Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Аналітична геометрія на площині та ін. (різне)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Якщо f (x, y) то геометрично інтеграл (1) являє собою об'єм прямого циліндроїда, побудованого на основі S і обмеженого зверху поверхнею z=f (x, y). Де r{x, y, z} — текучий радіус-вектор прямоїr0{x0,y0,z0} — радіус-вектор фіксованої точки прямої, s{m, n, p} напрямний вектор прямої і t — параметр (—t<+/p>. Загальний вигляд розвзків однорідного рівняння у+ру=0 (p i q — сталі) в залежності від… Читати ще >

Аналітична геометрія на площині та ін. (різне) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Умова перпендикулярності прямих: к/= - 1 k .

8. Рівняння прямої, що проходить через дану точку (х1,у1):

у-у1=к (х-х1).

9. Рівняння прямої, що проходить через дві точки (х1,у1) і (х2,у2):

x - x 1 x 2 - x 1 = y - y 1 y 2 - y 1 .

10. Рівняння прямої, що відтинає відрізки, а і в на осях координат:

x a + y b = 1 .

11. Загальне рівняння прямої:

Ах+Ву+С=0, (А2+В2.

12. Відстань від точки (х1,у1) до прямої Ах+Ву+С=0:

math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >|Ax1+By1+C|A2+B2.

13. Рівняння кола з центром (х0,у0) і радіусом R:

(х-х0)2+(у-у0)2=R2

14. Канонічне рівняння еліпса з півосями, а і в:

x 2 a 2 + y 2 b 2 = 1 (1).

Фокуси еліпса F (c-0) i F/(-c-0), де с2=а2-в2

15. Фокальні радіуси точки (х, у) еліпса (1):

r=a-Exr/=a+Ex,.

де Е= c a < 1  — ексцентриситет еліпса.

16. Канонічне рівняння гіперболи з півосями, а і в:

x 2 a 2 - y 2 b 2 = 1 (2).

нерівностями ay1(x)x), z1(x, y) x, y).

де yi (x), zі(x, y), (і=1, 2) — неперервні функції, то потрійний інтеграл в прямокутних координатах від неперервної функції f (x, y z) можна обчислити за формулою:

V f ( x , y , z ) dxdydz = a b dx y 1 ( x ) y 2 ( x ) dy z 1 ( x , y ) z 2 ( x , y ) f ( x , y , z ) dz .

Для заміток.

І. Аналітична геометрія на площині.

1. Паралельне перенесення системи координат:

х'=х-а, у'=у-в, де О' (а-в) — новий початок, (х-у) — старі координати точки, [х'-у'] - її нові координати.

2. Поворот системи координат (при нерухомому початку):

х= х’cosу’sin y= x’sin’cоsp>

де (х, у) — старі координати точки, [х', у'] - її нові координати, кут повороту.

3. Відстань між точками (х1,у1) і (х2,у2):

d= ( х 2 - х 1 ) 2 + ( у 2 - у 1 ) 2 .

4. Координати точки, що ділить відрізок з кінцями (х1,у1) і (х2,у2) в даному відношенні p>

x= x 1 + 2 1 + - y= y 1 + 2 1 + .

При маємо координати середини відрізка:

х= x 1 + x 2 2 - у= y 1 + y 2 2 .

5. Площа трикутника з вершинами (х1,у1), (х2,у2) і (х3,у3):

S= ± 1 2 [ ( x 2 - x 1 ) ( y 3 - y 1 ) - ( x 3 - x 1 ) ( y 2 - y 1 ) ] .

6. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом:

у=кх+в, де к=tgкутовий коефіцієнт) — нахил прямої до осі Ох, в — довжина відрізка, що відтинає пряма на осі Оу.

7. tgmath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >k'-k1+k'k — тангенс кута між прямими з кутовими коефіцієнтами к і к/.

Умова паралельності прямих: к/=к.

24. Параметричні рівняння еліпса з півосями, а і в:

x=a cos t, y=b sin t.

25. Параметричні рівняння циклоїди:

x=a (t-sin t), y=a (1-cos t).

II. Диференціальне числення функцій однієї змінної.

  1. 1.Основні теореми про границі:

а) lim x -> a [ f ( x ) + g ( x ) - h ( x ) ] = lim x -> a f ( x ) + lim x -> a g ( x ) - lim x -> a h ( x ) . .

б) lim x -> a [ f ( x ) g ( x ) ] = lim x -> a f ( x ) lim x -> a g ( x ) .

Зокрема, lim x -> a [ cf ( x ) ] = c lim x -> a f ( x ) .

в) lim x -> a [ f ( x ) g ( x ) ] = lim x -> a f ( x ) : lim x -> a g ( x ) , ( lim x -> a g ( x ) /= 0 ) . .

  1. 2.Чудові границі:

а) lim x -> 0 sin x x = 1 - б) lim x -> ( 1 + 1 x ) x = lim -> 0 ( 1 + ) 1 = e = 2, 7182 . .

