Звичаї нашого народу (Великдень)
Чи не найцікавіше: на Вербну неділю вважалося добрим освідчитися у коханні. Тоді кохання ніхто не розіб'є. І це все могли робити чи не робитися як веліла душа, як хотілося. Але в цей день ^обов'язково батьки з дітьми, уся родина говорила й навчалася Слів Божих. Найменші повторювали почуте від дорослих: «Я є Господь Бог твій, що вивів тебе з землі єгипетської, з дому неволі. Тому: Не знай інших… Читати ще >
Звичаї нашого народу (Великдень) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Звичаї нашого народу (ВЕЛИКДЕНЬ).
" Не я б’ю — верба б'є, за тиждень — Великдень!" - кажуть у Вербну неділю. Ще й б’ють прутиком вербовим по плечах, аби здоровим бути, міцним. У неділю, за тиждень до Великодня, вшановується свято Вхід Господній в Єрусалим. Коли Ісус Христос в'їжджав у місто на ослі, люди його щиро вітали: кидали під ноги зелене гілля, одіж, квіти. І якщо на Вербну неділю йдемо до церкви з гілочками верби, то мовби заново вітаємо Христа.
Хто йшов до церкви, мусів прутики ламати сам. Наиліпше з того дерева, яке своїми руками посадив. Освячене гілля клали за образи. Іншу освячену гілочку несли у двір, на ставок — садили. Коли прийметься, значить і розростеться рясно, і добро в тій оселі запанує.
Вважалося, що верба за образами у хаті захищатиме від грому. Як носитимеш при собі - нічого злого з тобою не трапиться.
Освячена в церкві верба володіла надзвичайно цілющими властивостями. Не раз бабусі просили: «З'їж, доню, китицю — не буде горло боліти…» Помагало. Накладали у купіль, коли дитина мала нездорові діжки. На голівку так робилося.
Кидали в молоко при кип’яченні - зникали з людини чари, злий погляд, перехід. Китицю у вогонь кинеш — до хати не прилетить жоден недобрий дух, Вербові котики варто класти до вінчальних свічок, щоби не розділив молодят грім.
Як вигонили перший раз в новому році на пасовище худобу, обов’язково постьобували освяченою вербою.
Рибалки кидали її у воду — гарно плодитиметься риба. У стайні залишено — на ведіння худоби. Як в стіжок запхано, значить, щоби не гнило сіно, солома.
Чи не найцікавіше: на Вербну неділю вважалося добрим освідчитися у коханні. Тоді кохання ніхто не розіб'є. І це все могли робити чи не робитися як веліла душа, як хотілося. Але в цей день ^обов'язково батьки з дітьми, уся родина говорила й навчалася Слів Божих. Найменші повторювали почуте від дорослих: «Я є Господь Бог твій, що вивів тебе з землі єгипетської, з дому неволі. Тому: Не знай інших Богів, крім Мене, не взивай марно імені Господа Бога твого, пам’ятай день святий святкувати, шануй вітця свого і матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі.