Формування патріотизму студентів технікуму засобами краєзнавчо-дослідницької діяльності

У статті охарактеризовано сучасне розуміння поняття патріотизму та узагальнено досвід роботи автора з формування патріотизму студентів технікуму засобами краєзнавчо-дослідницької роботи.

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життів героїчних учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свій суверенітет і територіальну цілісність, особливого значення набуває патріотичне виховання сучасної української молоді. Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування в дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу [1]. Таким чином, проблема патріотичного виховання стає однією з найактуальніших.

Патріотизм (від грецького «paths» — батьківщина, вітчизна) — явище соціально-історичне. У різні епохи воно мало неоднаковий соціальний і класовий зміст. Педагогічні дослідження з проблеми патріотичного виховання численні й різноманітні.

К. Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням виховання, але й могутнім педагогічним засобом: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його негативними, природними, особистими, сімейними нахилами» [2, с.162]. Цей вислів, вважаємо, дозволяє усвідомити зміст поняття «патріотизм».

А. Макаренко відзначав, що патріотизм має прояв не тільки в героїчних учинках. Він наполягав на тому, що патріотизм виявляється у виконаній людиною роботі, адже патріот завжди буде прагнути працювати для розвитку рідної країни [3, с.170].

В. Сухомлинський визначав патріотизм як діяльну спрямованість свідомості, волі, почуттів, діалектично пов’язану з освіченістю, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань, на його думку, неможливо відокремити від складного цілісного процесу формування особистості [4, с.272−273].

Сучасне розуміння патріотизму характеризується різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і розмаїттям форм прояву. Крім того, проблема патріотизму розглядається різними дослідниками в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах, залежно від особистої позиції, ставлення до своєї Вітчизни, від використання різних сфер знань тощо. Одна зі спроб розкрити зміст даного поняття є в монографії І. Кравцова, який говорить що, патріотизм — це любов до своєї Вітчизни; до рідних місць («землі батьків»), до рідної мови, до культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного устрою. Патріотизм — це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежність [5, с. 207].

Справжній патріот любить Батьківщину, не відвертаючись від неї через те, що їй нічим заплатити йому за це і що її народ не досяг рівня культури, характерної для європейських. Патріот не обмежується пасивною любов’ю до рідного краю, він активно працює для свого народу, національної культури, розбудови добробуту й господарства. Він захищає честь своєї держави, примножує її багатства [6, с. 246].

Харківський дослідник О. Бондаренко вважає, що патріотизм — це моральний і політичний принцип, соціальне відчуття, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них іти на жертви, у тому числі готовність підкорити свої особисті потреби суспільним. Фахівець підкреслює, що поняття патріотизму виражає найвищу і найсильнішу духовну силу, що зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почуттю патріотизму людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну державу, що виступає гарантом стабільності й могутності народу, його безсмертя [7, с.5].

І. Харламов розглядає патріотизм як взаємопов'язану сукупність етичних відчуттів і рис поведінки, що включає любов до Батьківщини, активну працю на благо Батьківщини, підтримання і збільшення трудових традицій народу, дбайливе ставлення до історичних пам’ятників і звичаїв рідної країни, любов до рідних місць, прагнення до зміцнення честі і гідності Батьківщини, готовність і вміння захищати її, військову хоробрість, мужність і самовідданість, братерство і дружбу народів, нетерпимість до расової і національної неприязні, пошану звичаїв і культури інших країн і народів, прагнення до співпраці з ними [3, с.169].

Історичний досвід переконливо доводить, що справжній патріотизм не може бути ні наднаціональним, ні позанаціональним. Це явище завжди національне, бо воно — не тільки продукт соціально-історичного розвитку, але й генетикобіологічного, природно-ментального. Науковець П. Кононенко, досліджуючи взаємообумовленість таких понять, як національна ідея, нація, націоналізм, аргументовано показав, що останній є виявом патріотизму [8, с.26].

У період подальшої розбудови демократичної правової суверенної держави й громадянського суспільства формується та затверджується загальнонародний патріотизм. У ньому поєднуються любов до Батьківщини і вірність їй, гордість за свою державу, почуття глибокої відповідальності за її долю, готовність і здатність служити їй, захищати від ворогів, сприяти її успіхам у сферах внутрішнього життя та на міжнародній арені. За демократичних умов сьогодення патріотизм має бути піднесений на вищий рівень, поширений на все населення країни, усі сфери суспільного життя. Завдяки усьому цьому патріотизм є одним з найважливіших чинників розвитку демократичного українського суспільства, а патріотичне виховання молоді - найважливішою складовою комплексного виховання сучасної особистості.