3. Зв’язок між десятковими та натуральними логарифмами:

lg x=М ln x, де М=lg e=0,43 429…

4. Приріст функції у=f (x), що відповідає приросту аргументу х:

= f ( x + ) - f ( x ) . .

5. Умова неперервності функції у=f (x):

lim -> 0 = 0 .

Основна властивість неперервної функції:

lim x -> x 1 f ( x ) = f ( lim x -> x 1 x ) . .

6. Похідна.

y ' = dy dx = lim -> 0 . .

Геометрично y /=f /(x) — кутовий коефіцієнт дотичної до.

XI. Подвійні та потрійні інтеграли.

1. Подвійним інтегралом від функції f (x, y), розповсюдженим на область S, називається число:

S f ( x , y ) dS = lim d -> 0 i = 1 n f ( x i , y i ) i , (1).

де (хі, уі) є (і=1, 2,…n) і d — найбільший діаметр комірок.

Якщо f (x, y) то геометрично інтеграл (1) являє собою об'єм прямого циліндроїда, побудованого на основі S і обмеженого зверху поверхнею z=f (x, y).

2. Якщо область інтегрування S стандартна відносно осі Оу і визначається нерівностями ay1(x)x),.

де y1(x), y2(x) — неперервні функції, то подвійний інтеграл в прямокутних декартових координатах від неперервної фуункції f (x, y) виражається формулою:

S f ( x , y ) dxdy = a b dx y 1 ( x ) y 2 ( x ) f ( x , y ) dy .

3. Подвійний інтеграл в полярних координатах r,.

де x=r cos=rsinає вигляд:

S f ( x , y ) dS = S f ( r cos , r sin ) rd dr .

Якщо область інтегрування S визначається нерівностями:1(то.

S f ( x , y ) dS = d r 1 ( ) r 2 ( ) rf ( r cos , r sin ) dr .

4. Якщо, у) — поверхнева густина пластини S, то її.

маса є m = S ( x , y ) dS = S dxdy (2).

(фізичний зміст подвійного інтегралу). Зокрема, при отримуємо формулу площі пластинки m = S dS = S dxdy .

5. Статистичні моменти пластинки S відносно координатних осей Ох, Оу виражаються інтегралами:

S x = S ydS , S y = S xdS .

де, у) — поверхнева густина пластинки S.

6. Координати центра мас пластинки S визначаються за.

формулами: x 0 = S y m , y 0 = S x m , (3).

де m — маса пластинки.

Для однорідної пластинки в формулах (2), (3) приймаємо.

7. Моменти інерції пластинки S відносно координатних осей Ох і Оу виражається інтегралами:

I x = S 2 dS , I y = S 2 dS ,.

де, у) — поверхнева густина пластинки.

8. Потрійним інтегралом від функції f (x, y z), розповсюдженим на область V, називається число:

V f ( x , y , z ) dV = lim d -> 0 i = 1 n f ( x i , y i , z i ) i , (4).

де (xi, yi, zi) є (i=1, 2, 3,…n), d — найбільший діаметр комірок .

Якщо f (x, y z) є густиною в точці (x, y z), то потрійний інтеграл (4) являє собою масу, що заповнює обм V.

9. Обм тіла V дорівнює: V = V dV = V dxdydz .

10. Якщо область інтегрування V визначається.

Фокуси гіперболи F (c-0) і F/(-c-0), де с2=а2+в2

17. Фокальні радіуси точки (х, у) гіперболи (2):

r=-a), r/=+a),.

де Е= c a > 1  — ексцентриситет гіперболи.

18. Асимптоти гіперболи (2):

у= ± b a x .

19. Графік оберненої пропорційності

ху=с (с/p>

— рівностороння гіпербола з асимптотами х=0, у=0.

20. Канонічне рівняння параболи з параметром р:

у2=2рх Фокус параболи: F (p/2, 0): рівняння директриси: х=-(р/2) — фокальний радіус точки (х, у) параболи: r=x+(p/2).

21. Графік квадратного тричлена

у=Ах2+Вх+С.

  • -.вертикальна парабола з вершиною.

O ' ( - B 2 A - - B 2 - 4 AC 4 A ) . .

22. Полярні координати точки з прямокутними координатами х і у:

ath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >=x2+y2- tgmath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >yx.

Прямокутні координати точки з полярними координатами

p>

x=s y=np>

23. Параметричні рівняння кола радіуса R з центром в початку координат:

x=R cos t, y=R sin t. (t — параметр).

f0)=0 або f0) не існує.

б) Достатні умови екструмуму функції f (x) в точці x0:

  1. 1)f0)=0, f0-h1)f0+h2)<0 при довільних досить малих h1>0 і h2>0, або.

  2. 2)f0)=0, f/(x0)/p>

12. — Графік функції y=f (x) вгнутий (або випуклий вниз) якщо f/(x)>0 i випуклий (випуклий вверх), якщо f/(x)<0.

  • -.Необхідна умова точки перегинy графіка функції.

y=f (x) при x=x0: f/(x0)=0 або f/(x0)не існує.

  • -.Достатня умова точки перегину при х=х0:

f (x0)=0, f/(x0-h1)f''(x0+h2)<0 при будь-яких досить малих h1>0, h2>0.

13. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку [і f (t-0, то корінь івняння f (x)=0 наближено можна обчислити за формулами:

а) 1 = - f ( ) f ( ) - f ( ) ( - ) (метод хорд).

б) 1 = - f ( ) f ' ( ) , де f f (t-0 (метод дотичних).

14. Диференціал незалежної змінної х: dx=Диференціал функції у=f (x):dy=y Зв’язок приросту функції з диференціалом dy функції:

y+x, де 0 при ->0.

Таблиця диференціалів функцій.

1) dun=nun-1du- 7) d (ctg u)=- du sin 2 u - .

2) dau=auln a du (a>0) — deu=eudu- 8) d (arcsin u)= du 1 - u 2 - .

3)d (logau)= du u ln a  — 9) d (arccos u)=- du 1 - u 2 .

№ п/п.

Характер коренів k1 i k2 характеристичного рівняння.

Вигляд загального розвзку.

Корені k1 i k2 дійсні і різні.

y = C 1 e k 1 x + C 2 e k 2 x .

Корені рівні k1 = k2.

y = ( C 1 + C 2 x ) e k 1 x .

Корені комплексні k1=2=>

y = e ( C 1 cos + C 2 sin ) .

9. Таблиця 2.

Характер частинного розвзку z-неоднорідного рівняння у+ру=f (x) (p i q — сталі) в залежності від правої частини f (x).

№ п/п.

Права частина f (x).

Випадки.

Частинний розвзок.

f (x)=aemx (a, m — сталі).

  1. 1)m2+pm+q.

  2. 2)m2+pm+q=0:

  1. a)p2−4q>0,.

  2. b)p2−4q<0.

z=Aemx,.

————;

z=Axemx,.

z=Ax2emx.

f (x)=McossinM, N, сталі, 0).

  1. 1)p2+(q;

  2. 2)p=0, q=.

z=Acossin/p>

z=x (Acossin/p>

f (x)=ax2+bx+c.

(a, b, c — сталі).

  1. 1)q.

  2. 2)q=0, p.

z=Ax2+Bx+C,.

z=x (Ax2+Bx+C).

A, B, C — сталі невизначенні коефіцієнти.

Х.Криволінійні інтеграли.

1. Криволінійний інтеграл першого роду від неперервної функції f (x, y), взятий по кусково гладкій кривій К: x=x (t), y=y (t) (t є [ дорівнює.

2 2 t ) | dt | t ) + y x f ( x ( t ) , y ( t ) ) f ( x , y ) dS = K (1).

Якщо крива К задана рівнянням у=у (х) (a то.

2 x ) dx 1 + y f ( x , y ( x ) ) f ( x , y ) dS = a b K .

Аналогічно визначається криволінійний інтеграл першого роду для випадку просторової кривої К.

Якщо f (x, y) є лінійна густина лінії К, то інтеграл (1) являє собою масу лінії К.

2.Криволінійний інтеграл другого роду від пари неперервних функцій Х (х, у), У (х, у), взятий по кусково гладкому шляху К: x=x (t), y=y (t) (t є [ визначається за формулою:

K X ( x , y ) dx + Y ( x , y ) dy = [ X ( x ( t ) , y ( t ) ) x ' ( t ) + Y ( x ( t ) , y ( t ) ) y ' ( t ) ] dt (2).

Якщо шлях К задано рівнянням у=у (х) (х є [ то.

K X ( x , y ) dx + Y ( x , y ) dy = a b [ X ( x , y ( x ) ) + Y ( x , y ( x ) ) y ' ( x ) ] dx .

Фналогічно визначається криволінійний інтеграл другого роду для просторової кривої К.

Фізично інтеграл (2) являє собою роботу змінної сили.

F={X (x, y), Y (x, y)} вздовж шляху К.

3. Якщо виконується умова Х (х, у) dx+Y (x, y) dy=dU (x, y), то інтеграл (2) незалежить від шляху інтегрування К і.

K X ( x , y ) dx + Y ( x , y ) dy = U ( x , y ) | ( x 2 , y 2 ) ( x 1 , y 1 ) = U ( x 2 , y 2 ) - U ( x 1 , y 1 ) , (3).

де (х1,у1) — початкова точка шляху і (х2, у2) — кінцева точка шляху.

Фізично інтеграл (3) являє собою роботу сили, що має потенціал U (x, y).

графіка функції у=f (x) в точці з абсцисою х.

Правила і формули диференціювання:

а) C б) (U+V-W)p>

в) (CU) г) (UV)/p>

д) ( U V ) = U ' V - V ' U V 2 . е) y x = y z z x . .

є) x y = 1 y x  — и) (хn)xn-1, x.

і) (sin x) s xї) (cos x) in x;

й) (tg x) c2xк) (сtg х) osec2x;

л) ( log a x ) ' = 1 x ln a - ( ln x ) ' = 1 x - м) (аx) ln a, (ex).

н) (аrcsin x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >11-x2- o) (arccos x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >-11-x2 ;

п) (arctg x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >11+x2- р) (arcctg x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >-11+x2;

7. Теорема Лагранжа про кінцеві прирости диференційовної функції:

f (x2)-f (x1)=(x2-x1)f де (х1,х2).

8. Функія у=f (x) зростає, якщо f)>0, і спадає, якщо f<0.

9. Правило Лопіталя для невизначеностей виду 0 0 або :

lim x -> a ( x ) ( x ) = lim x -> a ' ( x ) ' ( x ) , якщо границя з права існує.

10. Локальна формула Тейлора:

f (x)=f (x0)+f0)(x-x0)+…+ f ( n ) ( x 0 ) n ! ( x - x 0 ) n + 0 [ ( x - x 0 ) n ] , .

де f (n)(x) існує в деякому повному околі точки х0.

11.а) Необхідна умова екстремуму функції f (x) в точці x0:

6) sin xdx = - cos x + C .

7) dx cos 2 x = tgx + C . .

8) dx sin 2 x = - ctgx + C . .

9) dx 1 - x 2 = arcsin x + C = - arccos x + C 1 .

10) dx 1 + x 2 = arctgx + C = - arcctgx + C 1 .

11) dx 1 - x 2 = 1 2 ln | 1 + x 1 - x | + C - dx x 2 - 1 = 1 2 ln | 1 - x 1 + x | + C - .

12) dx x 2 + = ln | x + x 2 + | + C , де 0.

13) shxdx = chx + C . .

14) chxdx = shx + C . .

  1. 3.Основні методи інтегрування.

а) метод розкладу:

f ( x ) dx = f 1 ( x ) dx + f 2 ( x ) dx , де f (x)=f1(x)+f2(x).

б) метод підстановки: якщо x=, то.

f ( x ) dx = f ( ( t ) ) ' ( t ) dt . .

в) метод інтегрування частинами:

udv = uv - vdu . .

4. Формула Ньютона-Лейбніца: якщо f (x) — неперервна і F=f (x), то.

a b f ( x ) dx = F ( b ) - F ( a ) .

5. Визначений інтеграл, як границя інтегральної суми:

де b n = 2 l 0 l f ( x ) sin n l dx , (n=1, 2,…).

IX.Диференціальні рівняння.

1. Диференціальні рівняння з відокремленими змінними.

X (x)Y (y)dx+X1(x)Y1(y)dy=0.

має загальний інтеграл: X ( x ) X 1 ( x ) dx + Y ( y ) Y 1 ( y ) dy = C (1).

Особливі розвзки, що не входять в інтеграл (1), визначаються з рівнянь: Х1(х)=0 і У1(у)=0.

2. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку:

P (x, y) dx+Q (x, y) dy=0,.

де P (x, y) і Q (x, y) — щднорідні неперервні функції одинакового степеня, розвзуються за допомогою підстановки y=uu — нова функція).

3. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку:

a (x)yx)y+c (x)=0.

можна розвзати за допомогою підстановки y=u/p>

де u — не нульовий розвзок однорідного рівняння.

a (x)yx)y=0, а v — нова функція.

4. Інтегровані випадки диференціального рівняння другого порядку:

а) якщо y=f (x), то загальний розвзок:

y = dx f ( x ) dx + C 1 x + C 2 ;

б) якщо y=f (у), то загальний інтеграл:

dy 2 f ( y ) dy + C 1 = ± ( x + C 2 ) ;

в) якщо y=f (уто загальний інтеграл рівняння можна.

знайти з співвідношення: dp f ( p ) = x + C 1 , де у.

5. Випадки пониження порядку для диференціального рівняння другого порядку:

а) якщо у=f (x, yто приймаючи у (х), отримуємо:

dp dx = f ( x , p ) ;

б) якщо у=f (у, yто приймаючи у (у), отримуємо:

p dp dy = f ( y , p ) .

6. Загальний розвзок лінійного однорідного диференці-ального рівняння другого порядку:

у+р (х)уx)y=0 має вигляд у=С1у1+С2у2,.

де у1 і у2 — лінійно незалежні частинні розвзки.

7. Загальний розвзок лінійного неоднорідного диференці-ального рівняння другого порядку:

у+р (х)уx)y=f (x) має вигляд y = y + z ,.

де y  — загальний розвзок відповідного неоднорідного рівнянняz — частинний розвзок даного неоднорідного рівняння.

8. Таблиця 1.

Загальний вигляд розвзків однорідного рівняння у+ру=0 (p i q — сталі) в залежності від коренів характеристичного рівняння k2+pk+q=0.

(a>0,a d (ln u)= du u . .

4) d (sin u)=cos u du- 10) d (arctg u)= du 1 + u 2 ;

5) d (cos u)= -sin u du- 11) d (arcctg u)= - du 1 + u 2 - .

6) d (tg u)= du cos 2 u - 12) df (u)=fdu.

15.Малий приріст диференційованої функції:

f (x+f (x)p>

16. Диференціал другого порядку функції у=f (x), де х — незалежна змінна (d2x)=0:

d2y=у''dx2.

III. Інтегральне числення.

1. Якщо dy=f (x)dx, то y= f ( x ) dx (незвичайний інтеграл).

2. Основні властивості незвичайного інтеграла:

а) d f ( x ) dx = f ( x ) dx [ f ( x ) dx ] ' = f ( x ) - .

б) dF ( x ) = F ( x ) + C - в) Af ( x ) dx = A f ( x ) dx - (А.

г) [ f ( x ) + g ( x ) - h ( x ) ] dx = f ( x ) dx + g ( x ) dx - h ( x ) dx .

Таблиця найпростіших невизначених інтегралів.

1) x m dx = x m + 1 m + 1 + C (m.

2) dx x = ln | x | + C , (при х<0 i при x>0).

3) e x dx = e x + C ;

4) a x dx = a x ln a + C , (a>0, a.

5) cos xdx = sin x + C .

де h=(b-a)/n, x0=a, xn=b, y=f (x), yi=f (x0+ih), (i=0,1,2,…, n).

11. Формула Сімпсона: a b ydx = h 3 [ y ( a ) + 4 y ( a + b 2 ) + y ( b ) ] , .

де h=(b-a)/2.

12. Невласний інтеграл: a + f ( x ) dx = lim b -> a b f ( x ) dx . .

13. Площа криволінійної трапеції обмеженої неперервною лінією у=f (x) (f (x) віссю Ох і двома вертикалями х=а, х=b (a<b): S = a b f ( x ) dx .

14. Площа сектора обмеженого неперервною лінією полярні координати) і двома промінями — S = 1 2 2 d .

15. Довжина дуги гладкої кривої y=f (x) в прямокутних координатах х і у від точки х=а до точки х=b (a<b):

2 l = a b 1 + y dx .

16. Довжина дуги гладкої кривої в полярних координатах ід точки о точки -/p>

2 l = 2 + d ,.

17. Довжина дуги гладкої кривої х= y=, задано параметрично (t0<T): 2 2 l = t 0 T x y dt . .

18.Об'єм тіла з відомим поперечним перерізом S (x):

9. Ряд Маклорена.

f ( x ) = f ( 0 ) + f ' ( 0 ) x + f ' ' ( 0 ) 2 ! x 2 + . . . + f ( n ) ( 0 ) n ! x n + . . . .

10. Розклад в степеневі ряди функцій:

а) 1 1 - x = 1 + x + x 2 + . . . + x n + . . . , при t- 1;

б) ln (1+x) = x - x 2 2 + x 3 3 - x 4 4 + . . . + ( - 1 ) n - 1 x n n + . . . , при -1<x.

в) arctgx = x - x 3 3 + x 5 5 - x 7 7 + . . . + ( - 1 ) n - 1 x 2 n - 1 2 n - 1 + . . . , при.

г) e x = 1 + x + x 2 2 ! + x 3 3 ! + . . . + x n n ! + . . . , при t- +/div>

д) sin x = x - x 3 3 ! + x 5 5 ! - x 7 7 ! + . . . + ( - 1 ) n - 1 x 2 n - 1 ( 2 n - 1 ) ! + . . . ,.

при t- +p>

е) cos x = 1 - x 2 2 ! + x 4 4 ! - x 6 6 ! + . . . + ( - 1 ) n x 2 n ( 2 n ) ! + . . . , при t- +/div>

ж) ( 1 + x ) m = 1 + mx + m ( m - 1 ) 1 2 x 2 + . . . + m ( m - 1 ) . . . [ m - ( n - 1 ) ] 1 2 . . . n x n + . . . ,.

при t- 1.

11. Ряд Тейлора.

f ( x ) = f ( a ) + f ' ( a ) ( x - a ) + f ' ' ( a ) 2 ! ( x - a ) 2 + . . . + f ( n ) ( a ) n ! ( x - a ) n + . . . .

12. Ряди в комплексній області: n = 1 ( U n + iV n ) = n = 1 U n + i n = 1 V n .

13. Абсолютна збіжність рядів з коиплексними членами. Якщо ряд n = 1 | U n + iV n | = n = 1 U n 2 + V n 2 збігається, то ряд.

n = 1 ( U n + iV n ) також збігається (абсолютно).

14. Формули Ейлера: e ix = cos x + i sin x , e - ix = cos x - i sin x .

15. Тригонометричний ряд Фуркусково-гладкої функції f (x) періоду 2l має вигляд:

f ( x ) = a 0 2 + n = 1 ( a n cos n l + b n sin n l ) , (1).

де a n = 1 l - l l f ( x ) cos n l dx , (n=0, 1, 2,…);

b n = 1 l - l l f ( x ) sin n l dx , (n=1, 2,…).

(коефіцієнти Фурфункції f (x)). Для функції f (x) періоду 2аємо f ( x ) = a 0 2 + n = 1 ( a n cos nx + b n sin nx ) ,.

де a n b n } = 1 - f ( x ) { cos nx sin nx dx , (n=0, 1, 2,…).

В точках розриву функцій f (x) сума ряду (1) дорівнює.

S ( x ) = 1 2 [ f ( x - 0 ) + f ( x + 0 ) ] .

16. Якщо 2l — періодична функція f (x) парна, то.

f ( x ) = a 0 2 + n = 1 a n cos n l ,.

де a n = 2 l 0 l f ( x ) cos n l dx , (n=0,1, 2,…).

Якщо 2l — періодична функція f (x) непарна, то.

f ( x ) = n = 1 b n sin n l ,.

a b f ( x ) dx = lim max | i | -> 0 i = 0 m - 1 f ( x i ) i , .

де x [ x i , x i + 1 ] і i = x i + 1 - x i . .

6. Основні властивості визначеного інтегралу (розглядувані функції неперервні):

а) a b f ( x ) dx = a b f ( t ) dt  — б) a b f ( x ) dx = 0 - .

в) a b f ( x ) dx = - b a f ( x ) dx - г) a b Af ( x ) dx = A a b f ( x ) dx - .

д) a c f ( x ) dx + c b f ( x ) dx = a b f ( x ) dx - .

е) a b [ f ( x ) + g ( x ) - h ( x ) ] dx = a b f ( x ) dx + a b g ( x ) dx - a b h ( x ) dx - .

ж) d dx a x f ( t ) dt = f ( x ) , d dx x b f ( t ) dt = - f ( x ) .

7. Теорема про середнє: якщо f (x) — неперервна на [a, b], то.

a b f ( x ) dx = ( b - a ) f ( c ) , де а<c<b.

8. Формула інтегрування частинами у визначеному інтегралі: a b u ( x ) v ' ( x ) dx = u ( x ) v ( x ) | a b - a b v ( x ) u ' ( x ) dx .

9. Формула заміни змінної у визначеному інтегралі:

a b f ( x ) dx = f ( ( t ) ) ' ( t ) dt , де а=b=.

10. Формула трапецій: a b ydx = h ( 1 2 y 0 + y 1 + . . . + y n - 1 + 1 2 y n ) ,.

z=r (cosin де r=g z.

5. Теореми про модуль та аргумент:

а) z2 б) 2p>

Arg z1z2=Arg z1+Arg z2;

в) | z 1 z 2 | = | z 1 | | z 2 | - Arg z 1 z 2 =Arg z1-Arg z2- (z2.

г) Arg zn=n Arg z (n — ціле).

6. Корінь з комплексного числа:

z n = | z | n ( cos arg z + 2 k n + i sin arg z + 2 k n ) , (k=0,1,2,…, n-1).

7. Показникова формула комплексного числа:

z = r eiде z = Arg z.

8. Визначник другого порядку:

= | a 1 b 1 a 2 b 2 | = a 1 b 2 - a 2 b 1 .

9. Розв’язок системи { a 1 x + b 1 y = C 1 a 2 x + b 2 y = C 2 знаходяться за формулами: х=у=правило Крамера), де.

= | a 1 b 1 a 2 b 2 | /= 0 - = | c 1 b 1 c 2 b 2 | - = | a 1 c 1 a 2 c 2 | .

10. Розв’язок однорідної системи: { a 1 x + b 1 y + c 1 z = 0 a 2 x + b 2 y + c 2 z = 0 визначається за формулами: х= y=- z= (—t<

де 1 = | b 1 c 1 b 2 c 2 | , 2 = | a 1 c 1 a 2 c 2 | , 3 = | a 1 b 1 a 2 b 2 | ;

мінори матриці ( a 1 b 1 c 1 a 2 b 2 c 2 ) .

z x = lim -> 0 f ( x + , y ) - f ( x , y ) - z y = lim -> 0 f ( x , y + ) - f ( x , y ) .

3. Повний диференціал функції z = f (x, y) від незалежних змінних х, у:

dz = z x dx + z y dy , де dx= dy=.

Якщо U = f (x, y, z), то du = u x dx + u y dy + u z dz .

4. Малий приріст диференційованої функції:

z x + z y , .

5. Похідна функції U = f (x, y) по напряму l, заданому одиничним вектором {cos os дорівнює:

u l = u x cos + u y cos .

Аналогічно, якщо U = f (x, y, z) і {cos os os одиничний вектор напряму l, то.

u l = u x cos + u y cos + u z cos .

6. Точки можливого екстремуму диференціальної функції U = f (x, y, z) визначаються з рівнянь:

fx, y, z)=0- f, y, z)=0- f, y, z)=0.

7. Градієнтом скалярного поля U = f (x, y, z) є вектор

gradU = { u x , u y , u z } .

Звідси | gradU | = ( u x ) 2 + ( u y ) 2 + ( u z ) 2 .

8. Якщо P (x, y) dx + Q (x, y) dy є повним диференціалом в області G, то.

P y = Q x ((x, y) є G).

(ознака повного диференціалу.).

VIII. Ряди.

1.Основне означення: n = 1 U n = lim N -> n = 1 N U n .

2. Необхідна ознака збіжності ряду:

якщо ряд n > 1 U n збігається, то lim n -> U n = 0 .

3. Геометрична прогресія: n = 1 aq n - 1 = a 1 - q , якщо t- 1.

4. Гармонічний ряд 1 + ½ + 1/3 + … (розбігається).

  1. 5.Ознака Даламбера. Нехай для ряду n > 1 U n (Un>0) існує.

lim U n + 1 U n = l .

Тоді: а) Якщо l < 1, то ряд збігається;

б) Якщо l > 1, то ряд розбігається, Un непрямує до 0.

6. Абсолютна збіжність. Якщо ряд n = 1 | U n | збігається, то ряд n = 1 U n також збігається (абсолютно).

7. Ознака Лейбніца. Якщо V 1 >= V 2 >= V 3 >= . . . >= 0 і V n -> 0 при n -> , то знакозмінний ряд V1-V2+V3-V4+… — збігається.

8. Радіус збіжності степеневого ряду а0+а1х+а2×2+… визначається за формулою: R = lim n -> | a n a n + 1 | , якщо остання має зміст.

V = a b S ( x ) dx .

19. Об'єм тіла обертання:

а) навколо осі Ох: V x = a b y 2 dx - (a<b).

б) навколо осі Оу: V y = c d x 2 dy - (c<d).

20. Робота змінної сили F=F (x) на ділянці [a, b]:

A = a b F ( x ) dx . .

ІV. Комплексні числа, визначники та системи рівнянь.

1. Комплексне число z=x+iy, де х=Re z, y=Im z — дійсні числа, і2=-1.

Модуль комплексного числа:

| z | = x 2 + y 2 >= 0 . .

Рівність комплексних чисел:

z1=z2z1=Re z2, Im z1=Im z2.

2. Спряжене число для комплексного числа z=x+iy: z = x - iy .

3. Арифметичні дії над комплексними числами z1=x1+iy1, z2=x2+iy2:

a) z 1 ± z 2 = ( x 1 ± x 2 ) + i ( y 1 ± y 2 ) - .

б) z 1 z 2 = ( x 1 x 2 - y 1 y 2 ) + i ( x 1 y 2 + x 2 y 1 ) - .

в) z 1 z 2 = z 1 z 2 | z 2 | 2 = ( x 1 x 2 + y 1 y 2 ) + i ( x 2 y 1 - x 1 y 2 ) x 2 2 + y 2 2 - (z2.

Зокрема Re z =½ (z+ z ), Im z= (z- z )/2і, z .

4. Тригонометрична форма комплексного числа:

V. Елементи векторної алгебри.

1. Сумою векторів a , b , c є вектор S = a + b + c .

2. Різницею векторів a і b є вектор d = a - b = a + ( - b ) , де.

—  b  — вектор, протилежний вектору b .

3. Добутком вектора a на скаляр k є вектор b = k a такий що b = | k | a , де a = | a | і b = | b | , причому напрям вектора b співпадає з напрямком вектора a , якщо k > 0, і протилежний до нього, якщо k < 0.

4. Вектор a і b колінеарні, якщо b = k a (k — скаляр).

Вектори a , b , c компланарні, якщо c = k a + l b ,(k, l-скаляри).

5. Скалярним добутком векторів a і b є число.

a b = | a | | b | cos , де t-( a , b ).

Вектори a і b ортогональні, якщо a * b = 0.

Якщо a = { a x , a y , a z } і b = { b x , b y , b z } , то a b = a x b x + a y b y + a z b z .

6. Векторним добутком векторів a і b є вектор c = a b ,.

де c a , c b , c = a b sin , (<(a, b)),.

причому а, b, с — права трійк.

Якщо a = { a x , a y , a z } і b = { b x , b y , b z } , то a b = | i j k a x a y a z b x b y b z | , де.

i, j, k — одиничні вектори (орти), напрямлені згідно з відповідними осями координатами.

7. Мішаний добуток a b c = ( a b ) c являє собою об'єм (зі знаком) паралелепіпеда, побудованого на векторах а, b, с.

Якщо a = { a x , a y , a z } , b = { b x , b y , b z } , c = { c x , c y , c z } , то.

a b c = | a x a y a z b x b y b z c x c y c z | .

VI. Аналітична геометрія в просторі.

1. Декартові прямокутні координати точки М (х, у, z) простору Охуz є:

x=rx, y=ry, z=rz, де r= OM ->  — радіус-вектор точки М.

2. Довжина та напрям вектора а={ax, ay, az} визначаються формулами: a = | a | = a x 2 + a y 2 + a z 2 ;

cos /acos /acos /a,.

(cos2s2s2,.

де cos os os напрямні косинуси вектора а.

3. Відстань між двома точками M1(x1,y1,z1) i M2(x2,y2,z2):

d = | M 1 M 2 -> | = ( x 2 - x 1 ) 2 + ( y 2 - y 1 ) 2 + ( z 2 - z 1 ) 2 .

4. Рівняння площини з нормальним вектором N={A, B, C}що проходить через точку M0(x0,y0,z0) є Nr0)=0,…(1).

де r — радіус-вектор текучої точки площини M (x, y, z) і r0 — радіус-вектор точки М0.

В координатах рівняння (1) має вид:

А (х-х0)+В (у-у0)+С (z-z0)=0 або Ax+By+Cz+D=0 (2).

де D= -Ax0-By0-Cz0 (згальне рівняння площини).

5. Відстань від точки M1(x1,y1,z1) до площини (2) дорівнює:

d = | Ax 1 + By 1 + Cz 1 + D | A 2 + B 2 + C 2 .

6. Векторне рівняння прямої лінії в просторі:

r=r0+st (3).

де r{x, y, z} - текучий радіус-вектор прямоїr0{x0,y0,z0} - радіус-вектор фіксованої точки прямої, s{m, n, p} напрямний вектор прямої і t — параметр (—t<+/p>

В координатній формі рівняння прямої (3) має вигляд:

x - x 0 m = y - y 0 n = z - z 0 p .

7. Пряма лінія як перетин площин визначається рівняннями: { Ax + By + Cz + D = 0 A ' x + B ' y + C ' z + D ' = 0 (4).

Напрямним вектором прямої (4) є S=Nде N={A, B, C}, N/p>

8. Рівняння сфери радіуса R з центром (x0,y0,z0):

( x - x 0 ) 2 + ( y - y 0 ) 2 + ( z - z 0 ) 2 = R 2 .

9. Рівняння трьохосьового еліпса з півосями a, b, c:

x 2 a 2 + y 2 b 2 + z 2 c 2 = 1 .

10. Рівняння параболоїда обертання навколо осі Оz:

x2+y2=2pz.

VII. Диференціальне числення функції.

декількох змінних.

1. Умова некперервності функції z=f (x, y):

lim -> 0 -> 0 = lim -> 0 -> 0 [ f ( x + , y + ) - f ( x , y ) ] = 0 ,.

або lim x 1 -> x y 1 -> y f ( x 1 , y 1 ) = f ( x , y ) .

Аналогічно визначається неперервність функції f (x, y, z).

2. Частинні похідні функції z = f (x, y) по змінних х, у:

11. Визначник третього порядку:

= | a 1 b 1 c 1 a 2 b 2 c 2 a 3 b 3 c 3 | = a 1 A 1 + b 1 B 1 + c 1 C 1 , .

де A 1 = | b 2 c 2 b 3 c 3 | - B 1 = - | a 2 c 2 a 3 c 3 | - C 1 = | a 2 b 2 a 3 b 3 |  — алгебраїчні.

доповнення відповідних елементів визначника.

12. Розв’язок системи { a 1 x + b 1 y + c 1 z = d 1 a 2 x + b 2 y + c 2 z = d 2 a 3 x + b 3 y + c 3 z = d 3 визначається за формулою Крамера х=у==/div>

де = | a 1 b 1 c 1 a 2 b 2 c 2 a 3 b 3 c 3 | /= 0 - = | d 1 b 1 c 1 d 2 b 2 c 2 d 3 b 3 c 3 | , .

= | a 1 d 1 c 1 a 2 d 2 c 2 a 3 d 3 c 3 | , = | a 1 b 1 d 1 a 2 b 2 d 2 a 3 b 3 d 3 | .

13. Розв’язок однорідної системи { a 1 x + b 1 y + c 1 z = 0 a 2 x + b 2 y + c 2 z = 0 a 3 x + b 3 y + c 3 z = 0 , якщо.

= | a 1 b 1 c 1 a 2 b 2 c 2 a 3 b 3 c 3 | = 0, = | a 1 b 1 a 2 b 2 | /= 0, .

знаходяться з підсистеми: { a 1 x + b 1 y + c 1 z = 0 a 2 x + b 2 y + c 2 z = 0 .

.

.

.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою