Будова та функції травної системи. Її роль у збереженні здоров'я

РЕФЕРАТ

на тему:

" Будова та функції травної системи.

Її роль у збереженні здоров’я" .

Людина, як і будь-яка жива істота, харчується, її кістки і м’язова тканина формуються завдяки багатьом елемен­там, що містяться у щоденній їжі людини. Що ж це за елементи?

Будь-який різновид їжі - це неймовірно складна суміш чис­ленних хімічних сполук, у ній містяться десятки тисяч білків, ліпідів, вуглеводів, мікроелементів й інших органічних та неор­ганічних речовин. Визначити найбільшу біологічну цінність і ступінь корисності для організму людини того чи іншого про­дукту дозволяє точне знання хімічного складу цього продукту. Тому, щоб правильно скласти харчовий раціон, необхідно зна­ти основи перетравлювання складових частин їжі, що були вжиті людиною на сніданок, обід чи вечерю. Але, знов-таки, перш ніж правильно складати свій раціон, потрібно мати уявлення про те, з чого складається травна система, який шлях прохо­дить їжа в травному тракті, де розщеплюються жири, а де поглинаються вітаміни.

Більшу частину тіла людини займає травна система, хоча розміщена вона дуже компактно. До органів травлення належать шлунок, тонкий і товстий кишечник. Верхню частину травної си­стеми захищає грудна клітка.

їжа, яку ми споживаємо, — це паливо, необхідне для того, щоб організм виконував усі свої функції. Будь-який процес, від розподілу кліток до моргання очима, вимагає витрат енергії, що надходить з їжею. Але спочатку їжа повинна бути роздрібнена, потім розщеплена на складові частини, які організм може за­своїти. Цю задачу вирішує травна система.

Для того, щоб уявити собі процес перетравлювання їжі, поч­немо з бутерброда. Зуби відкушують шматок їжі, розминають і розжовують його. Одночасно для його розм’якшення і змочу­вання в рот зі слинних залоз надходить слина. Слинні залози розташовані під і над язиком, і саме вони виділяють слину, коли ми згадуємо про смак лимона. До складу слини входить фер­мент, що розщеплює вуглеводи їжі на більш легкозасвоювані організмом цукри. Язик виконує своєрідну функцію лопати, що подає до зубів їжу, а також сприяє процесу її проковтування.

Надалі їжа переміщається по стравоходу. Стінки стравоходу складаються з м’язів, що, одночасно скорочуючись, просувають їжу вниз, у шлунок. Процес стискування м’язів стравоходу нази­вається перистальтикою. Стінка стравоходу всіяна безліччю ма­леньких залоз, виділяючи слиз, що робить його поверхню воло­гою. По такій поверхні шматочки їжі просуваються легше, ніж би вони просувалися по шорсткій і сухій трубці стравоходу.

Стравохід бере свій початок в задній частині горла, за тра­хеєю, проходить униз до шлунка. Щоб їжа не потрапляла в тра­хею, у гортані є шкірний шматок — надгортанник. Під час ков­тання надгортанник закриває вхід у гортань.

Коли їжа потрапляє в шлунок, у роботу включаються м’язи, що перемішують їжу з травним соком. Шлунковий сік, як і слина, виділяється рефлекторно. За добу в людини виділяється від 1,5 до 2,5 л шлункового соку, що містить 0,5% соляної кислоти і ферменти, які розщеплюють білки, викликаючи їхнє набрякання і денатурацію, і сприяють зсіданню молока. Ферменти шлунко­вого соку, що розщеплюють білки і сприяють зсіданню молока, діють тільки при температурі 37 °C і в кислому середовищі. Кис­ле середовище, крім того, вбиває бактерії, що потрапили в шлу­нок разом з їжею. Якщо в шлунок потрапляє неякісна їжа, люди­на відчуває нудоту.

М’язи не припиняють працювати навіть тоді, коли шлунок порожній, тому людина відчуває голод.

