., 1992. 20 с. 10. Павловский О. М. Биологический возраст человека.- М., МГУ, 1987. 280 с. 11. Слабкий Г. О., Теряєва О. Г. Виховання здорової людини як засіб первинної профілактики захворювань // Медичні перспективи.- 2001. Т. VІ, № 1. С. 118−120.

12. Ямпольская Ю. А. Популяционный мониторинг физического развития детского населения // Гигиена и санитария.- 1996. № 1. С. 24−26.