Типологічний аналіз вологої смереково–ялицевої субучини

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Типологічний аналіз вологої смереково–ялицевої субучини (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Курсова робота Типологічний аналіз вологої смереково-ялицевої субучини

Зміст ліс травостій субучина деревостан Вступ

1. Опис аналізованого типу лісу

1.1 Типоутворююча роль породи

1.2 Класифікація типів лісу

1.3 Діагностична характеристика типу лісу

1.3.1 Опис аналізованого типу лісу

1.3.2 Характеристика можливого травостою у даному типі лісу

1.3.3 Опис відповідного типові лісу ґрунту

2. Типологічний аналіз типу лісу

2.1 Визначення фактичної і потенціальної продуктивності насаджень

2.2 Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани

3. Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу Висновки Список використаних джерел

Вступ Складність природи та різноманітність лісів зумовлюють необхідність їх розподілу на більш або менш однорідні категорії, тобто типи лісу. Такий розподіл необхідний для практики лісового господарства, пізнання законів життя лісу і має загальнонаукове зацікавлення. Розчленуванням лісів на однорідні категорії займається лісова типологія.

Лісова типологія — це наука про класифікацію типів лісу, яка вивчає їх характер і специфічні особливості, закономірності просторового розподілу і мінливості, тимчасової динаміки тощо. Класифікація лісів буде тим ґрунтовнішою, чим більш повно, різнобічно і глибоко вивчені біологічні особливості деревних порід і екологічні умови їх місцезростання. Нагромадження фактичного матеріалу, його аналіз та синтез отриманих даних — це обов’язкові компоненти лісознавчого наукового дослідження.

Предмет лісової типології - це географічне розповсюдження типів лісу та їх зв’язки з кліматичним і ґрунтовим середовищем.

Теоретичною і методичною основою лісової типології є порівняльна екологія лісу. Це — специфічна методика лісової типології, яка є ключем для опису та вивчення типів лісу будь-якого географічного району. Тому принцип єдності організмів і середовища є керівним для лісової типології.

Кінцевим завданням лісової типології є узагальнення знань про природу лісу з метою повного використання природного потенціалу лісових земель та обґрунтування засад організації і планування лісогосподарської діяльності.

1. Опис аналізованого типу лісу

1.1 Типоутворююча роль породи Бук лісовий (Fagus silvatica L) є однією з головних типоутворювальних порід Українських Карпат. В умовах сугрудів і грудів формує високо продуктивні деревостани. Відносяться до типових порід вологого клімату.

Широкий діапазон типологічної різноманітності бука лісового зумовлений його біоекологічними властивостями розповсюдженням у висотному плані та іншими факторами. У складі дерево станів букових типів лісу приймають участь фактично всі аборигенні породи Українських Карпат: граб, ялиця, явір, смерека та інші. Серед характерної домішки зустрічається також реліктова порода — тис ягідний, який разом з буком і ялицею формує унікальний тип лісу вологу тисову бучину (80 га). В Українських Карпатах деревостани букових типів лісу займають площу близько 500 тис. га. Найбільш розповсюджені і господарсько-цінні насадження представлені свіжими і вологими смереково-ялицевими субучинами і бучинами, грабовими і чистими бучинами. Інші типи лісу займають незначні площі.

1.2 Класифікація типів лісу Букові ліси поширені в Карпатах досить широко. Вони охоплюють північно-східні передгір'я з висотами 300 м н.р.м., включаючи майже повністю Бескиди і схили низько — і середньогірної частини Полонинського хребта до 1350 — 1450 м. В середньому нижня межа поясу проходить на висоті 450 м /у Закарпатті - 580, у Прикарпатті - 300/, а верхня — на висоті 1130 м /у Закарпатті - 1140, в Прикарпатті - 920/.

На вершинах Рівної, Боржави, Красної, Свидівця та інших гірських масивів сучасна межа букового лісу є майже всюди антропогенною і проходить на 100 — 200 м нижче від природної.

Букові ліси із Fagus silvatica L. Займають в Карпатах 430 тис. га, або 35% вкритої лісом площі цього регіону. Вони сформувались на середньо — потужних бурих лісових ґрунтах зі слабо вираженими і явними ознаками опідзолення. У Карпатах місцями збереглися непорушені господарською діяльністю праліси. У сприятливих лісорослинних умовах на бурих лісових ґрунтах бук формує високопродуктивні лісостани І - І^а бонітету, досягаючи у 100- річному віці загального запасу фітомаси більше 600 т/га. В Закарпатській області бук є головною лісотворною породою, займає 284 тис. га. Найбільш поширений бук у західній частині Українських Карпат, менше на сході. В Івано-Франківській області букові ліси займають 63,6 тис. га, в Чернівецькій — 48,7 і в гірській частині Львівської - 33,7 тис. га.

Букові гірські ліси Закарпаття — з двома поясами: до 1100 — 1300 м н.р.м. — з пануванням букових лісів; вище — на Полонинському хребті - пояс криволісся. Буковий пояс розділений на чотири під пояси: під пояс грабово-букових лісів до висоти 600 м, під пояс чистих букових лісів на висотах 600 — 800 (900) м над рівнем моря, під пояс середньо продуктивних мішаних букових лісів, іноді зі значною участю явора (1000 — 1100 м.н.р.м.), під пояс приполонинних букових лісів (криволісся).

Основні типи нижнього поясу — свіжа грабова — дубова субучина і бучина, волога грабова субучина і бучина, сира бучина; середнього поясу — волога грабово-ялицева субучина і бучина, волога ялицева субучина і бучина; верхнього поясу — волога чиста субучина і бучина, волога смереково-ялицева субучина і бучина, волога тисова бучина, свіжий і вологий чисто буковий субір, волога приполонинна яворова субучина.

Вікова структура: переважно різновікова у грабових бучинах і субучинах і абсолютно — різновікова структура — у ялицевих і смериково — ялицевих субучинах і бучинах.

Вертикальна структура: переважно двоярусна у грабових бучинах і субучинах і триярусна в інших типах лісу.

Горизонтальна структура: Переважно групове, а також рівномірне розміщення порід по площі - у культурах.

Таблиця 1.1

Класифікація типів лісу смереки звичайної для типу лісорослинних умов С₃


Тип ЛРУ	Типотвірна порода	Характеристика кліматичних домішок	Назва типу лісу	Склад корінного деревостану
С₃	Бук лісовий	Смерека звичайна, ялиця звичайна	Волога смереково — ялицева субучина	6Бк2См2Яц

1.3 Діагностична характеристика типу лісу З вище наведеного бачимо, що смереково — ялицеві субучини є переважаючими у верхньому поясі в межах свого ареалу у Карпатах. Переважають значною мірою різновікові насадження. Вони є значно стійкіші ніж одновікові і більш пристосованіші до несприятливих природніх явищ через свою щільність та зімкнутість.

1.3.1 Опис аналізованого типу лісу Тип лісу — волога смериково-ялицева субучина (С₃ — см-яц-Бк) Волога смериково-ялицева субучина (С₃ — см-яц-Бк). Розповсюджений по всій території Карпат в межах висот 500 м н.р.м. Ґрунти гірсько — лісові буроземні потужністю до 60- 70 см, які сформувались на глинистих і піщаних сланцях. Деревостан: бук ІІ бонітету. У домішці постійні ялиця біла, ялина звичайна.

Підлісок, підріст: дуже рідкий із ліщини, верби козячої. Відновлення добре.

Переважаючі типи деревостану: яличники, смеречники, букняки.

Трав’яниста рослинність: щитник чоловічий, голокучник дубовий, ожина лісова, квасениця, купина кільчаста, чорниця, яглиця звичайна, веснівка дволиста, зірочник ланцетовидний, грушанка круглолиста і однобока, костяниця, золотушник звичайний, одинарник європейський, герань лісова, плаун булавовидний, перлівка поникла, чина весняна, орляк, фіалка дивна, безщитник жіночий, міцеліс стінний, герань Роберта, зніт гірський, молочай мигдалевидний. Із мохів: євринзіум, глокомій проростаючий, зозулин льон, лисняні мохи.

Крім того постійними є: зубниця бульбиста, осока лісова, підмаренник запашний, купина багатоквіткова, ранник вузлуватий, живокіст лікарський, безщитник жіночий, квасениця, жавтець їдкий, материнка.

1.3.2 Характеристика можливого травостою у даному типі лісу Види трав індикаторів розділяють на:

— характерні види — це рослини-індикатори, які властиві окремим типам і не зустрічаються в інших;

— постійні види — це такі види, які зустрічаються в одному типі більше 50%;

— переважаючі види — ті види, які переважають над іншими.

Таблиця


Постійні
Зубниця бульбиста	Dentaria bulbifera L.	C₂_-3, D₂₋₃
Осока лісова	Carex sylvatica Huds.	C₂₋₃, D₂₋₃
Підмаренник запашний	Galium odoratum (L.) Scop.	C₂₋₃, D₂₋₃
Характерні
Ожика лісова	Luzula sylvatica (Huds) Gaudin.	B₂₋₃, C₂₋₃
Квасениця	Oxalis acetosella L.	C₂₋₃, D₂₋₃
Купина кільчаста	Polygonatum verticillatum (L)AH	B₁₋₂, C₁₋₂
Чорниця	Vaccinium myrtillus L.	А, В, C,₂₋₄
Зірочник ланцетовидний	Steilaria holostea L.	C₂₋₃, D₂₋₃
Материнка	Origanum vulgare L.	B₁₋₂, C₁₋₂
Квасениця	Oxalis acetosella L.	C₂₋₃, D₂₋₃
Переважаючі
Купина багатоквіткова	Poligonatum multiflorum (L.) All	C₂₋₄, D₂₋₄
Ранник вузлуватий	Scrophularia nodosa L.	C₂₋₄, D₂₋₄
Щитник чоловічий	Dryopteris filix-mas (L.) Schott	C₂₋₄, D₂₋₄

1.3.3 Опис відповідного типові лісу ґрунту Тип лісу: волога буково-ялицева смеречина відноситься до типу лісостану: вологий груд — D₃.

Ґрунти — дерново-підзолисті з ознаками глеєватості, в горах бурі - лісові та дерново — буроземні.

Загальним в кліматичному відношенні для регіонів розповсюдження бурих лісових ґрунтів — це наявність промивного типу водного режиму, тепле та вологе літо, що позитивно впливає на ріст деревної рослинності.

Бурі лісові ґрунти мають слабодеференційовані профіль. Під горизонтом лісової підстилки (А₀) залягає перегнійно-акумулятивний горизонт (А1) 5−30 см жовто-бурого кольору, рихлого складу, зернистої структури. Перегнійно-акумулятивний горизонт змінюється перехідним горизонтом бурого кольору, від 15 до 30−40 см, який переходить в грунтотвірну породу. В профілі бурих лісових ґрунтів дуже слабо вираженні ознаки підзолоутворення.

Характерним для процесу утворення бурих-лісових ґрунтів є оглиненість — процес утворення вторинних глинистих мінералів. Для механічного складу бурих-лісових ґрунтів характерне збільшення ілистої фракції вниз по профілю. Це відображає процес поглинення, а також прояв лесиважа. Валовий склад бурих лісових ґрунтів характеризується деяким збільшенням R₂O₂ вниз по профілю та збільшенням SiO верхніх горизонтів. Найбільш чітко ця закономірність виражена в підтипах опідзолених та поверхневооглеєних ґрунтів. Склад гумусу відрізняється домінуванням фульвокислот над гумінувами.

Фізико-хімічні ознаки бурих лісових ґрунтів суттєво варіюють в залежності від направлення ґрунтоутворення і складу порід. В більшості випадків реакція профілю слабокисла, або кисла. Висока кількість рухаючого амонію.

Рис. 1.3. Профіль дерново підзолистого грунту: Нл — лісова підстилка потужністю 3−5 см; Не — гумусово-елювійований, світло-.сірий або білястий, потужністю 5−30 см, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю; Е — підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції К (ОН)₃ із домішками гумусу й глинистих часток; І - ілювіальний, темно-бурий (у легких — червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматична або горіхувата, потужністю 20−120 см, затікання органо-мінеральних колоїдів;Р — материнська порода.

2. Типологічний аналіз типу лісу Вихідними матеріалами для виконання цього розділу є матеріали видані індивідуально і занесені в табл. 2.1.

На основі даних, отриманих для курсової роботи додатково потрібно визначити:

— запас на ділянці (його отримують перемноживши площу ділянки (гр. 2) на запас на 1 га даної ділянки (гр. 9));

— загальну площу для кожної вікової групи і площу типу лісу в цілому шляхом підсумку у вікових групах у гр. 2;

— загальний запас для вікової групи і типу лісу в цілому (підсумок у гр. 10);

— тип деревостану (гр. 11) — корінний чи похідний.

Таблиця 2.1


№ виділу	Площа	Склад деревостану	Вік	Hсp, см	Dcp, см	Бонітет	Повнота	Запас на 1 га	Запас на виділі	Тип деревостану



	6,5	4Бк3Г3Б				I				П
	6,7	8Бк2См+Яв				I	0,9			П
	8,8	3Бк3См3Яц1Г				I	0,7			К
	7,3	6Бк2См2Яц				I			255,5	К
	12,7	5Бк3Г2Б				I	0,7			П
б	2,1	9Яв1Яс				I	0,8			П
	6,5	7Яц2Бк1См				I	0,7			П
	6,4	7См2Яц1Б				I				П
	4,4	8Бк2См				I	0,5			П
	3,8	4Бк4См2Яв				1а	0,9			П
	6,2	8Бк2Яв				II	0,8			П
	6,2	8Бк2Яв				1а	0,8			П
	6,8	4Бк3Г2Б1Ос				1а	0,8			П
	6,2	4См1Яв3Г2Б				1а	0,8			П
	2,4	4Бк2Г2Б1Ос				I	0,8			П
	6,2	8Бк2См+Яв				I	0,9			П
	8,8	3Бк3См3Яц1Г				I	0,7			К
	7,3	9Бк1См				I			255,5	П
	7,2	6Бк4Г				I	0,7			П
	2,1	9Яв1Яс				1а	0,8			П
	6,5	7Яц2Бк1См				I	0,7			К
	6,4	7См2Яц1Б				1а				П
	4,4	8Бк2См				I	0,5			П
	3,8	4Бк4См2Яв				I	0,9			П
	6,2	8Бк2Яв				I	0,8			П
	5,7	4Бк2Б3Г1Ос				I	0,8			П
	4,5	4Бк3Г2Б1Ос				I	0,8		112,5	П
	7,8	4Бк2Б3Г1Ос				I	0,7			П
	11,5	7Бк3Г+Ос				I	0,8			П
	5,7	8Бк2Б				I	0,9			П
	Групав1ку 11−20рок1в
	8,3	9Яц1См				II	0,8			П
	9,4	4Яц3Бк1См2Г				II	0,9			К
	6,9	4См4Яв2Бк				I	0,9			П
	9,4	10Яц				II	0,8			П
	7,4	7Яц3Яв				I	0,7			П
	2,4	9Бк1Яв				I	0,7			П
	3,2	8Бк2Яв				I	0,6			П
	6,3	8Бк2Яв				I	0,7			П
	5,3	3Бк3Яц4Яв				I	0,8			П
	3,6	9Бк1См				I	0,7			П
	4,2	7Бк2См1Яв				II	0,8			П

		5Бк5См				I	0,9			П
	4,7	6Бк2Яв2См				I	0,9			П
	14,5	7Бк2Яц1Б				III				П
	4,5	3Яц5Г2Бк				II				П
	10,8	3Яц2См5Яв				II				П
	4,2	4См1Бк1Яв4Б				I				П
		3Бк2Яц2См3Вх				II				К
	11,5	5Бк2См3Яц				I				К
	12,5	7Бк2Яц1См				I	0,7			К
	4,5	4Бк6Г				I	0,8			П
	5,8	4Бк4См2Яв				1а	0,7			П
	4,6	7Яц2Мд1См				I	0,9			П
	8,6	4Яц4См2Бк				III	0,7			П
		4Яц4Бк2Г				I	0,8			П
	4,5	6Бк4См				I	0,9			П
	7,4	7Яц3Яв				I	0,7			П
	9,4	10Бк				I	0,8			П
	5,5	7Бк2Яв1См				I	0,8			П
	5,3	3Бк3Яц4Яв				I	0,8			П
	Група вiкy 21−30 років
	6,9	9Бк1См				I	0,9			П
	4,1	8Бк1См1Яц				II	0,9			К
	14,2	8Бк2Яв				I	0,9			П
	4,5	5Бк4См1Вб				I	0,9			П
	6,4	6Бк2Б2Ос				1а				П
	12,2	4См4Яц2Вх				I	0,6			П
	2,4	3Бк5Яц2См				I	0,7			П
	5,7	9Бк1См				II	0,9			П
	3,3	4Бк4См2Яц				I	0,9			К
	6,9	7Бк3Вб				I	0,9			П
	3,8	8Бк2Яв				I	0,7			П
	2,3	3Бк3Б4Вх				I				П
	4,5	6Бк4Б				I				П
	4,4	10Бк				II	0,9			П
	3,8	8Бк2Яв				I	0,7			П
	Група вiкy 31−40 років
		7Бк2Яц1См				I	0,9			К
	21,7	6Бк3Яц1Б				I	0,8			П
	2,7	8Бк2Д+Г				II	0,8			П
	3,5	7Бк1См1Яв1Б				I	0,9			П
	5,6	8Бк2См+Яц				II	0,6			К
	5,7	7Бк1См1Яц1Ос				I	0,7			К
	7,8	5Бк3Яц2См+Б				I	0,8			К
		10Бк+Б				I	0,6			П
	3,7	7Бк1См1Яв1Б				I	0,9			П
	1,5	10См+Яц				1а	0,5			П
	2,8	8Б1Д1Яц+Бк				I	0,9			П
	42,6	8Бк1Яц1См+Яв				I	0,9			К
	2,3	10Бк				I	0,6			П
		7Бк2См1Ос				I	0,8			П
		4Бк5Б1См				I				П
	Група віку 41−50 років
	36,3	8Бк1Б1Г				I	0,8			П
	4,5	10Бк+Ос				I	0,8			П

	3,4	4Бк6Яц+См				I	0,9			П
	6,2	4Бк4См2Яц+Яв				I	0,9			К
	1,5	10Бк+Б, Яв				I	0,9			П
		7Бк2Яц1См				I	0,9			К
	2,5	8Бк2Яц+Б				I	0,9			П
	2,1	3Бк5Яц1Вх1См				II				П
		7Бк2См1Яц				I	0,7			К
		10Бк+Б				I	0,6			П
	1,8	10 См				I	0,9			П
	4,9	10Бк+Ос				1а	0,8			П
		7Бк2См1Яц				I	0,9			К
	21,7	6Бк3Яц1Б				I	0,8			П
	6,8	7Бк2Б1Яв+Г				I	0,8			П
	Група віку 51−60 років
	7,8	7Бк1Яц2См+Б				I	0,4			К
	5,8	6См4Яц+Бк				I	0,8			П
	2,2	7Бк3Г				I	0,9			П
	2,3	9Яс1Бк				I	0,7			П
	6,6	8Г1Бк1См				I	0,9			П
	3,2	9Яц1Бк+См				I	0,8			П
	3,8	8Бк1Яц1См+Б				I	0,9			К
	3,7	8Бк1См1Вх				I	0,7			П
	3,7	9Бк1См				I	0,8			П
	8,5	6Бк2См2Яв				I	0,8			П
	4,1	5Бк3См2Яц				I	0,8			К
	2,6	7Бк2См1Яц				I	0,7			К
	7,6	4Бк3Яв2См1Яц				I	0,8			К
	5,7	3Бк3См4Яц				I	0,7			П
	15,9	7Бк1Яц1См1Г				I	0,9			К
Група віку 61−70 рок1в
	5,8	9Бк1Яц+Г				I	0,8			П
	6,8	6Ос3ПБ				1а	0,8			П
	21,2	10Бк				I	0,8			П
		4Яц3Бк3Г				I	0,7			П
	3,2	4Бк4Яц2См+Б				1а	0,9			К
	8,2	7Бк2Яц1См				1а	0,9			К
	2,1	7Яц2См1Бк				I	0,8			П
	15,7	8Бк2Яц+См				1а	0,7			К
	12,9	7Яц2См1Бк				I	0,6			П
	9,6	8Бк2Г+Вх				1а	0,7			П
	5,6	9Бк1Яц+Г				I	0,8			П
	7,5	6Бк4Г				I	0,7			П
	2,1	7Яц2См1Бк				1а	0,8			П
	15,7	8Бк2Яц+См				1а	0,7			К
	3,2	4Бк4Яц2См+Б				I	0,9			К
Група віку 71−80 років
	9,7	10Бк				I	0,8			П
	5,2	5Бк4См1Яв				I	0,7			П
	6,1	10Бк+См				I	0,8			П
	1,9	10Яц+См				1а	0,4			П
	2,3	10Бк				II	0,8			П
	3,1	7Яц2Бк1См				I	0,4			П
		6Бк4Г				I	0,7			П
	9,7	10Бк				1а	0,8			П

	5,2	5Бк4См1Яв				I	0,7			П
	6,1	10Бк+См				II	0,8			П
	1,9	10Яц+См				I	0,4			П
	2,3	10Бк				I	0,8			П
	3,1	7Яц2Бк1См				I	0,4			П
	2,1	10Бк+Яц, См				1а	0,8			К
	4,7	6Бк2Яц1См1Ос				I	0,6			К
Група віку 81−90 років
	2,9	10Бк+Яц				1а	0,8			П
	2,5	10Бк				I	0,8			П
	5,8	10Бк				I	0,8			П
	11,7	10Бк+См				II	0,5			П
	19,6	10Бк+Яв, Г				I	0,8			П
	4,2	10Бк				I	0,3			П
	4,5	9Бк1См+Яц				1а	0,9			К
	3,2	10Бк				1а	0,7			П
	2,3	10Бк+См				II	0,6			П
	13,1	9Бк1См				I	0,8			П
	2,6	10Бк				I	0,6			П
	1,3	7Бк1См1Яц1Г				I	0,8			К
	2,9	9Бк1См+Г				1а	0,6			П
	3,8	10Бк+См				I	0,7			П
	2,9	10Бк+Яц				1а	0,8			П
Група віку 91−100 років
		6Бк2Яц2См				II	0,4			К
		8Бк2См+Яц				II	0,4			К
	2,4	8Бк1См1Яц+Г, Яв				II	0,7			К
	18,3	8Бк2См+Яц				II	0,7			К
	3,9	6Бк2См2Яц				II	0,6			К
	3,5	7Бк2См1Яц				III	0,8			К
	2,5	10Бк+См				II	0,5			П
	3,8	10Бк				II	0,7			П
	8,3	10Бк				II	0,7			П
	5,7	10Бк				II	0,5			П
	3,6	10Бк+Г				II	0,4			П
	3,2	9См1Бк				II	0,5			П
		8Бк2См				II	0,4			П
	2,9	7См2Яц1Бк				II	0,7			П
		6Бк3Яц1См				III	0,6			К

