Хвороби, які передаються статевим шляхом?

Збудник

Мікроб гонококк. Життєздатність гонококка поза людським організмом невелика. Однак у вологому середовищі (мокра губка, мочалка, рушник) гонококк може існувати до 24 годин.

Шлях зараження.

Гонореєю звичайно заражаються при статевих контактах із хворою людиною. Джерелом зараження є особи, що страждають гострим або хронічним процесом. Іноді гонорея передається нестаттєвим шляхом — через білизну, мочалки і інші предмети, якими користувалася хвора людина.

Симптоми.

Інкубаційний період, тобто час із моменту впровадження інфекції до появи перших ознак хвороби, становить от декількох днів до декількох тижнів. Ознаки гонореї в чоловіків різноманітні. Спочатку виникає сверблячка і різі в області сечівника і легкий біль при сечовипусканні. Незабаром з’являються слизуваті, а потім гнійні виділення з зовнішнього отвору сечівника. Дуже важливо звернутися до лікаря в ці перші дні розвитку гонореї, тому що своєчасне лікування сприяє щодо швидкому лікуванню. Якщо час упущений, біль і різь при сечовипусканні посилюються, виділення стають багатими. Якщо хворий не лікується — хвороба посилюється, з’являється біль наприкінці сечовипускання, іноді виділяється декілька крапель крові. При поразці придатків яєчка підвищується температура тіла, виникає гострий біль у області мошонки. Двостороння поразка придатків яєчка веде до безплідності. Гонорея в жінок може протікати не так виражено, як у чоловіків: незначні болючі відчуття, виділення убогі. Якщо жінка старанно дотримує особистої гігієни, вона може не помітити цього. Але, проте, без лікування процес прогресує, уражається матка, можливо запалення прямої кишки.

Лікування.

Гонорея — захворювання виліковне. Проте успіх лікування залежить від точності діагнозу, що на підставі лабораторних і інших досліджень може встановити тільки лікар. Раціональне лікування при гонореє веде до повного видужання. Дуже важливо одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.

Збудник

Найпростіші одноклітинні мікроорганізми (піхвові трихомонады), що мають жгутики. При висиханні трихомонади гинуть через 4−30 хв. В вологому середовищі (рушник, губки й ін.) вони утримують свою життєздатність протягом 1−2 годин.

Шлях зараження.

Зараження трихомониазом відбувається, як правило, статевим шляхом і лише в рідкісних випадках — нестатевим: через предмети, якими користувалася хвора людина.

Симптоми.

Інкубаційний період коливається від 3 до 11 днів. Розвитку захворювання сприяють різноманітні запальні процеси сечостатевої системи. Ознаки трихомоніаза різноманітні. У чоловіків можуть бути виділення із сечівника — дуже убогі або значні. Іноді сверблячка, різь, неприємні відчуття в області сечівника. Трихомоніаз у жінок протікає часто з більш вираженими симптомами, чим у чоловіків. Виникає почуття печіння і сверблячка в області піхви, зовнішніх статевих органів, з’являються рідкі пінисті виділення з піхви. Невчасне звернення до лікаря сприяє переходові гострого трихомоніаза у хронічну форму. При цьому після відносного добробуту періодично наступають загострення, що супроводжуються неприємними відчуттями в області сечівника, виділеннями, помірною різзю при сечовипусканні.

Лікування.

Трихомоніаз — виліковне захворювання, і чим раніш хворий звертається по медичну допомогу, тим швидше вдасться досягти видужання. Дуже важливо одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.

Збудник

Сифілітична спірохета або бліда трепонема. Збудник завжди є в крові, спермі і слині хворого. В організм здорової людини потрапляє через слизові оболонки (рота, піхви, сечівника) або через ушкоджену шкіру.

Шлях зараження.

Основний шлях зараження сифілісом — статтєвий. Але можливі й інші шляхи: через поцілунки з хворими людьми, у яких на губах або слизуватій оболонці рота є сифілітичні висипаннячерез предмети домашнього ужитку (посуд, сигарети, помада і т.і.). Сифіліс передається через плаценту від хворої матері до плоду, приводячи до внутрішньоутробного зараження, у результаті чого дитина народжується із сифілісом (уроджений сифіліс). Можливо зараження сифілісом при переливанні крові, взятої від донора, хворого сифілісом.

Симптоми.

Від моменту зараження до першого прояву захворювання проходить 3−5 тижнів. У місці проникнення трепонеми (частіше на статевих органах, губах або на шкірі) з’являється ранка (шанкер). Через тиждень збільшуються сусідні лімфатичні вузли. Якщо не звертатися до лікаря і не лікуватися, то через 3−4 тижні ранка гоїться, а ще через місяць наступає другий період — повторний свіжий сифіліс. Він характеризується багатими шкірними висипаннями, що через 2−3 місяця зникають, а потім, через невизначений час, знову виникають. Це — повторний рецидивний сифіліс. При неповноцінному лікуванні або його відсутності може розвитися третій період, при котрому виникають важкі поразки внутрішніх органів і нервової системи, що призводять хворого до смерті.

Лікування.

Якщо хворий своєчасно звертається за медичною поміччю і строго додержується розпорядження лікаря, він може цілком звільнитися від інфекції. Лікування проводиться в залежності від стадії захворювання. По закінченні лікування перехворівщий сифілісом повинний находиться під контролем лікаря протягомі 2−5 років. Дуже важливо одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.

Збудник

Мікроорганізм, який називають Хламідія трахоматіс. Поражає переважно органи сечостатевої системи.

Шлях зараження.

У основному статтєвий.

Симптоми.

Захворювання звичайно з’являється через 1−4 тижні після інфіціювання. Відзначаються дискомфорт при сечовипусканні, незвичні виділення, біль насподі живота і у поясничном відділі. У жінок хламідії уражають шійку матки й урерту, при відсутності лікування процес може поширитися на яєчники і призвести до безплідності. У чоловіків може бути запалення яєчок. Якщо не додержуватися правила особистої гігієни, можливо запалення слизуватої оболонки ока. При відсутності відповідного лікування хламідії можуть стати причиною:

• езплідності в чоловіків;

• озаматкової вагітності (запліднена яйцеклітина проникає замість матки у фалопієву трубу);

• икиднів, передчасних родів, поразки очей, носоглотки, пневмонії, низької ваги новонародженого.

Дуже важливо, щоб обидва партнери звернулися до лікаря, якщо підозрюють, що заразилися хламідіозом. Хламідіоз може протікати безсимптомно, особливо в жінок. За допомогою аналізу клітин із піхви в жінок і з сечівника в чоловіків лікар зможе визначити наявність або відсутність хламідії.

Лікування.

Проводиться обом партнерам одночасно, навіть якщо в одного з них відсутні симптоми. Під час лікування варто уникати статевих контактів, щоб знову не заразити один одного. Дуже важливо одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.

Збудник

Вірус імунодефіцита людини (ВІЛ), що уражає лейкоцити і викликає їхню загибель, тим самим різко знижує опірність організму. ВІЛ знищується при стерилізації й у правильно підібраному дезинфікуючому засобі.

Шлях зараження.

Існує три основних шляхи зараження ВІЛ:

• ри статевому акті з людиною, зараженою ВІЛ;

• ри використанні голок для внутрішнього введення ліків і наркотиків, які раніше використовував ВІЛ-інфікованийпереливанні зараженої донорської крові;

• нутрішньоутробно від зараженої матері до дитини.

Найбільша кількість ВІЛ знаходиться в крові, спермі і піхвовому секреті. Від зараженої людини ВІЛ проникає в лейкоцити поки ще здорової людини. Заразитися ВІЛ можна тільки в тому випадку, якщо інфікована кров, сперма або піхвовий секрет потрапляють безпосередньо в кров або слизуваті оболонки здорової людини.

Симптоми.

Якщо людина заражена ВІЛ, це ще не означає, що він хворий на СНІД. Спочатку ця людина є носієм ВІЛ. У нього в організмі є присутнім ВІЛ, у той час як сама людина почуває себе здоровим і виглядає, як цілком здорова людина. Іноді можуть пройти роки, перед тим, як у людини, у чийому організмі є присутнім ВІЛ, дійсно з’являться симптоми захворювання на СНІД. Людина вірусоносій, що ще не хвора СНІДом, також являеться джерелом зараження ВІЛ. СНІД послабляє імунну систему людини і робить його сприйнятливим до різноманітного роду захворюванням, симптоми котрих часто не мають нічого спільного зі статевими органами, при СНІДі частіше усього спостерігається:

• остійне почуття втоми;

• ітливість ніг, особливо в нічний час;

• езпричинне схуднення до 10 кг протягом місяця;

• ідсутність апетиту;

• ривалий час (більш місяця) понос, що продовжується;

• ідвищена температура тіла, 37−38 °С протягом місяця;

• ухий кашель, що неприпиняється та непіддається лікуванню;

• адишка;

• исипання на шкірі;

• більшені лімфатичні залози на шиї, під пахвами або в паху.

Під час розвитку СНІДа, йому супроводжують і інші захворювання, наприклад, запалення легенів, ракові захворювання шкіри, що привносят свої симптоми в прояви хвороби. Якщо в людини є вище перераховані симптоми, це ще не означає захворювання СНІДом. Для діагностики необхідно пройти спеціальне діагностичне обстеження (тест на наявність антител до ВІЛ).

Лікування

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ НІ ЛІКУВАННЯ, НІ ЛІКІВ ПРОТИ СНІДу НЕ ІСНУЄ!!!