Саме з таких позицій підходять викладачі суспільних дисциплін Новокаховського приладобудівного технікуму (НКПТ) до організації краєзнавчо-дослідницької роботи студентів (КДРС) в цьому навчальному закладі. Безумовно, сучасна краєзнавчо-дослідна робота — це, перш за все, самостійне навчальнонаукове дослідження студента, яке здійснюється поза навчальним процесом, хоча й під керівництвом викладача. Проте вона має виконувати й виховну функцію, бути спрямованою на формування зрілої, соціально активної, духовної особистості, гідної свого героїчного минулого, шанобливої пам’яті до своїх батьків і прадідів.

Необхідність цього завдання визначено і в Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», яка є глобальним документом, що визначає стратегію й основні напрями розвитку освіти в ХХІ столітті.

Особливого значення набули аспекти патріотичного виховання в сучасний період, що наближає нас до священного свята — 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні (ВВВ). Ця невмируща подія змінила обличчя планети, продемонструвала всьому світові суттєві переваги духу й ментальності українського народу. Її неможливо спростувати, вихолостити чи обминути, не зважаючи на неодноразові спроби певних сил зробити це. і якщо хоч один з багатьох тисяч воїнів — визволителів буде згаданий через 70 років, то ми недаремно живемо на світі, бо пам’ятаємо, шукаємо й знаходимо. Ось чому КДРС з історії України в останні роки була органічно поєднана з подіями ВВВ на території малої Батьківщини — Херсонщини, рідного краю, району, міста й навіть вулиці.

Студенти І курсу розробляли реферати про конкретну особу — ветерана війни рідного краю. Реферативною роботою передбачалось опрацювання певної кількості друкованих джерел загального характеру, бажано останніх 7−10 років видання, спогадів та документів ветеранів, що зберігались в сім'ях, аналіз матеріалів місцевих періодичних видань, які розповідали про ветерана, долю якого вивчають студенти.

Тематика науково-дослідних робіт для представників ІІ курсу характеризувалась поглибленою проблематикою. Їх автори опановували моделі комплексного наукового дослідження, навчались володіти методикою виконання роботи та питаннями систематизації матеріалів дослідження, використовували велику кількість джерел, що сприяли поглибленому вивченню зазначеної проблеми. Здебільшого, це були проблеми вже широко досліджені, проте з недостатньо висвітленими окремими аспектами; або проблеми, які в подібному контексті раніше не розглядались і є актуальними для сучасності. Завдання самостійно відтворити системний хід процесів, які мали місце в 1941;1945 рр. В певному регіоні Херсонщини, на основі реальних історичних фактів охарактеризувати основні етапи їх розвитку (оборонні бої 1941 р., фашистський окупаційний режим, поширення Руху Опору, остаточне визволення) призвели до появи таких тем, як «Новотроїцький район в період ВВВ 1941;1945 рр.», «Асканія-Нова в 1941;1945 рр.», «Початковий період війни (1941;1942 рр.) на Каховщині» тощо.

Уміння спостерігати, аналізувати, осмислювати, узагальнювати, порівнювати, формулювати проблеми, обґрунтовуючи їх актуальність, робити висновки та знаходити взаємозв'язки між явищами та подіями, працювати з додатковою та довідковою літературою формувались та набували подальшого розвитку в дослідженні таких галузевих тем як: «Підпілля та партизанський рух Херсонщини в роки ВВВ», «Окупаційний режим на території Херсонщини» тощо. До речі, у кожній із так званих поглиблених тем студентам пропонувалось зробити додатковий акцент на дослідженні діяльності принаймні 1−2 осіб, які проявили себе в описаних процесах. Наприклад, у визволенні Бериславщини автором було звернуто особливу увагу на постать Героя Радянського Союзу В. З. Гридіна. Готуючи матеріали, молоді люди нерідко знаходили маловідомі факти, що стосувались їх родичів, навіть членів сімей і висвітлювали їх участь у важливих подіях, вирішенні долі України.

Проте лише Великою Вітчизняною війною тематика роботи в нашому навчальному закладі не вичерпується. У попередні роки юні науковці І та ІІ курсу опрацьовували певні теми, присвячені драматичним подіям трагічної доби Чорнобильського лиха. Прикладом дослідження цієї тематики є робота про участь новокаховських пожежників у ліквідації наслідків цієї планетарної катастрофи. У межах рубрики «Яскраві особистості в історії рідного міста» молодь НКПТ приділила увагу людям, які в різні періоди так чи інакше визначали славне «обличчя» Нової Каховки. Копітка робота проходила і сьогодні ведеться зі збирання інформації про життя та діяльність рідного навчального закладу — Новокаховського приладобудівного технікуму, який з 1981 року працює на освітянській ниві, та ветеранів «приборки», що мають в її стінах найдовший стаж спілкування зі студентською молоддю.

Форми краєзнавчої роботи відзначаються різноманітністю. Це екскурсії, походи, подорожі, науково-дослідницька діяльність, гурткова робота, акції та експедиції. Студенти НКПТ є частими відвідувачами музею історії міста Нова Каховка, де відбуваються зустрічі з цікавими людьми, місцевими митцями. Традиційними є подорожі до Національного історико-археологічного заповідника «Кам'яна Могила», Олешківської та Кам’янської Січей, Національного заповідника «Хортиця» в м. Запоріжжі - унікального історико-культурного комплексу, що відтворює риси козацької столиці часів зародження славного українського лицарства. Екскурсії на виробництво, зокрема до ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод», ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», Каховської ГЕС, де працівники знайомлять краєзнавців з природними і соціально-економічними умовами сільськогосподарського і промислового виробництва, з питаннями їх технології, методами їх організації та планування, перспективою розвитку господарства в регіоні, розвитком певної галузі в масштабі нашої області та країни.

Кінцевими результатами краєзнавчо-дослідницької та гурткової роботи є письмові реферати, навчально-дослідні та науково-дослідні роботи, аудиторні доповіді, виступи перед широким загалом, участь у науково-дослідних конференціях тощо.

Патріотична спрямованість цієї діяльності забезпечується такими чинниками. Перш за все, збалансованою краєзнавчою тематикою робіт. Розробка саме таких тем допомагає юнакам та дівчатам відчути себе часткою героїчної долі рідної землі, розвиває глибоку зацікавленість історією рідного народу, дає змогу краплина за краплиною засвоїти легендарні та безсмертні традиції попередніх поколінь та стати сучасною людиною — творцем майбутнього своєї нації.

Безумовно, слід відбирати такі факти з місцевої історії, які в науковому плані достовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей розвитку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значення, є типовими для нашого краю, відображають умови його розвитку, що історично склалися. Впливають не тільки на свідомість, але й на відчуття студентів, пробуджують інтерес до історії краю та країни. Важливе виховане значення має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці. Потрібно підбирати матеріал, що ілюструє факти, цифри про минуле й сьогодення краю, розкриває перспективи сучасного розвитку Херсонщини [9, с.155].

Наступним суттєвим чинником, що визначає патріотичну спрямованість КДРС, є її організаційно-методичне забезпечення. Вочевидь, розробка вищенаведеної тематики потребує створення викладачами повної інформаційної бази з урахуванням реальних можливостей доступу юних науковців до певних джерел інформації. Вона включає систематизований перелік основних уже існуючих матеріалів з теми та систему поточного інформування студента викладачем з приводу нових надходжень.

Також розроблені методичні рекомендації для студентів з питань виконання рефератів та КДР, в яких докладно, з певними прикладами, з роз’ясненнями обсягів (кількість сторінок для КДР), структури роботи (титульний аркуш, зміст, вступ, розділи та підрозділи основної частини, висновки, список використаної літератури, додатки) наводяться основні вимоги до роботи та методи її виконання. Вивчаються молоддю й ефективні пам’ятки з приводу складання плану, тез, підготовки рефератів, виступів перед аудиторією тощо.

Створено поетапний план КДРС, у якому чітко визначено завдання кожного гуртківця. Воно пов’язане з періодичним (щотижневим) його звітуванням про хід виконання роботи перед викладачем або на зборах гуртка, а також з кінцевим терміном захисту напрацьованого. Кожен із студентів отримує індивідуальну організаційну, інформаційну та методичну допомогу під час проведення досліджень.

Важливу роль відіграє й можливість використання сучасних технічних засобів для необхідного копіювання, сканування, редагування та тиражування різноманітних матеріалів, здобутих молодими дослідниками (комп'ютер, ксерокс, сканер тощо).

Патріотичне виховання передбачає добір відповідних форм КДРС, серед яких актуальні:

• — систематичне відвідування краєзнавчих музеїв міста, його основних підприємств (музей історії міста, музей ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», музей Новокаховського електромашинобудівного заводу тощо);
• — творча робота з історичними документами музеїв, архівів, фондів, які є безпосередніми пам’ятками минулого і в силу цього мають особливий вплив на дослідників, допомагають відтворити яскраві та переконливі риси минулого;
• — ґрунтовна співпраця з Радою ветеранів міста, яка допомагає організовувати виступи та промови ветеранів, зустрічі й бесіди з ними;
• — постійний контакт з працівниками бібліотечних закладів, які мають можливості накопичення місцевого краєзнавчого матеріалу і періодичних видань;
• — активна участь гуртківців у виставках, диспутах, олімпіадах, конкурсах, колоквіумах та інших позакласних заходах (наприклад, історичний «Брейн-ринг»), випуск стінгазет, присвячених знаменним історичним подіям.

Вирішальний вплив на молодь має така форма, як безпосередній особистий, стійкий (довготривалий) контакт з ветераном (війни, праці, спорту, педагогічної діяльності тощо), внесок якого до загальних звершень і становить об'єкт дослідження. За активним сприянням Ради ветеранів, завдяки наполегливим клопотанням викладачів, практично кожен юний науковець і курсу має можливість постійно протягом підзвітного періоду (семестр або цілий навчальний рік) контактувати, зустрічатись з конкретним ветераном — основною діючою особою студентського дослідження.

Ці зустрічі особливо важливі в наш час, у нашому «перехідному» суспільстві, коли поняття «милосердя», «людяність», «гідність», «шанобливе ставлення до представників попередніх поколінь» втрачають свою актуальність, а реалії навколишнього буття не завжди відповідають педагогічним принципам. Молоді люди спілкуються не навмання, а діють згідно з розробленим алгоритмом, який сприяє всебічному аналізу ролі особистості в тих історичних процесах, в яких вона брала участь. Студенти намагаються отримати якомога точніші та детальніші відповіді на пункти плану проведення особистої бесіди з ветераном.

Особиста бесіда з ветераном Великої Вітчизняної війни (типовий план проведення).

• — Ознайомитися з найважливішими біографічними даними (коли, де, в якій родині народився).
• — Простежити процес становлення особистості в конкретному соціальному середовищі (яку освіту, де, коли отримав, якою професією оволодів).
• — Виявити історичні умови, в яких формувалась особистість респондента.
• — Де і як зустрів початок Великої Вітчизняної війни?
• — Як і коли вступив до лав Червоної Армії (партизанського загону, підпільної групи)?
• — В яких конкретних військових операціях брав участь (дати проведення, фронти, хто керував військами, результати та наслідки операцій)?
• — Які найбільш пам’ятні епізоди боїв? Чому?
• — Які отримав нагороди від командування? За які вчинки? (навести 1−2 епізоди)
• — Скільки разів був поранений?
• — Кого може назвати серед товаришів та соратників?
• — Де, в яких умовах зустрів Перемогу?
• — Як і коли опинився в нашому місті?
• — Як склалося післявоєнне життя (де, коли, ким працював)?
• — Які слова може передати сучасній молоді (навести чітку цитату)?
• — Зробити висновок.

У завершальній частині роботи автору пропонується зробити висновок, визначити історичну роль конкретної особи в житті суспільства, продемонструвати вміння мислити образно і творчо, висловити свої враження, точку зору та особисту думку.

Дослідження такої «усної історії» має низку особливостей. Перш за все, це — високий ступінь суб'єктивності отриманих матеріалів. Справа в тому, що оповідач не лише згадує події минулого, але й певною мірою переживає їх знову. Він своєю розповіддю відтворює, моделює історичне минуле відповідно до світогляду, біографії, політичних та культурних цінностей. Озвучена оповідачем інформація значною мірою залежить від інтерв'юера. Той може спрямовувати чи змінювати хід розповіді питаннями, може свідомо провокувати свого респондента чи навпаки відволікати його від певних тем [10, с.15]. Специфічність цієї форми діяльності неминуче вимагає знаходження «точки перетину» представників різних поколінь, зваженої толерантності з обох сторін, порядності та доброзичливості. Безумовно, юний дослідник має провести попередню роботу з респондентом, заздалегідь ознайомити його з питаннями, створити позитивний фон розповіді, спонукати до максимально щирих, повних відповідей, не нав’язувати наведеним подіям тих чи інших оцінок та стежити за їх зрозумілим та повним розтлумаченням. Поступово студенти оволодівають мистецтвом спілкування з іншими людьми, умінням налагодження контактів, набувають основ журналістського такту. Гуртківці відчувають на собі вплив цінностей, орієнтирів, правил життя, вироблених представниками покоління патріотів — переможців. Цікаво спостерігати, як вони змінюють стиль і правила своєї повсякденної поведінки, вивчаючи досвід та мотивації вчинків старшого покоління.

Психолого-педагогічний аналіз дає можливість визначити, що за умов взаєморозуміння та взаємоповаги, відповідної організації спілкування ветерани війни та праці мають беззаперечний авторитет серед молоді. Побудований на такому підґрунті авторитет завжди є певною моделлю для наслідування та взірця. Здебільшого особа ветерана з усіма її духовними багатствами і цінностями, з його мудрістю, знаннями, уміннями, невигаданою історичною правдою є «живою книгою» життєвого досвіду, необхідного для формування свідомого громадянина.

Важливе місце в пробудженні інтересу до наукового пошуку, суспільному визначенні результатів проведених досліджень займає індивідуальна робота юних дослідників з викладачами, науковими керівниками. Саме творчість педагога покликана створювати оптимальні умови для розвитку та початкової реалізації задатків особистості студента, прищепленню їй потреби в пізнанні та самореалізації через пізнання, розвитку її індивідуальної відповідальності за інформацію, що вона отримує, переробляє та передає іншим. Викладач допомагає студентам здобути навички самостійного підбору необхідної літератури, сприяє формуванню раціонально критичного підходу до досліджуваних матеріалів та документів, набуттю професійних умінь (уміння раціонально читати книгу, писати конспекти, формулювати тези, готувати план доповіді, систематизувати відібраний матеріал тощо).

Науково-дослідні роботи та реферати юних дослідників після встановленого терміну надходять до журі конкурсу науково-дослідних робіт, яке складається з досвідчених спеціалістів. Роботи оцінюються згідно з критеріями: складність, науковість, повнота розкриття теми; аргументованість та глибина висновків; актуальність та елемент творчості; практичне значення (можливість подальшого використання в навчальному процесі, надання в музейні фонди тощо); стиль, грамотність; якість оформлення.

Особливо ефективною виявляється роль науково-практичних конференцій, як кінцевої форми підведення підсумків КДРС. Загальна мета їх проведення поділяється на дидактичну (розвиток індивідуальних здібностей, умінь та навичок студентів) та виховну, яка призначена навчити молодь критично оцінювати отримані результати, стимулювати високий рівень її творчої діяльності, затверджувати високу культуру історичного дослідження, розвивати патріотичне мислення та соціальну ініціативу, формувати дисциплінованість, відповідальність, прагнення досягнути кінцевої мети.

Найголовніші завдання конференції такі:

• — підбити підсумки КДРС у гуртках, наукових товариствах;
• — творчий обмін досвідом роботи;
• — провести наукові дискусії;
• — ознайомити студентів з новими здобутками вітчизняної науки;
• — забезпечити спадкоємність зв’язку різних поколінь на основі небайдужого ставлення до ідеалів минулого, поєднаного з одночасним критичним ставленням до нього [11].

Презентація студентами своїх робот, рефератів проходить у формі кінцевої ґрунтовної доповіді. Суттєва частина матеріалу публікується в тезах доповіді, частина подається на схемах, картах, таблицях, ілюстраціях, фотографічних додатках, комп’ютерному варіанті презентації тощо. Усна розповідь, що характеризує найсуттєвіші тези доповіді, містить чіткі коментарі та реакцію на попередні виступи.

Відбувається конференція в присутності та за активної участі як викладачів, так і запрошених ветеранів — героїв рідного краю. Так, наприклад, останній публічний виступ засновниці Новокаховського музею історії міста Л.С. Невєрової яка, на жаль, згодом пішла з життя, відбувався саме на минулорічній конференції перед студентською аудиторією НКПТ. Спільна робота, творче співробітництво сприяє зростанню почуття відповідальності в науковому пошуку, розумінню місця і значущості результатів власних досліджень у загальному контексті проблеми, визначає для студентів критерії оцінки їх наукової роботи.

Присутність ветеранів унеможливлює виникнення ситуацій, в яких деякі питання аудиторного загалу залишаються без вичерпних відповідей. З іншого боку, студенти, які доповідають, демонструють і об'єктивне, критичне ставлення до інформації, не сприймаючи її на віру, а співставляючи її з отриманими в ході навчального процесу знаннями з історії України.

Кращі творчі роботи студентів, відзначені на конференціях, беруть участь у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт студентів-членів Херсонського відділення Малої академії наук України, конкурсі «Жінки України у Другій світовій війні: історія, пам’ять, репрезентації», обласному конкурсі «Херсонщина спілкується зі світом», передаються в краєзнавчі музеї та бібліотеки, зберігаються в родинах ветеранів, використовуються для науково-методичного забезпечення навчального процесу, проведення історико-краєзнавчих олімпіад, оформлення кабінетів історії та інших суспільних наук. Щоб систематизувати та зберегти частину кращих студентських рефератів для такої діяльності, у технікумі вже вийшла друком перш збірка краєзнавчих студентських робіт.

У навчальній практиці якість КДРС залежить від багатьох педагогічних чинників. Рівень методичної підготовки викладача, його взаємини з батьками, допомога громадськості, позитивне ставлення адміністрації технікуму до організації такої форми діяльності - усе це в єдиному комплексі забезпечує результативність патріотичного виховання в навчальному закладі.

Таким чином, краєзнавчо-дослідницька робота студентів тільки тоді досягає своєї мети, коли має систематичне використання у навчально-виховному процесі. Під час цієї діяльності студенти вчаться не тільки здобувати інформаційні матеріали, систематизувати їх, аналізувати різні точки зору, формувати на підґрунті цього власну, робити змістовні висновки. Складні реалії сьогодення визначають нові напрями патріотичного виховання, наприклад, психологічна та моральна підтримка воїнів збройних сил України, національної гвардії, інших військових формувань; допомога родинам, що були змушені покинути свої домівки у результаті анексії Росією Криму та окупації окремих територій східної України (у гуртожитку технікуму зараз мешкають біженці з Донбасу). Студенти беруть участь у таких всеукраїнських акціях, як «лист пораненому», «хвиля доброти», а також у різних волонтерських акціях, які започатковані за ініціативи громадських організацій та навчальних закладів.

Отже, патріотизм — це відчуття гордості своєю Батьківщиною, її славною історією, сучасними звершеннями. Це прагнення зробити свою країну красивішою, багатшою, міцнішою, щасливішою — у цьому національна гордість і гідність народу, згуртованого патріотичними відчуттями як суспільним цементом. Патріотизм як піднесене відчуття, незамінна цінність і джерело, найважливіший мотив соціальної значущої діяльності, найповніше виявляється в особі, соціальній групі, що досягла вищого рівня духовно-етичного і культурного розвитку. Дійсний, духовний у своїй основі патріотизм припускає безкорисливе, беззавітне, аж до самопожертви, служіння своєму народові. а краєзнавчо-дослідницька діяльність студентства комплексно сприяє вирішенню цього найактуальнішого соціальнопедагогічного завдання нашого часу.

патріотизм гуртковий краєзнавчий конференція.

Література

• 1. Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 27.11.2014 № 1/9−614 — методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 н. р. — С.2−9.
• 2. Она О. В. Краєзнавство як ресурс національно-патріотичного виховання // таврійський вісник освіти. — 2012. — № 2(38). — С.161−169.
• 3. Шарафанов А. Ю. Патріотичне виховання молоді // Таврійський вісник освіти. — 2011. — № 3(35). — С.167−173.
• 4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В. Л. Педагогіка — К.: Знання, 2007. — 447с.
• 5. Калакура Я. Історична пам’ять як чинник самоідентифікації українців // Українознавство. — 2004. — Ч.3−4. — С. 206−210.
• 6. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих начальних закладів. — Дрогобич: Коло, 2003. 528 с.
• 7. Бондаренко О. Ю. Актуальні питання патріотичного виховання // Історія та правознавство. Позакласна робота. — 2013. — № 3 (03). — С.5−9.
• 8. Кононенко П. Національна ідея, нація, націоналізм. — К., 2005. — 164 с.
• 9. Олійник Н. В. Використання краєзнавчої роботи для формування історичних компетентностей учнів // Таврійський вісник освіти. — 2013. — № 3(43). — С.153−159.
• 10. Колесников К. С. Пізнавальний і виховний потенціал методів усної історії, пошукової і краєзнавчої роботи // Матеріали IV Всеукраїнської молодіжної науково-практичної Інтернет-конференції ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. — Нова Каховка, 2014. — С.14−20.
• 11. Шеховцова І.В., Потапова С. С. Примірне положення про організацію науково-дослідної роботи студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації // Організація навчально-виховного процесу: збірник. — 2004. — С.154−167.