Перемішана й оброблена травними соками їжа називається хімусом. Для того, щоб їжа перетворилася в кашкоподібний хімус, організму потрібно витратити від 3 до 6 годин. Тому їжу найкраще ретельно пережовувати. Ще 1 година потрібна для того, щоб їжа потрапила в кишечник. Весь шлях їжі по кишечнику може займати від 8 до 24 годин. Частина поживних речовин, що наявні в хімусі, проходить через стінки внутрішнього вистилання шлунка і надхо­дить у маленькі кровоносні судини, що несуть поживні речовини зі шлунка. Травні залози вистилання шлунка виділяють багато слизу й інших речовин. Вони утворюють захисний шар, що не дозволяє шлунковим сокам переварити сам шлунок.

Буває і таке, що тканини, які утворюють захисне вистилання стінок шлунка, ушкоджуються, у результаті чого на них з’являється поранена поверхня, через яку шлункові соки роз'їдають стінку шлунка. Це вже хвороба, яка називається виразкою шлунка.

Через отвір у нижній частині шлунка хімус проштовхується в тонкий кишечник, що складається з дванадцятипалої кишки, тонкої і клубової кишок. Початковий відділ тонкого кишечника, куди потрапляє хімус, -дванадцятипала кишка. Саме тут зде­більшого відбувається перетравлювання їжі. У тонкому кишеч­нику в їжу потрапляють ферменти підшлункової залози і жовчно­го міхура.

Підшлункова залоза виробляє панкреатичний сік, що до­помагає перетравлювати білки, жири і вуглеводи. Цей сік над­ходить у дванадцятипалу кишку через панкреатичну протоку.

Жовчний міхур — невеликий мішечок з жовчною протокою, що відходить від нього. У міхурі накопичується жовч, яка надхо­дить з печінки в тонкий кишечник. Жовч — це жовто-зелена гірка рідина, що сприяє перетравлюванню жирів.

Під час перетравлювання їжі поживні речовини проходять через стінки кишечника і несуться із потоком крові. Непотрібні продукти життєдіяльності надходять у товстий кишечник, який значно коротший за тонкий кишечник. Його довжина близько 1,8 метра, а довжина тонкого — близько 7 метрів. Перш ніж товстий кишечник звільниться від відходів, з них видаляється вода.

Процес же розщеплення їжі в травній системі відбувається за допомогою 17 ферментів. Вони розкладають їжу на дрібні частки, що поглинаються через стінки кишечника.

Стінки кишечника покриті безліччю ворсинок — маленьких виростів у формі щупалець. Завдяки ворсинкам площа поверхні кишечнику збільшується, а речовини з перетравлюваної їжі більш легко і повно засвоюються. Ворсинки пронизані маленькими капілярами й лімфатичними судинами.

Велика частина поживних речовин поглинається капілярами, а жири надходять у лімфатичні судини. Довжина кожної ворсин­ки — близько 1 міліметра. На кожному квадратному міліметрі стінки клубової кишки знаходиться близько 40 ворсинок.

Травний тракт — шлях, яким рухається їжа від порожнини рота до анального отвору. Майже на самому початку товстого кишечника від нього відходить невелика трубка-апендикс. У людини він не задіяний у «роботі», а от у гризунів використо­вується при перетравлюванні грубої рослинної їжі. іноді відбу­вається запалення апендикса, у цих випадках його видаляють хірургічним шляхом.

Організм засвоює стільки поживних речовин, скільки йому необхідно. Тому після того, як цінні та поживні речовини з їжі надійшли в організм, у прямій кишці залишаються відходи. До складу відходів входять також бактерії, мертві клітини висти­лання кишечника і жовчні пігменти. Через пряму кишку відходи життєдіяльності виходять з організму у вигляді калових мас.

Поживні речовини, що надходять у кров, використовуються для відновлення тканин, росту, одержання енергії, необхідної м’язам, для захисту від хвороб та ін. Різні продукти містять і різні поживні речовини. А оскільки організму необхідна вся їх розмаїтість, то і харчування повинне бути різноманітним. От основні поживні ре­човини, без яких організм людини ніяк не може обходитися:

Вуглеводи. Вони дають нам енергію. До них належать крох­маль і глюкоза (цукор). Вуглеводи містяться у злаках, овочах, фруктах, молоці, цукерках і варенні.

Жири. Також є джерелом енергії, і, крім того, вони беруть участь у процесах росту й утворенні шкірного жиру, необхідного для захисту тіла від впливу зовнішнього середовища й утриман­ня в організмі тепла. Жири входять до складу масла, маргари­ну, горіхів.

Білки. Вони складаються з амінокислот, органічних сполук, що беруть участь у побудові рослинних і тваринних білків. Білки потрібні для росту, відновлення м’язів, кісток і шкіривони потрібні також для процесів, що проходять всередині клітини. Білки містяться в м’ясі, рибі, яйцях, хлібі, злаках, картоплі та багатьох інших продуктах.

Вітаміни. Надходять в організм як з рослинної, так і з тва­ринної їжі. Щодня людині потрібно зовсім небагато вітамінів, але підростаючому організму вони вкрай необхідні. При нестачі пев­них вітамінів виникають такі хвороби, як рахіт, цинга.

Зуби. У всіх ссавців форма, розміри й кількість зубів зале­жать від роду їжі і тих функцій, які вони виконують. Крім того, вони мають характерні для кожного різновиду відмінності.

Як уже було сказано, у ротовій порожнині здійснюється ме­ханічна обробка їжі: вона пережовується і подрібнюється зуба­ми, а також відбувається початкова хімічна обробка вуглеводів їжі ферментами слини.

Механічна обробка їжі відбувається за участю зубів і язика.

Людина має дві щелепи — нерухому верхню і рухому нижню. Обидві щелепи «оснащені» 32 зубами, з яких 8 різців, 4 ікла, 8 премолярів і 12 молярів. Зуби — це дуже тверді утворення, які використовуються для подрібнювання та пережовування їжі.

У людини відбуваються дві зміни зубів: спочатку з’являють­ся молочні, які пізніше змінюються постійними. У немовлят не­має зубів. Але приблизно із шести місяців у дітей починають з’являтися молочні зуби, що поступово, до 10−12 років, випа­дають і заміняються на постійні. Остання пара зубів — зуби мудрості - у людини, як правило, з’являються до 20−22 років.

Дуже важливо берегти зуби, виконуючи ряд гігієнічних пра­вил, попереджати їхнє псування: не розкушувати горіхи, не гриз­ти тверді цукерки, не пити холодну воду і не їсти морозиво відразу після споживання гарячої їжі.

Щоб видалити залишки їжі, які накопичилися між зубами і створюють сприятливе середовище для мікробів, потрібно щодня перед сном чистити зуби, а після кожного прийому їжі полоска­ти рот теплою водою.

Існує два основних різновиди ураження зубів — карієс і паро­донтоз.

Карієс виникає через утворення зубного нальоту, що скла­дається з бактерій і речовин, які містяться в слині. Деякі бак­терії перетворюють цукор на кислоту, яка поступово, спочатку безболісно, руйнує емаль. Незабаром кислота «добирається» до дентину та пульпи, і з’являється сильний біль.

Щоб уникнути виникнення карієсу, потрібно дотримуватися правил гігієни порожнини рота, додавати фтор до питної води і деяких продуктів харчування, регулярно відвідувати стоматоло­га, уважно ставитися до процесу харчування.

Пародонтоз-захворювання ясен, що призводить до руйну­вання періодонтальних волокон, які утримують зуб у тканині. Хво­робу викликає скупчення зубного нальоту, особливо між яснами і зубом. Наявні в зубному нальоті мікроорганізми спочатку ви­кликають запалення ясен, що, як правило, не супроводжується болем, але якщо вчасно не зупинити руйнівний процес, запа­лення переходить на корінь зуба. Незабаром руйнуються волок­на ясен, зуб розхитується і випадає.

Печінка. Особливу роль у травленні виконує найбільша за­лоза — печінка, її маса 1,5−2 кг, що складає 1/40 усієї маси тіла.

Печінка розташована в правій частині черевної порожнини. У печінці знешкоджуються низькомолекулярні отруйні речовини, що надійшли в кров, безупинно виробляється жовч, яка накопичуєть­ся в жовчному міхурі і надходить у дванадцятипалу кишку, коли в ній відбувається процес травлення. У печінці здійснюється відкла­дення поживних речовин, руйнування деяких клітин крові, за­тримка крові. Через печінку протягом однієї хвилини протікає 1,5л крові, а за добу до 2000 л. Кров у печінці по капілярах тече дуже повільно. Крім печінкових вен і артерій, через особливі пе­чінкові ворота знизу в печінку входить ворітна вена. Вона утво­рюється з багатьох сотень вен, що несуть кров від всіх органів травлення. Жодна крапля крові з травних органів не потрапляє до серця, не пройшовши через печінку.

У печінці знешкоджується близько 95% отруйних речовин, що утворилися при неповному розпаді білків і в результаті діяль­ності мікробів. Цю функцію печінки докладно вивчив В. П. Пав­лов, назвавши її бар'єрною.

Печінка за добу утворює близько 1 л жовчі. Вона активізує ферменти підшлункового і кишкового соків, дробить жири на дрібні краплі, збільшуючи поверхню їхньої взаємодії з фермен­тами. Жовч підвищує розчинність жирних кислот, що полегшує їхнє всмоктування, стимулює перистальтику кишок і затримує гнильні процеси в кишечнику.

Підшлункова залоза виділяє в дванадцятипалу кишку трав­ний сік, який містить ферменти, що розщеплюють усі поживні речовини їжі. Під впливом одних ферментів завершується роз­щеплення білків, що почалося в шлунку, до амінокислот, під дією інших відбувається розщеплення нуклеїнових кислот, вуг­леводів і жирів.

Підшлунковий сік виділяється під дією соляної кислоти, що потрапляє зі шлунка до дванадцятипалої кишки. Стінки тонкого кишечника під дією соляної кислоти виділяють особливу речо­вину — секретин. Всмоктуючись у кров, він потрапляє до підшлункової залози й активізує її діяльність. Цей вплив на­звали гуморальним.

Тонка кишка завдовжки 5−6 м утворює у черевній порож­нині багато петель. У слизовій оболонці тонкої кишки наявно багато залоз, що виділяють кишковий сік.

Внутрішня поверхня тонкої кишки здається оксамитовою че­рез ворсинки, за допомогою яких відбувається всмоктування продуктів розщеплення білків, жирів, вуглеводів. Величезна кількість ворсинок (від 2000 до 3000 на 1 см2) значно збільшує поверхню слизової оболонки тонкої кишки.

Стінки ворсинок складаються з одношарового епітелію, а всередині знаходяться кровоносні судини і капіляри, лімфатич­на судина, нерви і гладкі м’язові клітини, що забезпечують їхню рухову активність.

Амінокислоти, глюкоза, вітаміни, мінеральні солі у вигляді водяних розчинів всмоктуються в кров капілярами ворсинок. Жирні кислоти та гліцерин переходять в епітеліальні клітини вор­синок, де з них утворюються характерні для людського організ­му молекули жирів, що надходять у лімфу і, пройшовши бар'єр лімфатичних вузлів, потрапляють у кров.

Значна довжина, складчастість тонкого кишечника і наявність ворсинок збільшують площу усмоктувальної поверхні цього відділу травної системи. Лімфатичні вузли — це частина за­гальної імунної системи організму. Особливо багатий ними червоподібний відросток — апендикс, запалення якого викли­кає захворювання апендицит.

Товста кишка завдовжки близько 1,5−2 м починається сліпою кишкою, що має червоподібний відросток-апендикс, продов­жується обідочною кишкою і закінчується прямою кишкою.

Неперетравлені залишки їжі протягом 12 годин проходять по товстому кишечнику. За цей час у кров усмоктується велика частина води. Слизова оболонка товстого кишечнику не має ворсинок, її залози виробляють сік, що містить мало фер­ментів, але багато слизи, що полегшує просування і виведен­ня неперетравлених залишків їжі. У товстому кишечнику багато бактерій. Вони необхідні для нормального травлення, за ф (участю утворюються деякі вітаміни. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у пряму кишку, а відтіля вида­ляються назовні.