Типи деревостану виділяють у межах типу лісу. Згідно з принципами лісівничо-екологічної типології деревостани поділяють на корінні і похідні. Корінними деревостанами для кожного типу лісу виділяються такі природно і штучно сформовані ліси, склад і продуктивність яких близькі до складу і продуктивності збережених або раніше описаних природних лісів даного типу лісу тобто у складі деревостану переважаючою повинна бути типоутворююча порода та необхідна дольова участь характерних кліматичних домішок. Штучно створені деревостани, які сформувались природно, але не відповідають за складом природним насадженням в ідентичних типах лісу відносяться до похідних. Похідні деревостани утворюються на місці корінних у результаті вирубки лісу, пожеж, вітровалів, створення лісових культур.

Типи деревостану можна позначити символами: корінний тип деревостану «К» і похідний — «П» .

2.1 Визначення фактичної і потенційної продуктивності

Для визначення вказаних показників та вирахування ступеня використання типологічного потенціалу зведені показники таблиці 2.1 зводимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2.

Типологічний потенціал вологої смереково-ялицевої субучини і ступінь його використання


Група віку, роки	Загальна площа, га	Фактичний запас на всій площі, м3	Середній фактичний запас га 1 га, м3	Середній фактичний приріст, м3/га	Існуючий типологічний еталон	Потенційний запас на площі, м3	Ступінь використання типологічного потенціалу
					Склад дерево-стану	Приріст на 1 га, м3/га	Повнота	Запас, м3/га
										11,0
1−10	187,1	4982,5	26,6	5,3	6Бк2См2Яц	3,5			6548,5	76,1
11−20	199,7		66,3	4,4	3Бк2Яц2См3Вх	4,5				73,7
21−30	85,4		139,1	5,6	4Бк4См2Яц	5,7	0,9			81,8
31−40	136,9		194,6	5,6	8Бк1Яц1См+Яв	5,5	0,9			88,5
41−50	150,7		183,8	4,1	7Бк2Яц1См	4,0	0,9			91,9
51−60	83,5		238,6	4,3	5Бк3См2Яц	5,1	0,8			85,2
61−70	123,6		310,7	4,8	7Бк2Яц1См	5,4	0,9			81,8
71−80	71,4		386,9	5,2	10Бк+Яц, См	5,9	0,8			82,3
81−100	83,3		366,0	4,1	9Бк1См+Яц	5,2	0,9			77,9
100 і >	96,1		254,9	2,3	6Бк3Яц1См	3,2	0,6			72,8
Всього	1217,7	225 389,5							275 999,5
середнє			185,1	4,2		4,8		266,5		81,2

Для визначення показників табл. 2.2 виконуємо наступну роботу:

— середній фактичний запас на 1 га (гр. 5) отримаємо, як частку від ділення фактичного запасу на всій площі (гр. 4) на загальну площу групи (гр. 3);

— середній фактичний приріст на 1 га. (гр. 6) визначається шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи, тобто на 5, 15, 25, і т.д. років;

— середній вік насаджень типу лісу визначається, як середньозважена величина. Для цього перемножуємо площу кожної вікової групи на її середній вік. Відтак сумуємо їх і розділяємо на загальну площу лісу.

А_сер = 44,1р.

Асер — середній вік насаджень.

— склад деревостану типологічного еталону (гр. 7) вибирається для кожної вікової групи з табл. 2.1. За типологічний еталон приймаємо корінний деревостан високої повноти і максимальної продуктивності. Вказані показники заносимо у графи 7, 9, 10. на основі цих даних визначаємо середній приріст потенційного насадження (гр. 8);

Середній склад еталонного деревостану визначається як середньозважена величина, але за запасом (табл. 2.2.1.). Для визначення участі породи її запас ділять на загальний запас на 1 га.

