План роботи на поточний навчальний рік

Перспективне прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Орієнтація школи на зовнішнє середовище, її спрямування на забезпечення прогнозування розвитку соціуму прокладені в основу стратегічного управління. Таке управління сприяє розв’язанню проблем довгострокового характеру, досягненню основних цілей організації, забезпечує школам можливість урахування й передбачення змін і використання з часом переваг взаємодії з соціумом. Ці характеристики (врахування впливу соціуму, довгострокове планування та основні цілі) визначають провідні аспекти стратегічного управління [2].

Саме зазначеним вище видам планування діяльності закладу присвячені загальні зауваження і ініціативи сучасних дослідників та зразки планів.

Серед сучасних форм і видів управління особливим успіхом користується стратегічне управління. Всебічна характеристика проблематики стратегічного управління, його специфіки здійснюється на основі історичного підходу до визначення етапів його розвитку. Вичерпану характеристику етапів розвитку стратегічного управління організаціями у другій половині ХХ століття подав О. Віханський [3].

Стратегічне планування застосовується за умови стратегічного управління, яке охоплює всі підсистеми організації, тісно пов’язане з процесом прийняття довгострокових управлінських рішень, спрямоване на досягнення стратегічних цілей та виконання завдань, що стосуються вибору альтернативних варіантів дій суб'єкта управління. Стратегічне планування має адаптивний характер, тобто альтернативність забезпечується за допомогою ситуативного підходу до планування діяльності в підсистемах організації і передбачає наявність резервних стратегій і планів, які можуть використовуватися в умовах змін.

За умови домінування стратегічного аспекту, розвиток ЗНЗ орієнтується на віддалені результати, використання специфічних форм стратегічного планування та підкреслення усіх видів комплексного планування вкраплення інновацій у навчально-виховний процес.

Комплексне планування інновацій потребує системного узгодження усіх планів закладу освіти. Збалансованість підвищує ступінь реальності планів та рівень їх забезпеченості. Гнучкість означає необхідність динамічного реагування планів відхилення, можливих у процесі інноваційної діяльності; характеризується здатністю реагувати на виявлення випадкових факторів; зважати на переваги і недоліки інноваційної діяльності; визначити ризик та шанси, притаманні умовам конкуренції. Неперервність охоплює два аспекти: наступність і взаємозв'язок усіх видів планів. Завдяки здійсненню повноцінного планування підсилюється конкурентоздатність закладу освіти, набувається досвід варіативної управлінської та педагогічної діяльності, розвивається самобутність освітньої установи, розширюються межі господарчої самостійності, підвищується рівень відповідальності за забезпеченість умов та всіх видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності [3].

Організація планування — це мистецтво завдяки якому досягають вищого рівня результативності роботи школи. Методичною основою планування роботи у навчальних закладах є принципові положення управління ЗНЗ. Українська дослідниця з проблем управління В.С. Пікельна розглядає планування як складну парадигму, що має свої принципи, зміст та форми прояву, методику здійснення [11].

В основу планування освітнього процесу в загальноосвітньому навчальному закладі покладені такі основні принципи: цілепокладання, науковості, системного підходу, доцільності, наступності, колегіальності, інноваційності [8]. Словник іншомовних слів дає кілька варіантів визначення терміна «принцип». Стосовно планування роботи загальноосвітнього навчального закладу його можна трактувати як основні правила планування діяльності школи.

Принцип цілепокладання передбачає постановку мети діяльності загальноосвітнього навчального закладу у відповідності до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та інших нормативно-правових актів щодо розвитку освіти в сучасних соціально-економічних умовах України.

Принцип науковості повинен забезпечувати планове запровадження досягнень психологопедагогічних та суміжних наук, використання результатів наукових досліджень у навчально-виховному процесі та управлінні.

Принцип системності передбачає розгляд закладу як соціально-педагогічної системи, планування діяльності якої відбувається шляхом планування узгодженої діяльності її підсистем.

Принцип доцільності дозволяє планувати роботу закладу на основі діагностичних даних з метою підвищення реальної результативності роботи закладу.

Принцип наступності забезпечує відображення у плані роботи закладу результатів роботи за попередній період, що призводить до коригування його діяльності на новому етапі.

Принцип колегіальності полягає у залученні до складання плану не тільки педагогічного колективу, а й батьків, учнів, представників громадських організацій, тобто всіх учасників навчальновиховного процесу.

Принцип інноваційності передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, який здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом — виконання керівником модернізованих управлінських функцій: прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької; запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; технікотехнологічних та економічних методів управління.

У процесі складання будь-яких планів роботи навчального закладу, виходячи з принципових положень планування слід дотримуватися таких вимог: враховувати конкретні умови і специфіку школи; забезпечити варіативність форм; відійти від догматичних повторень і штампів при формуванні змісту; не боятися змінювання форми і структури планів; категорично відмовитися декларативності і гасел; включати в плани роботи тільки те, що можна реально виконати; не допускати зайвої деталізації та завантаження планів другорядними питаннями. Плани повинні бути максимально лаконічними, чіткими і наочними щодо відображення інформації, бажано модельного характеру з визначеною структурою, яка легко сприймається.

На нашу думку, усвідомлення вищезазначених теоретичних аспектів планування розвитку ЗНЗ є і обов’язковими умовами успіху діяльності освітнього закладу: знання того рівня, на якому перебуває система до початку планування; чітке уявлення про бажаний рівень, до якого треба дійти наприкінці запланованого періоду; вибір ефективних шляхів і засобів планової діяльності.