Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі
В Україні вже є навчально-методична література з міжнародного економічного права і міжнародного приватного права. На жаль, поки що відсутній підручник або посібник з міжнародного торговельного права, але певну інформацію можна знайти у підручниках з міжнародного приватного права (зокрема, з тем «Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів», «Міжнародні розрахунки», «Цивільно-процесуальні права… Читати ще >
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі.
Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі вона відбувається у межах досить чітко визначеного правового поля.
Протягом періоду після Другої світової війни правова база міжнародної торгівлі була створена значною мірою завдяки тривалим переговорам у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відбулося вісім раундів переговорів ГАТТ, наведемо місто, країну і рік їх проведення:
• Женева (Швейцарія), 1947 p.;
• Аннесі (Франція), 1949 p.;
• Торкі (Великобританія), 1950 p.;
• Женева (Швейцарія), 1956 p.;
• Женева (Швейцарія), 1960;1961 pp.;
• Женева (Швейцарія), 1964;1967 pp.;
• Токіо (Японія) (реально відбувався в Женеві), 1973;1979 pp.;
• Пунта-дель-Есте (Уругвай) — Женева (Швейцарія) — Маракеш (Марокко), 1986;1994 pp.
У літературі можна зустріти і дещо іншу інформацію. Зокрема, у словнику «Международная торговля. Терминологический словарь» (1997 р., с. 140−141) третій раунд ГАТТ називають Токійським, строк його проведення — 1950;1951 pp.- початком четвертого раунду вказують 1955 р.- п’ятий раунд (1960;1962 pp.) іменують Діллонським (на честь державного секретаря США) — шостий — раундом Кеннеді (на честь президента США) тощо.
Міжнародну торгівлю можна розглядати як у контексті міжнародного публічного права, так і у рамках міжнародного приватного права. З огляду на це варто нагадати, що суб'єктами міжнародного публічного права є держави, міждержавні організації, нації, що борються за своє визволення, та державоподібні утворення. Вони можуть вступати у двоабо багатосторонні відносини з різних аспектів міжнародної торгівлі. Відносини міжнародного публічного права — це відносини політичні, відносини суверенів.
Основними суб'єктами міжнародного приватного права є фізичні та юридичні особи різної державної належності. Це право регулює цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом. Щоправда, трапляються випадки, коли і держава вступає у цивільно-правові відносини з фізичними та/або юридичними особами інших держав.
Міжнародне економічне право є підгалуззю міжнародного публічного права. Оскільки міжнародна торгівля є поняттям вужчим, ніж міжнародні економічні відносини, то й міжнародне торговельне право, з точки зору міжнародного публічного права, охоплює вужче коло правовідносин, ніж міжнародне економічне право.
Отже, якщо уявити собі стандартний підручник з міжнародного публічного права (нині віддають перевагу його скороченій назві - «міжнародне право»), то міжнародне економічне право буде у ньому розділом, а міжнародне торговельне право — параграфом у цьому розділі.
Часто суб'єкти міжнародного економічного права укладають між собою угоди із зовнішньоекономічних (зокрема, зовнішньоторговельних) аспектів, щоб обумовленим в угодах механізмом могли користуватися фізичні та юридичні особи, на які поширюється юрисдикція відповідних держав.
До таких міжнародно-правових актів, зокрема, належать:
• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, укладена у Нью-Йорку 14 червня 1974 p.;
• Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладена у Відні у 1980 p.;
• Конвенція про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, укладена у Гаазі у 1985 р.
Існують численні акти у сфері міжнародних перевезень, розрахунків, арбітражного вирішення спорів тощо.
У підручниках з міжнародного приватного права вміщено розділ, який може мати одну з назв — «Зовнішньоекономічна діяльність», «Договір зовнішньоекономічної діяльності» тощо. Отже, міжнародне торговельне (комерційне) право можна вважати і підгалуззю міжнародного приватного права. Тобто, щоб визначити, в яких випадках міжнародне торговельне право слід асоціювати з міжнародним публічним правом, а в яких — з міжнародним приватним правом, необхідно встановити, які саме суб'єкти беруть участь у відповідних правовідносинах.
Вітчизняні студенти, зокрема економічних спеціальностей, вивчають правове забезпечення міжнародної торгівлі у межах дисципліни «Господарське право». Навколо проблеми відокремлення господарського (комерційного) права від цивільного права серед фахівців усе ще триває дискусія, але слід констатувати, що зазначене відокремлення стало реальним фактом.
В «Oxford Paperback Encyclopedia «(1998 р., с. 337) так пояснюється комерційне право: «Комерційне право в системах загального права (common law systems) є законодавством про бізнес, що включає торговельне право (mercantile law), корпораційне право (company law), конкурентне право (competition law), неплатоспроможність (insolvency), інтелектуальну власність (intellectual property) і патенти (patents). Комерційне право не є окремою галуззю права (separate branch of law) у системах загального права, але у системах цивільного права (civil law systems) воно часто є відмінною галуззю права (distinct body of law), кодифікованою у комерційному кодексі, який містить дефініції та застосовується до спеціальних угод (specified transactions)» .
Зокрема, створений у 2002 р. для студентів МАУП автором цих рядків навчальний курс дисципліни «Міжнародне торговельне право» охоплює такі теми:
• поняття міжнародного торговельного права та його джерела;
• суб'єкти міжнародного торговельного права;
• об'єкти міжнародного торговельного обороту;
• загальна характеристика міжнародних торговельних угод;
• міжнародна купівля та продаж товарів;
• міжнародне торговельне посередництво і представництво;
• міжнародні розрахунки;
• банківська гарантія у міжнародній торгівлі;
• міжнародний факторинг;
• міжнародний фінансовий лізинг;
• підряд у міжнародному торговельному обороті;
• міжнародне перевезення товарів і міжнародна експедиція;
• міжнародна передача технологій;
• міжнародна франшиза;
• міжнародні інвестиції;
• міжнародний комерційний арбітраж.
Отже, наведений вище перелік тем дасть читачеві належне уявлення про коло правовідносин, які охоплює міжнародне торговельне право у контексті міжнародного приватного права.
Без правового регулювання міжнародна торгівля не існувала б як така. Міжнародне торговельне право у його публічно-правовому аспекті постійно вдосконалюється, а сфера його застосування розширюється.
В Україні вже є навчально-методична література з міжнародного економічного права і міжнародного приватного права. На жаль, поки що відсутній підручник або посібник з міжнародного торговельного права, але певну інформацію можна знайти у підручниках з міжнародного приватного права (зокрема, з тем «Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів», «Міжнародні розрахунки», «Цивільно-процесуальні права іноземців», «Міжнародний комерційний арбітраж» тощо).
Далі зупинимося на матеріалі, що залишався невідомим або мало відомим вітчизняному читачеві. Мова піде про міжнародні угоди, укладені у рамках Світової організації торгівлі. За наведеною вище класифікацією ці угоди належать до міжнародного економічного права, яке є підгалуззю міжнародного публічного права.
Список використаної та рекомендованої літератури.
1.Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.
2.Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.
3.Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.
4.Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. — - К.: Основи, 2000.
5.Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.
6.Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.
7.Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.
8.Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.
9.Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.
10.Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. — - К.: МАУП, 2002.
11.Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.
12.Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.
13.Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.
14.История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. — М.: ИНФРА-М, 1998.
15.Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.