Роль профільної системи освіти

Національна система освіти виконує роль провідного чинника соціального реабілітування дітей і дорослих з інвалідністю, створення центрів трудової та професійної реабілітації дорослих людей з інвалідністю. Цей етап розвитку системи реабілітування характеризується наступними ознаками:

• 1. Поява корекційно-реабілітаційних центрів нового типу, які є установами відкритими, багатопрофільними і комплексними по спектру реабілітаційних послуг.
• 2. Вихід установ корекційно-реабілітаційної роботи за межі вузької відомчої підпорядкованості тільки двом міністерствам — охорони здоров’я та освіти.
• 3. Системна інтегрованість сучасних корекційно-реабілітаційних закладів в єдиний гуманітарний та соціально-економічний простір свого регіону.
• 4. «Індустріалізація» системи надання реабілітаційних послуг та впровадження новітніх корекційно-реабілітаційних технологій.
• 5. Революційні зміни в системі державного управління реабілітаційної сфери та її нормативно-правового забезпечення.
• 6. Зміни в структурі підготовки кадрів для сфери реалізації соціальної політики щодо осіб з інвалідністю, зокрема поява нових напрямів підготовки фахівців з соціальної роботи, соціальної педагогіки, корекційної освіти, фізичного виховання, охорони здоров’я на тлі поглиблення суперечностей між рівнем і номенклатурі підготовки кадрів для корекційно-реабілітаційної галузі та вимог ринку праці.
• 7. Широке залучення батьків і родичів дітей з інвалідністю до планування і реалізації реабілітаційних програм.
• 8. Значне посилення впливу громадського сектора суспільства, неурядових організацій на стан і розвиток корекційно-реабілітаційних служб і соціальну політику в цій сфері.

Аналіз сучасних реабілітаційних концепцій та інтегральних реабілітаційних технологій, науково-методологічний апарат реабілітології дозволив системно розглянути такі інтегральні (міждисциплінарні) методики і підходи, які популярні у світовій і вітчизняній корекційно-реабілітаційній практиці і несуть ознаки «технологічності»: система ранньої реабілітації дітей з вадами здоров’я; технології соціокультурної, соціально — побутового і соціально-середового реабілітування; корекційно-педагогічні терапевтичні технології - музика-терапія, арт-терапія, ігротерапія, казкотерапія і т.д.; реабілітаційна технологія Марії Монтессорі; кондуктивна педагогіка Петі, соціальна педіатрія і методика «Тандем»; реабілітаційно-педагогічні конструкти в площині концепцій реабілітаційної педагогіки та лікувальної педагогіки; соціальне реабілітування осіб з обмеженнями життєдіяльності засобами фізичної культури і спорту.

Широко поширена за кордоном практика медико-соціальної допомоги особам з стійкими порушеннями здоров’я, обмеженнями життєдіяльності - «окупаційна терапія» (лікування заняттям) — спрямована на реабілітацію осіб, які за станом здоров’я не можуть здійснювати догляд за собою, проводити дозвілля, виконувати продуктивну діяльність, тобто те, що об'єднується поняттям «заняття», а участь людини в їх виконанні визначається як «окупаційна діяльність».

Окупаційний терапевт допомагає особам, чия окупаційна діяльність порушена внаслідок травми, психічних або емоційних порушень, вроджених або набутих захворювань, в результаті вікових змін.

Цілі окупаційної терапії - розширення незалежності та автономності людини в перерахованих заняттях і забезпечення успішного і незалежного виконання окупаційних дій. Аналізуючи світовий досвід розвитку і впровадження окупаційної терапії доводить, що в цій інтегральної реабілітаційної технології системоутворюючий сенс набуває робота з особистістю людини, формування у неї способів діяльності у відповідності з завданнями комплексного соціального реабілітування. Тобто цієї технології, як реабілітаційній системі притаманні освітні підходи, тому її логічно визнавати, передусім як педагогічної.

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей — усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним, як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з нормальним рівнем розвитку, членів суспільства в цілому. Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

Інклюзія є соціальною концепцією, яка передбачає розуміння мети — гуманізація суспільних відносин і прийняття прав осіб з обмеженими можливостями на якісну та доступну освіту. Інклюзія в освіті - це ступінь інклюзії в суспільстві, одна з гуманітарних ідей його розвитку.

Основний принцип інклюзії: у всіх випадках, коли це можливо, усі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Розкриття потенційних можливостей дітей з психофізичними порушеннями залежить не стільки від форм навчання (інтернатна чи інклюзивна), хоча вони й визначають різний ступінь соціальної адаптованості, скільки від гнучкості системи спеціальної освіти, рівня та діапазону наданих послуг, які задовольняють їхні потреби (раннє виявлення порушень, єдність діагностики і корекції розвитку, наступність дошкільного, шкільного і після шкільного змісту освіти тощо).