Таблиця 2.2.1

Розрахунок усередненого запасу еталонних насаджень


Група віку	Склад еталону	Запас на 1 га	Участь порід, м3
			См	Бк	Яц	Вх
1−10	6Бк2См2Яц					;
11−20	3Бк2Яц2См3Вх
21−30	4Бк4См2Яц					;
31−40	8Бк1Яц1См+Яв					;
41−50	7Бк2Яц1См					;
51−60	5Бк3См2Яц					;
61−70	7Бк2Яц1См					;
71−80	10Бк+Яц, См					;
81−100	9Бк1См+Яц					;
100 і >	6Бк3Яц1См					;
Разом		339,0	1941,0	358,0	27,0
Участь порід у формулі		1,3	7,3	1,3	0,1
Усереднений склад	7Бк2Яц1См

— потенційний запас (гр. 11) кожної вікової групи визначаємо шляхом перемножування запасу на 1 га типологічного еталону (гр. 10) на загальну площу вікової групи (гр. 3);

— ступінь використання типологічного потенціалу (гр. 11) визначаємо: К = (гр. 3/ гр. 10)•100%

В порядку перевірки ступеня використання типологічного потенціалу його можна визначити шляхом співставлення середнього фактичного запасу на 1 га (гр. 4) з потенційним (гр. 10).

Фактичну і потенційну продуктивність насадження відповідного типу лісу рекомендується зобразити на граф. (Рис. 2.1.), де на осі абсцис відкладаємо середній вік групи (роки), а на осі ординат запаси насаджень. Для побудови кривих використовуємо показники гр.4 та гр. 10 граф (табл. 2.2). Такий графік є особливо необхідний при відсутності еталонів для окремих вікових груп. Вважається, що це величина буде знаходитися на кривій, що приходить через сусідні точки.

Рис 2.1 Фактична та потенційна продуктивність насаджень.

2.2 Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани У зв’язку з впливом росту стихійних і антропогенних факторів типи і лісу представлені, як корінними, так і похідними деревостанами. Останні, як правило, не завжди задовільні за станом. З цього приводу на основі даних табл. 2.1. для кожної вікової групи проводиться розподіл на корінні та похідні деревостани (табл. 2.3). В межах вікової групи типи деревостанів розділяються за групами повнот. Похідні деревостани розділяються за переважаючими породами (табл. 2.4), що допоможе виявити причини зміни порід.

Таблиця 2.3.

Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани за повнотою


Група віку, роки	Загальна площа, га	Площа деревостанів
		корінні	похідні
		1,0−0,8	0,7−0,6	0,5 і <	сума по групі	1,0−0,8	0,7−0,6	0,5 і <	сума по групі
		га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%

1−10	187,1	7,3	3,4	24,1	17,3		0,0	31,4	8,4	112,7	43,0		0,0	0,0	0,0	155,7	18,4
11−20	199,7	26,9	12,7	12,5	9,0		0,0	39,4	10,5	115,6	20,0	44,7	18,9	0,0	0,0	160,3	19,0
21−30	85,4	7,4	3,5	0,0	0,0		0,0	7,4	2,0	55,8	9,7	22,2	9,4	0,0	0,0	78,0	9,2
31−40	136,9	68,4	32,3	11,3	8,1		0,0	79,7	21,3	50,4	8,7	6,8	2,9	0,0	0,0	57,2	6,8
41−50	150,7	44,2	20,9	18,0	12,9		0,0	62,2	16,6	85,5	14,8		1,3	0,0	0,0	88,5	10,5
51−60	83,5	31,4	14,8	2,6	1,9	7,8	34,2	41,8	11,2		5,2	11,7	4,9	0,0	0,0	41,7	4,9
61−70	123,6	14,6	6,9	31,4	22,6		0,0	46,0	12,3	43,6	7,6		14,4	0,0	0,0	77,6	9,2
71−80	71,4	2,1	1,0	4,7	3,4		0,0	6,8	1,8	36,2	6,3	18,4	7,8	10,0	32,5	64,6	7,7
81−100	83,3	5,8	2,7	0,0	0,0		0,0	5,8	1,6	46,8	8,1	26,5	11,2	4,2	13,6	77,5	9,2
101 і старше	96,1	3,5	1,7	34,6	24,9		65,8	53,1	14,2		0,0	26,4	11,2	16,6	53,9	43,0	5,1
Всього, га	1217,7	211,6	139,2	22,8	373,6	576,6	236,7	30,8	844,1
%		17,4	11,4	1,9	30,7	47,4	19,4	2,5	69,3

