Оцінка впливу психоемоційного стану на серцево-судинну систему сучасних школярів

Наукова робота на тему:

" Оцінка впливу психоемоційного стану на серцево-судинну систему сучасних школярів"

Зміст Вступ РОЗДІЛ І. Психоемоційні та функціональні порушення серцево-судинної системи у школярів та робота вчителя щодо їх профілактики

1.1 Фактори ризику розвитку серцево-судинних порушень у сучасних школярів

1.2 Вплив інноваційних освітніх технологій на функціональний стан серцево-судинної системи сучасних школярів

1.3 Фізична культура як засіб профілактики серцево-судинних порушень школярів

1.4 Харчування як фактор зміцнення серцево-судинної системи РОЗДІЛ ІІ. Оцінка психофункціонального стану серцево-судинної системи сучасних школярів

2.1 Дослідження функціональних резервів серцево-судинної системи

2.2 Визначення впливу соціальних чинників на порушення серцево-судинної системи школярів Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ Актуальність. Впродовж останніх років відмічається зростання серцево-судинної патології у школярів. Це пов’язано з інформаційними перенавантаженнями, стресогенними ситуаціями, модернізацією навчального процесу без урахування гігієнічних вимог щодо його організації, поширенням шкідливих звичок, гіподинамією, сучасними тенденціями «швидкої їжі «, відсутністю сталих орієнтирів на здоровий спосіб життя, що разом з іншими негативними факторами призводять до початку функціональних порушень, а згодом до формування органічних патологій.

Розповсюдженість захворювань серцево-судинної системи в дитячому і підлітковому віці за останні десять років збільшилась більше ніж вдвічі, зокрема в 2,2 рази серед дітей у віці до 14 років і в 2,3 рази серед підлітків віком 15−17 років (додаток А, Б). Патології серця і судин є домінуючою причиною захворюваності в усьому світі [26, c. 2].

Психофункціональний стан серцево-судинної системи школярів є одним із показників функціональних можливостей організму, індикатором стану організму, відіграє важливу роль в адаптації організму до фізичних та інтелектуальних навантажень. Низький рівень фізичної активності школярів, особливо у поєднанні з психоемоційними стресами, порушує нормальні взаємовідносини функціональних систем, зумовлює відхилення вегето-судинних показників від норми і викликає функціональні розлади серцево-судинної системи [7, c. 76].

За результатами різних досліджень автори Я. Л. Кравчук [18], В. Н. Платонов [24], Н.C. Полька виявили основний фактор ризику функціональних розладів серцево-судинної системи, а саме зниження рівня рухової активності у сучасних дітей та підлітків. Виражена гіподинамія викликає зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, дисфункцію вегетативних відділів нервової системи і загальну астенізацію організму. За прогнозами Я. Шулікіна до 2050 року в Україні передбачається збільшення серцево-судинних патологій у 5−6 разів [29, c. 12]. Висока частка розповсюдження основних факторів ризику серцево-судинних захворювань у дитячому віці вимагає проведення профілактики даних захворювань серед дитячого контингенту і потребує подальших досліджень.

Статистичні дані свідчать, що поширеність всіх хвороб серед цих вікових категорій за останні 5 років зросла на 15%, у тому числі новоутворень — на 26%, хвороб крові та кровотворних органів — на 25%, системи кровообігу — на 18% (додаток В) .

Така ситуація вкрай небезпечна і потребує невідкладного перегляду нормативів фізичного навантаження під час уроків фізкультури та системи розподілу дітей і підлітків на групи для занять фізкультурою з урахуванням адаптаційних можливостей кожного школяра. Адже для більшості дітей уроки фізкультури є єдиним фізичним навантаженням, тому враховувати їх стан здоров’я, психофізичного розвитку та фізичних можливостей є важливою складовою медико-педагогічного контролю.

За оцінками фахівців, здоров’я на 50% залежить від власного вибору людини — способу життя, на 20% - від стану зовнішнього середовища, на 20% - від соціально-економічних факторів, на 10% - від організації медичної допомоги. Тому найважливішим чинником збереження здоров’я повинна бути первинна профілактика.

Профілактика розвитку серцево-судинних захворювань повинна починатися у джерел хвороби, тобто у дитячому віці, а не на стадії стабілізації та органних пошкоджень, що зумовить більш високу її ефективність. Для раннього виявлення дітей і підлітків групи ризику щодо розвитку серцево-судинних захворювань необхідно проводити комплексне обстеження морфофункціонального стану серцево-судинної системи у школярів.

Актуальним залишається розробка заходів первинної профілактики, яка в першу чергу повинна бути спрямована на виявлення факторів ризику серцево-судинної патології, проведення динамічного спостереження за групами ризику щодо розвитку даних захворювань з метою впровадження можливих шляхів корекції виявлених порушень та збереження оптимальної діяльності серцево-судинної системи.

Таким чином, профілактика найбільш поширених хвороб серцево-судинної системи у сучасних школярів потребує врахування особливостей психофункціонального стану серцево-судинної системи в навчальному процесі, особливо в процесі фізичного виховання.

Мета наукової роботи полягає у вивченні впливу психоемоційного стану на серцево-судинну систему та розвиток захворювань у сучасних школярів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

· розкрити вплив психоемоційних чинників на функціональний стан серцево-судинної системи;

· показати вплив інноваційних освітніх технологій на функціональний стан серцево-судинної системи сучасних школярів;

· обгрунтувати вплив здорового способу життя як одного із факторів зміцнення психофункціонального стану серцево-судинної системи;

· дослідити динаміку функціональних показників серцево-судинної системи сучасних школярів.

Об'єкт дослідження: психофункціональний стан серцево-судинної системи сучасних школярів.

Предмет дослідження: взаємозв'язок функціонального стану серцево-судинної системи із психоемоційним навантаженням сучасних школярів.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Методи та організація дослідження. Дослідження проводилося в м. Переяслав-Хмельницький, Київської області на базі ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів серед учнів 2−11 класів.

Для вирішення поставленої мети і завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел; метод пальпації для визначення ЧСС; метод Н. Г. Короткова для визначення артеріального тиску; індекс Робінсона та проба Руф'є для визначення резервних можливостей серцево-судинної системи; тестування за опитувальником «Соціальні чинники і захворювання серцево-судинної системи «.

Для обробки результатів дослідження застосовувалися методи математичної обробки, якісний та порівняльний аналіз.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використанні при викладанні біології в загальноосвітніх та інноваційних навчальних закладах, читанні лекцій із вікової фізіології, валеології, шкільної гігієни, психології та педагогіки в педагогічних вищих навчальних закладах.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що знання факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань у школярів сприятимуть розробці комплексу профілактичних заходів щодо серцево-судинної патології. Урахування динаміки психофункціонального стану серцево-судинної системи школярів необхідне педагогам при організації навчального процесу і особливо при проведенні уроків фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах. Впровадження здоров’язберігальних технологій в навчально-виховний процес сприятиме зміцненню функціонального стану серцево-судинної системи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені у статті «Функціональний стан серцево-судинної системи сучасних школярів» // Збірник студентських наукових робіт. Переяслав-Хм.: Видавництво КВС, 2011 — Вип. 2. — С. 7−13.

РОЗДІЛ І. ПСИХОЕМОЦІЙНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ШКОЛЯРІВ ТА РОБОТА ВЧИТЕЛЯ ЩОДО ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

1.1 Фактори ризику розвитку серцево-судинних порушень у сучасних школярів Відомо, що найкращий спосіб запобігти розвитку будь-якої хвороби полягає в ліквідації її причини.

Виникнення психофункціональних порушень і розвиток серцево-судинних захворювань тісно пов`язані з наявністю чинників ризику, основними серед яких є підвищений артеріальний тиск, порушений ліпідний обмін, надлишкова маса тіла, нездоровий спосіб життя (тютюнопаління, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність), а також фактори оточуючого середовища (психоемоційні навантаження, шкідливе довкілля на виробництві та в побуті) [27, c. 272].

Загалом усі фактори (чинники) ризику поділяються на дві групи:

· не модифіковані (ті, на які ми не можемо впливати);

· модифіковані (ті, на які ми можемо впливати).

Не модифіковані фактори ризику.

Стать — дуже важливий не модифікований фактор ризику захворювань серця та судин. У молодому та середньому віці хвороби серцево-судинної системи значно частіше розвиваються у чоловіків. В міру старіння зростає вірогідність цього захворювання у жінок.

Вік є наступним немодифікованим фактором ризику. Чим старшою є людина, тим більшою є загроза виникнення захворювання серцево-судинної системи. Багато проблем зі здоров’ям у старшому віці можна уникнути за умови дотримання здорового способу життя починаючи з дитинства.

Обтяжена спадковість — ще один важливий немодифікований фактор ризику. Лікарі вже давно помітили, що певні види хвороб, у тому числі і серцево-судинні, носять сімейний характер. Іншими словами, проблема виникає ще задовго до народження людини [8, c. 58].

Чим більше факторів ризику має людина, тим більша ймовірність розвитку у неї серцево-судинної патології. Але, зазвичай, наявність перерахованих вище не модифікованих чинників ризику недостатньо для розвитку серцево-судинних хвороб. Як правило, безпосередньою причиною хвороби є дія якогось із модифікованих факторів. На щастя, на ці чинники ми можемо впливати. Уникаючи їх, ми значно знижуємо ризик розвитку захворювання. Про це потрібно завжди пам’ятати.

Модифіковані фактори ризику.

Одне з провідних місць серед модифікованих факторів ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи займає психоемоційна перенапруга та стрес.

Потужним чинником, який здатен як зцілювати, так і руйнувати організм людини, є психоемоційна активність. Будь-яка думка породжує емоцію, і жодна емоція не проходить безслідно, кожна залишає свій маленький невидимий відбиток в організмі людини.

Під час навчальної діяльності школярі зазнають різних емоційних впливів (позитивних чи негативних), що часто призводять до напруги функціональних систем організму та емоційних перенавантажень. Високий рівень емоційної напруженості зумовлюється значною кількістю стрес-факторів, які постійно присутні під час навчальної діяльності: високий динамізм і нестача часу; інформаційні перенавантаження; збільшення вимог, що пов’язані із інтенсифікацією освітнього процесу; непорозуміння з однокласниками, вчителями і батьками, та ін. У результаті безперервної дії цих факторів механізми адаптації організму, що склалися раніше, у нових умовах відстають від вимог життя. А це у свою чергу, викликає значний ступінь фізичної і психоемоційної перенапруги організму школяра, що негативно впливає на всі функціональні системи організму, особливо на серцево-судинну. Психоемоційні навантаження є найпоширенішою причиною стресу [17, c. 240].

Стрес — це реакція організму на оточення. Він є свідомою, емоційною або фізіологічною реакцією людини на подразники, труднощі та небезпеку, що є у нашому житті. Тобто стресів є стільки ж, скільки і факторів, що їх викликають.

Реакція на стрес унікальна. Розрізняють три ступені стресу: слабкий, середній і сильний. Слабкий ступінь стресу характеризується постійністю психічного стану, коли не фіксуються фізіологічні зміни; середній ступінь стресу супроводжується значними порушеннями у соматичному та психічному станах, із позитивним характером цих змін, спостерігається мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичних умовах. Такий стрес викликає загальну активізацію організму. Під час сильного стресу (дистресу), спостерігається порушення, або ж розлад психофункціональних систем. Причому в окремих випадках це призводить до погіршення здоров’я — формуються серцево-судинні захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту та ін [14, c. 53].

Сьогодні спостерігається ще одна небезпечна тенденція щодо реагування школярів на стресові ситуації. У більшості випадків, емоційний стрес не виражається фізичною активністю, а обмежується лише внутрішніми проявами, що призводить до затяжного перебігу та формування хронічного психоемоційного стресу. Проявом останнього є синдром хронічної втоми, основними симптомами якого є головний та м’язовий біль, порушення пам’яті, сонливість, швидке стомлення [17, c. 240].

Слід зазначити, що періодичні, помірні за силою дії та тривалістю стреси все ж потрібні для тренування нервової, серцево-судинної, ендокринної, дихальної та інших систем організму, що забезпечує стимуляцію їхньої активності, підтримує життєдіяльність на оптимальному рівні. Проте, коли стресові фактори є непомірними, стрес стає шкідливим для організму. І чим більша інтенсивність стресового впливу, тим більша вірогідність розвитку дистресу, а разом із ним порушень психофункціонального стану організму. Саме тому в умовах сучасного життя досить важливим фактором збереження здоров’я є підвищення стресостійкості [16, c. 168].

Тютюнопаління. За словами Г. Харлема Брундланда (Генерального секретаря ВООЗ), тютюнопаління — це інфекційна хвороба. Інфекція передається шляхом реклами та пропаганди, забезпечуючи тим самим омолодження цієї шкідливої звички [17, c. 391].

Потяг до куріння тютюну виникає у тому віці, коли значний позитивний вплив можуть зробити школа, батьки і громадськість. Звичка до куріння розвивається в дитячому та підлітковому віці, негативне відношення до тютюну теж складається в цей період життя. Потреба палити не закладена в організмі. Вона з’являється унаслідок недостатнього виховання та впливу навколишнього середовища [7, c. 49].

Основними причинами тютюнопаління у дитячому віці спеціалісти вважають цікавість, вплив кіно і телебачення, наявність зайвих кишенькових грошей, пустощі, бажання не відставати від однолітків та страх бути не модним і не сучасним. Підлітки починають палити, щоб підвищити, на їхню думку, розумову активність і працездатність, аби згаяти час, для заспокоєння після емоційної перенапруги. Насправді ж, нікотин дуже короткий час діє збудливо, потім швидко знижує та погіршує працездатність як фізичну, так і розумову [16, c. 171].

Оскільки тютюнопаління це звичка, яка формується під дією засобів масової інформації, наслідуванні дорослих та дотриманні «модних тенденцій», то і способи боротьби з нею повинні бути відповідними. Головним способом профілактики тютюнопаління серед школярів повинен бути приклад їхніх батьків і загалом дорослих, які їх оточують.

Алкоголь. У нашій країні з кожним роком збільшується кількість підлітків, які вживають алкогольні вироби, зокрема слабоалкогольні напої. Це стало вже національною проблемою. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, українська молодь посіла перше місце в світі у рейтингу споживання алкоголю серед дітей та молоді (ІІ місце — за Ізраїлем, ІІІ - Чехія). За цією інформацією, в Україні близько 40% підлітків вживають алкогольні напої принаймні раз на місяць [9, c. 10].

Причин, які сприяють розповсюдженню алкоголізму — безліч. До них належать: неповна сім'я, алкоголізм у сім'ї, негативний психологічний клімат, неправильне сімейне виховання, негативне відношення до навчання, вузьке коло інтересів, відсутність суспільно-політичної активності.

Пияцтво як наслідування «без причини» поширюється швидше при байдужому ставленні до нього оточуючих. Найбільше піддаються небезпеці алкоголізму молоді, психічно незрілі індивіди. Для них уживання спиртного — показник зрілості, самостійності й мужності. Не можна недооцінювати в розвиткові алкоголізму і вплив найближчого, безпосереднього оточення (батьків, друзів) [15, c. 2].

Сприяє росту алкоголізму недостатня санітарно-освітня робота серед дітей та молоді, незадовільна протиалкогольна робота, невміння організувати своє дозвілля, поблажливе ставлення до алкоголізму та пияцтва значної частини населення.

Для профілактики алкоголізму серед молоді можна використати два таких захисних механізми:

· виховання в молоді твердого переконання у шкідливості алкоголю, аморальності його вживання;

· формування критичного відношення до алкогольної ейфорії, приведенні доказів, що алкоголь — це наркотик, який призводить до порушень психіки та антисоціальної поведінки [16, c. 154].

Проте найважливішим чинником у психопрофілактиці пияцтва серед дітей та підлітків залишається виховання здатності дитини досягати творчого натхнення у праці, захопленнях, у спілкуванні з людьми та природою. У цьому напрямку повинні працювати пліч о пліч батьки, школа і вся громадськість в цілому [17, c. 364].

Нераціональне харчування. Самостійне визначення того, що їсти і скільки займатися фізичною активністю є частиною дорослішання дитини. Але дуже часто вибір дитини приносить мало користі її здоров’ю. Більшість підлітків не мають навиків і мотивації, які б допомогли їм залишатися здоровими. Збалансованість занять в школі, занять спортом, і занять соціальною діяльністю, є дуже серйозною проблемою для здорового харчування. Зростаюча кількість обов’язків підлітка і свобода вибору, заставляють розставляти пріоритети не на користь здорового харчування. Пропускаючи прийоми їжі, особливо сніданок, і обираючи напівфабрикати замість свіжих продуктів «тінейджери» часто позбавляють себе клітковини, вітамінів і мінералів, необхідних для міцного здоров’я [12, c. 58].

Для того, щоб допомогти своїй дитині виробити навички здорового харчування, які залишаться з нею на все життя, батькам потрібно показувати особистий приклад правильного (раціонального) харчування; годувати дитину корисними продуктами і прищепити любов до такої їжі; інформувати дитину в питаннях здорового харчування і навчати мистецтву приготування корисних страв; а також — надавати їй свободу самостійно приймати рішення щодо вибору продуктів харчування [21, c. 17].

Високий рівень холестерину ще один модифікований фактор який впливає на розвиток захворювань серцево-судинної системи.

Холестерин — це жироподібна речовина, що життєво необхідна людині. Він входить до складу оболонок (мембран), усіх клітин організму. Багато холестерину містить нервова тканина. Він є джерелом для утворення багатьох гормонів. Одже, як ми бачимо холестерин є корисним для нашого організму.

І все-ж учені знайшли холестерин, який по-справжньому шкідливий. Він називається оксихолестерин. Такий вигляд холестерин отримує після украй сильної термічної обробки, що поширено у фаст-фудах. Оксихолестерин підвищує загальний рівень холестерину в крові до небезпечного рівня. Оксихолестерин дуже швидко призводить до утворення тромбів. Доведено, що регулярне харчування в Макдональдсі і подібних фаст-фуд кафе погіршує склад крові. Харчовий холестерин (яйця, м’ясо, сир, молочні продукти), навпаки безпечний, звичайно ж за умови помірного вживання. А ось разом з гамбургерами ми споживаємо зовсім інший вид холестерину, який приносить реальну шкоду здоров’ю. Неварто також забувати, що стреси також можуть викликати збільшення кількості холестерину в організмі.

Недостатня фізична активність. За результатами різних досліджень автори Я. Л. Кравчук [18], В. Н. Платонов [24], Н.C. Полька виявили основний фактор ризику функціональних розладів серцево-судинної системи, а саме зниження рівня рухової активності у сучасних дітей та підлітків. Виражена гіподинамія викликає зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, дисфункцію вегетативних відділів нервової системи і загальну астенізацію організму. За прогнозами Я. Шулікіна, до 2050 року в Україні передбачається збільшення серцево-судинних патологій у 5−6 разів. Регулярна фізична активність (мінімум протягом 30 хвилин щоденно) є необхідною для підтримання здорового стану серцево-судинної системи. Окрім того, фізична активність протягом 1 години кілька разів на тиждень сприяє підтримці нормальної ваги. Дослідження показали, що в дітей, які регулярно виконують фізичні вправи, ризик серцевих захворювань значно менший порівняно з дітьми, які ведуть малорухливий спосіб життя.

Високий індекс маси тіла Нормальна маса тіла є важливим чинником, що зумовлює добрий загальний стан здоров’я. Навіть незначна надмірна маса збільшує ризик розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Причин надмірної маси тіла є багато, але найчастіше в цьому винні ми самі. Протягом останніх десятиліть значно зросло споживання жирів та цукру, що є прямою дорогою до ожиріння. Наші пращури їли лише натуральні продукти з великою кількістю клітковини і мали значно менше проблем із зайвою вагою. Ми ж дедалі частіше споживаємо висококалорійні напівфабрикати. Важливе значення має не тільки склад їжі, але й характер харчування. Ми їмо нерегулярно, великими порціями, часто всього один — два рази на день. Варто зрозуміти одне, що зменшення маси тіла можна досягнути і утримати лише тоді, коли кардинально змінити стиль життя і харчування.

Гіпертонічна хвороба. Неконтрольоване підвищення артеріального тиску є надзвичайно небезпечними. Воно несе загрозу виникнення інфаркту міокарда та інсульту, а також сприяє прогресуванню серцевої недостатності.

Гіпертонічна хвороба є одним із найпоширеніших захворювань цивілізації. Зазвичай її виявляють випадково. Підвищення тиску часто не супроводжується жодними скаргами, або вони є неспецифічними: біль голови, неспокій, втомлюваність. Тому протягом довгого часу людина може і не здогадуватися про наявність у неї артеріальної гіпертензії. Виникненню збільшення артеріального тиску сприяє ряд чинників, а саме: надмірна маса тіла, зловживання алкоголем, мала фізична активність, неправильне харчування, стреси, побічна дія ліків, спадкова схильність. Вчасне виявлення артеріальної гіпертензії та своєчасний початок лікування — шанс зберегти добрий стан здоров’я і повноцінне життя. Таким чином, знання факторів ризику необхідне для профілактики серцево-судинної патології. В будь-якому віці 80% випадків захворювань серцево-судинної системи можна попередити шляхом:

1) підвищення стресостійкості організму дітей та молоді;

2) формування в дітей та молоді мотивації на здоров’язберігальну поведінку, виховання твердого переконання у шкідливості алкоголю та сигарет, аморальності їх вживання;

3) обирати для себе і своєї родини раціональне харчування, контролювати масу тіла, зменшити споживання солі і цукру, вживати більше круп, овочів, фруктів;

4) щодня мінімум 30 хвилин займатися фізичними вправами.

1.2 Вплив інноваційних освітніх технологій на функціональний стан серцево-судинної системи сучасних школярів За останні роки в Україні відбулося значне погіршення здоров’я школярів. За даними досліджень, лише 10% випускників шкіл можуть вважатися здоровими, 40% мають різноманітну хронічну патологію. У кожного другого школяра виявлено сполучення кількох хронічних захворювань.

Особливо несприятлива ситуація зі здоров’ям учнів відмічається в школах нового типу (гімназіях, коледжах, ліцеях, школах з поглибленим вивченням предметів), де більшість дітей — обдаровані у якомусь профілі (фізико-технічний, математичний, хіміко-біологічний, філологічний тощо). Навчальний процес в таких закладах характеризується підвищеною інтенсивністю. До кінця року в гімназистів в 2 рази збільшується частота гіпертонічних реакцій, а загальне число несприятливих змін артеріального тиску досягає 90%, поява високої невротизації відмічається у 55−83% таких учнів. Отже, можна зробити висновок, що здоров’я школярів знаходиться в прямій залежності від умов навчання [20, c. 66].

Разом з такими факторами, як генетична обумовленість, несприятливі соціальні та екологічні умови розвитку, негативний і суттєвий вплив на здоров’я дітей здійснює й інша група факторів — «внутрішньо шкільна «, що має безпосереднє відношення до проблеми здоров’язберігаючих освітніх технологій. З негативним впливом саме цих факторів, до яких відносяться інтенсифікація та нераціональна організація навчального процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостям дітей та ін., спеціалісти зв’язують до 40% підліткової патології [3, c. 50].

Інтенсифікація освітнього процесу йде різноманітними шляхами, зокрема збільшенням кількості навчальних годин (уроків, позаурочних занять, факультативів тощо). Суттєве збільшення навчального навантаження не проходить безслідно: у дітей частіше відмічається поширеність і виразність нервово-психічних порушень, втомлюваність, що супроводжується імунними та гормональними дисфункціями, більш низька опірність хворобам та інші порушення. В більшості досліджень відмічається чітка залежність зросту відхилень в стані здоров’я від інтенсивності навчального навантаження.

Частий наслідок інтенсифікації — виникнення в школярів станів втоми, стомлення, перевтоми. Саме перевтома створює передумови розвитку гострих та хронічних порушень здоров’я, розвитку нервових, серцево-судинних та інших захворювань [6, 251].

Згідно з дослідженнями Г. Н. Спіранського, якщо у пiдлiтка сформувався синдром стомлення, то він виражається не тільки в зниженні працездатності, підвищеній неуважності, роздратованості, в’ялості, а навіть навпаки може виражатися в руховому та мовному збудженні, головному болі, втраті апетиту чи його різкому зростанні. Гострий стан стомлення, якщо його не компенсувати, може стати хронічним. Особливо часто хронізація стомлення виникає у дітей, які захоплюються навчанням та не чергують навчальні навантаження періодами відпочинку.

Адже, стомлення не пояснюється якимось одним фактором — воно визначається комбінацією різноманітних причин, серед яких значне місце займають розумові та фізичні перевантаження, не адекватні можливостям даного організму, статичне положення тіла під час роботи, «моногонія» .

Сьогодні навчальний процес потребує довготривалої розумової роботи значної складності та інтенсивності. До розумової праці належить діяльність, пов’язана з прийомом і переробкою інформації, яка потребує напруженого функціонування процесів уваги, пам’яті, мислення, емоційної сфери, напруження зорового і слухового аналізаторів та значного навантаження на них. Розумовій праці властивий найбільший ступінь навантаження на організм, адже під час розумової роботи (особливо, при надмірній розумовій діяльності), втоми зазнає нервова система, що негативно позначається на роботі інших систем організму [10, c. 121].

З метою попередження втоми і відповідно підвищення розумової працездатності потрібно дотримуватися певних гігієнічних вимог, а саме: входження в працю повинно бути поступовим; повинна зберігатися певна ритмічність праці; слід дотримуватися послідовності і систематичності розумової діяльності; правильно чергувати різні форми праці і відпочинку. Дотримання даних вимог допоможе підвищити розумову працездатність учнів.

Під час навчання в школі діти зазнають не тільки розумових, але і фізичних та статичних навантажень.

Фізичні навантаження є головним фактором розвитку фізичних якостей і навичок (сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності тощо), необхідних в усіх видах життєдіяльності школярів.

Особливий вплив фізичні навантаження мають на серцево-судинну систему. Так, діти і підлітки, що систематично займаються фізичною культурою, постійно виконують суспільно корисні роботи при строгому нормуванні фізичних навантажень, тренують серце, підвищують його функціональні можливості. Тренованість, що настає, обумовлює граничну економічність роботи серця, збільшення його резервних можливостей, підвищення працездатності і витривалості. До того ж систематична м’язова діяльність є природним стимулятором, активізуючим роботу всіх фізіологічних систем організму. І, навпаки, обмеження рухової активності супроводиться послабленням м’язових зусиль, необхідних для підтримки вертикальної пози, переміщення в просторі і виконання фізичного навантаження. Дефіцит м’язової діяльності істотно погіршує функціональний стан серцево-судинної системи, її робота стає неекономічною і менш стабільною [28, c. 101].

Статичне навантаження (до нього відноситься позова напруга), супроводиться іншими реакціями серцево-судинної системи. Сидіння —активний стан, при якому сильну напругу випробовують близько 250 м’язів. Під час уроків діти мало рухаються, довго сидять на місці, у них виникає гіподинамія і наростає статична напруга в м’язах. Все це створює передумови для розвитку у дітей відхилень в стані здоров’я — порушення постави, зору, підвищення артеріального тиску, накопичення надлишкової ваги, збільшується ризик виникнення захворювань серцево-судинної системи і органів дихання, порушення обміну речовин. Шкільні заняття, що поєднують в собі психологічне, статичне, динамічне навантаження на окремі органи та системи і на організм в цілому, вимагають проведення фізкультхвилинок для зняття локального стомлення і фізкультхвилинки загальної дії. Фізкультхвилинки загальної дії комплектуються з вправ для різних груп м’язів з врахуванням їх напруги в процесі навчальної діяльності. Особливе значення, на наш погляд, набуває проведення профілактичного комплексу вправ на 3−4 уроках з урахуванням того, що працездатність учнів саме на цих уроках є зниженою. За спостереженнями педагогів фізкультхвилинки на уроках добре впливають на відновлення розумової працездатності дітей, перешкоджають наростанню стомлення, підвищують настрій учнів, знімають статичні м’язові навантаження. Фізкультхвилинки займають 3−5 хвилин, проводяться на уроках під керівництвом педагогів початкової школи або учнями класу (якщо діти старшого віку). Комплекси профілактичних вправ виконуються школярами в ході уроку, на робочому місці. Необхідність проведення динамічної паузи на тому або іншому етапі уроку визначає вчитель. Отже, сучасний навчально-виховний процес пов’язаний з дією різноманітних навантажень (розумових, фізичних, статичних, психологічних). Саме тому, оптимальний функціональний стан організму школярів значною мірою залежить від раціональної організації навчального процесу, нормування різноманітних видів діяльності, правильної організації режиму дня та забезпечення ефективного відпочинку. Також під час проведення уроків пов’язаних із розумовим і статичним (позова напруга), навантаженнями доцільно проводити фізкультхвилинки та раціонально складати розклад уроків.

1.3 Фізична культура як засіб профілактики серцево-судинних порушень школярів За останні шість років в Україні на уроках фізкультури сталося 13 смертельних випадків. І лише один з них пов’язаний з травмою, а останні — результат серцево-судинних захворювань дітей [20, c. 66].

У зв’язку з цим виникає проблема вивчення функціонального стану серцево-судинної системи школярів та врахування його в навчальному процесі, особливо в процесі фізичного виховання.

Діти приходять на урок фізичного виховання абсолютно нерівноцінними: один добре харчується і добре спить, інший недоїдає і недосипає, в третього — приховане хронічне захворювання. На сьогодні різниця між школярем і спортсменом — величезна. Але нинішні уроки фізкультури часто схожі на спорт: розвиток витривалості, сили — це вже тренування, а не шкільний урок фізичного виховання [3, c. 50].

Головним напрямком фізичного виховання має бути формування здорової, розумово підготовленої, соціальноактивної, морально стійкої, фізично вдосконаленої і підготовленої до майбутньої професії дитини. Адже тільки здорова дитина досягає успіхів у навчанні, займає гідне становище у класному колективі, добре розвивається фізично, має врівноважений психічний стан [11, c. 69].

Отже, основними завданнями фізичного виховання є: підвищення функціональних можливостей організму дітей засобами фізичної культури; сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращання розумової і фізичної працездатності; формування у дітей думки про систематичні заняття фізичними вправами, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя; отримання дітьми необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров’я та підвищення працездатності [30, c. 11].

Для вирішення поставлених завдань потрібно, щоб вчитель фізкультури, вчитель валеології, батьки та медичний персонал школи працювали спільно для зміцнення здоров’я, розвитку фізичних і духовних сил, підвищення фізичної і розумової працездатності, продовження трудового довголіття і життя майбутнього покоління.

Тому вчителі фізичного виховання мають знати, як ті чи інші засоби фізичної культури впливають на певні системи дитячого організму, сприяють їх розвитку чи гальмують його; які засоби і методи покращують фізичну та розумову працездатність; як саме за допомогою засобів і методів фізичної культури розвивати духовність дітей. Вчитель має знати, які системи організму дівчаток і хлопчиків інтенсивно формуються в певний віковий період і які фізичні вправи, загартувальні, гігієнічні процедури впливають на їх розвиток і організм у цілому [13, c. 67].

Більше того, вчителі валеології, фізичної культури мають навчити дітей користуватися фізкультурно-оздоровчими засобами щоденно, формувати в учнів валеологічний світогляд. При цьому слід обов’язково розглядати питання безпеки, профілактики захворювань на заняттях фізичними вправами і загартувальними процедурами [5, c. 17].

На уроках фізкультури повинні розвивати рухові можливості дитини. Це можна зробити, наприклад, чергуючи на уроках спортивні ігри — причому без всяких нормативних, силових показників, які відбиваються на оцінці. На нашу думку з першого по останній класи потрібно ознайомлювати школярів з різними видами фізкультурної діяльності: волейболом, футболом, хокеєм, городками, гирями, гімнастикою, жонглюванням, танцями. Наприклад, на одному уроці можна навчити дітей техніці баскетболу: цей вид спорту розвиває певні рухові можливості дитини: підтягуватися на носочках, потрапляти в сітку. А на наступному уроці діти можуть розучувати техніку волейболу. Якби такі набори — безліч ігор, вправ, рухів — були враховані в шкільній програмі, ми отримували б всесторонньо розвинених, фізично активних дітей [23, c. 150].

За даними науковців і практиків у галузі фізичної культури, діти мають перебувати на свіжому повітрі та займатися фізичними вправами не менше 5−6 годин щодня. Для розвитку рухових якостей у дітей, зміцнення здоров’я ефективними є заняття на свіжому повітрі, на лоні природи рухливими й спортивними іграми, легкою атлетикою, акробатикою, плаванням, гімнастикою, танцями, їздою на велосипеді, лижах, ковзанах тощо. Вправи мають нести відповідний зміст (засоби, методи, способи, емоційний фон), стосовно стану дитячого організму, мети і завдань, що вирішуються на заняттях [18, c. 34].

На уроках валеології та фізичного виховання слід навчати дітей усвідомлено виконувати вправи для формування правильної постави, стопи, дихання, збереження й розвитку зору, розвитку рухових якостей, гнучкості, швидкості, спритності, рівноваги, координації рухів. Цими вправами формується фізичний потенціал особистості (тобто, рівень здоров’я), на все життя [28, c. 97].

Загартувальні, гігієнічні процедури як засоби фізичної культури ефективно зміцнюють і розвивають здоров’я школярів, зокрема, збільшують неспецифічний імунітет до простудних захворювань. Адже майже всі простудні та вірусні хвороби негативно впливають на серцево-судинну систему. Тому вчителі мають знати й володіти методиками проведення загартувальних процедур та через власний приклад оздоровлення із допомогою батьків залучати дітей до загартування. За темами загартування слід проводити практичні заняття, які б приносили користь і задоволення всім його учасникам.

У вихідні дні, а особливо на канікулах, розпорядок дня учнів, їхній руховий режим мають свої відмінності. Є можливість більше часу перебувати на свіжому повітрі. Тому діти мають знати, як організувати і провести в ці дні різні рухливі спортивні ігри, загартувальні процедури, прогулянки, походи, забави, розваги, змагання [19, c. 68].

Впродовж навчального року вчителі мають інформувати дітей про рівень їх фізичної підготовленості, проводити різні заняття з батьками (бесіди, лекції, круглі столи, фізкультурно-оздоровчі заходи тощо), на теми оздоровлення дітей.

На нашу думку, для викладання валеології, фізкультури, ОБЖ у школах слід залучати вчителів, які дотримуються здорового способу життя, мають високий рівень особистої фізичної культури, володіють педагогічними методиками фізкультурного оздоровлення школярів, творчо розвивають їх.

Вчителі фізичної культури повинні радити дітям або їхнім батькам, як фізично вдосконалюватися, повідомляли батькам про рівень фізичної підготовленості дітей, які засоби і методи з фізичної культури ефективніше застосовувати для оздоровлення кожної дитини; враховуючи індивідуальні схильності школярів, умови та можливості занять фізичними вправами, загартувальними процедурами, спільно обирати оптимальні варіанти розвитку особистої фізичної культури дітей [1, c. 176].

Паспорти здоров’я учнів мають вести, на нашу думку, фахово підготовлені валеологи разом з дітьми та батьками. У них слід відображати показники фізичної підготовленості, загартованості, фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів, наявність умов для занять фізичними вправами в школі та вдома [22, c. 84].

Таким чином, головним завданням фізичного виховання є формування здорових, фізично розвинених та розумово підготовлених дітей. Вирішувати питання щодо оздоровлення дітей вчитель фізичного виховання самостійно не може, тут потрібний комплексний підхід (з боку медичного персоналу школи, вчителя валеології, батьків дитини). Адже кожна дитина індивідуальна і має певний рівень резервно-функціональних можливостей та фізичної підготованості. Саме це потрібно враховувати при впровадженні тих чи інших навантажень на уроках фізичного виховання, щоб уникнути негативного впливу фізичних навантажень.

1.4 Харчування як фактор зміцнення серцево-судинної системи Одним із факторів зміцнення серцево-судинної системи є раціональне харчування. Для того щоб харчування було корисним для серцево-судинної системи, потрібно дотримуватись певних порад:

· зменшити вживання тваринних жирів, віддаючи перевагу рослинним оліям;

· збільшити кількість вживання овочів (не менше 400 г на день);

· споживати м’ясо птиці та рибу (2−3 рази на тиждень);

· на десерт краще використовувати свіжі фрукти, на заміну солодким тістечкам;

· пити побільше води (не менше 6−8 склянок води щодня);

· обмежувати вживання куховарської солі (не більше 4−6 г на день);

· частіше харчуватися (3−5 разів на день).

Дотримуючись правил раціонального харчування можливо знизити ризик виникнення серцево-судинних захворювань на 30% [12, c. 57].

Для нормального функціонування серцево-судинної системи важливе значення має наявність певних вітамінів у раціоні харчування. До вітамінів, які підтримують роботу серця і судин належать: вітамін А, Е, В1, С, та Р.

Вітамін, А (ретинол) необхідний для профілактики серцево-судинних захворювань, захищає серце від вільних радикалів. Як природне джерело вітаміну, А в харчуванні використовуються: печінка, яйце, риба, молоко і молочні продукти, сири, вершкове масло. Як природне джерело бета-каротину (провітаміну А), в харчуванні використовують моркву, фрукти (абрикоси та інші, що мають жовте і помаранчеве забарвлення), гарбуз, зелені листові овочі. Добова потреба для школярів — 1000 мкг. Нестача ретинолу може викликати анемію легкого ступеня, збільшення схильності до інфекцій, що також негативно впливає на функціональний стан серцево-судинної системи [17, c. 302].

Вітамін Е (токоферол) — один із найпотужніших антиоксидантів, оскільки він розчиняється у жирах і захищає клітини організму від пошкодження активними хімічними сполуками (вільними радикалами), що вражають в основному клітинну мембрану. Токоферол необхідний для розвитку м’язової тканини та її у ранньому дитячому віці. Вітамін Е — найкращий природній засіб у боротьбі з ішемічною хворобою серця, сприяє запобіганню атеросклерозу, посилює імунітет, підвищує фізичну працездатність. Природним джерелом вітаміну Е є нерафіновані олії (оливкова, соєва, кукурудзяна, соняшникова, обліпихова і ін.), крупи і круп’яні вироби, горіхи, зелень петрушки, насіння шипшини. Добова потреба для школярів складає 12−15 мг [28, c. 69].

Вітамін В1 (тіамін) забезпечує нормальний ріст і роботу серця, забезпечує нормальну нервову провідність, сприяє прискоренню психоемоційної реакції та поліпшенню пам’яті. Джерелами вітаміну В1 є дріжджі, бобові та цільно-зернові пластівці, горіхи, картопля. Тяжкою формою дефіциту вітаміну В1 є хвороба бері-бері, що характеризується порушенням роботи нервової системи, функцій мозку та серця. Через нестачу вітаміну В1 розвивається серцева недостатність. Добова потреба вітаміну В1 у середньому становить 1,4−1,6 мг [17, c. 305].

Вітамін С (аскорбінова кислота) приймає участь в окисно-відновних процесах, тканинному диханні, підвищує стійкість організму до інфекцій та інтоксикації. Зміцнює судинну стінку через підвищення її еластичності та міцності, необхідний для формування сполучної тканини. Подібно до вітаміну Е, вітамін С є антиоксидантом — самостійно знищує вільні радикали. Природним джерелом вітаміну С у харчуванні доцільно використовувати плоди і ягоди (апельсини, слива, вишня, чорна смородина, журавлина, яблука, ківі і ін.), овочі (капуста, солодкий перець), зелень, картоплю (питомий вміст вітаміну С в картоплі невеликий, але, враховуючи великі об'єми і регулярність її вжитку, вона є одним з найважливіших джерел аскорбінової кислоти). Добова потреба для школярів — 60−75 мг [10, c. 141].

Вітамін Р (цитрин, галова кислота) сприяє зміцненню капілярів, зменшує проникність судинної стінки. Міститься в чорноплідній горобині, вишні, чорній смородині, чаї, зеленому горошку, апельсинах, лимонах, плодах шипшини, перці, малині, суниці. Добова потреба для школярів становить 15−20 мг [17, c. 312].

Значний позитивний вплив на функціональний стан серцево-судинної системи мають такі мінеральні речовини, як кальцій, магній, калій та натрій.

Кальцій забезпечує функції серцево-судинної системи. Головним джерелом надходження кальцію до організму є молоко та молочні продукти, м’ясо, риба, яйця, бобові, фрукти та овочі. Найкращим джерелом кальцію є молоко та молочні продукти, 0,5 л молока або 100 г сиру (800 мг кальцію), забезпечують добову потребу людини. Добова потреба для школярів становить 800−1200 мг.

Магній. За участю магнію відбувається розслаблення м’язів, розширення судин. Дефіцит магнію спричиняє відкладення кальцію у стінках магістральних судин, склерозування та втрату еластичності їх стінок, внаслідок чого виникає атеросклероз судин із ознаками ураження серця. Основне джерело надходження в організм — рослинні продукти. Багато магнію в гречці, вівсянці, горосі, квасолі, кавунах, фундуку, мигдалі, сушених підберезниках, чорному чаї, каві, халві, морській капусті. Добова потреба для школярів — 150−300 мг [12, c. 59].

Калій; необхідний для нормальної діяльності м’язів, зокрема, для правильної роботи серця, покращує роботу міокарду при порушеннях змінних процесів, пролапсі мітрального клапана [25, c. 3].

Основна дія: забезпечує постійність об'єму рідин, усуває набряки, у тому числі, серцевого походження, нормалізує артеріальний тиск; антиаритмічна — калій бере участь в утворенні електричних потенціалів в серці і в скороченні м’язів; нормальний вміст калію в організмі сприяє правильному ритму скорочення серця, попереджаючи аритмію; гіпотензивна — калій регулює артеріальний тиск; знімає спазм судин; зниження стомлюваності — калій необхідний для роботи нервової системи, підвищує фізичну витривалість, запобігає стомленню, а також знижує ризик розвитку синдрому хронічної втоми. Прибічникам низькокалорійних дієт, любителям виснажливих фізичних вправ і дітям особливо важливо підтримувати оптимальний рівень калію в організмі. Добова потреба для школярів становить 3800−4700 мг[21, c. 33].

Натрій широко поширений у всіх органах, тканинах і біологічних рідинах організму людини, тому цей елемент, разом з калієм, є основним, оскільки забезпечує баланс рідини організму і знаходиться у формі солей — хлоридів, фосфатів, бікарбонатів — в плазмі крові, лімфі, травних соках. Добова потреба людини, як правило, забезпечується за рахунок вживання куховарської солі, яка є основним джерелом натрію [25, c. 5].

Але, оскільки вживання солі необхідно обмежувати, натрій можна отримати за рахунок рослин (хрестоцвіті, часник, чорна смородина, буряк).

Основна дія натрію: регулює артеріальний тиск — натрій грає важливу роль в підтримці тонусу судин і рівня артеріального тиску. Вживання натрію в межах норми регулює в організмі об'єм циркулюючої крові і нормалізує артеріальний тиск. А його надлишок підвищує осмотичний тиск крові і міжклітинної рідини, збільшує дегідратацію клітин і їх зморщування. Це сприяє затримці води в організмі і розвитку гіпертонії, оскільки натрій сприяє дії адреналіну на гладенькі м’язи артеріол і спричиняє їх звуженню; укріплює серцево-судинну систему — натрій підтримує тонус гладеньких м’язів стінок кровоносних судин, грає важливу роль в процесі збудження і скорочення серця. Добова потреба для школярів складає 4,6 г, що відповідає 10−15 г хлориду натрію[21, c. 35].

Таким чином, однією з найголовніших причин розвитку серцево-судинних захворювань є неправильне харчування. Адже для здоров’я серця, а значить, і для всього організму, велике значення має те, які продукти переважають у нашому раціоні.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ПСИХОФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Дослідження функціональних резервів серцево-судинної системи Одним із завдань, вирішення яких забезпечує зміцнення здоров’я школярів, є своєчасна діагностика здоров’я, його кількості та якості. Найбільш активно в сучасних умовах розвивається напрям, що базується на оцінці рівня здоров’я з точки зору теорії адаптації. Здоров’я розглядається як здатність організму адаптуватися до умов зовнішнього середовища, а хвороба — як зрив адаптації.

У результаті численних фізіологічних досліджень дітей, доведена можливість використання змін сукупності функціональних показників серцево-судинної системи, як індикатора адаптивних реакцій цілісного організму і показника ризику розвитку захворювань [1, c. 176].

Відповідно до вищезазначеної концепції, рівень функціонування серцево-судинної системи можна розглядати, як провідний показник, що відображає рівновагу між організмом та середовищем. Рівень функціонування системи кровообігу є регульованою величиною, стабільність якої підтримується механізмами регуляції шляхом змін, як міжсистемних, так і внутрішньосистемних взаємодій і взаємозв'язків.

Метою нашого дослідження було визначення функціонального стану серцево-судинної системи сучасних школярів та залежність даного показника від впливу соціальних чинників.

Дослідження проводилось у Переяслав-Хмельницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. В них прийняли участь 274 учні 2−11 класів. Стан серцево-судинної системи (ССС), визначався за фізіологічними показниками: частотою серцевих скорочень (ЧСС), артеріальним тиском (АТ) за методом Н. С. Короткова.

Для визначення резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи використовували індекс Робінсона (ЧССхСАТ/100), який характеризує систолічну роботу серця та проводили пробу Руфьє.

Величини індексу Робінсона розподілялися за рівнями резервів (чим нижче значення індексу в спокої, тим вище максимальні аеробні можливості організму): низький — більше 96 ум.од., нижче середнього — 86−95 ум.од., середній — 76−85 ум.од., вище середнього — 71−75 ум.од., високий — менше 70 ум.од. Проба Руф'є дозволяє визначити здатність організму до праці на витривалість та виражається у вигляді індексу (ІР = (4(Р1+Р2+Р3)-200)/10, де Р1 — ЧСС за 15 с спокою; Р2 — ЧСС в перші 15 с після присідань; Р3 — ЧСС за останні 15 с першої хвилини після присідань), що характеризує різні рівні резервних можливостей: низький рівень — більше 15 ум.од., нижче середнього — 10−14 ум.од., середній — 6−9 ум.од., вище середнього — 4−5 ум.од., високий — менше 3 ум.од. Результати досліджень представлено у відсотках за рівнями, які передбачено у експрес-методиці Г. Л. Апанасенка. Такий підхід дає можливість провести загальну оцінку фізичного здоров’я цих школярів із використанням уже отриманих нами результатів. Дослідження встановили, що серед школярів резервно-функціональні можливості серцево-судинної системи за даними індекса Робінсона становлять:

1) низький рівень мають? 6,9%;

2) нижче середнього? 31,5%;

3) середній рівень? 36,5%;

4) вище середнього? 18,2%;

5) високий рівень мають? 6,9%.

Таким чином, 6,9% школярів мають високі, а 6,9%? низькі максимальні аеробні можливості організму. У 86,2% школярів відмічаються середні показники максимальної аеробної можливості організму (діаграма 1).

За даними проби Руф'є школярі розподілились за трьома показниками (оскільки ні в кого з школярів не було визначено високого рівня резервних можливостей) :

1) нижче середнього? 16%;

2) середній рівень мають 69%;

3) вище середнього? 14%

4) високий? 1%

Таким чином, у 16% школярів резервні можливості серцево-судинної системи нижче середнього рівня, 69% школярів мають середні показники резервних можливостей, 14% — вище середнього і лише 1% — високий рівень (діаграма 2).

Отримані дані дозволяють констатувати низький рівень резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи школярів, який в подальшому може призвести до розвитку патологій. Динаміка функціонального стану серцево-судинної системи показала, що в учнів старших класів рівень резервних можливостей серцево-судинної системи значно нижчий в порівнянні з початковими класами (додаток Г, Д). Зазначені факти потребують оптимізації навчального процесу із залученням здоров’язберігаючих технологій на основі запровадження диференційованого підходу до навчання, особливо фізичного виховання.

2.2 Визначення впливу соціальних чинників на порушення серцево-судинної системи школярів У зв’язку з виявленням зниження резервних можливостей організму досліджуваних школярів нами було проведене анкетування для визначення впливу соціальних чинників на зниження даного показника.