Аналітична геометрія на площині та ін. (різне)
Якщо f (x, y) то геометрично інтеграл (1) являє собою об'єм прямого циліндроїда, побудованого на основі S і обмеженого зверху поверхнею z=f (x, y). Де r{x, y, z} — текучий радіус-вектор прямоїr0{x0,y0,z0} — радіус-вектор фіксованої точки прямої, s{m, n, p} напрямний вектор прямої і t — параметр (—t<+/p>. Загальний вигляд розвзків однорідного рівняння у+ру=0 (p i q — сталі) в залежності від… Читати ще >
Аналітична геометрія на площині та ін. (різне) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Умова перпендикулярності прямих: к/= .
8. Рівняння прямої, що проходить через дану точку (х1,у1):
у-у1=к (х-х1).
9. Рівняння прямої, що проходить через дві точки (х1,у1) і (х2,у2):
.
10. Рівняння прямої, що відтинає відрізки, а і в на осях координат:
.
11. Загальне рівняння прямої:
Ах+Ву+С=0, (А2+В2.
12. Відстань від точки (х1,у1) до прямої Ах+Ву+С=0:
math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >|Ax1+By1+C|A2+B2.
13. Рівняння кола з центром (х0,у0) і радіусом R:
(х-х0)2+(у-у0)2=R2
14. Канонічне рівняння еліпса з півосями, а і в:
(1).
Фокуси еліпса F (c-0) i F/(-c-0), де с2=а2-в2
15. Фокальні радіуси точки (х, у) еліпса (1):
r=a-Exr/=a+Ex,.
де Е= — ексцентриситет еліпса.
16. Канонічне рівняння гіперболи з півосями, а і в:
(2).
нерівностями ay1(x)x), z1(x, y) x, y).
де yi (x), zі(x, y), (і=1, 2) — неперервні функції, то потрійний інтеграл в прямокутних координатах від неперервної функції f (x, y z) можна обчислити за формулою:
.
Для заміток.
І. Аналітична геометрія на площині.
1. Паралельне перенесення системи координат:
х'=х-а, у'=у-в, де О' (а-в) — новий початок, (х-у) — старі координати точки, [х'-у'] - її нові координати.
2. Поворот системи координат (при нерухомому початку):
х= х’cosу’sin y= x’sin’cоsp>
де (х, у) — старі координати точки, [х', у'] - її нові координати, кут повороту.
3. Відстань між точками (х1,у1) і (х2,у2):
d= .
4. Координати точки, що ділить відрізок з кінцями (х1,у1) і (х2,у2) в даному відношенні p>
x= y= .
При маємо координати середини відрізка:
х= у= .
5. Площа трикутника з вершинами (х1,у1), (х2,у2) і (х3,у3):
S= .
6. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом:
у=кх+в, де к=tgкутовий коефіцієнт) — нахил прямої до осі Ох, в — довжина відрізка, що відтинає пряма на осі Оу.
7. tgmath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >k'-k1+k'k — тангенс кута між прямими з кутовими коефіцієнтами к і к/.
Умова паралельності прямих: к/=к.
24. Параметричні рівняння еліпса з півосями, а і в:
x=a cos t, y=b sin t.
25. Параметричні рівняння циклоїди:
x=a (t-sin t), y=a (1-cos t).
II. Диференціальне числення функцій однієї змінної.
1.Основні теореми про границі:
а) .
б) .
Зокрема, .
в) .
2.Чудові границі:
а) б) .
3. Зв’язок між десятковими та натуральними логарифмами:
lg x=М ln x, де М=lg e=0,43 429…
4. Приріст функції у=f (x), що відповідає приросту аргументу х:
.
5. Умова неперервності функції у=f (x):
.
Основна властивість неперервної функції:
.
6. Похідна.
.
Геометрично y /=f /(x) — кутовий коефіцієнт дотичної до.
XI. Подвійні та потрійні інтеграли.
1. Подвійним інтегралом від функції f (x, y), розповсюдженим на область S, називається число:
, (1).
де (хі, уі) є (і=1, 2,…n) і d — найбільший діаметр комірок.
Якщо f (x, y) то геометрично інтеграл (1) являє собою об'єм прямого циліндроїда, побудованого на основі S і обмеженого зверху поверхнею z=f (x, y).
2. Якщо область інтегрування S стандартна відносно осі Оу і визначається нерівностями ay1(x)x),.
де y1(x), y2(x) — неперервні функції, то подвійний інтеграл в прямокутних декартових координатах від неперервної фуункції f (x, y) виражається формулою:
.
3. Подвійний інтеграл в полярних координатах r,.
де x=r cos=rsinає вигляд:
.
Якщо область інтегрування S визначається нерівностями:1(то.
.
4. Якщо, у) — поверхнева густина пластини S, то її.
маса є (2).
(фізичний зміст подвійного інтегралу). Зокрема, при отримуємо формулу площі пластинки .
5. Статистичні моменти пластинки S відносно координатних осей Ох, Оу виражаються інтегралами:
, .
де, у) — поверхнева густина пластинки S.
6. Координати центра мас пластинки S визначаються за.
формулами: , , (3).
де m — маса пластинки.
Для однорідної пластинки в формулах (2), (3) приймаємо.
7. Моменти інерції пластинки S відносно координатних осей Ох і Оу виражається інтегралами:
, ,.
де, у) — поверхнева густина пластинки.
8. Потрійним інтегралом від функції f (x, y z), розповсюдженим на область V, називається число:
, (4).
де (xi, yi, zi) є (i=1, 2, 3,…n), d — найбільший діаметр комірок .
Якщо f (x, y z) є густиною в точці (x, y z), то потрійний інтеграл (4) являє собою масу, що заповнює обм V.
9. Обм тіла V дорівнює: .
10. Якщо область інтегрування V визначається.
Фокуси гіперболи F (c-0) і F/(-c-0), де с2=а2+в2
17. Фокальні радіуси точки (х, у) гіперболи (2):
r=-a), r/=+a),.
де Е= — ексцентриситет гіперболи.
18. Асимптоти гіперболи (2):
у= .
19. Графік оберненої пропорційності
ху=с (с/p>
— рівностороння гіпербола з асимптотами х=0, у=0.
20. Канонічне рівняння параболи з параметром р:
у2=2рх Фокус параболи: F (p/2, 0): рівняння директриси: х=-(р/2) — фокальний радіус точки (х, у) параболи: r=x+(p/2).
21. Графік квадратного тричлена
у=Ах2+Вх+С.
-.вертикальна парабола з вершиною.
.
22. Полярні координати точки з прямокутними координатами х і у:
ath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >=x2+y2- tgmath xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >yx.
Прямокутні координати точки з полярними координатами
p>
x=s y=np>
23. Параметричні рівняння кола радіуса R з центром в початку координат:
x=R cos t, y=R sin t. (t — параметр).
f0)=0 або f0) не існує.
б) Достатні умови екструмуму функції f (x) в точці x0:
1)f0)=0, f0-h1)f0+h2)<0 при довільних досить малих h1>0 і h2>0, або.
2)f0)=0, f/(x0)/p>
12. — Графік функції y=f (x) вгнутий (або випуклий вниз) якщо f/(x)>0 i випуклий (випуклий вверх), якщо f/(x)<0.
-.Необхідна умова точки перегинy графіка функції.
y=f (x) при x=x0: f/(x0)=0 або f/(x0)не існує.
-.Достатня умова точки перегину при х=х0:
f (x0)=0, f/(x0-h1)f''(x0+h2)<0 при будь-яких досить малих h1>0, h2>0.
13. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку [і f (t-0, то корінь івняння f (x)=0 наближено можна обчислити за формулами:
а) (метод хорд).
б) , де f f (t-0 (метод дотичних).
14. Диференціал незалежної змінної х: dx=Диференціал функції у=f (x):dy=y Зв’язок приросту функції з диференціалом dy функції:
y+x, де 0 при ->0.
Таблиця диференціалів функцій.
1) dun=nun-1du- 7) d (ctg u)=- .
2) dau=auln a du (a>0) — deu=eudu- 8) d (arcsin u)= .
3)d (logau)= — 9) d (arccos u)=- .
№ п/п. | Характер коренів k1 i k2 характеристичного рівняння. | Вигляд загального розвзку. |
Корені k1 i k2 дійсні і різні. | . | |
Корені рівні k1 = k2. | . | |
Корені комплексні k1=2=> | . |
9. Таблиця 2.
Характер частинного розвзку z-неоднорідного рівняння у+ру=f (x) (p i q — сталі) в залежності від правої частини f (x).
№ п/п. | Права частина f (x). | Випадки. | Частинний розвзок. |
f (x)=aemx (a, m — сталі). |
| z=Aemx,. ————; z=Axemx,. z=Ax2emx. | |
f (x)=McossinM, N, сталі, 0). |
| z=Acossin/p> z=x (Acossin/p> | |
f (x)=ax2+bx+c. (a, b, c — сталі). |
| z=Ax2+Bx+C,. z=x (Ax2+Bx+C). |
A, B, C — сталі невизначенні коефіцієнти.
Х.Криволінійні інтеграли.
1. Криволінійний інтеграл першого роду від неперервної функції f (x, y), взятий по кусково гладкій кривій К: x=x (t), y=y (t) (t є [ дорівнює.
(1).
Якщо крива К задана рівнянням у=у (х) (a то.
.
Аналогічно визначається криволінійний інтеграл першого роду для випадку просторової кривої К.
Якщо f (x, y) є лінійна густина лінії К, то інтеграл (1) являє собою масу лінії К.
2.Криволінійний інтеграл другого роду від пари неперервних функцій Х (х, у), У (х, у), взятий по кусково гладкому шляху К: x=x (t), y=y (t) (t є [ визначається за формулою:
(2).
Якщо шлях К задано рівнянням у=у (х) (х є [ то.
.
Фналогічно визначається криволінійний інтеграл другого роду для просторової кривої К.
Фізично інтеграл (2) являє собою роботу змінної сили.
F={X (x, y), Y (x, y)} вздовж шляху К.
3. Якщо виконується умова Х (х, у) dx+Y (x, y) dy=dU (x, y), то інтеграл (2) незалежить від шляху інтегрування К і.
, (3).
де (х1,у1) — початкова точка шляху і (х2, у2) — кінцева точка шляху.
Фізично інтеграл (3) являє собою роботу сили, що має потенціал U (x, y).
графіка функції у=f (x) в точці з абсцисою х.
Правила і формули диференціювання:
а) C б) (U+V-W)p>
в) (CU) г) (UV)/p>
д) е) .
є) — и) (хn)xn-1, x.
і) (sin x) s xї) (cos x) in x;
й) (tg x) c2xк) (сtg х) osec2x;
л) м) (аx) ln a, (ex).
н) (аrcsin x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >11-x2- o) (arccos x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >-11-x2 ;
п) (arctg x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >11+x2- р) (arcctg x) math xmlns="http://www.w3.org/1998/Math/MathML" display="block" >-11+x2;
7. Теорема Лагранжа про кінцеві прирости диференційовної функції:
f (x2)-f (x1)=(x2-x1)f де (х1,х2).
8. Функія у=f (x) зростає, якщо f)>0, і спадає, якщо f<0.
9. Правило Лопіталя для невизначеностей виду або :
якщо границя з права існує.
10. Локальна формула Тейлора:
f (x)=f (x0)+f0)(x-x0)+…+ .
де f (n)(x) існує в деякому повному околі точки х0.
11.а) Необхідна умова екстремуму функції f (x) в точці x0:
6) .
7) .
8) .
9) .
10) .
11) .
12) де 0.
13) .
14) .
3.Основні методи інтегрування.
а) метод розкладу:
, де f (x)=f1(x)+f2(x).
б) метод підстановки: якщо x=, то.
.
в) метод інтегрування частинами:
.
4. Формула Ньютона-Лейбніца: якщо f (x) — неперервна і F=f (x), то.
.
5. Визначений інтеграл, як границя інтегральної суми:
де , (n=1, 2,…).
IX.Диференціальні рівняння.
1. Диференціальні рівняння з відокремленими змінними.
X (x)Y (y)dx+X1(x)Y1(y)dy=0.
має загальний інтеграл: (1).
Особливі розвзки, що не входять в інтеграл (1), визначаються з рівнянь: Х1(х)=0 і У1(у)=0.
2. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку:
P (x, y) dx+Q (x, y) dy=0,.
де P (x, y) і Q (x, y) — щднорідні неперервні функції одинакового степеня, розвзуються за допомогою підстановки y=uu — нова функція).
3. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку:
a (x)yx)y+c (x)=0.
можна розвзати за допомогою підстановки y=u/p>
де u — не нульовий розвзок однорідного рівняння.
a (x)yx)y=0, а v — нова функція.
4. Інтегровані випадки диференціального рівняння другого порядку:
а) якщо y=f (x), то загальний розвзок:
;
б) якщо y=f (у), то загальний інтеграл:
;
в) якщо y=f (уто загальний інтеграл рівняння можна.
знайти з співвідношення: , де у.
5. Випадки пониження порядку для диференціального рівняння другого порядку:
а) якщо у=f (x, yто приймаючи у (х), отримуємо:
;
б) якщо у=f (у, yто приймаючи у (у), отримуємо:
.
6. Загальний розвзок лінійного однорідного диференці-ального рівняння другого порядку:
у+р (х)уx)y=0 має вигляд у=С1у1+С2у2,.
де у1 і у2 — лінійно незалежні частинні розвзки.
7. Загальний розвзок лінійного неоднорідного диференці-ального рівняння другого порядку:
у+р (х)уx)y=f (x) має вигляд ,.
де — загальний розвзок відповідного неоднорідного рівнянняz — частинний розвзок даного неоднорідного рівняння.
8. Таблиця 1.
Загальний вигляд розвзків однорідного рівняння у+ру=0 (p i q — сталі) в залежності від коренів характеристичного рівняння k2+pk+q=0.
(a>0,a d (ln u)= .
4) d (sin u)=cos u du- 10) d (arctg u)= ;
5) d (cos u)= -sin u du- 11) d (arcctg u)= .
6) d (tg u)= 12) df (u)=fdu.
15.Малий приріст диференційованої функції:
f (x+f (x)p>
16. Диференціал другого порядку функції у=f (x), де х — незалежна змінна (d2x)=0:
d2y=у''dx2.
III. Інтегральне числення.
1. Якщо dy=f (x)dx, то y= (незвичайний інтеграл).
2. Основні властивості незвичайного інтеграла:
а) .
б) в) (А.
г) .
Таблиця найпростіших невизначених інтегралів.
1) (m.
2) , (при х<0 i при x>0).
3) ;
4) (a>0, a.
5) .
де h=(b-a)/n, x0=a, xn=b, y=f (x), yi=f (x0+ih), (i=0,1,2,…, n).
11. Формула Сімпсона: .
де h=(b-a)/2.
12. Невласний інтеграл: .
13. Площа криволінійної трапеції обмеженої неперервною лінією у=f (x) (f (x) віссю Ох і двома вертикалями х=а, х=b (a<b): .
14. Площа сектора обмеженого неперервною лінією полярні координати) і двома промінями — .
15. Довжина дуги гладкої кривої y=f (x) в прямокутних координатах х і у від точки х=а до точки х=b (a<b):
.
16. Довжина дуги гладкої кривої в полярних координатах ід точки о точки -/p>
,.
17. Довжина дуги гладкої кривої х= y=, задано параметрично (t0<T): .
18.Об'єм тіла з відомим поперечним перерізом S (x):
9. Ряд Маклорена.
.
10. Розклад в степеневі ряди функцій:
а) , при t- 1;
б) ln (1+x) = , при -1<x.
в) , при.
г) , при t- +/div>
д) ,.
при t- +p>
е) , при t- +/div>
ж) ,.
при t- 1.
11. Ряд Тейлора.
.
12. Ряди в комплексній області: .
13. Абсолютна збіжність рядів з коиплексними членами. Якщо ряд збігається, то ряд.
також збігається (абсолютно).
14. Формули Ейлера: , .
15. Тригонометричний ряд Фуркусково-гладкої функції f (x) періоду 2l має вигляд:
, (1).
де , (n=0, 1, 2,…);
, (n=1, 2,…).
(коефіцієнти Фурфункції f (x)). Для функції f (x) періоду 2аємо ,.
де , (n=0, 1, 2,…).
В точках розриву функцій f (x) сума ряду (1) дорівнює.
.
16. Якщо 2l — періодична функція f (x) парна, то.
,.
де , (n=0,1, 2,…).
Якщо 2l — періодична функція f (x) непарна, то.
,.
.
де і .
6. Основні властивості визначеного інтегралу (розглядувані функції неперервні):
а) — б) .
в) г) .
д) .
е) .
ж) .
7. Теорема про середнє: якщо f (x) — неперервна на [a, b], то.
, де а<c<b.
8. Формула інтегрування частинами у визначеному інтегралі: .
9. Формула заміни змінної у визначеному інтегралі:
де а=b=.
10. Формула трапецій: ,.
z=r (cosin де r=g z.
5. Теореми про модуль та аргумент:
а) z2 б) 2p>
Arg z1z2=Arg z1+Arg z2;
в) Arg =Arg z1-Arg z2- (z2.
г) Arg zn=n Arg z (n — ціле).
6. Корінь з комплексного числа:
, (k=0,1,2,…, n-1).
7. Показникова формула комплексного числа:
z = r eiде z = Arg z.
8. Визначник другого порядку:
.
9. Розв’язок системи знаходяться за формулами: х=у=правило Крамера), де.
.
10. Розв’язок однорідної системи: визначається за формулами: х= y=- z= (—t<
де ;
мінори матриці .
.
3. Повний диференціал функції z = f (x, y) від незалежних змінних х, у:
де dx= dy=.
Якщо U = f (x, y, z), то .
4. Малий приріст диференційованої функції:
.
5. Похідна функції U = f (x, y) по напряму l, заданому одиничним вектором {cos os дорівнює:
.
Аналогічно, якщо U = f (x, y, z) і {cos os os одиничний вектор напряму l, то.
.
6. Точки можливого екстремуму диференціальної функції U = f (x, y, z) визначаються з рівнянь:
fx, y, z)=0- f, y, z)=0- f, y, z)=0.
7. Градієнтом скалярного поля U = f (x, y, z) є вектор
.
Звідси .
8. Якщо P (x, y) dx + Q (x, y) dy є повним диференціалом в області G, то.
((x, y) є G).
(ознака повного диференціалу.).
VIII. Ряди.
1.Основне означення: .
2. Необхідна ознака збіжності ряду:
якщо ряд збігається, то .
3. Геометрична прогресія: , якщо t- 1.
4. Гармонічний ряд 1 + ½ + 1/3 + … (розбігається).
5.Ознака Даламбера. Нехай для ряду (Un>0) існує.
.
Тоді: а) Якщо l < 1, то ряд збігається;
б) Якщо l > 1, то ряд розбігається, Un непрямує до 0.
6. Абсолютна збіжність. Якщо ряд збігається, то ряд також збігається (абсолютно).
7. Ознака Лейбніца. Якщо і при , то знакозмінний ряд V1-V2+V3-V4+… — збігається.
8. Радіус збіжності степеневого ряду а0+а1х+а2×2+… визначається за формулою: , якщо остання має зміст.
.
19. Об'єм тіла обертання:
а) навколо осі Ох: (a<b).
б) навколо осі Оу: (c<d).
20. Робота змінної сили F=F (x) на ділянці [a, b]:
.
ІV. Комплексні числа, визначники та системи рівнянь.
1. Комплексне число z=x+iy, де х=Re z, y=Im z — дійсні числа, і2=-1.
Модуль комплексного числа:
.
Рівність комплексних чисел:
z1=z2z1=Re z2, Im z1=Im z2.
2. Спряжене число для комплексного числа z=x+iy: .
3. Арифметичні дії над комплексними числами z1=x1+iy1, z2=x2+iy2:
a) .
б) .
в) (z2.
Зокрема Re z =½ (z+ ), Im z= (z- )/2і, .
4. Тригонометрична форма комплексного числа:
V. Елементи векторної алгебри.
1. Сумою векторів , , є вектор .
2. Різницею векторів і є вектор , де.
— — вектор, протилежний вектору .
3. Добутком вектора на скаляр є вектор такий що , де і , причому напрям вектора співпадає з напрямком вектора , якщо k > 0, і протилежний до нього, якщо k < 0.
4. Вектор і колінеарні, якщо (k — скаляр).
Вектори , , компланарні, якщо ,(k, l-скаляри).
5. Скалярним добутком векторів і є число.
, де t-(, ).
Вектори і ортогональні, якщо * = 0.
Якщо і , то .
6. Векторним добутком векторів і є вектор ,.
де , , (<(a, b)),.
причому а, b, с — права трійк.
Якщо і , то , де.
i, j, k — одиничні вектори (орти), напрямлені згідно з відповідними осями координатами.
7. Мішаний добуток являє собою об'єм (зі знаком) паралелепіпеда, побудованого на векторах а, b, с.
Якщо , , , то.
.
VI. Аналітична геометрія в просторі.
1. Декартові прямокутні координати точки М (х, у, z) простору Охуz є:
x=rx, y=ry, z=rz, де r= — радіус-вектор точки М.
2. Довжина та напрям вектора а={ax, ay, az} визначаються формулами: ;
cos /acos /acos /a,.
(cos2s2s2,.
де cos os os напрямні косинуси вектора а.
3. Відстань між двома точками M1(x1,y1,z1) i M2(x2,y2,z2):
.
4. Рівняння площини з нормальним вектором N={A, B, C}що проходить через точку M0(x0,y0,z0) є Nr0)=0,…(1).
де r — радіус-вектор текучої точки площини M (x, y, z) і r0 — радіус-вектор точки М0.
В координатах рівняння (1) має вид:
А (х-х0)+В (у-у0)+С (z-z0)=0 або Ax+By+Cz+D=0 (2).
де D= -Ax0-By0-Cz0 (згальне рівняння площини).
5. Відстань від точки M1(x1,y1,z1) до площини (2) дорівнює:
.
6. Векторне рівняння прямої лінії в просторі:
r=r0+st (3).
де r{x, y, z} - текучий радіус-вектор прямоїr0{x0,y0,z0} - радіус-вектор фіксованої точки прямої, s{m, n, p} напрямний вектор прямої і t — параметр (—t<+/p>
В координатній формі рівняння прямої (3) має вигляд:
.
7. Пряма лінія як перетин площин визначається рівняннями: (4).
Напрямним вектором прямої (4) є S=Nде N={A, B, C}, N/p>
8. Рівняння сфери радіуса R з центром (x0,y0,z0):
.
9. Рівняння трьохосьового еліпса з півосями a, b, c:
.
10. Рівняння параболоїда обертання навколо осі Оz:
x2+y2=2pz.
VII. Диференціальне числення функції.
декількох змінних.
1. Умова некперервності функції z=f (x, y):
,.
або .
Аналогічно визначається неперервність функції f (x, y, z).
2. Частинні похідні функції z = f (x, y) по змінних х, у:
11. Визначник третього порядку:
.
де — алгебраїчні.
доповнення відповідних елементів визначника.
12. Розв’язок системи визначається за формулою Крамера х=у==/div>
де .
.
13. Розв’язок однорідної системи , якщо.
.
знаходяться з підсистеми: .
...