Таблиця 2.4

Площа корінних і похідних деревостанів


Група віку, роки	Загальна площа, га	Типи деревостанів і їх площа, га
		Корінні	Похідні
			Грабняк	Осичняк	Сменечник	Берзняк	Букняк	Яличник

1−10	187,1	31,4					130,2	6,5
11−20	199,7	39,4			11,1		79,7	60,5
21−30	85,4	7,4			12,2		63,4	2,4
31−40	136,9	79,7			1,5	2,8	52,9
41−50	150,7	62,2			1,8		81,2	5,5
51−60	83,5	41,8	6,6		5,8		20,4	8,9
61−70	123,6			6,8			49,7	21,1
71−80	71,4	6,8					54,6
81−100	83,3	5,8					77,5
100 і >	96,1	53,1			6,1		36,9
Всього, га	1217,7
% типу		30,7	69,3
% групи		30,7	1,3	0,6	4,7	0,2	53,1	9,4

3. Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу З метою виявлення втрат деревини у віці рубки, які виявленні в результаті типологічного аналізу відповідного типу лісу визначається лісівнича ефективність його проведення. З цією метою використовуємо показники табл. 2.2. (гр. 4, 11) і переносимо в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Лісівнича ефективність типологічного аналізу


Тип лісу	Площа всього типу лісу, га	Площа стиглих насаджень	Недобір деревини у віці рубки, м3	Недобір деревини з 1 га у віці рубки, м3	Максимально можливі втрати деревини в типі лісу, м3
C3-см-яц-Бк	1217,7	179,4	— 17 798	— 99	— 120 806

Показники табл. 3.1. визначаємо наступним чином:

— вік рубки приймаємо згідно діючих вимог залежно від породи, типу лісу та групи лісів, лісорослинної зони. В даному випадку вік рубки становить 91−100 років.

— недобір деревини (гр. 2) вираховуємо, як різницю між фактичним і потенційним запасом;

— площу стиглих насаджень беремо з табл. 2.1. (гр. 3), на основі даних про вік рубки;

— недобір деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) отримуємо, як частку від ділення недобору деревини у віці рубки (гр. 4) на площу стиглих насаджень;

— площу всього типу лісу (гр. 2) беремо із табл. 2.1. (гр. 2);

— максимально важливі втрати деревини в типі лісу визначається шляхом перемноження недобору деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) на площу всього типу лісу.

Висновки Тип лісу — волога смериково-ялицева субучина, поширений переважно в середніх висотах.

Аналізуючи вікову структуру насаджень, бачимо, що найбільшу площу насаджень займають деревостани у віці 1−20 років. Загальний рівень використання типологічного потенціалу становить 81,2%. Такий рівень використання є досить характерним для цього типу лісу тому, що досить велику частку становлять похідні деревостани за учатю смереки та ялиці. На відміну від ялиці, смерека характеризується меншою стійкістю до шкідників та хвороб. Змішані за складом і складні за формою різновікові лісостани є найбільш стійкими, а отже більш продуктивнішими.

Похідні деревостани становлять досить значну частку насаджень і займають 69,3%, тоді як корінні деревостани займають 30,7% від всієї площі деревостанів. Для того щоб відновити корінні насадження без змін порід, а також підвищити продуктивність деревостанів, необхідно більш раціонально застосовувати лісогоподарські заходи, сприяти стійкості головної породи, зменшувати негативний вплив другорядних порід, не дозволяти затінення чи витіснення ними головної лісотвірної породи. Також одним з основних завдань повинно бути сприяння природньому поновленню головної та видалення небажаної частки другорядної порід.

На основі отриманого завдання ми бачимо, що втрати деревини у віці рубки складає - 17 798 м³, що приблизно становить 99 м³ з 1 га. Загальні втрати деревини на площі 1217,7 га, при досягненні деревостані віку рубки, становить -120 806 м³. Такі втрати є досить значними проте все ж таки наближеними і теоретичними. При застосуванні вищенаведених пропозицій такого явища можна уникнути, або принаймні послабити.

Список використаних джерел

1. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник. — Львів: вид-во «Піраміда», 1996. 208 с.

2. Тереля І.П., Ященко П. Т., Зварич Ю. В., Михайлів О.Б. Лісознавство: Курсова робота. — Львів: УкрДЛТУ, 2010. — 32 с.

3. Швиденко А. Й., Остапенко Б. Ф. Лісознавство: Підручник. — Чернівці: Зелена Буковина, 2001. 352с.

4. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В. С., Історія лісівництва в Україні. Львів: Світ, 1995. 424 с.;

5. Термена Б. К. Лісознавство з основами лісівництва: Навчальний посібник. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2009. — 160 с.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою