Вінок Тарасу

СЦЕНАРІЙ Вінок Тарасу Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:

Україно, Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,.

Заплаче серденько! /" Тарасова ніч" /.

Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки «…скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… /» І виріс я на чужині" /. Шевченкові герої - це люди кровно зв’язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань — Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.

До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:

А ти, моя Україно,.

Безталанна вдово,.

Я до тебе літатиму!

З хмари на розмову.

На розмову тихосумну,.

На раду з тобою:

Опівночі падатиму.

Рясною росою. /" Сон" /.

Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. «Нема на світі України, немає другого Дніпра!..» — з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі «Сон» :

…світає, Край неба палає;

Соловейко в темнім гаї.

Сонце зустрічає.

Тихесонько вітер віє,.

Степи, лани мріють,.

Між ярами над ставами.

Верби зеленіють.

Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє» :

Обніміте ж, брати мої,.

Найменшого брата, ;

Нехай мати усміхнеться,.

Заплакана мати.

Влагословить дітей своїх.

Твердими руками.

І діточок поцілує.

Вольними устами.

Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум’ям патріотичних ідей Шевченка.

Леся Українка у вірші «На роковини» /І92І р./ писала:

Він перший за свою любов.

Тяжкі дістав кайдани,.

Але до скону їй служив.

без ради, без омани.

Усе знесла й перемогла.

Його любові сила.

Того великого вогню.

і смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.

Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:

«Вічно живий в пам’яті народам» ,.

«Геній України, патріот» .

«Вінок Тарасу» ,.

«Вічна слава великому Кобзареві» ,.

«Невмируча слава» та ін.

Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.

Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.

«…Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України». /М.О.Некрасов/.

" Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.

Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри — в розпуку. Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті - невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають… його твори мільйонам людських сердець". /І.Я.Франко/.

«По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу — Пушкіним і Міцкевичем». /П.А.Грабовський/.

" Я знаю і люблю Шевченка як земляка і талановитого ху-дожника". /М.В.Гоголь/.

" Кобзаря" я прочитав ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю високою поезією та народністю в поезії. З першого по-гляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а не складає свої, — така народність його поезії". /І.С.Нечуй-Левицький/.

" Він заслуговує високої оцінки саме як перший і воістину народний поет, який не перекручував суб'єктивними додатками народних дум і почуттів". (О.М.Горький/.

" Я схиляюсь перед Шевченком — поетом, послідовним борцем за щастя людини. У Шевченкові я бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого народу". /К.С.Станіславський/.

" Цілий ряд віршів геніального українського Кобзаря, спів-ця й трибуна поневоленого народу, непокірного бунтаря, діста-ли широке розповсюдження серед білоруського народу. Вони віль-но і природно входили в золотий фонд його культури". /Якуб Колас/.

Можна підготувати окремий вечір на тему «Шевченко і музика» .

Надаємо матеріал для текстів ведучих.

Музикальність великого українського поета яскраво позначи-лась на його творах. Вірші з «Кобзаря» — це справжні пісні. Мелодичні, співучі, вони одразу знайшли дорогу до серця простих людей. Народні співці, імена яких залишилися для нас невідомими першими створили музику на тексти Шевченкових поезія.

Ще за життя Шевченка почали писати-музичні твори на його сюжети і композитори-професіонали. Одним з перших та-ких творів була пісня на текст вірша «Думи мої, думи мої», автором якої був відомий український фольклорист і компо-зитор О.Рубець.

Найбільше музичних творів на теми Шевченка написав український композитор-класик Микола Віталійович Лисенко. Спільність ідей та естетичних поглядів обох великих художників зумовила високу художню силу їх творів. На тексти Т. Г. Шевченка М.В.Лисенко написав понад 90 музичних творів-пісень, дуетів, тріо, квартетів, хорових поем, кантат, інструментальних творів /Хорова поема «Іван Гус», кантати «Б'ють пороги», «Радуйся, ниво неполитая» /. Над музикою до творів Шевченка працювало багато композиторів. Великої популярності набула мелодія на текст «Заповіту», створена полтавчанином Г. Гладким. Широко відомі «Вечорниці» П. Ніщинського до п'єси «Назар Стодоля», зокрема хор «Закувала та сива зозуля». Першою оперою на шевченківську тему була «Катерина», на-писана композитором М. Аркасом, яка і зараз захоплює слухачів своєю щирістю і мелодійністю. Створювали твори на теми Шевченка М. П. Мусоргський /монолог «Гопак», романс «На Дніпрі» на текст поеми «Гайдамаки» /.

П.І.Чайковський є автором пісні-романсу «Вечір» /" Садок вишневий коло хати" /. Музику на теми Шевченка писали композитори В. Зоремба, Стеценко, Степовий, Сєров, Глієр та ін.

Творчість великого Кобзаря є справжнім джерелом натхнення для сучасних композиторів, серед яких: М. Вериківський — опери «Наймичка», «Сотник», К. Данькевич — опера «Назар Стодоля» та балет «Лілея» та ін. Немає такого українського композитора, який би не звертався до творчості Шевченка. З кожним роком з’являються все нові і нові твори, які втілюють в музиці ідеї і образи геніального Кобзаря.

Рекомендуємо варіант тематичного вечора — літературної композиції, присвяченої біографії Т. Г. Шевченка.

" Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини". /Т.Г.ШЕВЧЕНКО/.

Приміщення, де буде проходити вечір, на нашу думку, треба стилізувати під стару українську хату: розмістити вишиті рушники, різні глиняні глечики, роблені та живі квіти, усе те, що є типовим для старого українського житла. У куточку стоїть лавка, на котрій сидять жінки у домашніх на-ціональних українських костюмах. Вони тихо співають стару й сумну українську народну пісню /пісню можна вибрати за особистим смаком або підібрати фонограму/. Під тиху пісню виходить ведуча та ще три дівчини, які будуть разом із нею вести вечір.

Ведуча: Серед великих світочів духу, яких дали людській цивілізації народи нашої країни, одне з найпочесніших місць належить Тарасові Григоровичу Шевченку.

1 дівчина: Незабаром відзначається день народження Кобзаря. І нам хотілось би сьогодні згадати окремі сторінки життя вірного сина свого народу — Тараса Григоровича Шев-ченка.

/Пісня потрохи змовкає/.

2 дівчина: Він побачив світ 9 березня 1614 року в селі Моринцях колишнього Звенигородського повіту на Київщині в родині кріпаків Григорія Івановича і Катерини Якимівни Шев-ченків. Того дня народилася панові Енгельгардтові ще одна кріпацька душа, а Україні - її гордість і слава, її великий. народний співець.

3 дівчина: Коли Тарасові сповнилося два роки, його родина залишає Моринці й повертається до рідного батьківського села Кирилівки. Тут, в убогій селянській хатині, «У гаї, над чистим ставом край села» пройшли дитячі літа Тараса.

І дівчина: Не по-дитячому сумні то були літа. Голодний, обірваний хлопчик самотужки знайомився зі світом.

2 дівчина: Нестерпна нужда і тяжка виснажлива праця рано звели в могилу матір і батька Тараса. В сільській метричній книзі без почуття гіркого гумору поставлено такий діагноз цих двох смертей: померли «з натуральної хвороби» .

3 дівчина: Інший, жахливий і страшний «діагноз» поставив згодом сам Тарас:

Там матір добрую мою,.

Ще молодую, ;

у могилу Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,.

(А ми малі були і голі),.

Не витерпів лихої долі.

Умер на панщині…

Ведуча: Після смерті матері дев’ятилітньому Тарасові довелося щодня відчувати сліпу ненависть, лихе слово і тяжку руку злої мачухи Оксани Терещенко, яка прийшла в хату вдівця зі своїми трьома дітьми. А коли через два роки помер і батька, життя одинадцятилітнього сіромахи стало й зовсім нестерпним.

1 дівчина: Залишившись перед усіма життєвими вітрами й него-дами беззахисними й голими, п’ятеро кріпацьких круглих си-ріт /старшому Микиті - чотирнадцять, а найменшому Йосипу — заледве чотири/, «розлізлися межи людьми, мов мишенята». На власний хліб, «у люди» пішов і малий Тарас.

2 дівчина: Для 11-річного підлітка розпочалися довгі й важкі його «університети». Ще за життя батьків восьмирічного Та-раса вперше оддали в науку до молодого дяка Павла Рубана, а після смерті батька — до сільського дяка Богорського. Гірка то була наука з-під замашних різок п’яних дячків.

3 дівчина: Заставши якось дяка п’яним, школяр по-своєму розрахувався з ним за науку — наскільки вистачило дитячих сил він відшмагав наставника різками.

Ведуча: Єдиною розрадою тих років було перше глибоко й чисте кохання Тараса до такої ж, як і він, кріпацької сироти — чор-нобривої Оксани Коваленко, світлу згадку про яке він проніс через все життя. Це їй він присвятив поему «Мар'яна-чорниця» («На пам’ять того, що давно минуло»).

1 дівчина: У посвяті згадано.

…того сироту,.

Що в сірій свитині,.

Бувало, щасливий,.

Як побачить диво ;

Твою красоту.

Кого ти без мови,.

Без слова навчила.

Очима, душею,.

Серцем розмовлять.

2 дівчина: Тарас робив на панській кухні, вчився малярству у Вільні, два з половиною роки «прокозачкував» у пана Енгельгардта, але ніякі труднощі не зломили хлопчика — не лакейської був той вдачі!

3 дівчина: Переїзд до Петербургу повністю змінив його життя. Але слово «переїзд» не зовсім підходить у даному випадку. Понад два місяці власними ногами міряв той шлях (з Вільно до Петербурга) Шевченко із челяддю пана Енгельгардта., А шлях.

був немалий — восьмисоткілометровий.

Ведучий: Був то страшний і повчальний шлях, про що згодом поет писав так у своїй «Катерині» :

…Аж на серці похолоне,.

Як його згадаю.

Попоміряв і я колись ;

Щоб його не мірять!..

Розказав би про те лихо,.

Та чи то ж повірять!

1 дівчина: Білі липневі ночі. Юнак у засмальцьованій фарбами одежі крадькома пробирається в сутінках Літнього саду. Переконавшись, що ніхто не слідкує за ним, сідає біля Сатурна,.

розкладає свої небагаті малярські приладдя і починає пра-цювати.

2 дівчина: Він настільки захоплений роботою, що не помічає, як до нього підходить незнайомий і уважно розглядає ескіз.

2 дівчина: «Ти часто ходиш сюди малювати?» — нарешті запитує незнайомий. Юнак прудко підводиться, розгублено дивиться на нього, прагнучи розпізнати в ньому друга чи ворога, і після хвилини мовчання, ніяковіючи відповідає: «Кожну неділю…» .

Так розпочинається знайомство, що докорінно змінить долю кріпака. Іван Сушенко, гуманний і добрий, відтепер стане другим учителем молодого художника.

Ведучий: Перегорнемо ще одну сторінку життя поета — викуп з неволі. Енгельгардт запросив 2500 карбованців. Названа сума була занадто великою. Зібрати її серед зацікавлених було просто немислимо. Довелося звернутися до випробуваного методу. За тих часів художники нерідко допомагали талановитим крі-пакам вириватися з кріпацької залежності, продаючи через ло-терею свої твори. На виручені гроші купували «відпускну» .

1 дівчина: Врюллов, Венеціанов, Жуковський, Гребінка вирішили для викупу Шевченка також влаштувати лотерею. Брюллов написав портрет Жуковського і 16 квітня 1830 року виставив його в лотерею. Виручені гроші внесли Енгельгардту. 22 квітня /старим стилем/ він видав «відпускну». А через день на квартирі.

Карла Брюллова в присутності Жуковського, Вільєгорськолго, Григоровича, Венеціанова та інших зблідлому після тяжкої хвороби Тарасові вручили «вольну». Це були радісні для.

поета дні. Починалося нове життя. Тарасові йшов двадцять п’ятий рік.

2 дівчина: Шевченко прожив лише 47 років. 25 з них провів у кріпацькому рабстві, 10 років — у тюрмах та на засланні, решту МАЙЖЕ постійно знаходився під недремним жандармським оком, воював із нестатками і нуждою та самотністю, помирав у.

казенній комірчині, не здійснивши навіть природної лядсь-кої мрії про сімейний затишок у власному куточку…

3 дівчина: Але палке серце поета не раз наповнювалось ве-ликим вогнем любові. Без неї життя Шевченка було б зовсім тяжким.

Ведуча: Тридцятип’ятилітня княжна Варвара Миколаївна Рєпніна була палко закохана в поета, її розчулювало і хвилювало його страдницьке життя, і, мабуть, десь у потаємній схованці серця вона зберігала й бахання розділити з ним життя і усвідомлення того, що це зовсім неможливо…

1 дівчина: Рєпніна присвятила постові доволі прозору авто-біографічну повість «Девочка», яка була, за її словами, «майже точна історія мого серця» .

2 дівчина: Безперечно, Шевченко не міг не здогадуватись про глибокі почуття княжни, він щиро співчував їй, бо й сам розумів, що їхні стосунки можуть бути тільки дружніми.

3 дівчина: Різними шляхами в житті судилося піти постові й княжні - у них ті шляхи ніяк не могли б сплестися в один, бо їх розділяла глибока соціальна прірва, яку не могли б подолати ні родина сановного князя, ні Шевченко.

Ведуча: Але все ж благородний поет завжди платив щирою дружбою тій, що всупереч волі своєї родини, іноді прямо наражаючись на небезпеки, навіть на царський гнів, виявляла таке безкорисливе піклування про долю все-таки по своєму й близької їй людини.

1 дівчина: Особлива місце належить родині поміщиків села.

Березова Рудка Закревським. У господаря маєтку, полковника Платона, гостював Шевченко.

2 дівчина: Вродлива молода дружина Закревського Ганна мала.

величезний успіх у колі численних гостей і прихильників. Щиро захопився нею і Тарас Шевченко, який тоді ж любовно виписав її портрет. Мабуть, глибоко в серце поета проник пильний погляд великих темно-голубих очей, якщо про той погляд і ті очі він проніс згадку ледве чи не через все життя.

3 дівчина: Саме Ганні Закревській присвятив поет одну з найніжніших своїх поезій — «Г.З,» та поетичний роздум «Якби зострілися ми знову» :

…А ти, доле!

А ти, мій покою!

Моє свято чорнобриве,.

І досі між ними.

Тихо, пишно походжаєш?

І тими очима,.

Аж чорними-голубими,.

І досі чаруєш.

Людські душі?

Чи ще й досі.

Дивуються всує.

На стан гнучкий?

Свято моє!

Єдине свято!

Ведуча: Можливо, це було найглибшим і найтривалішим захопленням Шевченка, хоч він із ним найменше пов’язував можливість особистого щастя. Здається, для жодної з жінок, що зустрічалися на життєвому шляху Шевченка, поет не знаходив таких зворушливих слів, як для «Ганни-вродливої» — його недосяжної мрії…

1 дівчина: Жіноча доля глибоко хвилювала Шевченка. Особливо доля жінки-кріпачки. В своїй прекрасній поемі «Катерина» поет пише:

Кохайтеся, чорнобриві,.

Та не з москалями.

Бо москалі - чужі люди,.

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,.

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,.

А дівчина гине…

Якби сама, ще б нічого,.

А то й стара мати,.

Що привела на світ божий,.

Мусить погибати.

Серце в’яне співаючи,.

Коли знає за що;

Люде серця не побачать,.

А скажуть — ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,.

Та не з москалями,.

Бо москалі - чужі люди,.

Знущаються вами.

2 дівчина: Історія скривдженого кохання, зламаного життя, знедоленого дитинства — ось що таке «Катерина» Шевченка. Палкі рядки поеми не можуть лишити байдужими нікого,.

3 дівчина: А які чудові рядки написані ним російською мовою:

Без малодушной укоризны.

Пройти мытарства трудной жизни,.

Измерить пропасти страстей,.

Понять на деле жизнь людей,.

Прочесть все черные страницы,.

Все беззаконные дела…

И сохранить полет орла.

И сердце чистой голубицы!

Ведуча: Ми не можемо зупинитися докладно на біографії великого поета, та це й не треба. Про нього написано багато книжок, які ви всі можете прочитати. Його пам’яті присвячено багато вір-шів, пісень, пам’ятників. Іменем Шевченка названі вулиці, па-роплави, парки, школи, бібліотеки…

1 дівчина: Шевченкові дуже хотілося, щоб ми його просто пам’ятали.

І мене в сім'ї великій,.

В сім'ї вольній, новій,.

Не забудьте пом’янути.

Не злим тихим словом.

2 дівчина: У ніч з 24 на 25 лютого у Шевченка стався тяжкий серцевий приступ. І.М.Лазаревський, що прийшов привітати поета з днем народження, застав його у безнадійному стані: «Муки страд-ника були невимовнікожне слово коштувало йому страшних зусиль» .

3 дівчина: А вдосвіта невгамовний трудівник все-таки вирішив, пе-ремагаючи себе, зійти в майстерню. Сходячи вниз, втратив свідомість, покотився по східцях та вже більше й не підвівся. Сталося це в неділю 26 лютого о п’ятій годині тридцять хвилин…

Ведуча:

Поховали… тихесенько.

Україна плаче…

Поховали дух великий.

І серце гаряче,.

Поховала наша мати.

Найкращого сина, ;

«Вічну пам’ять» заспівала.

Уся Україна.

1 дівчина:

Ні, не всього поховали.

Тебе на чужині, ;

Твоє слово животворне.

Живе на Вкраїні;

Твоя дума, твоя пісня.

Повік не загине,.

2 дівчина:

Поки буде рости-жити.

Козацька дитина,.

Твоє слово ізмалечку.

Повитвердять діти.

3 дівчина:

Будеш з ними зеленіти,.

Український квіте…

Теє жито, що посіяв,.

Зійде — жати будем.

Розбудив еси нас, батьку…

Тебе не розбудим! /В.Кулик. На смерть Шевченка. 1861 р./.

Ведуча: Великий поет назавжди лишиться у пам’яті народній. А ми сьогодні з вами віддаємо дань пам’яті великому Кобзарю, сплітаючи усі разом вінок з його віршів.

Після цих слів ведучої читачі декламують кілька віршів Т. Г. Шевченка.

Ведуча: А зараз, як підсумок нашої зустрічі, ми би хотіли про-вести кілька конкурсів, присвячених літературній спадщині поета. Для цього нам потрібно створити 2 команди, в кожній по чотири бажаючих прийняти участь у конкурсах. А ми подивимося, хто з них зможе справитися з завданням. Переможців чекають нагороди.

(Проводиться конкурс).

Ведуча: Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шев-ченко — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,.

Любіть її …

Во врем’я люте,.

В останню тяжкую минуту.

За неї господа моліть.